Постанова № 545864, 20.03.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77 ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Київ "20" березня 2007 р. 12 год. 40 хв. Справа № А9/045-07

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., при секретарі Коваль Н.В., розглянувши справу

За позовом Прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області, м. Вишгород

до Приватного підприємства „Мода-21 ВІК”, м. Вишгород

про стягнення 18662,34 грн.,

за участю представників:

прокуратури:

позивача:Матвієць В.В., посвідчення № 54 від 28.03.05р.,

Алєксєєва В.П., довір. № 923/07 від 20.03.07р.,

відповідача:Степаненко Г.Г. - директор,

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.03.2007р. о 12 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.03.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

обставини справи:

до господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 1 від 26.01.2007 року Прокурора Вишгородського району (далі –Прокурор) в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області (далі –Позивач) до Приватного підприємства „Мода-21 ВІК” (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості по платежам до Пенсійного Фонду України, а саме заборгованості по сплаті страхових внесків у сумі 18662,34 грн., яка виникла у зв’язку з несвоєчасною сплатою збору на обов’язкове пенсійне страхування до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що в порушення вимог чинного законодавства відповідач не виконав, свої зобов’язання по сплаті страхових внесків до державного цільового фонду.

В судовому засіданні прокурор повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник позивача, також повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на обставини викладені у запереченнях, зокрема, вважає, що відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»від 03 липня 1998 року № 727, відповідач як суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, оскільки згідно з Указом № 7273 кошти, які надходять у бюджет як сплата єдиного податку від фізичних і юридичних осіб, які перейшли із загальної системи оподаткування на спрощену, Державне казначейство України, наступного дня після їхнього надходження, здійснює перерозподіл сум єдиного податку між державним і місцевим бюджетом, Пенсійним фондом України, Фондом соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності й Фондом соціального страхування на випадок безробіття. Крім того, відповідач наголошує на тому, що останнім, згідно платіжних документів з 18 червня 2001 року по 31 грудня 2006 року, сплачено 10 % від валового доходу з яких до Пенсійного фонду України перераховано –42 %.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судом встановлено:

Об’єкт оподаткування, коло платників збору, ставки і порядок справляння збору на обов’язкове державне пенсійне страхування врегульовані Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-VI від 09.07.2003 року.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України № 1058-VI відповідач, як суб’єкт підприємницької діяльності, являється платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п.п. 2, 3 ч.1 статті 64 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право не частіше одного разу на календарний рік проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, - позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядку їх використання.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі на підприємстві відповідача була проведена позапланова перевірка правильності обчислення, повноти нарахування зобов’язання зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 року по 31.10.2006 року.

За результатами зазначеної перевірки позивачем складено акт перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування Приватного підприємства „Мода-21 вік” № 075 від 15.12.2006 року, з якого вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість по платежам до Управління ПФУ у Вишгородському районі (після зарахування суми 42% від єдиного податку) в сумі 18662,34 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований в якості платника збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з 17.01.2001р. Управлінням Пенсійного фонду України в Вишгородському районі, реєстраційний № 100803-1320-3. При цьому, відповідач з І кварталу 2001 року перебуває на спрощеній системі оподаткування зі ставкою єдиного податку 10% (довідка Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області № 3077/10/15-011/148 від 01.03.2007 року, залучена до матеріалів справи).

Приписами статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлено пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, за правилами цієї статті, позивач не є платником ставок збору, встановлених для нього з доходів, одержуваних ним від здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються єдиним податком.

Зазначені положення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки з 01.01.2004р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, відповідно до вимог статті 5 якого сферою його дії є регулювання відносин, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. При цьому зазначається, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно імперативних положень ч.2 статті 15 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.

В статті 15 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).

Відповідно до п.1 ч. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування. Окрім того, слід зазначити, що обов'язок сплати зазначеного збору не пов'язується зі статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч.6 статті 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Таким чином, відповідач, будучи платником страхових внесків згідно п.1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов’язаний сплачувати їх в розмірах, визначених п.1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", який складає 32,3 % від об’єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Викладене спростовує юридично неспроможні доводи відповідача про те, що статус платника єдиного податку звільняє його від сплати страхових внесків, встановлених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Приписами ч. 1 та 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до п.п. 5.1.5. п. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року платники зобов’язані сплачувати до Пенсійного фонду України відповідну суму коштів у порядку та строки визначені чинним законодавством.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків у сумі 18662,34 грн. є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 94 КАС України.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст. 158, 161, 163, 167 та п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Мода-21 ВІК” (07300, Київська область, м. Вишгород, пр-т Шевченка, 1, код 31265208) на користь Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6, код 24222952) 18662,34 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України –з дня складання в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Є.П. Євграфова

26.03.2007р.