Ухвала суду № 54597039, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2015 р. м. Київ К/800/44494/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Карука О.О.,

відповідача - Насєки М.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2015

у справі № 810/3577/14

за позовом приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" (далі - Товариство)

до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

та Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекції,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2013 № 0001962201, від 17.12.2013 № 0000652200 та від 17.12.2013 № 0000642200.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2015, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що Інспекцією не доведено належності спірних місць видалення відходів (далі - МВВ) до звалищ, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів у розумінні пункту 246.4 статті 246 Податкового кодексу України, що виключає правомірність застосування передбаченої у цій нормі пункті ставки екологічного податку.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що висновок контролюючого органу про порядок експлуатації платником спірних звалищ ґрунтується на матеріалах перевірки, проведеної уповноваженим органом - Державною екологічною інспекцією в АР Крим, а тому є правильним.

Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області приєдналася до поданої касаційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність і обґрунтованість висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, і просить залишити останні без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковим органом було проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 30.06.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.06.2013, оформлену актом від 29.11.2013 № 595/22.0/32785994.

Перевіркою виявлено, що для складування виробничих відходів позивачем використовувалися місця видалення відходів (МВВ): Кислотонакопичувач, Огарконакопичувач, Фосфогіпсосховище № 1, Фосфогіпсосховище № 2, Полігон для складування та захоронення промислових відходів та сміття, Відвал сухого фосфогіпсу, які не забезпечують повне виключення забруднення атмосферного повітря, оскільки, як встановлено Державною екологічною інспекцією в АР Крим під час перевірки дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства України за період з 17.04.2013 по 15.052031, забруднення атмосферного повітря при експлуатації названих МВВ здійснюється при вантажно-відвантажувальних роботах та у повітряну погоду.

На підставі цього податкова інспекція, дійшовши висновку про необхідність збільшення платникові ставки екологічного податку за розміщення окремих видів надзвичайно небезпечних відходів у 3 рази, як це передбачено пунктом 246.4 статті 246 Податкового кодексу України, прийняла податкові повідомлення-рішення:

від 17.12.2013 № 0000652200 про збільшення Товариству грошового зобов'язання за платежем «надходження від розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини» у сумі 375 195,33 грн. (у тому числі 250 130,22 грн. за основним платежем та 125 065,11 грн. за штрафними санкціями);

від 17.12.2013 № 0000642200, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з названого виду податку в сумі 1 969 775,48 грн. (у тому числі 1 313 183,65 грн. за основним платежем та 656 591,83 грн. за штрафними санкціями).

Згідно з пунктом 240.1 статті 240 ПК платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання) (підпункт 240.1.3).

За змістом пункту 242.1 статті 242 ПК об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання (підпункту 242.1.3).

Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах визначені у статті 246 ПК та диференційовані в залежності від видів речовин, що входять до складу відходів, їх класу небезпеки та рівня небезпечності відходів.

При цьому пунктом 246.4 статті 246 ПК встановлено, що за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1 - 246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази.

В основу рішення про задоволення даного позову, судами обох попередніх інстанцій покладено висновок про недоведеність Інспекцією належності МВВ, що експлуатуються Товариством, до категорії звалищ, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.

При цьому суди виходили з того, що документом, який є підставою для визначення категорій економічної безпеки місць видалення відходів для навколишнього природного середовища є дані паспортів, які складаються на кожне місце видалення відходів відповідно до пункту 5 Порядку ведення реєстру міць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1216 (далі - Порядок); до повноважень Державної екологічної інспекції АР Крим не належить надання інформації про розміщення місць чи об'єктів зберігання і видалення відходів, їх вплив на стан навколишнього природного середовища, а тому посилання Інспекції на одержані від цього органу відомості на обґрунтування правомірності оспорюваних нарахувань є неспроможними.

Втім наведені висновки судів є передчасними.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про відходи» з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів.

Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.

Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Порядку на кожне МВВ складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником МВВ відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів.

Відповідно до пункту 9 Порядку у реєстрі вміщується узагальнююча інформація щодо кожного МВВ (розміщення, технічні та екологічні характеристики, дані про власника тощо). Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.

Таким чином, хоча дійсно, паспорт є документом, який є підставою для визначення категорій екологічної безпеки місць видалення відходів для навколишнього природного середовища, втім дані такого паспорту не відображають фактичний стан МВВ, який уточнюється щорічно у тому числі на підставі відомостей, одержаних від уповноважених органів.

У той же час пункт 246.4 статті 246 ПК пов'язує застосування трьохкратної ставки податків із ступенем фактичного захисту платником навколишнього природного середовища від забруднення, а не з категорією та характеристиками МВВ, визначеними у паспорті.

А відтак при визначенні податкового обов'язку Товариства з екологічного податку судам слід було виходити з фактичної здатності спірних МВВ забезпечити повне виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів у перевіреному періоді, а не з паспортних характеристик таких МВВ.

Слід зазначити, що суди безпідставно відхилили посилання Інспекції на результати перевірки з питань дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства України за період з 17.04.2013 по 15.05.2013, проведеної Державною екологічною інспекцією в АР Крим. Адже чинне податкове законодавство не передбачає заборони використання податковим органом інформації, що одержана від іншого контролюючого органу та відповідає профілю покладених на нього завдань, при прийнятті рішення за наслідками податкової перевірки.

Здійснення ж контролю за охороною навколишнього природного середовища, раціональним використання, відтворенням та охороною природних ресурсів, поводженням з відходами і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами належить до завдань Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів (згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011).

А відтак акт перевірки, складений Державною екологічною інспекцією в АР Крим відносно Товариства, на який посилається Інспекція на підтвердження обґрунтованості оспорюваних донарахування, підлягав оцінці у сукупності з іншими доказами у справі за правилами статті 86 КАС в рамках даного судового провадження для встановлення фактичного стану зберігання відходів у спірних МВВ.

Втім суди на підставі помилкового висновку про невідповідність даних, викладених у листі Державної екологічної інспекції в АР Крим від 19.06.2013 № 2997, критеріям належності та допустимості доказів, не перевірили інформацію, що міститься у цьому листі, не надали правової оцінки матеріалам перевірки щодо стану дотримання Товариством вимог щодо поводження з відходами та забезпечення їх видалення.

Ухилення судами від перевірки та надання правового аналізу обставинам, що входять до предмету доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, у тому числі з виявленням та витребуванням доказів з власної ініціативи. Наведені недоліки не можуть бути усунуті касаційним судом з огляду на визначені у статті 220 КАС межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дозволяють касаційному суду досліджувати докази та встановлювати обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення вказаних обставин та прийняття за наслідками цього правильного та обґрунтованого рішення по суті спору.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2015 у справі № 810/3577/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько