Ухвала суду № 54597323, 23.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2015 р. м. Київ К/800/48577/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О., при секретарі:Слободян О.М., за участю представників: позивача - СФГ «Ставки» - Лося П.Г., Донця С.О., Давидова Д.О.,розглянувши у відритому судовому засіданні касаційні скарги селянського фермерського господарства «Ставки» та Павлоградської районної державної адміністрації на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» до Павлоградської районної державної адміністрації, приватного підприємства «Фірма Комус», селянського фермерського господарства «Ставки», треті особи: регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, державне підприємство «Укрриба», Кочережківська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, про скасування розпоряджень, - в с т а н о в и л а:Публічне акціонерне товариство «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» звернулось до суду з позовом до Павлоградської районної державної адміністрації, приватного підприємства «Фірма Комус», селянського фермерського господарства «Ставки», треті особи: регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, державне підприємство «Укрриба», Кочережківська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, про скасування розпоряджень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Скасовані розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації:

від 12 березня 2003 року №128р-03, від 15 травня 2003 року №275р-03, від 07 квітня 2004 року

№198р-04, від 21 травня 2005 року №296р-04.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» суму сплаченого судового збору у розмірі 461 (чотириста шістдесят одна) гривня 08 копійок.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду, селянське фермерське господарство «Ставки» та Павлоградська районна державна адміністрація звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просять рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційних скарг, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що 22 березня 1999 року Кочережківською сільською радою народних депутатів Павлоградського району Новомосковському рибгоспу видано державний акт на право постійного користування землею 115.901 га в межах, які відповідають плану землекористування, для розміщення ставків, про що зроблено запис в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №158.

Відповідно до плану приватизації, що затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 11 серпня 1999 року №12/338-АО, Новомосковське державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство перетворено у відкрите акціонерне товариство «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство», засновником якого виступає Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

В подальшому, 06 лютого 2003 року голова правління відкритого акціонерного товариства «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» звернувся до Павлоградської районної державної адміністрації із завою про вилучення земельної ділянки площею 115.901 га та скасування Державного акту на право постійного користування землею із подальшою передачею її в оренду заявнику, у зв'язку зі змінами в земельному законодавстві.

Розпорядженням голови Павлоградської районної державної адміністрації

від 12 березня 2003 року №128р-03 відмінено акт на право користування землею площею 115.901 га, виданий Новомосковському рибгоспу 22 березня 1999 року, та зазначено про необхідність розгляду питання про надання вищезазначених земель в оренду на загальних засадах на черговому засіданні комісії з надання водних об'єктів в оренду.

Розпорядженням голови Павлоградської районної державної адміністрації від 15 травня 2003 року №275р-03 надано дозвіл на оформлення матеріалів по відведенню земель водного фонду для рибогосподарських потреб на території Кочережківської сільської ради приватному підприємству «Комус» площею 75.6 га в оренду на 20 років та фермерському господарську «Ставки» площею 35 га в оренду на 1 рік з наступним продовженням договору оренди до 20 років.

Розпорядженням голови Павлоградської районної державної адміністрації від 07 квітня 2004 року №198р-04 затверджено проект відведення земельної ділянки водного фонду площею 46.98 га фермерському господарству «Ставки» та надано в оренду строком на 20 років земельну ділянку водного фонду, що розташована на території Кочережківської сільської ради (за межами населеного пункту), загальною площею 46.98 га (в.т.ч. площа водного дзеркала 30.7 га, прибережної смуги 16.28 га) для рибогосподарських потреб.

Розпорядженням голови Павлоградської районної державної адміністрації від 21 травня 2005 року №296р-04 затверджено проект відведення земельної ділянки водного фонду площею 98.4968 га приватному підприємству «Фірма «Комус» та надано в оренду строком на 20 років земельну ділянку водного фонду, що розташована на території Кочережківської сільської ради (за межами населеного пункту), загальною площею 98.4968 га (в т.ч. під ставком 74.345 га) для рибогосподарських потреб.

На підставі вищезазначених розпоряджень, між приватним підприємством «Фірма «Комус» та Павлоградською районною державною адміністрацією та між фермерським господарством «Ставки» та Павлоградською районною державною адміністрацією укладено договори оренди земельних ділянок, розташованих на території Кочережківської сільської ради.

Вважаючи, що розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації

від 12 березня 2003 року №128р-03, від 15 травня 2003 року №275р-03, від 07 квітня 2004 року

№198р-04, від 21 травня 2005 року №296р-04 є протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Так, у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Отже, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Така правова позиція відповідає висновку, висловленому Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2014 року № 21-493а14, від 09 грудня 2014 року №21-308а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене, за суб`єктним складом сторін та суттю спору дана справа підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За правилами частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

За таких обставин оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню із закриттям провадження у цій справі в порядку адміністративного судочинства та роз'ясненням позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись статтями 220, 221, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційні скарги селянського фермерського господарства «Ставки» та Павлоградської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство» до Павлоградської районної державної адміністрації, приватного підприємства «Фірма Комус», селянського фермерського господарства «Ставки», треті особи: регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, державне підприємство «Укрриба», Кочережківська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області, про скасування розпоряджень - скасувати та закрити провадження у справі в порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснити публічному акціонерному товариству «Новомосковське рибоводне сільськогосподарське підприємство», що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: