Ухвала суду № 54597544, 15.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2015 року м. Київ К/800/39903/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський експериментальний завод V» про стягнення санкцій та пені за касаційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Харківський експериментальний завод V», в якому просило стягнути з ТОВ «Харківський експериментальний завод V» на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 8936,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2014 звітному році не забезпечив установленого законодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно звіту про зайнятість на працевлаштування інвалідів за 2014 рік (форма № 10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників у ТОВ «Харківський експериментальний завод V» за 2014 рік становила 11 осіб, у зв'язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» склав 1 робоче місце.

При цьому встановлено, що до 01 серпня 2014 року на підприємстві відповідача за штатною чисельністю працювало менше 8 осіб, а після 01 серпня 2014 року - 16 осіб. З 01 серпня 2014 року на підприємстві відповідача працював інвалід третьої групи на посаді слюсаря.

Вважаючи, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи, позивач застосував до ТОВ «Харківський експериментальний завод V» адміністративно-господарські санкції в сумі 8936,37 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем забезпечено встановлений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «Харківський експериментальний завод V» за 2014 рік помісячно складала: січень 2014 року - 6; лютий 2014 року - 6; березень 2014 року - 6; квітень 2014 року - 7; травень 2014 року - 7; червень 2014 року - 7; липень 2014 року - 7; серпень 2014 року - 16; вересень 2014 року - 16; жовтень 2014 року - 16; листопад 2014 року - 16; грудень 2014 року - 16.

ТОВ «Харківський експериментальний завод V» з 01 січня 2014 року до 31 липня 2014 року мало кількість працюючих штатних працівників облікового складу менше ніж 8 осіб, а з 01 серпня 2014 року - 16 осіб, а тому обов'язок працевлаштування працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, виник у відповідача саме з 01 серпня 2014 року.

Згідно наказу № 13-К від 01 серпня 2014 року ТОВ «Харківський експериментальний завод V» прийнято на посаду слюсаря з 01 серпня 2014 року ОСОБА_1, який є інвалідом третьої групи. Факт інвалідності ОСОБА_1 підтверджується довідкою МСЕК № 168715 від 25 січня 1996 року.

Згідно положень частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині другій наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, оскільки відповідач забезпечив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році у кількості одного робочого місця відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», тому суди дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення судами норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало