Ухвала суду № 54592664, 22.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4704/14-ц 22.12.2015 22.12.2015

Провадження №22-ц/784/3017/15

Справа № 489/4704/14-ц

Провадження: № 22-ц/784/3017/15 Головуючий першої інстанції: Тихонова Н.С.

Категорія: 47 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушніровій Т.Б.,

ОСОБА_2,

із секретарем судового засідання: Гавор В.Б.,

за участі позивача ОСОБА_3, її представників ОСОБА_4, ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_3

ОСОБА_5

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2015 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказувала, що вона була власником 33/50 частин житлового будинку з нежитловими спорудами по пров. 5 Круговому, 26 в м. Миколаєві, відповідач є власником 17/50 частин цього домоволодіння.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1139 від 26 жовтня 2012 р. належній їй частині житлового будинку та нежитлових споруд надано окрему адресу пров. 5 Круговий, 26/1 в м. Миколаєві, на підставі чого видано свідоцтво про право власності від 04 грудня 2012 р., згідно якого вона є власником житлового будинку літ. А загальною площею 42,7 кв.м з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою.

Посилаючись на те, що вона має право на відповідну частину земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку по пров. 5 Круговому, 26 в м. Миколаєві та має наміри приватизувати земельну ділянку, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташованіжитлові будинки, з відповідними господарськими та побутовими спорудами, за адресами: м. Миколаїв, пров. 5 Круговий, 26 та пров. 5 Круговий, 26/1, згідно варіанту, визначеному висновком судової будівельно-технічної експертизи № 452 від 22 липня 2014 р. або варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 197-199 від 07 липня 2015 р., оскільки вказані варіанти відповідають порядку користування земельною ділянкою, який склався між співвласниками та не може бути змінений.

Відповідач просила суд визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 197-199 від 07 липня 2015 р., оскільки такий варіант найбільш відповідає часткам у власності на житловий будинок сторін.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2015 р. позов задоволено частково.

Постановлено визначити порядок користування земельною ділянкою площею 502,00 кв.м., що розташована за адресою: м. Миколаїв, пров. 5 Круговий, буд. 26, буд. 26/1. Виділено в користування ОСОБА_3земельну ділянку площею 363,55 кв.м., яка, вказана в графічному додатку № 3, варіант № 3 судової будівельно-технічної експертизи № 197-199 від 07 липня 2015 р., виконаної експертами МВ ОНДІСЕ, синім кольором, з геометричними розмірами по периметру (від правої межі за годинниковою стрілкою) - 10,70 м. вздовж фасадної межі; 3,80 м.; на відстані 1,0 м. від зовнішньої стіни будинку; по лінії розподілу житлового будинку до перетину з парканом; 0,9 м. на відстані від літньої кухні літ. Б; 19,10 м. вздовж тильної межі; 24,90 м. вздовж правої межі до перетину з фасадною межею.

Виділено в користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 138,45 кв.м., яка вказана в графічному додатку № 3, варіант № 3 судової будівельно-технічної експертизи № 197-199 від 07 липня 2015 р., виконаної експертами МВ ОНДІСЕ, червоним кольором, з геометричними розмірами по периметру (від лівої межі за годинниковою стрілкою) 7,30 м. вздовж лівої межі; 18,71 м. вздовж лівої межі; 0,9 м. на відстані від літньої кухні літ. Б до перетину з зовнішньою стіною ділянки; по лінії розподілу житлового будинку літ. А-1; на відстані 1,0 м. від зовнішньої стіни житлового будинку; 3,80 м.; 9,70 м. вздовж фасадної межі.

Вхід № І залишено в користуванні відповідача, вхід № б/н залишено в користуванні позивача.

Розподілено судові витрати: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн.60 коп., стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 витрати на проведення експертизи у розмірі 3 025 грн.80 коп.

В апеляційній скарзі представник позивача вказує на неповне з'ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, що суд не сприяв повному, обєктивному та неупередженому розгляду справи і просить рішення суду щодо визначення порядку користування земельною ділянкою змінити, визначивши порядок користування наступним чином: виділити позивачеві земельну загальною ділянку площею 374,17 кв.м, відповідачу загальною площею 127,83 кв.м. Також просить рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 3025 грн. 80 коп. судових витрат скасувати.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, її представників, відповідача, дослідивши матеріали даної справи, матеріали інвентаризаційних справ, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сталінської районної ради депутатів трудящих м. Миколаєва від 10 лютого1954 р. № 168 та договору про право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 24 березня 1954 р. ОСОБА_7 під індивідуальну забудову було відведено ділянку комунальної власності загальною площею 544 кв.м. по провулку Легпромовському, 12 ( в подальшому адресу змінено на пров. 5 Круговий, 26) в пригороді Старий Водопой, в подальшому зареєстровано МБТІ за р.№ 7640 за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок, з відповідними господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою.

Згідно договору дарування, посвідченому державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори 12 грудня 1986 р., реєстр. № 2-5042, ОСОБА_7 подарував ОСОБА_8 17/50 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд. При цьому в реальне та конкретне користування обдарованій за цим договором відійшли: в будинку літ. А - дві жилі кімнати, прим.2-4,2-5, жилою площею 24,00 кв.м., коридор 2-1, кладова 2-2, кухня 2-3, вбиральня 2-6, про що зазначено у договорі.

24 січня 2000 р. ОСОБА_7 помер, після його смерті згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 28 липня 2000 р. державним нотаріусом Другої державної Миколаївської контори за № 1-944, власником 33/50 частин житлового будинку № 26 по пров. 5-му Круговому (раніше пров. Легпромовський, 12) стала ОСОБА_9

В подальшому співвласники житлового будинку № 26 по провулку 5-му Круговому неодноразово змінювались на підставі цивільно-правових угод.

31 березня 2003 р. позивач на підставі договору дарування отримала у власність 33/50 частин цього домоволодіння, а ОСОБА_6 27 серпня 2012 р. купила 17/50 частин домоволодіння.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1139 від 26 жовтня 2012 р. належній позивачу частині будинку, що становила 33/50 частини з відповідною частиною господарських будівель, розташованих по пров. 5-му Круговому, 26 в м. Миколаєві, надано нову адресу: пров. 5-тий Круговий, 26/1 в м. Миколаєві, а 04 грудня 2012 р. ОСОБА_3 надано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за вказаною адресою.

На час розгляду справи, відповідно до технічної документації матеріалів інвентаризаційної справи, фактична площа та зовнішні розміри земельної ділянки по провулку 5-му Круговому, 26 у м. Миколаєві, відповідають зовнішнім розмірам та загальній площі, що вказана в даних технічної інвентаризації на домоволодіння № 114491 та складає 502 кв.м.

В силу ч. 2 ст. 120 ЗК якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці обєкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У пунктах 21, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 з наступними змінами «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» розяснено, що, виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст. 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішення спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обовязковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно обмежує законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, прав користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Якщо при вирішенні спору суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку.

При цьому, всупереч тверджень позивача, жодних документів, що свідчили б про визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками на час виникнення часткової власності на житловий будинок (12 грудня 1986 р.), та в подальшому, матеріали справи не містять та доказів щодо цього сторонами суду не було надано.

Сторони не дійшли згоди щодо порядку користування земельною ділянкою, що розташована за вищезазначеною адресою.

З урахуванням розміру часток сторін, які належали їм у житловому будинку по пров. 5 Круговому в м. Миколаєві, вони мають право на такий розмір земельної ділянки: позивач 331,32 кв.м, відповідач 170,68 кв.м.

По даній справі судом було двічі призначено та проведено судові експертизи для визначенняможливих варіантів розподілу земельної ділянки.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 452, який виконано експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Миколаївській області, запропоновано лише один варіант визначення порядку користування земельною ділянкою зі зменшенням частки відповідачки на 42,85 кв.м.

Відповідно до висновку експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 197-199 від 07 липня 2015 р. судової земельно-технічної експертизи запропоновано 4 варіанти визначення порядку користування спірною земельною ділянкою.

Вирішуючи спір, суд врахував, що перший та другий варіант визначення порядку користування земельною ділянкою суттєво порушують права землекористувача ОСОБА_6, оскільки пропонують виділ їй земельної ділянки, яка суттєво менша за те, що має бути виділена відповідно до частки позивача у праві власності на житловий будинок, відповідно на 55,23 кв.м та 70,03 кв.м, а варіант № 4 хоча і найбільше наближений до ідеальних часток сторін, але має дільниці спільного користування та суттєво відрізняється від порядку користування земельною ділянкою, яка існує на час вирішення спору.

За такого суд обґрунтовано, врахувавши наведені вище положення закону та розяснення Верховного Суду України, обрав варіант № 3 висновку № 197-199 від 07 липня 2015 р., виконаного експертами МВ ОНДІСЕ, оскільки він більше наближений до часток співвласників в праві власності на житловий будинок, крім того не містить ділянки спільного користування, що важливе з огляду на неприязні стосунки, які склались між сторонами, а тому доводи апеляційної скарги про необхідність обрання іншого варіанту, який зменшує розмір земельної ділянки, виділеної відповідачу при визначенні порядку користування земельною ділянкою, не можуть бути враховані, тому що таке призведе до порушення прав відповідача на користування земельною ділянкою .

Також не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не вирішено питання щодо стягнення на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості огорожі, оскільки такі позовні вимоги не заявлялись в суді першої інстанції, а з урахуванням положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд не має повноважень вирішувати вимоги, якщо їх не було заявлено у встановленому порядку.

Також судом вірно вирішено питання розподілу судових витрат.

Так, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача заперечував проти призначення по справі другої судової експертизи з метою розроблення нових варіантів визначення порядку користування земельною ділянкою, про що було заявлено клопотання ОСОБА_6 та яка оплатила проведення цієї експертизи, та також заперечував проти обраного судом варіанту № 3, на якому наполягала відповідач, а тому хоча суд задовольнив позов частково, але не погодився з варіантом визначення порядку користування позивача, тому суд вірно, відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнув з позивача на користь відповідача витрати з проведення експертизи. При цьому розмір витрат за проведення експертизи, стягнутих судом, відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 з наступними змінами «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» та наказу Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 р. № 299/5 «Про встановлення вартості однієї експертогодини у 2015 році», що підтверджується актом здачі-приймання висновку судового експерта (а.с. 100), який містить розрахунок вартості проведення експертизи.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: