Ухвала суду № 54582832, 17.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Качана В.Я.

при секретарі Кропивній К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Земля-50», Публічне акціонерне товариство «Златобанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Пост Преміум» про визнання частки у праві спільної сумісної власності в порядку поділу,

встановила:

у квітні 2015р. позивач звернулася до суду з позовом, який уточнювала під час судового розгляду, і остаточно просила визнати майнові права на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 94,4кв.м., житловою площею 52,3кв.м., спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3. У порядку поділу майнових прав визнати за нею право на Ѕ частину майнових прав на вказану квартиру, а за відповідачами по ј частині за кожним.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що проживала з відповідачами однією сім'єю з 14 вересня 2007р. 27 грудня 2010р. за рахунок її особистих коштів та кредитних коштів були придбані майнові права на нерухоме майно, тобто інвестовано у придбання квартири по АДРЕСА_1.

Рішенням суду від 15 вересня 2015р. у позові відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на неповно встановлені судом обставини справи, неналежну оцінку наданих доказів та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення відповідача ОСОБА_3 та її представника, які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 вересня 2007р., який розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва 23 жовтня 2012р.

27 грудня 2010р. між ТОВ «Земля-50» та ОСОБА_3 укладено договір № 219/F-C про

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/13916/2015Головуючий у суді першої інстанції: Бартащук Л.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.

- 2 -

відступлення права вимоги, за яким новий кредитор набув право вимоги згідно інвестиційного договору № 219/F-C (про інвестування у житлове будівництво) від 16 листопада 2005р., про передачу у власність двокімнатної квартири 34, що розташована за будівельною адресою АДРЕСА_1, загальною площею 92,62кв.м., за умови оплати 917 793грн.

Згідно платіжного доручення від 27 грудня 2010р. ОСОБА_3 було перераховано 917 793грн. на рахунок ТОВ «Земля-50».

27 грудня 2010р. між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 221/10/Z, на підставі якого позичальник отримала 440 000грн. строком до 25 грудня 2020р. зі сплатою 17,25% річних за користування кредитом.

Згідно договору іпотеки, укладеного 27 грудня 2010р. між ОСОБА_3 та ПАТ «Златобанк», у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором у іпотеку передані майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме: квартиру НОМЕР_1, загальною площею 92,62кв.м., за будівельною адресою АДРЕСА_1.

1 жовтня 2010р. ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу квартири, згідно якого вона продала квартиру АДРЕСА_2 за 474 600грн.

Відповідно до додаткової угоди до інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) № 219/F-C від 16 листопада 2005р., яка укладена 4 лютого 2013р. між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 30 січня 2004р. із українською студією телевізійних фільмів, у зв'язку із зміною загальної площі об'єкта інвестування та порядкового номера квартири, отриманих на підставі обмірів та технічних паспортів Київського бюро технічної інвентаризації, внесені зміни до п.1.1. договору, відповідно до яких новозбудоване майно, є квартира, що розташована в об'єкті будівництва по АДРЕСА_1, кількість кімнат 2, загальна площа 94,4кв.м, яка після здачі об'єкта будівництва в експлуатацію та державної реєстрації стане власністю інвестора.

Довідкою ПАТ «Златобанк» від 9 грудня 2014р. підтверджено погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 221/10/Z від 27 грудня 2010р., а у поясненнях представника банку зазначено, що договір іпотеки є припиненим у зв'язку із погашенням кредитної заборгованості 9 грудня 2014р.

Згідно договору купівлі-продажу квартири, який укладено 25 вересня 2014р. між ТОВ «Пост Премуім» та ОСОБА_3, остання придбала квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 94,4кв.м.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

9 грудня 2014р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення до суду з позовом та вирішення спору судом, відповідачу не належать майнові права на об'єкт інвестування, а належить право власності на квартиру.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майномяк особливим об'єктомвважаються річ, сукупністьречей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в

- 3 -

Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Такі висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 30 січня 2012р. у справі № 6-168цс12.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Новостворене нерухоме майно стає об'єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб'єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб'єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно.

Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392 ЦК України. (Правова позиція Верховного Суду України у справі 6-129цс14).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач була обізнана, що будівництво будинку, у якому знаходиться спірна квартира, завершено, будинок прийнятий у експлуатацію, а на спірну квартиру оформлено право власності ТОВ «Пост Преміум», яке у подальшому продало квартиру відповідачу ОСОБА_3, яка також її відчужила на підставі договору купівлі-продажу.

Отже, на момент пред'явлення позову та розгляду спору судом, відповідач ОСОБА_3 не володіла майновими правами на спірну квартиру, а тому не може виступати належним відповідачам за позовними вимогами про визнання права власності на частину майнових прав.

Крім того, будучи обізнаною, що відповідач ОСОБА_3 у грудні 2014р. продала спірну квартиру іншій особі, що підтвердила позивач під час апеляційного розгляду, позивач не зазначила у якості співвідповідача відповідача власника квартири, не був він залучений до участі у справі і під час розгляду справи судом, а пред'явлення вимог про визнання права на частину спірної квартири, порушує його права власника квартири, тому розгляд такого спору без участі власника спірної квартири неможливий.

Посилання представника позивача на правовий висновок Верховного Суду України у справі 6-244цс14, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки фактичні обставини справи у зазначеній справі не є тотожними із фактичними обставинами у даній справі, так як позивач

- 4 -

не укладала з відповідачем будь-якого письмового договору, у тому числі і про передачу майнових прав, а право власності на спірну квартиру відповідачем ОСОБА_3 було набуто не на підставі ст. 331 ЦК України..

Доводи представника позивача про те, що позивач позбавлена можливості захистити своє порушене право в інший спосіб, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Колегія суддів не вважає за можливе аналізувати та оцінювати надані позивачем докази, які на її думку підтверджують проживання її разом з відповідачами однією сім'єю та передачу відповідачу ОСОБА_3 грошових коштів на придбання спірної квартири, оскільки для вирішення даного заявленого позову вони значення не мають.

Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: