Ухвала суду № 54597172, 17.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Київ К/800/37879/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКО-Трейдінг» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкової вимоги, зобов'язання здійснити коригування даних в картці особового рахунку, звільнення майна з податкової застави, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКО-Трейдінг» (далі - позивач, ТОВ «МАКО-Трейдінг») звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач) № 387-25 від 31.03.2014 року; зобов'язати відповідача здійснити коригування даних в картці особового рахунку шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового богу з податку на прибуток приватних підприємств; звільнити майно із податкової застави.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково, а саме: скасовано податкову вимогу відповідача від 31.03.2014 року № 387-25 про сплату податкового боргу на прибуток приватних підприємств; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмолено; зобов'язано відповідача надати суду звіт про виконання постанови суду у 15-ти денний строк з моменту набрання постановою законної сили.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що оскільки відповідач не зарахував надмірно сплачені грошові кошти (суму переплати, яка є достатньою для заліку), внаслідок чого і не здійснив покладені на нього положеннями ст.ст. 17, 43, 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України) обов'язки, а тому не проведення відповідачем заліку надмірно сплачених коштів є протиправною бездіяльністю, а у податкового органу були відсутні підстави для винесення спірної податкової вимоги.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що згідно з даними декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік №9090664795 від 26.02.2014 року, сума узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств складає 52944464 грн. За даними картки особового рахунку платника податку на прибуток (код платежу 11021000) станом на 14.03.2014 року сума заборгованості складає 21738573,07 грн., оскільки позивачем помилково сплачено зазначені кошти за кодом 11024000, а тому спірна вимога винесена правомірно.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивача 07.12.2011 року зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради, обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа; є платником податку на додану вартість з 21.12.2011 року; перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 08.12.2011 року за № 55130 (а.с. 12 т. 1).

23.01.2013 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІV квартали 2012 року, у рядку 20 якої зазначено суму авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді за місцезнаходженням юридичної особи в розмірі 30819919 грн.; у рядку 34 авансовий внесок (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковій) рік), що підлягатиме сплаті щомісяця у березні - грудні 2013 року та у січні-лютому 2014 року, відображено суму 8531162 грн. (а.с. 63-70 т.1).

Позивачем в повному обсязі сплачені авансові внески з податку на прибуток підприємств за 2013 рік (призначення платежу авансовий внесок з податку на прибуток, код 11024000), що підтверджується: платіжним дорученням № 334 від 14.02.2013 року в сумі 7850000 грн. за лютий 2013 року (а.с. 14 т.1); платіжним дорученням № 759 від 29.03.2013 року в сумі 1496132 грн. за березень 2013 року (а.с. 15 т.1); платіжним дорученням № 909 від 12.04.2013 року в сумі 2000000 грн. за квітень 2013 року (а.с. 16 т.1); платіжним дорученням № 967 від 19.04.2013 року в сумі 5000000 грн. за квітень 2013 року (а.с. 17 т.1); платіжним дорученням № 1046 від 25.04.2013 року в сумі 1531162 грн. за квітень 2013 року (а.с. 18 т. 1); платіжним дорученням № 1286 від 30.05.2013 року в сумі 8531162 грн. за травень 2013 року (а.с. 19 т.1); платіжним дорученням № 1513 від 25.06.2013 року в сумі 241624,74 грн. за червень 2013 року (а.с. 20 т.1); платіжним дорученням № 1667 від 05.07.2013 року в сумі 2000000 грн. за липень 2013 року (а.с. 21 т.1); платіжним дорученням № 1851 від 20.07.2013 року в сумі 6531162 грн. за липень 2013 року (а.с. 22 т. 1); платіжним дорученням № 2339 від 06.09.2013 року в сумі 3500000 грн. за вересень 2013 року (а.с. 23 т.1); платіжним дорученням № 2411 від 13.09.2013 року в сумі 3000000 грн. за вересень 2013 року (а.с. 24 т. 1); платіжним дорученням № 2705 від 11.10.2013 року в сумі 4000000 грн. за жовтень 2013 року (а.с. 26 т. 1); платіжним дорученням № 2766 від 18.10.2013 року в сумі 4531162 за жовтень 2013 року (а.с. 27 т. 1); платіжним дорученням № 3123 від 29.11.2013 року в сумі 4000000 грн. за грудень 2013 року (а.с. 28 т. 1); платіжним дорученням № 3292 від 13.12.2013 року в сумі 1000000 грн. за грудень 2013 року (а.с. 29 т. 1); платіжним дорученням № 3339 від 20.12.2013 року в сумі 3531162,00 грн. за грудень 2013 року (а.с. 30 т. 1).

Податок на прибуток підприємств за 2013 рік позивачем сплачено платіжним дорученням № 120 від 18.01.2013 року на суму 7850000 грн. (за січень 2013 року) (а.с. 13 т. 1).

Згідно платіжних доручень позивачем сплачені авансові платежі по податку на прибуток при виплаті дивідендів, зокрема: платіжним дорученням № 2558 від 27.09.2013 року на суму 2031162 грн. (код 11021000) за 9 місяців 2013 року (а.с. 25 т.1); платіжним дорученням № 422 від 22.02.2013 року в сумі 7035030,00 грн. (код 11021000) за 4 квартал 2012 року (а.с. 32 т. 1); платіжним дорученням № 1432 від 14.06.2013 року в сумі 2500000 грн. (код 11024000) авансовий внесок з податку на прибуток за 2013 року при виплаті дивідендів (а.с. 33 т. 1); платіжним дорученням № 1437 від 17.06.2013 року в сумі 500000 грн. (код 11024000) авансовий внесок з податку на прибуток за 2013 року при виплаті дивідендів (а.с. 34 т.1); платіжним дорученням № 1574 від 27.06.2013 року в сумі 5289537,26 грн. (код 11024000) авансовий внесок з податку на прибуток за 2013 рік при виплаті дивідендів (а.с. 35 т. 1); платіжним дорученням № 2059 від 14.08.2013 року в сумі 10711568,00 грн. (код 11024000) авансовий внесок з податку на прибуток за 2013 року при виплаті дивідендів (а.с. 36 т.1); платіжним дорученням № 2980 від 08.11.2013 року в сумі 10000000 грн. (код 11021000) авансовий платіж з податку на прибуток за 9 місяців 2013 року при виплаті дивідендів (а.с. 37 т. 1); платіжним дорученням № 3014 від 15.11.2013 року в сумі 13628 329,00 грн. (кодом 11021000) авансовий платіж з податку на прибуток за 9 місяців 2013 при виплаті дивідендів (а.с. 39 т. 1).

26.02.2014 року позивачем за допомогою засобів електронного зв'язку подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, відповідно до якої податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню склав 132151221 грн.; податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду - «мінус» 21748357 грн., нарахований авансовий внесок при виплаті дивідендів в сумі 52944464 грн. Відповідно до додатку ЗП на зменшення нарахованої суми податку на прибуток віднесені авансові внески у зв'язку із виплатою дивідендів у 2013 році в сумі 52944464,00 грн. (а.с. 39-48 т.1).

Позивачем направлено відповідачу лист №141/03 від 27.03.2014 року, згідно якого ТОВ «МАКО-Трейдінг» просило здійснити зарахування переплати авансових внесків по податку на прибуток з коду 11024000 на код 11021000 податку на прибуток підприємств у сумі 21953600 грн. Відповідач листом №1060310/05-62/20-02 від 04.04.2014 року повідомив позивача, що проведення зарахування переплати авансових внесків по податку на прибуток буде розглянуто після прийняття остаточного рішення щодо результатів перевірки декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

31.03.2014 року відповідачем сформована податкова вимога форми «Ю» № 387-25 щодо сплати позивачем податкового боргу у сумі 21738664,92 грн., в т.ч. 21738573,07 грн. основного платежу та 91,85 грн. пені, який виник у зв'язку з несплатою позивачем податку на прибуток (а.с. 8 т. 1).

За даними зворотного боку картки особового рахунку платника податку на прибуток підприємств (код платежу 11021000) станом на 31.03.2014 року за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 21738664,90 грн. (а.с. 76-78 т. 1), а також, станом на 30.04.2014 року враховується переплата в сумі 26049915,70 грн. по авансовим внескам з податку на прибуток (код платежу 1102400) (а.с. 90 т. 1).

31.03.2014 року за № 9872/10/05-62-25-01 на адресу керівника товариства за підписом заступника начальника інспекції направлено лист про надання інформації щодо надання податковому керуючому переліку майна, товарів або запасів на суму, визначену в податковій вимозі, яке перебуває у власності для складання акту опису майна для подальшого включення їх до податкової застави (а.с. 9 т. 1).

31.03.2014 року за № 9873/10/05-62-25-01 відповідачем прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України (а.с. 10 т. 1) та 10.04.2014 року складено акт опису № 8 майна позивача, а саме грошових коштів на суму 21738664,92 грн. (а.с. 11 т. 1).

Згідно п.п. 3.1.3 п. 3.1 довідки від 23.04.2014 року за № 264/05-62-22-01/37967910 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МАКО-ТРЕЙДІНГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, складеною ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області встановлено, що за перевіряємий період позивач задекларував податок на прибуток у розмірі 132151221,00 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток не встановлено його заниження або завищення (а.с. 99-142). Таким чином сума податку на прибуток сплачена в повному обсязі, що також підтверджується платіжними дорученнями, що долучені до матеріалів справи.

Між позивачем і відповідачем станом на 21.05.2014 року підписано акт звірки розрахунків з бюджетом за період з 01.01.2014 року по 21.05.2014 року з податку на прибуток приватних підприємств за кодом платежу 11021000 - сальдо на 21.05.2014 року складає 21738573,07 грн., з авансових внесків з податку на прибуток за кодом платежу 11024000 - складає позитивне сальдо 26049915,73 грн. (т. І а.с. 140-141).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Згідлно з абз. 9 п. 57.1 ст. 57 ПК України у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку (п. 33.3 ст. 33 ПК України).

