Ухвала суду № 54596939, 07.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2015 року м. Київ К/800/4712/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівПилипчук Н.Г. Ланченко Л.В.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року

у справі №2а-7198/12/2070

за позовом Приватного підприємства «Талант Трейдінг»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Талант Трейдінг» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання дій протиправними.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 25 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року, задовольнив адміністративний позов частково. Визнав протиправними дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість до декларації з ПДВ за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12 червня 2012 року №1979/15-314/732760922. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 16,10 грн. та повернув з Державного бюджету України на користь позивача помилково сплачену суму судового збору у розмірі 2 026,35 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати у частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Позивачем подано до контролюючого органу декларацію з ПДВ від 21 березня 2011 року за звітний (податковий) період - лютий 2011 року.

Разом з тим, позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням помилок за звітний (податковий період) - лютий 2011 року, який відповідачем прийнято 04 квітня 2011 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи електронна квитанція №2.

Посадові особи контролюючого органу на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, у порядку статті 76 Податкового кодексу України, провели камеральну перевірку поданого позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість до декларації з ПДВ за лютий 2011 року, про що склали акт від 12 червня 2012 року №1979/15-314/32760922, яким встановили порушення вимог пункту 200.3 статті 200, розділу V Податкового кодексу України, підпункту 4.6.3 пункту 4.6 розділу ІІІ «Розрахунки з бюджетом за звітний період» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, у наслідок чого позивачем завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за лютий 2011 року на 205 854,00 грн., що призвело до заниження суми від`ємного значення, яка підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги у частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт, виходили з наявності процедурних порушень порядку проведення камеральної перевірки платника податків, встановленого податковим законодавством.

У силу положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

За змістом положень 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Положеннями пункту 76.2 статті 76 Податкового кодексу України встановлено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до положень пункту XII «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25 січня 2011 року №41, визначено порядок проведення перевірки декларацій в органі державної податкової служби, зокрема встановлено, що податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників.

Зареєстровані в органі державної податкової служби декларації підлягають камеральній перевірці.

У разі якщо за результатами перевірки не встановлено порушень, робиться відповідний запис у розділі IV декларації.

У разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення, складається Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (додаток 3 до цього Порядку).

Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, складається у двох примірниках і підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, та після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 розділу II Кодексу.

Камеральну перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, орган державної податкової служби проводить протягом 30 днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Разом з тим, відповідно до положення пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Вказана норма визначає саме порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків, тому перевірка податкової звітності з податку на додану вартість підлягала проведенню у межах строків, встановлених пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.

Відтак, враховуючи, що уточнюючий розрахунок прийнято податковим органом 04 квітня 2011 року, а камеральна перевірка проведена 12 червня 2012 року, вказане свідчить про проведення спірної повірки в порушення 30-денного строку, що настає за граничним терміном отримання податкової декларації.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які не спростовані доводами касаційної скарги, про те, що проведення камеральної перевірки уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість до декларації з ПДВ за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт, здійснено з порушенням строку встановленого чинним законодавством, що свідчить про протиправність дій податкового органу щодо проведення такої перевірки, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої та другої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про неправомірність дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки уточнюючого розрахунку позивача.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що у межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі №2а-7198/12/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.