Ухвала суду № 54597474, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/49231/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 22 квітня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 225/871/14-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року позивач звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, в якому просила: зобов'язати начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську надати до суду рішення про відмову в призначенні пенсії; визнати протиправними дії начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську; зобов'язати начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську призначити, обчислити та сплатити неодержану суму пенсії з 09.10.2012 року.

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 22 квітня 2014 року позов задоволено частково. Визнано незаконними дії УПФУ в м. Дзержинську Донецької області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_4 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Скасовано рішення начальника УПФУ в м. Дзержинську Донецької області від 01.11.2012 року з доповненнями до нього від 01.11.2012 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_4 Зобов'язано УПФУ в м. Дзержинську Донецької області призначити пенсію ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 4 вересня 2013 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції, а позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, скасувавши рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що з копії трудової книжки позивача та витягів з наказів вбачається, що з 22.04.1991 року ОСОБА_4 була прийнята на роботу в Будівельне управління № 6 тресту «Горлівськжитлобуд» учнем муляра (наказ № 56к від 18.04.1991 року), 01.08.1991 року позивачу присвоєно 2 розряд муляра. 01.07.1999 року Будівельне управління № 6 тресту «Горлівськжитлобуд» перейменовано в Будуправління №6 відкритого акціонерного товариства «Горлівськжитлобуд» (наказ № 40 від 23.06.1994 року). З 01.07.1994 року до 05.07.1999 року ОСОБА_4 працювала на посаді муляра в бригаді мулярів в Будівельному управлінні № 6 ВАТ «Горлівськжитлобуд» 30.06.1995 року позивачу присвоєно 3 розряд муляра.

Відповідно до довідки публічного акціонерного товариства «Горлівськжитлобуд» від 17.01.2013 року №01-01 будівельне управління №6 ВАТ «Горлівськжитлобуд» в 1991-1999рр. було структурним підрозділом ВАТ «Горлівськжитлобуд». В зазначені роки не існувало вимог щодо видання наказів про утворення бригад мулярів, тому в архівах ПАТ «Горлівськжитлобуд» такі накази відсутні.

Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.08.2012 року № 50/20 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з не зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи на посаді муляра у важких і шкідливих умовах праці з 01.08.1991 року до 05.07.1999 року, посилаючись на відсутність первинних документів про утворення бригади мулярів.

9 жовтня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до УПФУ в м. Дзержинську Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розділу XV п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом відповідача від 09.11.2012 року №13826/03 позивача повідомлено, що на підставі наданих первинних документів та рішення комісії з питань підтвердження пільгового стажу роботи при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.08.2012 року №50/20 ОСОБА_4 відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу період роботи на посаді муляра з 01.08.1991 року до 05.07.1999 року та роз'яснено право на оскарження в судовому порядку рішення відповідача та рішення комісії з питань підтвердження пільгового стажу роботи при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що рішенням УПФУ в м. Дзержинську Донецької області про відмову в призначенні пенсії 01.11.2012 року та доповненням до цього рішення від 01.11.2012 року ОСОБА_4 відмовлено в призначенні пенсії за Списком №2 з огляду на те, що наданими документами для підтвердження пільгового стажу роботи за період з 01.08.1991 року до 05.07.1999 року не підтверджено роботу на посаді муляра в бригаді мулярів. Зазначене рішення приймалося з урахуванням рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.08.2012 року №50/20.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та відмовою у призначенні пільгової пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішень УПФУ про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_4, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. З огляду на наявність записів у трудовій книжці позивача відомостей про період її роботи на посаді муляра в БУ № 6 тресту «Горлівськжитлобуд», суд дійшов висновку про наявність правових підстав для призначення позивачу пільгової пенсії за Списком №2.

Натомість, суд апеляційної інстанції вирішуючи спір виходив з того, що позивачу було відмовлено у задоволенні позову про встановлення факту роботи в бригаді мулярів за спірний період ще 31.05.2013 року, однак до суду вона звернулась за захистом своїх прав лише в березні 2014 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого ст.99 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 року, право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до розділу XXVII «Строительство, реконструкция, техническое перевооружение, реставрация и ремонт зданий, сооружений и других объектов» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, муляри, постійно зайняті в бригадах мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад, мають право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п.27 а розділу XXVII «Будівництво» Списку № 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» муляри, зайняті в бригадах мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад, мають право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.

Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою відмови УПФУ у зарахуванні спірного періоду роботи на посаді муляра є відсутність документів, які підтверджують роботу позивача на посаді муляра в бригаді мулярів.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що отримавши відмову УПФУ у листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду в порядку цивільного судочинства про встановлення факту роботи в бригаді мулярів за спірний період.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 26 квітня 2013 року встановлено факт, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала у бригаді каменярів у період з 1 серпня 1991 року по 5 липня 1999 року включно у будівельному управлінні № 6 треста «Горлівськжитлобуд» в подальшому «Будуправління № 6» відкритого акціонерного товариства «Горлівськжитлобуд».

Рішенням Апеляційного Донецької області від 31 травня 2013 року рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 26 квітня 2013 року скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Донецької області від 31травня 2013 року.

Отже, позивач дізналась про відмову УПФУ у призначенні пенсії за Списком №2 у листопаді 2012 року, а у травні 2013 року їй було відмовлено у задоволенні позову про встановлення факту роботи в бригаді мулярів за спірний період.

Між тим, з даним позовом до суду ОСОБА_4 звернулась лише у березні 2014 року.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Колегія судді погоджується з висновком апеляційного суду про необґрунтованість посилань позивача про те, що нею не пропущено строк звернення до суду, оскільки вона намагалась вирішити спірне питання шляхом встановлення факту в порядку цивільного судочинства. Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що вказана обставина не спростовує факту пропуску шестимісячного строку звернення до суду, оскільки рішення Апеляційного суду Донецької області про відмову в задоволенні заяви про встановлення факту було прийняте 31.05.2013 року, а позивач звернулась до адміністративного суду тільки в березні 2014 року, при цьому не зазначивши жодних поважних причин для поновлення пропущеного строку.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про застосування наслідків пропущення строку звернення до суду та залишення позовної заяви ОСОБА_4 без розгляду.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: