Ухвала суду № 54580110, 10.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2015 рокусправа № 0870/10405/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі № 0870/10405/12 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, треті особи: Бердянська міська рада Запорізької області, Управління Державного комітету із земельних ресурсів у м. Бердянську Запорізької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" (далі позивач, ПАТ "Приазовкурорт") про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач) від 11.10.2012р. № НОМЕР_1 було відмовлено.

Позивач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається перш за все відповідно до умов договору, а норми п.288.5.1 ст.288 Податкового кодексу України щодо сплати позивачем орендної плати в розмірі трикратного земельного податку за договорами оренди в яких зазначений менший розмір орендної плати, ніж встановлений цим пунктом, не можуть бути застосовані до договорів оренди земельних ділянок без внесення до цих договорів додаткових змін та реєстрації додаткових угод з такими змінами у відповідному органі Держкомзему.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що суд повно встановив обставини справи, прийняв законне і обґрунтоване рішення, і підстави для його скасування відсутні. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

Позивач та треті особи у судове засідання не направили своїх представників, про час, дату та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що фахівцями податкового органу проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Приазовкурорт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 26.09.2012 №072/2211/02647763.

В ході перевірки встановлено, що протягом періоду з 01.07.2011 по 30.06.2012 позивач мав у користуванні земельні ділянки загальною площею 87,5027 га., за використання яких сплачував орендну плату у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки, чим порушено вимоги ст.271 та ст.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, що привело до заниження суми орендної плати за землю та несплати до бюджету у розмірі 2 935 948,82грн, а саме: з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 1 472 279,49грн., з 01.01.2012 по 30.06.2012 - 1 463 669.33 грн..

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012р. №0000762211, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 3 669 936,03 грн., з яких 2 935 948, 82 грн. - основний платіж та 733 987,21грн. - штрафні санкції.

Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з позовом про його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Як вбачається з акту перевірки, між Бердянською міською радою Запорізької області як Орендодавцем та позивачем як орендарем ще у 2004 році було укладено договори оренди земельних ділянок у м. Бердянську. Орендна плата за земельні ділянки, визначена в чинних договорах оренди як одна з суттєвих вимог договорів, декларується та сплачується позивачем, що не оспорює відповідач.

Згідно пункту 3 договорів, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі, при цьому передбачалось можливість зміни розміру орендної спати у випадках передбачених законодавством.

19.04.2011року позивач та Бердянська міська рада уклали угоди про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, а саме до пункту 3 про визначення розміру орендної плати внесено наступні зміни: «річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки».

Позивач, зазначає, що річна сума платежу, що підлягає до перерахування в бюджет орендарем, визначається перш за все відповідно до умов договору, а норми п. 288.5.1 ст. 288 ПК України не можуть бути застосовані до договорів оренди земельних ділянок без внесення до них відповідних змін та реєстрації таких змін у встановленому порядку. Оскільки реєстрації додаткових угод у перевіряємому періоді не відбулося, позивач вважає правомірним сплату орендної плати у розмірі визначеному у договорах.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення сірних правовідносин) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу України, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідача відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування законної постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі № 0870/10405/12 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 22.12.2015р..

Головуючий:Н.П. Баранник

Суддя:Н.І. Малиш

Суддя:А.А. Щербак