Ухвала суду № 54597356, 17.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Київ К/800/38422/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод спеціальних труб» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод спеціальних труб» (далі - позивач, ТОВ «Дніпровський завод спеціальних труб») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.11.2014 року № 0007782204.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентом ТОВ «Велтрейд-М», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області замінено правонаступником Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем порушено вимоги пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Велтрейд-М» за липень 2014 року, за наслідками якої складено акт № 701/22/04/3338597 від 06.11.2014 року.

У вказаному акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пп. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України в частині завищення податкового кредиту всього на суму 174786 грн., в тому числі за липень 2014 року - на суму 114880 грн., за вересень 2014 року - на 59906 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.11.2014 року № 0007782204 яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 262179 грн., з яких 174786 грн. - основний платіж, 87393 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між позивачем та ТОВ «Велтрейд-М» укладено договір постачання товару № ДГ-162 від 02.06.2014 року, згідно з яким ТОВ «Велтрейд-М», як постачальник зобов'язувався передати у власність позивача, як покупця, визначений цим договором товар, найменування, одиниці виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначається у видаткових накладних, які є невід'ємними додатками до цього договору. Згідно з п. 2.1 договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця. Пунктом 3.1 договору встановлено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації та у видатковій накладній. Відповідно до п.5.1 договору передача товару оформлюється шляхом підписання видаткової накладної у день фактичної поставки товару на адресу покупця

Позивачем, на підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору, реальності здійснення господарської операції, правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Велтрейд-М» та використання у власній господарській діяльності товару, подано суду копії: договору, видаткових та податкових накладних, рахунків фактур, товарно-транспортних накладних, картки складського обліку матеріалів, витяги з книги реєстрації довіреностей, договору про перевезення вантажів.

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент ТОВ «Велтрейд-М» були включено до Єдиного державного реєстру та перебувало на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Велтрейд-М», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеним договором, підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Більш того, відповідно до довідки ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 10.11.2014 року № 104/08-25-22-012/39104135 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Велтрейд-М» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Дніпропетровський завод спеціальних труб» (код ЄДРПОУ 33338597) за липень 2014 року», зустрічною звіркою ТОВ «Велтрейд-М» документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Дніпропетровський завод спеціальних труб», їх вид, якість, обсяг та розрахунки за липень 2014 року.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року у справі № 804/19924/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко