Ухвала суду № 54596977, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2015 р. м. Київ К/800/11604/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015

у справі № 808/3276/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства "Світлотехніка" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Товариство звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 № 0000022200.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що Товариство документально підтвердило право на формування у податковому обліку витрат за реальними господарськими операціями з придбання товарів та ремонтних послуг у товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Плюс» (далі - ТОВ «ТДС Плюс») та у товариства з обмеженою відповідальністю «Цоколь» (далі - ТОВ «Цоколь», які на час виконання спірних операцій були зареєстровані в державних і податкових органах та мали ознаки юридичних осіб.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що господарські операції між позивачем та названими контрагентами мали безтоварний характер, первині документи від імені цих постачальників оформлені за підписами невстановлених осіб, та наголошує, що формально складений пакет первинних документів не може підтверджувати обґрунтованість податкової вигоди платника.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 542 805 грн. (у тому числі 494 941 грн. за основним платежем та 47864 грн. за штрафними санкціями) було прийнято Інспекцією за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2011, оформленої актом від 20.12.2012 № 1069/22-022/02970085, та з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження.

Під час перевірки Інспекція дійшла висновку про те, що господарські операції з поставки позивачеві товарно-матеріальних цінностей та ремонтних послуг у рамках взаємовідносин з ТОВ «Цоколь» та у ТОВ «ТДС Плюс» не здійснювалися, подані платником первинні документи на підтвердження виконання цих операцій містять недостовірні відомості та представлені платником з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди, дії платника спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами, перелічені постачальники залучені до взаємовідносин з позивачем виключно з метою декларування у податковому обліку витрат.

На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на установлені під час здійснення контрольно-перевірочних заходів відносно цих постачальників обставини щодо відсутності у них ознак реальних суб'єктів господарювання, провадження ними протиправної діяльності, спрямованої на надання необґрунтованої вигоди третім особам. Також Інспекція посилається на пояснення засновника ТОВ «ТДС Плюс» ОСОБА_1, яка заперечила свою причетність до реєстрації цього товариства та до підписання від імені останнього будь-яких первинних документів та зазначила, що фактичне керівництво ТОВ «ТДС Плюс» здійснювалося директором Товариства - ОСОБА_2, який мав на меті створити підконтрольне йому підприємство. Згідно з поясненнями директора ТОВ «Цоколь» ОСОБА_3, наданими податковій міліції, зазначене підприємство він зареєстрував на прохання малознайомої особи за грошову винагороду, жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності на ТОВ «Цоколь» він не має, жодних первинних документів не підписував, займатись веденням фінансово-господарської діяльності на меті не мав.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який визначав порядок формування валових витрат до 01.04.2011) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2) та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Таким чином, витрати позивача, понесені у зв'язку із придбанням товарів робіт та послуг належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, а відтак умовами їх врахування при зменшенні оподатковуваного доходу платника є: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, а також (починаючи з 01.04.2011) декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.

У справі, що переглядається, аналізуючи правовідносини позивача зі спірними контрагентами, суди визнали достатнім підтвердженням реальності правовідносин позивача зі спірними контрагентами (ТОВ «Цоколь» та ТОВ «ТДС Плюс») подані позивачем договори, акти приймання-передачі виконаних робіт, відомості ресурсів, видаткові накладні, виписки з банківського рахунку Товариства.

Втім при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

При цьому суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв'язку за правилами статті 86 КАС та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

Втім у справі, що переглядається, судами не виконано наведених процесуальних вимог, дійсний рух активів між учасниками задекларованих поставок не перевірено, хід виконання розглядуваних операцій не досліджено, фактичні зміни майнового стану учасників господарських операцій не з'ясовано.

Так, відхиляючи доводи Інспекції щодо фіктивності спірних постачальників, суди послалися на факт реєстрації останніх у податкових органах, що саме по собі не характеризує платника як реального суб'єкта господарювання.

Також суди взагалі не надали будь-якої правової оцінки обставинам, установленим в актах зустрічних перевірок спірних постачальників (на які посилалася Інспекція на обґрунтування своїх висновків). Слід зазначити, що результати заходів податкового контролю, які стосуються одних і тих самих обставин та мають істотне значення для справи, повинні враховуватися незалежно від того, яким податковим органом вони встановлені.

Чинне податкове законодавство не передбачає заборони використання податковим органом інформації, що одержана від іншого контролюючого органу та відповідає профілю покладених на нього завдань, при прийнятті рішення за наслідками перевірки. А відтак акти податкових перевірок, складені відносно цих контрагентів, на які посилається Інспекція на підтвердження обґрунтованості оспорюваного донарахування, підлягали оцінці у сукупності з іншими доказами у справі за правилами статті 86 КАС в рамках даного судового провадження.

Суди не надали належної правової оцінки і поясненням керівників ТОВ «Цоколь» та ТОВ «ТДС Плюс», які заперечили свою причетність до діяльності очолюваних ними юридичних осіб, та не врахували, що документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Суди не звернули увагу й на пояснення засновника ТОВ «ТДС Плюс» ОСОБА_1 відносно того, що ТОВ «ТДС Плюс» є формально відокремленим, однак підконтрольним позивачеві підприємством, що у сукупності з іншими фактами, наведеними Інспекцією, може бути свідченням схемного характеру правовідносин Товариства та цього постачальника.

Оскільки прийняття рішення з даного спору вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, що перебуває поза межами повноважень касаційного суду, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду суду слід врахувати вказівки та висновки касаційного суду, викладені в цій ухвалі, ретельно дослідити подані сторонами докази, надати правову оцінку доводам сторін, встановити обставини, що входять до предмета доказування у справі, та прийняти рішення у відповідності зі статтею 159 КАС.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі № 808/3276/13-а скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько