Постанова № 54592707, 22.12.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4656/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Носенка М.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державна податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2015 року ФОП ОСОБА_3 (далі за текстом - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ (далі за текстом - відповідач, контролюючий орган) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2015 року № 0050181701/11252, № 0050211701/11253, № 0050342204/11257, № 0050322204/11259, рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11 вересня 2015 року № 0062991701/519 та 23 липня 2015 року № 0050141701/11255.

В обґрунтування позовних вимог позивач наполягає на тому, що контролюючий орган протиправно ставить йому у вину завищення витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, та як наслідок - заниження суми податку на доходи фізичних осіб та зобов'язань зі сплати єдиного внеску, а відтак визначення суми недоїмки з податку на прибуток фізичних осіб, штрафних санкцій та застосування штрафу за несвоєчасне нарахування єдиного внеску вважає безпідставним. Крім того, вказував на відсутність порушень, пов'язаних з визначенням грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковим агентом, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, та зазначав, що контролюючий орган вказані порушення пов'язує з використанням ФОП ОСОБА_3 праці фізичних осіб, трудові відносини з якими документально не оформлені, проте жодних доказів на підтвердження цих доводів відповідач не надає, а відтак, висновки Кременчуцької ОДПІ є упередженими та необґрунтованими. З приводу наявності порушення, що полягає у реалізації алкогольних напоїв за цінами, нижче законодавчо встановлених, не заперечує, проте не погоджується з розміром застосованих штрафних (фінансових) санкцій. Наявність порушення Порядку ведення касових операцій заперечував, наполягав на тому, що випадки неоприбуткування (несвоєчасного оприбуткування) готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у Книгах обліку розрахункових операцій не мали місця в його господарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, свої заперечення мотивує тим, що позивачем допущено порушення правил формування витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, що призвело до заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб та негативно вплинуло на визначення розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, ФОП ОСОБА_3 порушено порядок ведення касових операцій та вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Спірні рішення Кременчуцької ОДПІ вважає обґрунтованими та правомірними, а позовні вимоги - безпідставними.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), зареєстрований як фізична особа-підприємець 23 червня 1999 pоку, номер запису про реєстрацію 25850170000012472, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 26 червня 1999 року та є платником податку на додану вартість (т. І а.с. 100, 103-105).

В період з 04 червня 2015 року по 24 червня 2015 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 02 липня 2015 року № 802/16-03-17-0110/НОМЕР_1 (т І а.с. 17-60), яким зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пунктів 177.2, 177.4 статті 177, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у періоді, що перевірявся, на 74877,51 грн., в тому числі: у 2012 році на 5436,07 грн., у 2013 році на 29613,37 грн., у 2014 році на 39828,07 грн..;

- підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176, пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 5256,51 грн.;

- пункту 4 частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що стало наслідком заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 102661,49 грн., в тому числі: за 2012 рік - на 12575,44 грн., за 2013 рік - на 55219,81 грн., за 2014 рік - на 34866,24 грн.;

- абз. 2 пункту 1 частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6, абз. 1 пункту 1 частини першої статті 7, пунктів 5, 7 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що стало наслідком заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 14686,21 грн., в тому числі: за 2012 рік - на 13296,04 грн., за 2013 рік - на 1390,17 грн.;

- пункту 1, 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

- пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні;

- статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

На підставі акта перевірки від 02 липня 2015 року № 802/16-03-17-0110/НОМЕР_1 Кременчуцькою ОДПІ винесено:

податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 0050181701/11252 (т. І а.с. 61), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 93596,89 грн., в тому числі: за основним платежем 74877,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18719,38 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 0050211701/11253 (т. І а.с. 63), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати" на загальну суму 8849,79 грн., в тому числі: за основним платежем 52256,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3593,88 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 0050342204/11257 (т. І а.с. 70), яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в розмірі 4590,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 00500322204/11259 (т. І а.с. 69), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у розмірі 10000,00 грн.;

рішення від 23 липня 2015 року № 0050141701/11255 (т І а.с. 65) про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 7343,10 грн.;

рішення від 11 вересня 2015 року № 0062991701/519 (т І а.с. 67) про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 9151,61 грн.

За наслідками закінчення процедури адміністративного оскарження винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень неузгодженими залишились грошові зобов'язання, визначені рішеннями про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 липня 2015 року № 0050141701/11255 та від 11 вересня 2015 року № 0062991701/519 та податковими повідомленнями-рішеннями від 23 липня 2015 року № 0050181701/11252, № 0050211701/11253, № 0050342204/11257, № 00500322204/11259.

Позивач, не погоджуючись із позицією контролюючого органа щодо правомірності донарахування зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, збільшенням суми податкових зобов'язань та нарахуванням штрафних санкцій, вважає спірні рішення необґрунтованими, протиправними такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування спірних рішень.

Надаючи оцінку рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 липня 2015 року № 0050141701/11255, від 11 вересня 2015 року № 0062991701/519 та податковому повідомленню-рішенню від 23 липня 2015 року № 0050181701/11252, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що контролюючий орган винесення спірних рішень пов'язує з встановленим в ході проведення перевірки фактом порушення позивачем протягом 2012-2014 років порядку формування витрат, що стало наслідком заниження податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_3 з податку на доходи фізичних осіб за період, охоплений перевіркою. Зважаючи на те, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями нараховується за наслідками визначення розміру доходу, отриманого від діяльності, яка оподатковується податком на доходи фізичних осіб, Кременчуцькою ОДПІ виявлено заниження розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму та за несвоєчасне нарахування єдиного внеску застосовано штрафні санкцій в розмірі 9151,61 грн. та 7343,10 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що контролюючий орган ставить у вину позивачу неправильність визначення витрат за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року внаслідок відсутності документального підтвердження пов'язаності понесених витрат на оплату праці, нарахування на заробітну плату та інші витрати (послуги оренди приміщень, комунальних послуг, податки та збори тощо) з одержанням доходу від надання маркетингових послуг, інформаційних послуг, послуг з просування товару, консультаційних послуг, послуг за розміщення на торгівельному обладнанні рекламних матеріалів, послуг з дослідження кон'юктури ринку, послуг з передпродажної підготовки, послуг з забезпечення наявності продукції та інших подібних послуг. На переконання контролюючого органа, позивач мав визначати чистий оподатковуваний дохід від надання маркетингових, інформаційних та інших подібних послуг з урахуванням безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів витрат, а витрати, понесені на оплату комунальних послуг, послуг оренди приміщень та податків і зборів, потрібно було визначити та задекларувати витратами, які безпосередньо пов'язані з доходом від реалізації товарів.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України чистий річний оподатковуваний дохід визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця, та пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, згідно з яким оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Перелік витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, закріплений у статті 138 Податкового кодексу України.

Так, за правилами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, з аналізу вказаних вище статей випливає, що розмір сукупного оподатковуваного доходу платника податків залежить від суми витрат, документально підтверджених та пов'язаних з провадженням господарської діяльності такого платника.

На підтвердження обґрунтованості своїх вимог та реальності понесених витрат позивачем було долучено до матеріалів справи копії квитанцій по сплаті єдиного соціального внеску, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, трудові договори між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, щодо підтвердження наявності у ФОП ОСОБА_3 найманих працівників. А також на підтвердження здійснення відповідних видів господарської діяльності позивачем надано копії актів виконаних робіт, квитанції сплати збору на розвиток винарства та хмелярства, докази сплати комунальних послуг та оренди приміщення.

Проаналізувавши надані матеріали суд вважає їх належними доказами реальності понесених ФОП ОСОБА_3 витрат у ході здійснення своєї господарської діяльності з метою отримання прибутку. Крім того, реальність відповідних витрат не ставилась під сумнів відповідачем як у ході перевірки, так і у ході розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує факту понесення позивачем витрат, проте не визнає пов'язаність зазначених витрат з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_3

В судовому засіданні представник Кременчуцької ОДПІ не зміг пояснити суду які саме витрати, на думку відповідача, не підлягають визнанню витратами, що пов'язані з господарською діяльністю платника податків, які саме документи відсутні/не надавались до перевірки або є неналежним чином оформленими та на підставі яких відомостей контролюючим органом сформовано висновок про завищення позивачем витрат в перевіреному періоді.

Дослідивши копії податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2012-2014 року та розрахунки податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих позивачем від провадження господарської діяльності, суд не знаходить порушень ФОМ ОСОБА_4 норм чинного законодавства та завищення витрат, про які стверджує контролюючий орган, що б спричинило заниження оподаткованого доходу, та відповідно, заниження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Висновок податкового органу на те, що позивачу належало визначати чистий оподатковуваний дохід від надання маркетингових та інших послуг з урахуванням безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів витрат, а витрати, понесені на оплату комунальних послуг та заробітної плати, потрібно було визначити та задекларувати витратами, які безпосередньо пов'язані з доходом від реалізації товарів, не може свідчити про фактичне заниження позивачем загальної суми оподаткованого доходу та завищення витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності.

Таким чином, судом підтверджено безпідставність заниження відповідачем сум витрат позивача, пов'язаних з господарською діяльністю, та неправомірність застосування штрафу за несвоєчасне нарахування єдиного внеску, що у свою чергу зумовлює висновок про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 липня 2015 року № 0050141701/11255, від 11 вересня 2015 року № 0062991701/519 та податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 0050181701/11252.

Досліджуючи обґрунтованість податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 23 липня 2015 року № 0050211701/11253, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту акта перевірки встановлено, що в ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ вибірковим методом перевірено фіскальні чеки та виявлено факт перебування у трудових відносинах з позивачем касирів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, трудові відносини з якими ФОП ОСОБА_3 документально не оформлені.

У відповідності до пункту 127.1. статті 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій. та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

На підставі положень пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України відповідачем встановлено заниження ФОП ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 5256,51 грн.

Матеріалами справи підтверджено, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення став здійснений ревізором теоретичний розрахунок розміру податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, який ґрунтується на законодавчо встановленому розмірі мінімальної заробітної плати трьох осіб за 2012 рік та січень 2013 року.

Не погоджуючись з правомірністю винесення Кременчуцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 0050211701/11253, суд зважає на відсутність у контролюючого органа жодних доказів фактичного перебування громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в трудових відносинах з позивачем, відомостей щодо розміру заробітної плати таких працівників, а також тривалості періоду, протягом якого зазначені особи фактично здійснювали обов'язки касирів у магазині ФОП ОСОБА_3, оскільки, як встановлено з пояснень представника відповідача, в ході проведення перевірки ревізором копіювання документів на підтвердження висновків акта перевірки не забезпечено.

У свою чергу представник позивача пояснив, що вищевказані особи відсутні серед найманих працівників, які перебувають в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 та з якими укладено трудові договори.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про безпідставність збільшення ФОП ОСОБА_3 податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 23 липня 2015 року № 0050322204/11259, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в розмірі 10000,00 грн., суд дійшов наступних висновків.

В ході розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні, що ФОП ОСОБА_3 в періоді, охопленому перевіркою, допущено порушення статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв".

Так, матеріалами справи підтверджено факт реалізації ФОП ОСОБА_3 у період з 19 червня 2014 року по 03 серпня 2014 року алкогольних напоїв за цінами, нижче встановлених Кабінетом Міністрів України мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої.

За правилами частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції, чинній на дату допущення вищевказаного правопорушення) у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що до позивача належить застосувати штраф у розмірі 5000,00 грн., в той час коли контролюючим органом застосовано штрафні санкції в розмірі 10000,00 грн.

Відтак, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 23 липня 2015 року № 0050322204/11259 підлягає частковому скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 0050342204/11257, яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції в сумі 4590,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Абзацом 3 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки факти неоприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків на загальну суму 918,00 грн.

Так, фахівцями контролюючого органа констатовано факт несвоєчасного відображення в розділі ІІ Книги обліку розрахункових операцій № НОМЕР_2 готівкових коштів, що надійшли на підставі фіскального звітного чеку № 832 від 14 січня 2013 року в сумі 77,70 грн., в розділі ІІ Книги обліку розрахункових операцій № НОМЕР_3 готівкових коштів, що надійшли на підставі фіскального звітного чеку № 1411 від 30 серпня 2014 року в сумі 119,10 грн. та невідображення в розділі ІІ Книги обліку розрахункових операцій № НОМЕР_4 готівкових коштів, що надійшли на підставі фіскальних звітних чеків № 506 від 09 лютого 2014 року в сумі 115,00 грн., № 585 від 29 квітня 2014 року в сумі 65,75 грн., № 586 від 30 квітня 2014 року в сумі 43,35 грн., № 725 від 16 вересня 2014 року в сумі 5,90 грн., № 726 від 17 вересня 2014 року в сумі 207,20 грн.

Разом із тим, доводи відповідача про неоприбуткування та несвоєчасне оприбуткування позивачем готівкових коштів протягом охопленого перевіркою періоду в повному обсязі спростовуються залученими позивачем до матеріалів справи копіями книг обліку розрахункових операцій (т. ІІ а.с. 3-19).

Натомість, контролюючий орган в ході проведення перевірки факти неоприбуткування або несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів позивачем не задокументував, копіювання документів не забезпечив, а відтак, представник відповідача на вимогу суду не зміг надати належних доказів на підтвердження доводів Кременчуцької ОДПІ.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2015 року № 0050342204/11257 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державна податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області від 23 липня 2015 року № 0050181701/11252.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державна податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області від 23 липня 2015 року № 0050211701/11253.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державна податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області від 23 липня 2015 року № 0050342204/11257.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державна податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області від 23 липня 2015 року № 0050322204/11259 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5000,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11 вересня 2015 року № 0062991701/519 та 23 липня 2015 року № 0050141701/11255.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобовязаннями Кременчуцької об'єднаної державна податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39780421) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1285 (одну тисячу двісті вісімдесят п'ять) гривень 31 (тридцять одну) копійку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2015 року.

СуддяС.С. Бойко