Ухвала суду № 54597612, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/28397/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015р. у справі №804/4680/14 за позовом ТОВ "Гранд Полімер ЛТД" до Дніпропетровської митниці про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07 березня 2014 року № 110100000/2014/200017/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 березня 2014 року № 110100000/2014/00053, зобов'язання визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до декларації митної вартості від 05 березня 2014 року № 110100000/2014/205119.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2014р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015р., позов задоволено. Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2014/200017/1 від 07.03.2014 року. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00053 від 07.03.2014 року. Зобов'язано Дніпропетровську митницю Міндоходів визначити митну вартість товарів, заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд полімер ЛТД" у ВМД № 110100000/2014/205119 від 05.03.2014 року.

На постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015р. надійшла касаційна скарга Дніпропетровської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД» та «SAY POLIMERS BV» укладено контракт від 05 листопада 2013 року № 0511/2013 на поставку поліетилену та поліпропілену в асортименті та в об'ємах, зазначених в додатках до зазначеного контракту.

05 березня 2014 року, шляхом електронного декларування за митною декларацією № 110100000/2014/205119, для здійснення митного оформлення товару, а саме полімери пропілену в первинних формах - поліпропілен марка Turkmenplene D30S(TPP D30S) - 20000 кг, тип полімеризації: гомо полімер, з вмістом мономерних ланок пропілену 99,9%. Без хімічної модифікації. Застосовується для виробництва волокон, мішків, який надійшов на адресу позивача від фірми Turkmenbashy oil processing co (Туркменістан), товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД» звернулось до Дніпропетровської митниці Міндоходів. Митна вартість товару заявлена за ціною договору (контракту). Разом з митною декларацією надано наступні документи: рахунки-фактури, довідку про транспортні витрати, біржові котировки, комерційний інвойс, пакувальний лист, проформу-інвойс, зовнішньоекономічний контракт від 05 листопада 2013 року № 0511/2013, додаткову угоду № 1 до контракту, доповнення № 3, договір транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 31 липня 2013 року № 2, договір міжнародного перевезення автомобільним транспортом від 21 січня 2014 року № 48, відмітки на документах, що стосуються проходження санітарного, карантинного та іншого контролю, сертифікат якості, митну декларацію країни відправлення.

Дніпропетровською митницею Міндоходів за результатами проведеного митного контролю Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за митною декларацією від 05 березня 2014 року № 110100000/2014/205119 виявлено ризик щодо можливого заниження митної вартості та сформовано повідомлення про необхідність здійснення перевірки правильності визначення митної вартості.

В результаті контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме:

- пункт 3.1 контракту від 05 листопада 2013 року № 0511/2013 «базисные условия» зазначає, що поставка товару здійснюється на умовах FOB Мерсин (Туриця) відповідно загальних умов Інтеркомс 2000, у проформі-інвойсі від 15 січня 2014 року № 0045/2014 року зазначено комерційні умови поставки FCA Туркменбаші (Туркменістан), такі ж умови поставки зазначено в комерційному інвойсі від 27 лютого 2014 року № 0161/2014;

- пунктом 3.2 контракту передбачено, що за домовленістю умови поставки можуть бути змінені і відображені у відповідних додатках до контракту, але у додаткових угодах зміни до пункту 3.1 контракту не вносились, так додаткова угода № 1 вносить зміни виключно стосовно адреси реєстрації, в той час як згідно пункту 2.2 інші умови основного контракту залишаються без змін, в тому числі і умови поставки FOB Мерсин (Туриця), а додаткова угода № 3 в якості умов поставки визначає FCA Туркменбаші (Туркменістан) не вносячи змін до самого контракту;

- пункт 5.2 контракту передбачає, що строк і порядок сплати зазначається в додатках на конкретну партію товарів, пункт 7 додатку № 3 передбачає умови оплати - попередня оплата, але не вказано термін попередньої оплати та в якому обсязі (повна або часткова) вона має бути здійснена, при цьому, у банківському платіжному документі від 22січня 2014 року на суму попередньої оплати 224000,00 доларів США, в якості підстави для транзакції зазначено контракт від 05 листопада 2013 року № 0511/2013 року на суму 700000,00 доларів США та на обсяг поставки 500 тонн, а також проформу-інвойс № 0045/2014 на суму 700000,00 доларів США на обсяг поставки 500 тонн, таким чином наданий банківський платіжний документ не дає змоги з впевненістю віднести його до оцінюваної партії товару;

- також, витрати на транспортування після ввезення мають бути відображені у рахунку від експедитора, а не тільки у довідці від експедитора від 04 березня 2014 року; в інвойсі від виробника товару від 25 лютого 2014 року № 1012 не зазначено комерційні умови поставки; а витяг з сайту www.chemorbis.com не дає змоги ідентифікувати товар за походженням, оскільки період вказаний у витягу 1-3 тиждень 2014 року, не співвідносяться з датою комерційного інвойсу від продавця товару від 27 лютого 2014 року № 0161/2014, який безпосередньо стосується оцінюваного товару.

