Ухвала суду № 54589836, 17.12.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.В.

суддів: Бреславського О.Г., Половінкіної Н.Ю.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю: позивача та її представника ОСОБА_1, відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 вересня 2015 року,

встановила:

В лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

Посилалася на те, що перебуває з відповідачем у шлюбі з 26 жовтня 2002 року.

В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З грудня 2014 року сторони не проживають разом як подружжя, сім`я розпалася. З цього часу відповідач перестав дбати про сина та матеріально його забезпечувати.

Дитина проживає разом з позивачкою ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні.

Вказує, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина. ОСОБА_3 офіційно не працює, стан здоровя відповідача задовільний, інших дітей на утриманні не має.

Просила стягнути із ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., починаючи з часу предявлення позову до повноліття дитини.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання

_______________

22ц-1493/2015 р. Головуючий у 1нстанції ОСОБА_5

Категорія 50 доповідач Савчук М.В.

неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 850 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття починаючи з 25.02.2015 року.

Вирішено питання щодо судового збору.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення платежів за один місяць.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Посилається на те, що обставини, на підставі яких судом було ухвалено рішення про стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі, перестали існувати, оскільки він офіційно працевлаштувався, а тому вважає, що є підстави для стягнення з нього аліменти у частці від заробітку.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

___Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

___Статтею 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 850 грн. щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що дитина проживає з позивачкою, відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання сина, він не працює, має стихійний заробіток, відповідач визнав позов частково та просив стягнути аліменти по 700 гривень щомісячно.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 26 жовтня 2002 року.

Від шлюбу під час спільного життя у сторін народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матірю, оскільки з грудня 2014 року сторони не проживають разом як подружжя, сім`я розпалася.

Позивач сама утримує дитину, відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.

Судом також установлено, що відповідач ніде не працює, має стихійний заробіток.

За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Оскільки дитина проживає з матір'ю, батько - відповідач по справі, зобов'язаний надавати матеріальну допомогу на її утримання. Враховуючи, що відповідач ухиляється від надання допомоги на утримання дитини, аліменти підлягають стягненню за рішенням суду.

Частиною 3 ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При цьому, за змістом ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Колегією суддів встановлено що, на час звернення до суду та вирішення спору відповідач офіційно не працював, але отримував мінливий, нерегулярний дохід, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність визначення розміру аліментів саме у твердій грошовій сумі.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що підстави для стягнення аліментів в твердій грошовій сумі відпали через працевлаштування відповідача та повинні стягуватися відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 СК України у частці від заробітку, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень, даних у судовому засіданні, відповідач на час розгляду справи у суді першої інстанції та на час ухвалення судового рішення працевлаштованим не був.

Ст. ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права і без таких порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Разом з тим, відповідач не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з позовом про зміну порядку стягнення аліментів на утримання дитини у з вязку із працевлаштуванням.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач визнав частково позов та просив стягнути аліменти по 700 гривень щомісячно.

Визначений судом розмір аліментів у твердій грошовій сумі апелянтом не оскаржується.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно з'ясував обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу для своїх вимог і заперечень, правильно застосував закон, що регулює спірні правовідносини, та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :