Ухвала суду № 54597337, 15.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2015 р. м. Київ К/800/22384/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просила: визнати дії відповідача щодо відмови 10 вересня 2014 року та 24 січня 2015 року у внесенні змін в актовий запис про укладання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 протиправними та незаконними; зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області внести зміни в актовий запис про укладання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, змінивши по-батькові ОСОБА_6 з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6».

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 29 квітня 2014 року у цивільній справі №621/448/14-ц встановлено факт неправильності запису про укладання шлюбу в свідоцтві про одруження та у відповідному записі в акті громадянського стану про одруження, а саме, встановлено факт того, що по-батькові ОСОБА_6 є «ОСОБА_6» замість «ОСОБА_6». Проте, в порушення вимог чинного законодавства відповідач відмовляється виконати вказане судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, та внести виправлення в свідоцтво про одруження та відповідний актовий запис про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року, позов задоволено. Визнано дії Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області щодо відмови 10 вересня 2014 року та 24 січня 2015 року у внесенні змін в актовий запис про укладання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 незаконними. Зобов'язано Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області внести зміни в актовий запис про укладання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а саме свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1, яке видано 23 жовтня 1964 року, змінивши по-батькові ОСОБА_6 «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6».

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області по справі №621/448/14-ц від 29 квітня 2014 року, яке набрало законної сили, заяву ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення, за участю заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області задоволено. Встановлено факт неправильності запису про укладання шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в свідоцтві про одруження серії НОМЕР_1, яке видано 23 жовтня 1964 року, та у відповідному записі в акті громадського стану про одруження, а саме, встановлено факт того, що по-батькові ОСОБА_6 є «ОСОБА_6» замість «ОСОБА_6».

27 серпня 2014 року та 23 січня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області в інтересах своєї матері з заявами про внесення змін в актовий запис про укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в яких, посилаючись на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 29 квітня 2014 року, просила змінити по-батькові ОСОБА_6 з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6».

Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області листами від 10 вересня 2014 року № 2219-03-01-04.05 та від 24 січня 2015 року № 167-03-01-04.05 повідомлено позивача про неможливість внесення таких змін, оскільки в рішенні Зміївського районного суду Харківської області по справі №621/448/14-ц від 29 квітня 2014 року встановлено юридичний факт неправильності написання в актовому записі про шлюб ОСОБА_6 по-батькові «ОСОБА_6» замість «ОСОБА_6», проте не зазначено про зобов'язання Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області внести відповідні зміни до актового запису про шлюб.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вищевказані дії відповідача фактично свідчать про протиправне невиконання рішення Зміївського районного суду Харківської області по справі №621/448/14-ц від 29 квітня 2014 року.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вважає передчасними та такими, що зроблені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Порядок внесення змін до актових записів регулюється статтею 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).

За змістом статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

При цьому, порядок подання та розгляду заяв про внесення змін до актового запису деталізований в положеннях Правил.

Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб при пред'явленні паспорта або паспортного документа (пункт 2.1 Правил).

Пункт 2.12 Правил передбачає, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Пунктом 2.20 Правил встановлено, що висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва чи консульської установи України про відмову у внесенні змін до актових записів цивільного стану складається у двох примірниках. Один примірник разом з усіма матеріалами залишається у відділі державної реєстрації актів цивільного стану або дипломатичному представництві чи консульській установі України, якими складено висновок про відмову, а другий вручається (надсилається) заявнику.

Водночас у висновку зазначається про можливість оскарження відмови про внесення змін до актового запису цивільного стану в судовому порядку.

Крім того, складання такого висновку передбачено і пунктом 2.15.9 Правил, зокрема, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Згідно частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.

При вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій вказані вимоги не врахували та не звернули уваги на те, що позивачу листами Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області листами від 10 вересня 2014 року № 2219-03-01-04.05 та від 24 січня 2015 року № 167-03-01-04.05 відмовлено у прийнятті його заяв про внесення змін до актового запису. При цьому, суди не встановили, чи приймався відповідачем висновок про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану, як це передбачено статтею 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та пунктами 2.12, 2.20 Правил, та не з'ясували якими саме рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено права, свободи або інтереси позивача, тобто предмет спору.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Частиною 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини фактично стосуються правомірності дій відповідача щодо невиконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 29 квітня 2014 року, яким встановлено факт неправильності запису про укладання шлюбу в свідоцтві про одруження та у відповідному записі в акті громадського стану про одруження.

При цьому, рішення Зміївського районного суду Харківської області від 29 квітня 2014 року прийнято судом за нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи дану справу, не з'ясувати юридичної природи даного спору, характер спірних правовідносин та відповідно його юрисдикційну належність.

Не встановлення в судовому процесі зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства Україниє підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, зокрема статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало