Ухвала суду № 54595104, 23.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Пікуль А.А., Соколової В.В.

при секретарі: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левчук Катерина Миколаївна, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про повернення майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/16580/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року задоволено частково клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_2

В іншій частині задоволення клопотання відмовлено.

Не погодившись із такою ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати. Зазначає, що ОСОБА_3 не доведено, що між нею та ОСОБА_2 існує спір з приводу квартири, на яку накладено арешт, та не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення такої заяви.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з наведених в ній підстав.

ОСОБА_7 інтересах ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

В судове засідання особисто ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представник ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, ОСОБА_2, ОСОБА_3 забезпечили явку в судове засідання своїх уповноважених представників, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левчук К.М., Реєстраційна служба ГУЮ у м. Києві, про повернення майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно. Просила витребувати у ОСОБА_2 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, скасувати державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2, визнати за нею право власності на спірну квартиру та зобов'язати Реєстраційну службу ГУЮ у м. Києві здійснити державну реєстрацію права власності на нею на дану квартиру.

24 вересня 2015 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладенням арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, та заборони ліквідатору, голові комісії або будь-якій особі, яка має відповідні повноваження, вчиняти будь-які дії, спрямовані на реорганізацію чи ліквідацію ПАТ «Міжнародна Інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення її позову було задоволено частково.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до положень ч. 1, ч. 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, враховуючи зміст позовних вимог ОСОБА_3, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про можливість забезпечення позову ОСОБА_3 з метою забезпечити виконання судового рішення в майбутньому накладенням арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, особою, яка подала апеляційну скаргу не було зазначено, яке саме право ОСОБА_2 було порушено оскаржуваною ухвалою суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права та підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: А.А. Пікуль

В.В.Соколова