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним у абз. 1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 4-10 ст. 57 ПК України нарахування та сплата податку на прибуток платників (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) відбувається за особливими правилами нарахування та сплати податку на прибуток. Зокрема, звітним податковим періодом, встановленим для нарахування податку на прибуток, відповідно до абз. 3 ст. 57 Кодексу, є річний податковий період, а звітним податковим періодом, встановленим для сплати податку на прибуток, є місячний податковий період.

Як вбачається з податковій декларацій з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, позивач визначив розмір авансового внеску (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний рік), що підлягатиме сплаті у березні-грудні 2013 року, січні-лютому 2014 року у розмірі 8 531 162,00 гривень (рядок 34 декларації), а тому зазначені суми є узгодженими сумами грошового зобов'язання (а.с. 63-64 т. 1).

Оскільки авансові платежі з податку на прибуток є узгодженою сумою податкових зобов'язань з податку на прибуток 2013 року, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що авансові внески з податку на прибуток, які підлягають сплаті протягом звітного року, є саме податком на прибуток, що розрахований на підставі розрахунку щомісячних авансових внесків у складі річної декларації та підлягає обов'язковій сплаті протягом звітного періоду. На суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшаться податкові зобов'язання з податку на прибуток у декларації за 2013 рік.

За змістом ст. 153 ПК України, емітент корпоративних прав нараховує і вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 151.1. ст. 151 ПК України, нарахованої на суму виплачуваних дивідендів, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Платник податку зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, що заздалегідь сплачується впродовж такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів. У разі, якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними зворотного боку картки особового рахунку платника податку на прибуток підприємств (код платежу 11021000) станом на 31 березня 2014 року за відповідачем обліковується податковий борг по податку на прибуток в сумі 21738664,90 грн. (а.с. 76-78 т. 1), а також, станом на 30.04.2014 року обліковується переплата в сумі 26049915,70 грн. по авансовим внескам з податку на прибуток (код платежу 1102400) (а.с. 90 т. 1). Тобто, у відповідача були наявні правові підстави для зарахування сум надмірно сплачених авансових внесків до податку на прибуток.

Відповідно д пункту 38.1 статті 38 ПК виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) податок на прибуток підприємств належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч. 1 ст. 43 БК України).

Частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

У даній справі відповідачем не заперечується, що перерахована платником податків сума авансового внеску з податку на прибуток надійшла до бюджетної системи на рахунок Державного казначейства.

В свою чергу, податкове законодавство не пов'язує факт сплати податкового платежу з правильністю зазначення платником коду бюджетної класифікації у відповідній графі платіжного документа.

Надходження грошових коштів за призначенням досягається шляхом правильного міжбюджетного розподілення коштів органами державного казначейства. Усі надходження у вигляді сплати загальнодержавних податків зараховуються на відповіді рахунки державного казначейства та в подальшому розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету.

З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у разі невірного зазначення платником коду бюджетної класифікації суми податку не можуть вважатися не зарахованими до бюджету. Суми податку, сплачені платником на рахунок казначейства, призначений для акумулювання коштів такого податку, не можуть розглядатися як податкова недоїмка, та слугувати підставою для нарахування платникові штрафних санкцій.

Відповідно до п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 87.1. ст. 87 ПК України 87.1. джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 43.4 ст. 43 Податкового Кодексу України визначено, що платник податків подає заяву, зокрема, на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ПК України встановлено можливість погашення платниками податків грошових зобов'язань за рахунок наявної переплати з інших платежів, а реалізація такої можливості здійснюється шляхом подання відповідної заяви платником податків з правом визначити джерело сплати грошових зобов'язань, якому кореспондує обов'язок податкового органу здійснити відповідне зарахування без будь-яких додаткових дій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач листом № 141/03 від 27.03.2014 року звернувся до відповідача із заявою про погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток визначених по коду 11021000 за рахунок переплати авансових внесків з податку на прибуток по коду 11024000 у сумі 21953600 грн. Однак, відповідач листом від 04.04.2014 року повідомив позивача, що зазначене питання буде розглянуто після прийняття остаточного рішення за результати камеральної перевірки декларації з податку на прибуток за 2013 рік. В свою чергу, згідно пояснень представника відповідача у судових засідання попередніх інстанцій, камеральна перевірка декларації з податку на прибуток за 2013 рік відносно позивача не проводилась взагалі.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що не проведення відповідачем заліку надмірно сплачених коштів є протиправною бездіяльністю та у податкового органу були відсутні підстави для винесення спірної податкової вимоги.

Крім того, грошові кошти у сумі 21738664,90 грн. були сплачені платником до бюджету, що підтверджується належним чином оформленими платіжними дорученнями, а відтак не можуть вважатися недоплатою, оскільки такі кошти зараховуються на єдиний казначейський рахунок та зміна коду бюджетної класифікації під час їх подальшого обліку податковою інспекцією не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений ПК України строк.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 805/5252/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко