Рішення № 54593054, 18.12.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.15р. Справа № 904/7229/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м.Київ

до Приватного акціонерного товариства "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ", м. Нікополь Дніпропетровська область

про стягнення 5084320,43 грн.

Суддя Кеся Н.Б.

Представники:

Від Позивача: представник не з'явився

Від Відповідача: представник ОСОБА_1, довіреність № 20 від 20.12.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі-Позивач) звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" (далі-Відповідач), в якому просить господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь суму основного боргу 00,01 грн., втрати від інфляційних процесів на весь час прострочення у розмірі 111083,23 грн., пеню у розмірі 2070319,16 грн., три відсотки річних у розмірі 564843,13 грн., 7% штрафу у розмірі 2338074,90 грн. та судовий збір у розмірі 73080,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних Відповідачем грошових зобовязань за Договором купівлі-продажу природного газу № 243-ПР від 28.12.2012р.

В підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивач надав до позову:

копію Договору купівлі-продажу природного газу № 243-ПР від 28.12.2012р.;

копії актів приймання-передачі природного газу;

розрахунки заборгованості;

копії правовстановлюючих документів.

Відповідач позов не визнав, позовні вимоги вважає необґрунтованими, оскільки перші поставки газу відбулись без здійснення Відповідачем попередньої оплати, Відповідач прийняв від Позивача поставлений природний газ, спожив його і тільки після цього здійснив його повну оплату. При цьому, незважаючи на факт відсутності першої та наступних переплат Відповідача за природний газ, що були передбачені п. 6.1 Договору, Позивач не скористався своїм правом призупинити виконання свого обов'язку стосовно поставки газу, передбаченим як положенням п. 3.1.3 Договору, та к і нормами законодавства, так і надалі на свій ризик здійснював поставку природного газу на адресу Відповідача, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі газу. Такі дії свідчать про те, що сторони шляхом вчинення конклюдентних дій фактично змінили умови Договору щодо порядку розрахунків за Договором, погодившись з тим, що поставка природного газу відбувається не на умовах попередньої оплати. Нового порядку та строків розрахунків за поставлений природний газ сторони в Договорі не передбачили. Як свідчать матеріали справи, Відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ без вимоги Позивача щодо його оплати, керуючись при цьому положеннями ч.1 ст. 692 ЦК України, після фактичного прийняття природного газу, а тому нарахування штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних з боку Позивача є безпідставним та необґрунтованим (а.с. 53-55).

04.11.2014р. Відповідача подав клопотання про призначення комплексної економічної судової експертизи (а.с. 61-65), в якому просить суд:

призначити по справі №904/7227/14 комплексну судову економічну експертизу, проведення якої доручити фахівцям Харківського науково-дослідного інститут судових експертиз Міністерства юстиції України імені заслуженого професора ОСОБА_2 (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а);

на вирішення комплексної судової економічної експертизи поставити наступні питання:

- яка кількість газу фактично була спожита протягом березня-серпня 2013 року?;

-на яку суму фактично було спожито природного газу протягом березня-серпня 2013 року?;

-яка сума виплат за природний газ, отриманий протягом березня-серпня 2013 року, здійснена ПрАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" підтверджується документально ?;

-яка сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за отриманий природний газ нарахована ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" ПрАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" підтверджується документально?;

-яка сума втрат від інфляційних процесів в зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості за отриманий природний газ нарахована ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" ПРАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" підтверджується документально?;

-яка сума трьох відсотків річних за несвоєчасне погашення заборгованості за отриманий природний газ нарахована ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" ПРАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" підтверджується документально?;

-який об'єм природного газу, поставлений ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" ПРАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" протягом березня-серпня 2013 року, та на яку суму підтверджується документально?;

-чи підтверджуються документально зазначені в позовній заяви ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" суми заборгованості ПрАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" за природний газ, отриманий протягом березня - серпня 2013 року, та дати їх виникнення та погашення?;

-чи відповідає розрахунок пені, інфляційних втрат, 3% річних, зазначений у позовній заяві, умовам укладеного між ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" та ПрАТ "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" договору поставки природного газу №243-ПР від 28.12.2012 року та вимогам діючого законодавства з урахуванням фактичних (документально підтверджених) дат виникнення та погашення заборгованості?;

оплату за проведення комплексної судової економічної експертизи покласти на Відповідача - Приватне акціонерне товариство "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ";

зупинити провадження у справі №904/7229/14 до одержання судом результатів комплексної експертизи.

17.11.14р. Відповідач подав письмові пояснення щодо проведення експертизи фахівцями Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України імені заслуженого професора ОСОБА_2 (а.с. 71-72).

Під час судового засідання Позивач подав заперечення на клопотання про призначення економічної експертизи (а.с. 73-77), вважає, що це клопотання спрямовано на затягування судового процесу про стягнення з Відповідача боргу. Позивач наполягає на розрахунках суми позову, які ним надані до справи.

До заперечень на клопотання Позивач подав копію довіреності та копію реєстру прийнятих платежів, проведених ПАТ "Ощадбанк" (а.с. 78, 79).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.14р. провадження у справі було зупинено для проведення судової експертизи Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2015р. поновлено провадження у справі для надання додаткових документів для проведення судової експертизи.

На виконання вимог ухвали суду від 12.03.15р. Позивач подав наступні документи (а.с. 104-108):

копію розгорнутого акту звірки розрахунків до договору №243-ПР від 28.12.12р. підписаного зі сторони Позивача та Відповідача;

журнал-ордер по кредиту рахунку №36 по договору №243-ПР від 28.12.12р.;

відомість по дебету рахунку 36 згідно договору №243-ПР від 28.12.12р.

На виконання вимог ухвали суду від 12.03.15р. Відповідач подав наступні документи (а.с. 109-143):

акти звіряння взаєморозрахунків між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Теплогенерація";

журнали-ордери ПАТ "НАК "Нафтогаз України" по рахунку №36 "Рахунки з покупцями та замовниками" та відомості аналітичного обліку у розрізі споживача ПАТ "Теплогенерація";

журнали-ордери ПАТ "Теплогенерація" по рахунку №63 "Рахунки з постачальниками та підрядниками" та відомості аналітичного обліку у розрізі ПАТ НАК "Нафтогаз України";

документи, що відображають оплату.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.15р. зупинено провадження у справі до завершення експертних досліджень.

Супровідним листом №4208/4209-15 від 07.12.15р. справу повернуто від експертної установи до господарського суду Дніпропетровської області із відповідним експертним висновком.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.15р. поновлено провадження у справі.

До судового засідання Відповідач подав клопотання про продовження розгляду справи на 15 днів та відкладення розгляду справи на більш пізній строк. Однак під час судового засідання представник Відповідача заявив, що він не наполягає на продовженні строку розгляду справи та відкладенні її слухання, оскільки представник встигнув ознайомитися з висновком судової експертизи.

Також Відповідач подав клопотання про зменшення штрафних санкцій (а.с. 179-182), в якому просить суд зменшити суму пені, що підлягає стягненню до 1,00 грн., в стягненні решти позовних вимог щодо стягнення пені - відмовити; зменшити суми штрафу 7 % до 1,00 грн., в стягненні решти позовних вимог щодо стягнення пені - відмовити; суму боргу внаслідок інфляційних процесів, що підлягає стягненню - розстрочити строком на 5 років; суму трьох відсотків річних, що підлягає стягненню - розстрочити на 5 років; зменшити суму судового збору, що підлягає сплаті.

В обґрунтування цього клопотання Відповідач посилається на те, що він ніколи не ухилявся від виконання своїх зобов'язань та здійснював всі можливі заходи для їх виконання. На дату пред'явлення позову основний борг погашено в повному обсязі. До того ж, протягом 2014 року при зростанні цін на природний газ не постійно проводилося коригування газової складової в тарифі на теплову енергію, в результаті чого підприємство отримало збитки в розмірі 2748,0 тис. грн. Отже, вини Відповідача в затримці платежів немає. Взагалі за результатами фінансово-господарської діяльності за роки від початку створення товариства, згідно бухгалтерського обліку, відображено збитки на 31.12.2014 року в сумі 23630,0 тис. грн. Протягом 2015 року при постійному зростанні цін на природний газ невчасно проводилося коригування газової складової в тарифі на теплову енергію, в результаті чого підприємство отримало збитки в розмірі 4041,0 тис. грн. Крім того, значна частина прибутку підприємства залежить від реалізації виробленої продукції в опалювальний період. Проте, за період опалювального сезону заборгованість організації м.Нікополя в тому числі й бюджетних перед ПАТ "Теплогенерація" становить 38784897,00 грн., тож покриття збитків за рахунок прибутку унеможливлюється внаслідок поточної заборгованості підприємств та організацій, яких підприємство Відповідача як ліцензіат не має право відключити від опалення, бо це є порушенням ліцензійних умов.

До клопотання про зменшення штрафних санкцій Відповідач подав (а.с. 183-245):

копію річного Балансу 2014 року Ф 1;

копію річного Балансу 2014 року Ф 2;

Дебіторсько-кредиторська заборгованість по рахунку 371000 на 01.01.2014 р.

Дебіторсько-кредиторська заборгованість по рахунку 631010 на 01.01.2014 р.

Дебіторсько-кредиторська заборгованість по рахунку 377100 на 01.01.2014 р.

Дебіторсько-кредиторська заборгованість по рахунку 361002 на 01.01.2014 р.

Дебіторсько-кредиторська заборгованість по рахунку 631010 на 01.01.2015 р.

Дебіторсько-кредиторська заборгованість по рахунку 361002 на 01.01.2015 р.

Дебіторсько-кредиторська заборгованість по рахунку 377100 на 01.01.2015 р.

Дебіторсько-кредиторська заборгованість по рахунку 631010 на 01.01.2014 р.

Баланс 2015 року за 11 місяців Ф.1;

Дебіторсько-кредиторська заборгованість по рахунку 377100 на 01.12.2015 р.

Дебіторсько-кредиторська заборгованість по рахунку 361002 на 01.12.2015 р.

Дебіторсько-кредиторська заборгованість по рахунку 631010 на 01.12.2015 р.

копії ліцензій на постачання та виробництво теплової та електричної енергії 5 шт;

завірена копія Розпорядження № 132-ДН-1-Е від 12 серпня 2013 року;

завірена копія Постанови про порушення на ринку цінних паперів від 17.07.2013р.;

копію розпорядження № 64-ДН-1-Е від ЗО квітня 2015 року;

довідка № 190 від 16.03.2015 року;

довідка № 204 від 18.03.2015 року;

постанова від 18 червня 2014 року № 217

копію Договору банківського рахунку №194 від 15.08.2014г.

копію листа від НАК Нафтогаз України.

копію договору 1254/15-БО-З/ПТ від 19.12.2014 року.

копію договору 1255/15-КП-З/ПТ від 19.12.2014 року.

копію листа НВУВКГ від 19.11.13р. №6-0127/2678;

копію однолінійної схеми електропостачання ПС;

копію Блок схема електропостачання споживачів ПрАТ ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ;

копію довіреності представника.

Позивач в останнє судове засідання представника не направив, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 172).

Суд вважає за можливе закінчити розгляд справи за відсутності представника Позивача, оскільки передбачений ст.69 ГПК України процесуальний строк вирішення спору вичерпано, клопотання про продовження строку вирішення спору та відкладення судового засідання з поважних причин Позивач не заявив.

В судовому засіданні 17.12.15р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі-Продавець) та Приватним акціонерним товариством "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" (далі-Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1243-ПР від 28.12.12р., відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору (1.1 Договору).

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем (п. 1.2 Договору).

Продавець передає Покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013р. газ обсягом до 24800 тис. куб. м, в тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.):

- січень - 3400 тис. куб.м;

- лютий - 3250 тис. куб.м;

- березень - 2900 тис. куб.м.;

- квітень - 1700 тис. куб.м.;

- травень - 1250 тис. куб.м.;

- червень - 1250 тис. куб.м.;

- липень - 1250 тис. куб.м.;

- серпень - 1250 тис. куб.м.;

- вересень - 1350 тис. куб.м.;

- жовтень - 1700 тис. куб.м.;

- листопад - 2600 тис. куб.м.;

- грудень - 2900 тис. куб.м.

Додатковою угодою №1 від 18.07.2013р. сторони виклали п. 5.2 розділу 5 "Ціна газу" Договору у наступній редакції:

Ціна за 1000 куб.м газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки за затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%;

податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 265,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 53,02 грн., всього з ПДВ - 318,12 грн.

До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3793,28 грн., крім того ПДВ - 20% - 758,66 грн., всього з ПДВ - 4551,94 грн.

Згідно з п.3.3 Договору приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписаного акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині поставки природного газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1 Договору).

Так, протягом січня 2013, березня-серпня 2013 року Позивач поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 48163105,28 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, які складені та підписані обома сторонами (а.с. 42-47).

Відповідач свої зобов'язання з оплати по Договору купівлі-продажу природного газу, виконав частково на суму 48163105,27 грн., внаслідок чого у нього перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 0,01 грн. основного боргу.

У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку повинен сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.2 Договору).

Згідно з розрахунком Позивача сума пені складає 2070319,16 грн., яка нарахована за період з 14.04.2013р. по 15.04.2014р.

Слід одразу ж зазначити, що визначення Позивачем загального періоду прострочки по 15 день місяця, не відповідає положенням обчислення строків, визначеним ст.254 ЦК України. Так, якщо борг виник 14 числа місяця, то 6-тимісячний строк для нарахування пені закінчується 14 числа відповідного місяця.

Згідно з розрахунком Позивача сума 7 відсотків від суми простроченого платежу складає 2338074,90 грн.

На підставі положень ч.2 ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 111083,23 грн. втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення за квітень 2013 року - січень 2014 року та 564843,13 грн. 3% річних за період з 14.04.2013р. по 15.01.2014р.

Нараховані Позивачем 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства.

У справі призначено та проведено судову економічну експертизу, за результатами якої судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3 18.11.2015 року складено висновок №4208/4209-15 (а.с. 161-167), за даними якого, сума пені за грошовими зобов'язаннями Приватного товариства "Теплогенерація" відповідно до п. 7.2 Договору купівлі-продажу природного газу №243-ПР від 28.12.2012р. складає 1916950,65 грн., а саме: за спожитий газ за зобов'язаннями березня 2013 року за період прострочення з 14.04.2013 по 14.01.2014 складає 804958,64 грн., за зобов'язаннями квітня 2013 року за період прострочення з 14.05.2013 року по 14.01.2014 року складає 563605,96 грн., за зобов'язаннями травня 2013 року за період прострочення з 14.06.2013 по 15.01.2014 року складає 375494,42 грн. та зобов'язаннями липня 2013 року за період прострочення з 14.08.2113 року по 15.01.2014 року складає 172891,63 грн., з урахуванням пункту 6.1 вказаного Договору про поетапну сплату коштів та з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України щодо 6-ти місячного строку для нарахування пені від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Висновок експерта відповідає вимогам статті 42 ГПК України, містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Таким чином, експертним шляхом було встановлено правильний розмір пені за період прострочення з 14.04.2013 по 14.01.2015 за обставинами справи на суму 1916950,65 грн.

З боку сторін заперечень на експертний висновок до справи не надійшло.

З урахуванням встановлених обставин суд керується наступним.

Статтею 264 ГК України передбачено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.ч.1, 6 ст.265 ГК України).

В силу ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч.1 ст.216 ГК України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст.218 ГК України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України)

Частиною ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства, а також оскільки матеріалами справи доводиться несвоєчасне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором, позовні вимоги Позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 0,01 грн. та 3% річних у розмірі 564843,13 грн. підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог простягнення інфляційних втрат, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково на суму 96211,68 грн., оскільки Позивач безпідставно застосував індекси інфляції на заборгованість Відповідача за період у місяці, у яких мав бути здійснений платіж. Так, відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

В частині позовних вимог про стягнення пені суд враховує наступне.

Так, за обставинами справи основний борг Відповідача фактично (окрім суми 0,01грн) відсутній, його погашення відбулося до порушення провадження у справі; причина затримки платежів має об'єктивний характер, хоча й не звільняє Відповідача від відповідальності.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе, зважаючи на обставини, на які посилається Відповідач, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, частини першої ст. 233 ГК України зменшити суму пені, яка підтверджена експертним шляхом у розмірі 1916950,66грн. та визнати остаточно пеню на суму 958475,33 грн., а в стягненні решти пені - відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу суд відмовляє з наступних підстав.

В Постанові Верховного Суду України у від 21.10.2015р. у справі №6-2003цс15 висловлена наступна правова позиція.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України)

Так, враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду України, а також з дослідження умов договору щодо відповідальності за обставинами справи, що розглядається, судом вбачається, що: як пеня за порушення строків оплати послуг, так й штраф за прострочення понад 30 днів, ці умови фактично передбачають подвійну юридичну відповідальністю за одне й теж порушення умов договору. У зв'язку з викладеним, суд відмовляє в частині позову про стягнення штрафу.

Щодо розстрочки стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних на 5 років, суд відмовляє Відповідачу з огляду на наступне.

Пунктом 7.2 частини 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. №9 передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, оскільки запропоновані Відповідачем умови виконання рішення суду призведе до суттєвого порушення майнових інтересів Позивача та до зменшення ефективності їх судового захисту, суд не вбачає підстав для надання розстрочки виконання рішення суду, що приймається по даній справі.

Судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог ст. 49 ГПК України та з урахуванням п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, проспект Трубників, 56, код ЄДРПОУ 32083093) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу 0,01 грн., втрати від інфляційних процесів на весь час прострочення у розмірі 96211,68 грн., пеню у розмірі 958475,33 грн., три відсотки річних у розмірі 564843,13 грн. та судові витрати у розмірі 37055,23 грн.

В решті позову відмовити.

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "ТЕПЛОГЕНЕРАЦІЯ" щодо надання розстрочки виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області - відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржено протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя ОСОБА_4

Повне рішення складено-23.12.15р.