В рамках проведення консультації 05 березня 2014 року позивачу направлено повідомлення про надання додаткових документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

06 березня 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД» надано доповнення від 25 лютого 2014 року № 2, каталог продукції від 06 березня 2014 року, прайс-лист від виробника від 03 січня 2014 року № 293-02, інвойс від виробника від 08 січня 2014 року № 35, висновок експертної організації від 06 березня 2014 року № ГО-293, договір від 03 січня 2014 року № В-013386.

Перевіркою додатково наданих документів встановлено, що у рахунку від експедитора від 03 березня 2014 року № ФС-00000019 не виділено транспортні витрати, які були фактично сплачені або підлягають сплаті до пункту пропуску на митному кордоні України та після ввезення на митну територію України; не визначено комерційні умови поставки у комерційному рахунку від 25 лютого 2014 року № 1012, що у поєднанні з застереженням «само вивіз» дає підстави в сумнівах стосовно достовірності комерційних умов поставки, оскільки вивезення товару покупцем власним транспортом властиве не тільки комерційним умовам FCA, але й наприклад EXW та деяким іншим; висновок торгово-промислової палати від 06 березня 2014 року не є достатньо обґрунтованим.

Дніпропетровською митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 07 березня 2014 року № 110100000/2014/200017/1, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально: документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Митну вартість скориговано до 1,62 доларів США за попередніми митними оформленнями, здійсненими за митною декларацією від 03 березня 2014 року № 807100000/4/8058.

На підставі рішення про визначення митної вартості товару від 07 березня 2014 року, Дніпропетровською митницею Міндоходів видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 березня 2014 року № 110100000/2014/00053.

В подальшому, на підставі заяви позивача про надання дозволу на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів до Держбюджету України, товар випущено у вільний обіг під гарантію сплати податків і зборів за новими вантажними митними деклараціями, загальна сума податку на додану вартість за якими збільшилась на суму 40787,45 грн.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому відповідачем був застосований метод 2- ґ визначення митної вартості товару.

Як вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження витрат на транспортування товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД» надано договір транспортного експедирування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 31 липня 2013 року № 2 укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Лайн Сервіс», за умовами якого вартість виконаних послуг визначається за згодою сторін на кожне перевезення окремо і зазначається в транспортній заявці, яка є невід'ємною частиною договору. Сума включає в себе вартість послуг з перевезення і вартість послуг експедирування, розмір яких відображається в двосторонньому акті виконаних робіт і оплачується згідно виставленого рахунку. Таким чином, сторони договору узгодили таку істотну умову, як розмір плати експедитору в загальній сумі, яка включає в себе вартість послуг з перевезення і вартість послуг експедирування, у зв'язку з чим зазначення окремо вартості послуг з перевезення і вартості послуг з експедирування в рахунку-фактурі, заявці та довідці про транспортні витрати не є обов'язковою.

Також, згідно заявки від 21 січня 2014 року № 14/01 строк оплати встановлено «протягом 3-х банківських днів». Оскільки заявка є невід'ємною частиною договору, то застосовується з урахуванням пункту 4.3 договору, де зазначено, що оплата здійснюється після виконання перевезення, підставою для оплати є рахунок-фактура і CMR та акт виконаних робіт. Оплата проводиться у гривнях України протягом 5 банківських днів з моменту надання документів, якщо у заявці не вказано інше. Оскільки в заявці був змінений строк оплати з 5 банківських днів до 3 банківських днів, то на момент митного оформлення позивач не міг надати акт виконаних робіт та платіжне доручення строк оплати яких не наступив. При цьому, зазначені документи надані до суду та їх копії долучено до матеріалів справи.

Посилання митного органу про те, що рахунок виданий перевізником не є належним документом, який достовірно підтверджує заявлені відомості, оскільки не містить розмежування витрат, понесених до перетину митного кордону та по митній території України є безпідставними, оскільки транспортування оцінюваних товарів здійснювалось до митного посту «Дніпропетровськ-Лівобережний», що підтверджується заявкою від 21 січня 2013 року № 14/01, рахунком-фактурою від 03 березня 2014 року № СФ-0000014, рахунком-фактурою від 04 березня 2014 року № А-000000, довідкою про транспортні витрати. Оскільки, вартість імпортованого товару співпадає з даними платіжних доручень, транспортні витрати включаються до ціни товару та є документально підтвердженими.

Обґрунтовуючи заниження позивачем ціни на задекларований товар у порівнянні з цінами, що склались на такий товар на ринку імпорту, Митниця посилалась на інформацію, наявну у базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. При цьому, товар за вказаними вантажними митними деклараціями з зазначеної системи, ціна на який покладається митним органом в основу визначення митної вартості задекларованої позивачем продукції, має інше походження, істотно відрізняється за своїми технічними характеристиками та якістю, використовується в іншій ціновій категорії, у зв'язку з чим таке порівняння ціни є безпідставним. Між тим, позивачем надано докази на підтвердження того, що ним за попередньою митною декларацією від 20 лютого 2014 року № 110100000/2014/203859 розмитнена аналогічний товар за контрактом від 05 листопада 2013 року № 0511/2013 за основним методом.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: