Ухвала суду № 54596992, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2015 р. м. Київ К/800/35695/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015

у справі № 0870/727/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Товариство звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) просило визнати протиправними дії Інспекції з прийняття податкових повідомлень-рішень від 19.04.2010 № 0000331702/0 і № 0000542301/0, від 30.07.2010 № 0000331702/1 і № 0000542301/1, а також скасувати ці акти індивідуальної дії.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015, позов задоволено частково; податкові повідомлення-рішення від 19.04.2010 № 0000331702/0 та від 30.07.2010 № 0000331702/1 визнано протиправними і скасовано в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 603 436 грн. (у тому числі 201 145 грн. за основним платежем та 402 291,13 грн. за штрафними санкціями), повідомлення-рішення від 19.04.2010 № 0000542301/0 та від 30.07.2010 № 0000542301/1 - в частині нарахування платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 381 409 грн. (у тому числі 254 273 грн. за основним платежем та 127,136,50 грн. щтрафних санкцій); в решті позову відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що Інспекцією безпідставно кваліфіковано як дарунок повернуту платником фізичним особам поворотну фінансову допомогу, а також не доведено факту спливу позовної давності за зобов'язаннями позивача з оплати наведених в акті перевірки товарів та послуг.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у позові Товариства, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, оформлену актом від 06.04.2010 № 410/23/20502092.

Перевіркою виявлено: заниження платником оподатковуваного доходу внаслідок невключення до його складу кредиторської заборгованості перед контрагентами (приватним підприємцем Дегтярьовим, приватним підприємцем Удовиченком, приватним підприємцем Сиганевич, товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Тех 99», закритим акціонерним товариством «Мелітопольспецекскавація»), за поставлені товари, послуги, по якій закінчився строк позовної давності; з огляду на відсутність у цих товарів і послуг компенсаційного характеру Інспекція також виключила їх вартість зі складу валових витрат платника.

Також Інспекція не визнала право платника на збільшення валових витрат платника на суму повернутої фізичним особам поворотної фінансової допомоги з посиланням на те, що факт отримання цієї допомоги Товариством у минулих звітних періодах документально не підтверджується (під час перевірки платником були надані виключно прибуткові та видаткові касові ордери, які Інспекція визнала недостатніми для визначення правової природи розглядуваних платежів). Крім того, в акті перевірки викладені висновки про завищення платником валових витрат у перевіреному періоді, а саме - на 41500 грн. у 1 кварталі 2008 року, на 18316 грн. за півріччя 2008 року, на 22388 грн. за 3 квартали 2008 року, на 109 749 грн. за 2008 рік, на 262018 грн. за 1 квартал 2009 року.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.04.2010 № 0000542301/0, за яким платникові збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 531 133,50 грн. (у тому числі 320 100 грн. за основним платежем та 211 033,50 грн. за штрафними санкціями).

Крім того, кваліфікувавши виплачені платником фізичним особам суми поворотної фінансової допомоги як дарунок, Інспекція збільшила Товариству податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 201 145 грн. за основним платежем та на 402 291,13 грн. за штрафними санкціями згідно з податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2010 № 0000331702/0.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою обставин справи по епізоду, пов'язаному з поверненням платником поворотної фінансової допомоги фізичним особам.

Так, згідно з визначенням, наведеним у підпункті 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

За правилами абзацу третього підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 названого Закону до складу доходів оподатковуваного доходу включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

З установлених судами обставин даної справи вбачається, що протягом 2004-2009 позивач одержував від фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фінансову допомогу на поворотній основі з оформленням прибуткових касових ордерів; у періоді, охопленому перевіркою Товариство, повертаючи зазначену фінансову допомогу цим фізичним особам, відображав відповідні суми у складі валових витрат, що цілком відповідає вимогам наведеної норми Закону.

Посилання Інспекції на те, що здійснені позивачем виплати є дарунком, спростовуються наявними у справі документами (договорами займу, прибутковими накладними, видатковими накладними), а тому були цілком об'єктивно відхилені судами попередніх інстанцій.

А відтак суди цілком правомірно визнали протиправним виключення Інспекцією з валових витрат Товариства повернутих сум фінансової допомоги та зазначили про відсутність у позивача функцій податкового агента при проведенні цих виплат.

У той же час не можна погодитися з правильністю наданої судами правової оцінки по епізоду, пов'язаному з відображенням платником у податковому обліку кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності.

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 цього Закону, безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

В силу прямого припису підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума безповоротної фінансової допомоги включається до валового доходу платника.

Установлені під час податкової перевірки обставини щодо періодів виникнення у позивача кредиторської заборгованості перед контрагентами (приватним підприємцем Дегтярьовим, приватним підприємцем Удовиченком, приватним підприємцем Сиганевич, товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Тех 99», закритим акціонерним товариством «Мелітопольспецекскавація») у загальній сумі 22152,73 грн. підтверджують набуття цією заборгованістю ознак безповоротної фінансової допомоги у розумінні наведеної норми.

Товариство, заперечуючи проти правильності обчислення Інспекцією строку позовної давності по відповідним зобов'язанням, не надало будь-яких доказів на підтвердження факту ненастання строків оплати за цими зобов'язаннями або перенесення таких строків.

У зв'язку з цим, з огляду на установлений частиною першою статті 71 КАС обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, суди безпідставно підтримали позицію позивача про ненастання строку виконання зобов'язань з оплати відповідних товарів і послуг та необґрунтовано відхилили посилання Інспекції на заниження платником оподатковуваного доходу на суму заборгованості перед вказаними постачальниками.

Водночас Інспекція безпідставно виключила зі складу валових витрат платника сформовані за правилом «першої події» витрати за операціями з придбання товарів та послуг у перелічених контрагентів. Адже у разі непроведення оплати за поставлені товари, послуги після спливу строку позовної давності вирівнювання бази оподаткування податку на прибуток у податковому обліку покупця відбувається шляхом збільшення валового доходу на суму безповоротної фінансової допомоги (яка включає вартість неоплачених товарів), однак без одночасного зменшення суми валових витрат такого покупця.

А відтак для правильного визначення обсягу податкового обов'язку платника по розглядуваним операціям судам слід було встановити, яка сума податку на прибуток підлягає сплаті Товариством за наслідками включення до складу оподатковуваного доходу вартості товарів та послуг, що залишилися неоплаченими після спливу строку позовної давності.

Також суди не надали будь-якої правової оцінки викладеним в акті перевірки обставинам щодо завищення платником валових витрат, а саме - на 41500 грн. у 1 кварталі 2008 року, на 18316 грн. за півріччя 2008 року, на 22388 грн. за 3 квартали 2008 року, на 109 749 грн. за 2008 рік, на 262018 грн. за 1 квартал 2009 року. Судами не встановлено, чи підтверджуються зазначені висновки документально, чи вплинули вони на суму оспорюваного нарахування з податку на прибуток.

Оскільки наведена помилковість окремих висновків судів та неповнота встановлення ними обставин цієї справи вплинула на правильність прийнятих ними судових рішень в частині позовних вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 19.04.2010 № 0000542301/0 та від 30.07.2010 № 0000542301/1, то Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині для усунення цих недоліків. Під час нового розгляду суду слід перевірити обставини, викладені у цій ухвалі, та визначити дійсний обсяг податкового обов'язку платника за розглядуваними операціями з урахуванням вказівок та висновків касаційного суду.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі № 0870/727/12 скасувати в частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2010 № 0000542301/0 та від 30.07.2010 № 0000542301/1 щодо нарахування платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 381 409 грн. (у тому числі 254 273 грн. за основним платежем та 127,136,50 грн. штрафних санкцій).

У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі № 0870/727/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідній частині.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько