Ухвала суду № 54597457, 15.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2015 р. м. Київ К/800/40443/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області, в якому просив: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті йому пенсії згідно довідки № 1425 від 20 лютого 2015 року, виданої Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області здійснити ОСОБА_4 перерахунок пенсії згідно довідки № 1425 від 20 лютого 2015 року, виданої Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області, з серпневого заробітку 1986 року (1132,48 грн.), провести відповідне нарахування та виплатити пенсію з дня звернення до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області про перерахунок пенсії, починаючи з 01 квітня 2015 року.

Постановою Зіньківського районного суду Полтавської області від 21 липня 2015 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС І категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 29 вересня 1998 року та вкладкою до нього № НОМЕР_2 від 08 листопада 2007 року.

04 вересня 1998 року військово-лікарською комісією УМВС України в Полтавській області встановлено причинний зв'язок захворювання позивача з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

07 травня 2013 року при освідченні в Полтавській обласній медико-соціальній експертній комісії № 1 позивача визнано інвалідом 2-ї групи по захворюванню, пов'язаному з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З 1997 року позивач є військовим пенсіонером та визнаний інвалідом II групи по захворюванню, пов'язаному з виконанням робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС при виконанні службових обов'язків.

Згідно постанови Зіньківського районного суду Полтавської області від 02 липня 2010 року ОСОБА_4 з 28 травня 2008 року отримує пенсію як ліквідатор аварії на ЧАЕС відповідно до статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З 01 січня 2012 року вступила в силу постанова Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року, якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210), згідно якого, пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

01 квітня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області із заявою про перерахунок пенсії як ліквідатору аварії на ЧАЕС в 1986 році на підставі довідки № 1425 від 20 лютого 2015 року, виданої Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області від 06 квітня 2015 року за №27 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії на підставі поданих документів з посиланням на безпідставність включення до розрахунку сум заробітної плати доплати за час перебування у стані бойової готовності, яка передбачена листом Держкомпраці СРСР від 02 жовтня 1986 року № 3310-БГ та вказівкою МВС СРСР від 21 жовтня 1986 року № 1/5725.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки довідка № 1425 від 20 лютого 2015 року підтверджує перебування позивача у зоні відчуження у відповідний період, участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримання ним винагороди.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не встановив, в якому розмірі позивач фактично отримав заробітну плату за серпень 1986 року та якими первинними документами це підтверджується (розрахунковий лист, табель обліку робочого часу тощо), а довідка № 1425 від 20 лютого 2015 року не містить вказівки на конкретні докази (первинні документи) фактичного отримання позивачем суми доплати за перебування у стані бойової готовності. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом наведеної статті рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам процесуального закону відповідає не в повній мірі.

Згідно з частиною 1 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

За приписами підпункту 4 пункту 3 Порядку № 1210 у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може бути обчислена виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням встановленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Згідно листа Держкомпраці СРСР від 02 жовтня 1986 року № 3310-БГ та вказівки МВС СРСР від 21 жовтня 1986 року № 1/5725 працівникам зведеного загону протипожежної служби МВС України одна година перебування у 30-км зоні Чорнобильської АЕС у резерві в стані бойової готовності враховується як 1/3 робочого часу з виплатою за цей обліковий період одинарної тарифної ставки (посадового окладу) працівникам з числа начальницького складу й окладу за спеціальне звання.

Таким чином, розмір пенсії по інвалідності ставиться в залежність від заробітку, фактично отриманого особою у період її роботи в зоні відчуження.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що не з'ясувавши, в якому розмірі позивач фактично отримав заробітну плату за серпень 1986 року та якими первинними документами це підтверджується (розрахунковий лист, табель обліку робочого часу тощо), висновок щодо протиправності відмови Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області у перерахунку пенсії позивача на підставі довідки № 1425 від 20 лютого 2015 року з урахуванням доплати за перебування у стані бойової готовності, є передчасним.

За змістом частин 2, 3 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно із частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до положень статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України в описовій і мотивувальній частинах постанови суду апеляційної інстанції зазначається: короткий зміст позовних вимог, вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; встановлені судом першої інстанції обставини; встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався, в резолютивній частині - висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги і позовних вимог.

Скасовуючи постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 21 липня 2015 року з підстав не з'ясування всіх обставин справи, зокрема, розміру фактично отриманої заробітної плати позивачем за серпень 1986 року та не дослідження підтверджуючих це первинних документів, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог статей 11, 195, 207 Кодексу адміністративного судочинства України вказані обставини не з'ясував та прийняв нову постанову без повного з'ясування обставин у справі, які б мали бути підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, без спростування висновків суду першої інстанції за позовними вимогами.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового судового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало