Постанова № 54580107, 24.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2015 року № 826/21980/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вірра»доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірра» (надалі - Позивач/ТОВ «Вірра») до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.08.2015 р. №0004462205 та №0004452205.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2015 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначив про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час прийняття 19.08.2015 р. податкових повідомлень-рішень №0004462205 та №0004452205, які підлягають скасуванню.

В судове засідання представник Відповідача не з'явився, проте подав письмове заперечення, в якому просив у задоволенні позову відмовити із викладених у письмовому запереченні підстав, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Відповідно до вимог ч.6 ст.128 КАС України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Вірра» (код ЄДРОПУ 39035360) зареєстроване 24.12.2013 р. Відділом державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Печерського району РС ГУЮ у м. Києві, з 25.13.2013 р. взяте на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Поряд із цим, у період з 20.07.2015 р. по 28.07.2015 р. на підставі направлень №523 від 20.07.2015 р., №555 від 27.07.2015 р. та наказу №703-П від 20.07.2015 р., виданих ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Вірра» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «УЭЛЬС.» та ТОВ «Логан Груп» за вересень 2014 р., з ПП «ОЛ.Трейд», ТОВ «Ягуар», ТОВ «Солстрой» та ТОВ «УКБ.» за грудень 2014 р., ТОВ «МЖК-1», ТОВ «БМК Тріада», ТОВ «Ей.Ді.Ленд» та ТОВ «Буд Гарант Груп» за січень 2015 р., ТОВ «Мульті Мол» за квітень 2015 р., за результатами якої складений акт №4586/2651-2205/39035360 від 04.08.2015 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вірра» (код ЄДРОПУ 39035360) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «УЭЛЬС.» (код ЄДРОПУ 38805591) та ТОВ «Логан Груп» (код ЄДРОПУ 39171636) за вересень 2014 р., з ПП «ОЛ.Трейд» (код ЄДРОПУ 36630706), ТОВ «Ягуар» (код ЄДРОПУ 31571594), ТОВ «Солстрой» (код ЄДРОПУ 30210582) та ТОВ «УКБ.» (код ЄДРОПУ 35551550) за грудень 2014 р., ТОВ «МЖК-1» (код ЄДРОПУ 30606505), ТОВ «БМК Тріада» (код ЄДРОПУ 34503363), ТОВ «Ей.Ді.Ленд» (код ЄДРОПУ 36530374) та ТОВ «Буд Гарант Груп» (код ЄДРОПУ 39330038) за січень 2015 р., ТОВ «Мульті Мол» (код ЄДРОПУ 39330038) за квітень 2015 р.» (надалі - Акт перевірки №4586), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого:

- занижено суму податку на додану вартість (надалі - ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1 260 967,00 грн., в т.ч., по періодах: за вересень 2014 р. - на суму 594 736,00 грн.; за жовтень 2014 р. - на суму 4 017,00 грн.; за грудень 2014 р. - на суму 133 687,00 грн.; за січень 2015 р. - на суму 92 943,00 грн.; за квітень 2015 р. - на суму 435 584,00 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення ПДВ (ряд.24 декларації) на загальну суму 16 663,00 грн. за лютий 2015 р.;

ь п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 667 846,00 грн. за 2014 р.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №4586 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві були прийняті 19.08.2015 р. податкові повідомлення-рішення, а саме:

ь за формою «Р» №0004462205, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 834 807,50 грн. (з яких 667 846,00 грн. - за основним платежем та 166 961,50 грн. - за штрафними санкціями);

ь за формою «Р» №0004452205, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 891 450,50 грн. (з яких 1 260 967,00 грн. - за основним платежем та 630 483,50 грн. - за штрафними санкціями).

Разом із тим, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Вірра» під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, Позивач здійснює свою господарську діяльність по встановленню ліфтів у будинках, для чого ТОВ «Вірра» були отримані наступні дозвільні документи, а саме: ліцензії серії АЕ №525829, строком дії з 03.02.2015 р. по 17.01.2017 р., серії АЕ №524218, строком дії з 07.10.2014 р. по 17.01.2017 р., та серії АЕ №289038, строком дії з 17.01.2014 р. по 17.01.2017 р., видані Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури; дозвіл №56.15.32 строком дії з 24.03.2014 р. по 23.03.2019 р., виданий Територіальним управлінням державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києва, яким дозволяється виконувати монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (ліфти пасажирські, вантажні, лікарняні і маловантажні, а також ескалатори), роботи з перекриття або робочого настилу.

Поряд із цим, як вбачається з Акту перевірки №4586, згідно із наданими до перевірки документами було встановлено, що ТОВ «Вірра» (Підрядник) у перевіряємий період здійснювало господарські операції із контрагентами (Генпідрядниками) на підставі укладених із ними тотожних договорів на виконання комплексу монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтів (надалі - Договори на виконання робіт ліфтів), за умовами яких Генпідрядник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами і засобами, якісно та в установлені строки виконати комплекс робіт, що включають у себе монтажні та пусконалагоджувальні роботи ліфтів, а також будівельно-оздоблювальні роботи по ліфтовим шахтам, на об'єктах будівництва, Замовником яких є ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» (надалі - ПАТ «ХК «Київміськбуд»/Замовник), а саме:

· із ТОВ «УКБ.» на підставі договору №1/20/05 від 20.05.2014 р. (надалі - Договір №1/20/05) на виконання робіт ліфтів у кількості 3 одиниць на об'єкті: «Будівництво житлового будинку №3 з об'єктами соціально-культурного призначення по вул. Феодосійський (пров. Феодосійський) у Голосіївському районі м. Києва». Загальна вартість робіт є динамічною і попередньо становить 692 534,95 грн. (у т.ч. ПДВ - 115 422,49 грн.);

· із ТОВ «Солстрой» на підставі:

- договору №30/05-06 від 30.05.2014 р. (надалі - Договір №30/05-06) на виконання робіт ліфтів у кількості 4 одиниць на об'єкті: «Будівництво житлового будинку по вул. Радунській 28-32 в м. Києві». Загальна вартість робіт є динамічною і попередньо становить 904 827,97 грн. (у т.ч. ПДВ - 150 804,66 грн.);

- договору №08/12-06 від 16.11.2014 р. (надалі - Договір №08/12-06) на виконання робіт ліфтів у кількості 5 одиниць на об'єкті: «Будівництво житлового будинку по вул. Коперника, 7, секції №1 та №2, у Шевченківському районі м. Києва». Загальна вартість робіт є динамічною і попередньо становить 1 018 911,13 грн. (у т.ч. ПДВ - 169 818,52 грн.);

· із ТОВ «Ей.Ді.Ленд» на підставі договору №1/15/08 від 15.08.2014 р. (надалі - Договір №1/15/08) на виконання робіт ліфтів у кількості 3 одиниць на об'єкті: «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоповерховий будинок по вул. Гмирі, 17 у Дарницькому районі м. Києва». Загальна вартість робіт є динамічною і попередньо становить 619 697,02 грн. (у т.ч. ПДВ - 103 282,84 грн.);

· із ТОВ «МЖК-1» на підставі договору №11-04/СП від 11.04.2014 р. (надалі - Договір №11-04/СП) на виконання робіт ліфтів у кількості 3 одиниць на об'єкті: «Будівництво житлового будинку №3 будівництва готельно-житлового комплексу по пр-ту Академіка Глушкова, 92-Б у Голосіївському районі м. Києва». Загальна вартість робіт є динамічною і попередньо становить 586 719,62 грн. (у т.ч. ПДВ - 97 786,60 грн.);

· із ТОВ «Ягуар» на підставі договору №32-14СП від 19.08.2014 р. (надалі - Договір №32-14СП) на виконання робіт ліфтів у кількості 3 одиниць на об'єкті: «Будівництво житлово-офісного комплексу 4-а мкрн житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва (житловий будинок №3, секція «Д», ІІ - черга будівництва, І - пусковий комплекс)». Загальна вартість робіт є динамічною і попередньо становить 689 859,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 114 976,55 грн.);

· із ПП «ОЛ.Трейд» на підставі договору №0309/14-СП від 03.09.2014 р. (надалі - Договір №0309/14-СП) на виконання робіт ліфтів у кількості 4 одиниць на об'єкті: «Будівництво житлових будинків №1 та №2 по вул. Гарматній, 39-Г у м. Києві». Загальна вартість робіт є динамічною і попередньо становить 655 728,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 109 288,00 грн.);

· із ТОВ «БМК Тріада» на підставі договору №1/4 від 01.04.2014 р. (надалі - Договір №1/4) на виконання робіт ліфтів у кількості 7 одиниць на об'єкті: «Будівництво житлово-офісного комплексу по вул. Возз'єднання, 21-В, секції №1 та №2 у Дніпровському районі м. Києва». Загальна вартість робіт є динамічною і попередньо становить 1 498 568,15 грн. (у т.ч. ПДВ - 249 761,36 грн.).

На підтвердження виконання сторонами умов укладених Договорів на виконання робіт ліфтів Позивачем до перевірки були надані наступні докази, зокрема: акти приймання виконаних робіт за ф.КБ-2В та доданими до них довідками про вартість виконаних підрядних робіт за ф.КБ-3, підсумковими відомостями ресурсів.

Водночас, за укладеними між ТОВ «Вірра» (Замовник) та ТОВ «Буд Гарант Груп» (Субпідрядник) договорами підряду №04-10/П від 03.10.2014 р. та №01-12/П від 05.12.2014 р. (надалі - Договори підряду №04-10/П та №01-12/П) Субпідрядник за дорученням Замовника бере на себе зобов'язання власними та/або залученими силами та засобами виконати комплекс підготовчих та будівельно-оздоблювальних робіт на наступних об'єктах:

- на об'єкті: «Будівництво житлових будинків №1 та №2 по вул. Гарматній, 39-Г у Солом'янському районі м. Києва», загальна вартість робіт становить 99 991,38 грн. (у т.ч. ПДВ - 16 665,23 грн.);

- на об'єкті: «Будівництво житлового будинку по вул. Коперника, 7, секції №1 та №2, у Шевченківському районі м. Києва», загальна вартість робіт становить 199 967,53 грн. (у т.ч. ПДВ - 33 327,92 грн.);

- на об'єкті: «Будівництво житлового будинку по вул. Радунській 28-32 у Деснянському районі м. Києва», загальна вартість робіт становить 279 974,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 46 662,40 грн.);

- на об'єкті: «Будівництво житлового будинку №3 з об'єктами соціально-культурного призначення по вул. Феодосійський (пров. Феодосійський) у Голосіївському районі м. Києва», загальна вартість робіт становить 279 966,82 грн. (у т.ч. ПДВ - 46 661,14 грн.);

- на об'єкті: «Будівництво житлово-офісного комплексу по вул. Возз'єднання, 21-В у Дніпровському районі м. Києва», загальна вартість робіт становить 349 959,14 грн. (у т.ч. ПДВ - 58 326,52 грн.);

- на об'єкті: «Будівництво житлового будинку №3 будівництва готельно-житлового комплексу по пр-ту Академіка Глушкова, 92-Б у Голосіївському районі м. Києва», загальна вартість робіт становить 99 973,73 грн. (у т.ч. ПДВ - 16 662,29 грн.);

- на об'єкті: «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоповерховий будинок по вул. Гмирі, 17 у Дарницькому районі м. Києва», загальна вартість робіт становить 149 918,05 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 986,34 грн.).

На підтвердження виконання сторонами умов укладених Договорів підряду Позивачем до перевірки надані наступні докази, зокрема: договірні ціни по кожному із об'єктів будівництва; підсумкові відомості ресурсів (витрат - по факту); акти приймання виконаних робіт за ф.КБ-2В та доданими до них довідками про вартість виконаних підрядних робіт за ф.КБ-3.

Крім того, у перевіряємий період Позивач мав господарські взаємовідносини із контрагентами-постачальниками ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Мульти Мол» та ТОВ «Логан Груп» на підставі укладених між ними Договорів поставки, відповідно до яких Постачальники зобов'язуються передати у власність, а ТОВ «Вірра» (Покупець) прийняти і сплатити, матеріали (товар) в асортименті, кількості, строки та за цінами, визначеними сторонами у цих Договорах, а саме:

· ТОВ «УЭЛЬС.» за Договором поставки №03/09/2014 від 08.09.2014 р. зобов'язується передати Покупцю металеве обрамлення для пасажирських ліфтів на загальну суму 3 297 780,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 549 630,00 грн.);

· ТОВ «Мульти Мол» за Договорами поставки №04/2015 від 24.03.2015 р. та №03/2015 від 17.03.2015 р. зобов'язується передати Покупцю металеве обрамлення для ліфтів на загальну суму, зокрема: за Договором поставки №04/2015 - на суму 1 589 904,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 264 984,00 грн.); за Договором поставки №03/2015 - на суму 2 191 224,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 365 204,00 грн.);

· ТОВ «Логан Груп» за Договором поставки №01/09/2014 від 01.09.2014 р. зобов'язується передати Покупцю анкери М12 для бетону на загальну суму 294 735,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 49 122,60 грн.).

Поряд із цим, на підтвердження виконання сторонами умов укладених Договорів поставки Позивачем були надані перевіряючим наступні докази, зокрема: видаткові накладні; товарно-транспортні накладні.

При цьому, станом на час проведення перевірки розрахунки ТОВ «Вірра» зі своїми контрагентами були здійснені лише частково. Тільки за придбаний у Постачальника ТОВ «Мульти Мол» матеріал Позивачем було сплачено кошти у повному обсязі.

У той же час, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПК України). Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Вірра» встановлено відображення Позивачем у додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ за грудень 2014 р., січень 2015 р. суму ПДВ у загальному розмірі 264 240,16 грн. та включення її до складу податкових зобов'язань на підставі виписаних останнім податкових накладних наступним контрагентам, а саме: ТОВ «УКБ.» - суму ПДВ у розмірі 30 401,95 грн. у грудні 2014 р.; ТОВ «Солстрой» - суму ПДВ у розмірі 76 380,09 грн. у грудні 2014 р.; ТОВ «Ягуар» - суму ПДВ у розмірі 16 666,67 грн. у грудні 2014 р.; ПП «ОЛ.Трейд» - суму ПДВ у розмірі 22 445,18 грн. у грудні 2014 р.; ТОВ «МЖК-1» - суму ПДВ у розмірі 15 005,00 грн. у січні 2015 р.; ТОВ «Ей.Ді.Ленд» - суму ПДВ у розмірі 24 381,14 грн. у січні 2015 р.; ТОВ «БМК Тріада» - суму ПДВ у розмірі 78 960,13 грн. у січні 2015 р.

При цьому, до складу податкового кредиту ТОВ «Вірра» віднесено суму ПДВ у загальному розмірі 1 277 628,44 грн., яка нарахована Позивачем на підставі отриманих податкових накладних від таких контрагентів, як: від ТОВ «УЭЛЬС.» - суму ПДВ у розмірі 549 630,00 грн. у вересні 2014 р.; від ТОВ «Логан Груп» - суму ПДВ у розмірі 49 122,60 грн. у вересні 2014 р.; від ТОВ «Буд Гарант Груп» - суму ПДВ у розмірі 143 316,69 грн. у грудні 2014 р. та суму ПДВ у розмірі 99 975,15 грн. у січні 2015 р.; від ТОВ «Мульти Мол» - суму ПДВ у розмірі 435 584,00 грн. у квітні 2015 р.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки №4586, відповідно до задекларованих Позивачем даних поданої до перевірки декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 р. податковим органом встановлено, що ТОВ «Вірра» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включено витрати на загальну суму 3 710 346,00 грн., понесені за рахунок придбання товарів та послуг у наступних контрагентів, а саме: від ТОВ «УЭЛЬС.» - у розмірі 2 748 150,00 грн.; від ТОВ «Логан Груп» - у розмірі 245 613,00 грн.; від ТОВ «Буд Гарант Груп» - у розмірі 716 583,45 грн.

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.179 та пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, у той час, як податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

При цьому, згідно із пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

При цьому, згідно із п.200.1, п.200.2 та п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом із тим, як вбачається з Акту перевірки №4586, перевіркою визначення ТОВ «Вірра» податкового кредиту з ПДВ Відповідачем встановлено його завищення на суму 1 277 628,44 грн. за періоди вересень 2014 р., грудень 2014 р., січень 2015 р., лютий 2015 р. та квітень 2015 р. за господарськими взаємовідносинами із ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Буд Гарант Груп» та ТОВ «Мульти Мол», що призвело до заниження розміру ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 1 260 967,00 грн., а також до завищення залишку від'ємного значення ПДВ (ряд.24 податкової декларації №9041413723 від 20.03.2015 р. за лютий 2015 р.) на суму у розмірі 16 663,00 грн.

Водночас, в ході аналізу повноти визначення Позивачем задекларованих витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2014 р. Відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 3 710 346,00 грн., зокрема, за господарськими операціями із ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп» та ТОВ «Буд Гарант Груп», що призвело до заниження податку на прибуток на 667 846,00 грн.

При цьому, обґрунтовуючи вищевказані висновки, податковий орган в Акті перевірки №4586 посилається на відсутність достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Вірра» та його контрагентів ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Буд Гарант Груп», ТОВ «Мульти Мол», розкривали б зміст та обсяг таких операцій, що не дає підстав для формування даних податкового обліку.

У той же час, згідно із п.22.1 ст.22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

При цьому, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 22.09.2015 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення спірних господарських операцій та зв'язок між фактом придання товарів та послуг у контрагентів із господарською діяльністю ТОВ «Вірра».

У свою чергу, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, суд також звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

В той же час, на виконання вимог ухвали суду, Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій ТОВ «Вірра» із ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Буд Гарант Груп» та ТОВ «Мульти Мол», з огляду на які судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.875 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ЦК України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем у перевіряємий період було укладено ряд Договорів на виконання робіт ліфтів із Генпідрядниками ТОВ «УКБ.», ТОВ «Солстрой», ТОВ «Ягуар», ПП «ОЛ.Трейд», ТОВ «МЖК-1», ТОВ «Ей.Ді.Ленд» та ТОВ «БМК Тріада», за умовами яких ТОВ «Вірра» зобов'язується на свій ризик, власними силами і засобами, якісно та в установлені строки виконати комплекс робіт, що включають у себе монтажні та пусконалагоджувальні роботи ліфтів, а також будівельно-оздоблювальні роботи по ліфтовим шахтам, на різних об'єктах будівництва.

Разом із тим, згідно із ч.1 та ч.2 ст.877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Водночас, з огляду на наявні в матеріалах справи листи розподілення відповідальності при виконанні підготовчих, монтажних, будівельно-оздоблювальних та пусконалагоджувальних робіт (Додаток №2 до Договорів на виконання робіт ліфтів, укладених із ТОВ «УКБ.», ТОВ «Ей.Ді.Ленд», ПП «ОЛ.Трейд», ТОВ «МЖК-1» та ТОВ «БМК Тріада») Підрядник є відповідальним за: підготовчі роботи - переміщення обладнання до місця монтажу з приміщення для зберігання, виконання провішування шахт, визначення їх геометричних розмірів та надання карти провішування, встановлення східців в приямках згідно ПББЕЛ, проекту та вимогам ОП, забезпечення захисного заземлення по всьому контуру приямків та під'єднання його до заземлення шахт згідно вимог ПБЕ; монтажні роботи - монтаж обладнання; будівельно-оздоблювальні роботи - забезпечення постійного освітлення шахт ліфтів згідно з вимогами ПББЕЛ, пофарбування підлоги та стін приямків олійною фарбою світлих тонів, а також ряд пусконалагоджувальних робіт.

Поряд із цим, відповідно до пояснень Позивача, для забезпечення належного виконання вимог вказаних вище Договорів на виконання робіт ліфтів ТОВ «Вірра» було залучену третю особу, таку як ТОВ «Буд Гарант Груп», на підставі укладених Договорів підряду №04-10/П та №01-12/П для виконання будівельно-оздоблювальних робіт по ліфтовим шахтам на наступних об'єктах будівництва:

- «Будівництво житлових будинків №1 та №2 по вул. Гарматній, 39-Г у Солом'янському районі м. Києва» (Генпідрядник - ПП «ОЛ.Трейд»);

- «Будівництво житлового будинку по вул. Коперника, 7, секції №1 та №2, у Шевченківському районі м. Києва» (Генпідрядник - ТОВ «Солстрой»);

- «Будівництво житлового будинку по вул. Радунській 28-32 у Деснянському районі м. Києва» (Генпідрядник - ТОВ «Солстрой»);

- «Будівництво житлового будинку №3 з об'єктами соціально-культурного призначення по вул. Феодосійський (пров. Феодосійський) у Голосіївському районі м. Києва» (Генпідрядник - ТОВ «УКБ.»);

- «Будівництво житлово-офісного комплексу по вул. Возз'єднання, 21-В у Дніпровському районі м. Києва» (Генпідрядник - ТОВ «БМК Тріада»);

- «Будівництво житлового будинку №3 будівництва готельно-житлового комплексу по пр-ту Академіка Глушкова, 92-Б у Голосіївському районі м. Києва» (Генпідрядник - ТОВ «МЖК-1»);

- «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоповерховий будинок по вул. Гмирі, 17 у Дарницькому районі м. Києва» (Генпідрядник - ТОВ «Ей.Ді.Ленд»).

При цьому, на підтвердження виконання ТОВ «Буд Гарант Груп» підготовчих та будівельно-оздоблювальних робіт Позивачем надані до суду акти приймання виконаних робіт за ф.КБ-2В, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за ф.КБ-3, а також підсумкові відомості ресурсів щодо фактичних витрат труда, будівельних машин і механізмів, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій на виконані підготовчі та будівельно-оздоблювальні роботи до кожного із об'єктів будівництва, з яких вбачається виконання Субпідрядником наступних робіт, а саме: підготовчі роботи - розвантаження та складування обладнання на об'єктах, вивантаження обладнання вручну (кабіни ліфтів, лебідок, рам, станцій керування), улаштування та демонтаж настилів, закладання бетоном в бетонних стінах і перегородках отворів (гнізд), обрамлення дверей шахт (монтаж сходів, площадок, огорож), тощо; будівельно-оздоблювальні роботи - фарбування приямку просте фарбування стін та підлоги колером олійним по штукатурці та збірних конструкціях, підготовлених під фарбування); прибирання та вивезення сміття після виконання робіт та інші роботи.

Водночас, з огляду на вказані вище докази судом встановлено відповідність виконаних ТОВ «Буд Гарант Груп» підготовчих та будівельно-оздоблювальних робіт до визначених у листах розподілення відповідальності при виконанні підготовчих, монтажних, будівельно-оздоблювальних та пусконалагоджувальних робіт до Договорів на виконання робіт ліфтів, як наслідок, судом не приймаються до уваги посилання податкового органу щодо відсутності в актах приймання виконаних робіт за ф.КБ-2В до Договорів підряду №04-10/П та №01-12/П інформації щодо обсягу, змісту та об'єму виконаних Субпідрядником робіт.

Разом із тим, за Договорами на виконання робіт ліфтів Підрядник приймає на себе зобов'язання по забезпеченню будівельними матеріалами, інструментами, засобами, будівельною технікою та робочою силою, необхідними для виконання робіт за цими Договорами. Вартість будівельних матеріалів, обладнання та устаткування має бути узгоджена із Генпідрядниками. Право власності на поставлені матеріали переходить від однієї сторони до іншої сторони з моменту підписання повноваженими представниками сторін видаткової накладної або акту приймання-передачі, іншого документу, який підтверджує приймання-передачу будівельних матеріалів, конструкцій тощо.

Поряд із цим, за поясненнями Позивача, для забезпечення належного виконання робіт за укладеними із Генпідрядниками Договорами на виконання робіт ліфтів ТОВ «Вірра» були придбані у ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» (Постачальники) необхідні матеріали та обладнання за укладеними із ними Договорами поставки.

Так, відповідно до Договорів поставки ТОВ «УЭЛЬС.» та ТОВ «Мульти Мол» зобов'язуються передати у власність Покупця металеве обрамлення для пасажирських ліфтів (RAL 7035 шагрень), вартість якого включає у себе вартість виготовлення, упаковки, маркування, а також необхідних комплектуючих. Вартість не включає у себе транспортування (доставку).

При цьому, за укладеним із ТОВ «Логан Груп» Договором поставки Постачальник передає Покупцю анкер М12 по бетону, одиниці виміру та загальна кількість, асортимент товару визначаються у відповідному замовленні Покупця або узгоджуються сторонами у відповідних додатках. Замовлення на поставку відповідної партії товару подається Покупцем у письмовій формі власноручно або передається факсимільним, поштовим зв'язком (рекомендованим листом). Доставка товару здійснюється стороною, зазначеної у відповідному замовленні, а також відомості щодо адреси доставки та витрат, пов'язаних із транспортуванням та доставкою товару, узгоджуються у такому замовленні.

У той же час, відповідно до умов Договорів поставки передача матеріалів здійснюється у місці поставки шляхом передачі ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» матеріалів по видатковій накладній. Дата поставки та дата переходу до Покупця права власності на кожну одиницю поставленого матеріалу визначається датою підписання сторонами відповідної видаткової накладної, яка підписується уповноваженими представниками сторін в момент фактичної передачі матеріалів.

Крім того, за умовами Договорів поставки при прийманні-передачі матеріалів Покупець зобов'язаний забезпечити присутність свого уповноваженого представника, який повинен надати Постачальнику оригінал належної довіреності на прийняття відповідних матеріалів та паспорт.

Разом із тим, Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99), в якій передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

При цьому, Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Так, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Вірра» та його контрагентами-постачальниками ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» суду були надані видаткові, в яких, окрім директора ТОВ «Вірра» ОСОБА_3, отримувачем матеріалів та обладнання зазначено ОСОБА_4

Крім того, як вбачається з наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних, вантаж від ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп» та ТОВ «Мульти Мол» приймався та перевозився водієм-експедитором або начальником дільниці ОСОБА_4

У той же час, в матеріалах справи наявні посадова інструкція начальника дільниці та договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 02.07.2014 р., укладений між ТОВ «Вірра» та ОСОБА_4 (Працівник), за умовами якого Працівник, що займає посаду начальника дільниці, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей, а також зобов'язується вести облік, складати й передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначеними документами передбачається обов'язок та право начальника дільниці здійснювати приймання-передачу товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-постачальників, як і передбачається право такого працівника на підписання документів первинного обліку від імені ТОВ «Вірра» за такими господарськими операціями.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В той же час, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Поряд із цим, Позивач зазначає, що для здійснення транспортування придбаних у Постачальників матеріалів на об'єкти будівництва, окрім самовивозу, ТОВ «Вірра» був укладений із ФОП ОСОБА_5 (Виконавець/Перевізник) Договір перевезення №б/н від 01.08.2014 р., за вимогами якого Виконавець здійснює перевезення на підставі повідомлень, які містять інформацію щодо найменування вантажу, маршруту перевезення, пункту (адреси) завантаження (відвантаження), дати та часу завантаження (розвантаження), найменування одержувача вантажу, вартість, розмір оплати послуг Виконавця та інші умови.

Виконавець на дату завантаження, зазначену у повідомленні, надає Замовнику транспортні засоби в належному стані та повністю підготовленого під завантаження (відвантаження) та перевезення вантажу. Крім того, Виконавець зобов'язується надати Замовнику за фактом надання послуг акт виконаних робіт (послуг), податкову накладну та товарно-транспортну накладну.

Так, на підтвердження фактичного надання ФОП ОСОБА_5 транспортних послуг за укладеним Договором перевезення, окрім товарно-транспортних накладних від 03.09.2014 р., від 10.09.2014 р. та від 15.09.2014 р., Позивачем були надані акти здачі-прийняття робіт №5 та №6 від 06.02.2015 р., виписані на підставі рахунків-фактур №84 від 15.09.2014 р. та №85 від 04.08.2014 р., в який зазначено, що Виконавцем були надані транспортні послуги.

Більше того, суд звертає увагу на твердження Позивача про те, що ТОВ «Вірра» має власний автомобіль, який вказаний в інших товарно-транспортних накладних, якого також достатньо для обслуговування виробничого процесу.

Водночас, згідно із п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

При цьому, за вказаними у товарно-транспортних накладних адресами пунктів навантаження вантажовідправники знаходяться, зокрема: ТОВ «Мульти Мол» - м. Вишневе, вул. Святошинська, 41; ТОВ «Логан Груп» - м. Київ, вул. Зоологічна, 4-а.

Поряд із цим, як вбачається з наданих до суду товарно-транспортних накладних, адресами пунктів розвантаження придбаних у ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» матеріалів та обладнання є: м. Київ, вул. Б. Гмирі, 17; м. Київ, вул. Гарматна, 39-Г; м. Київ, пр-т Возз'єднання, 21-В, у той же час, як зазначеною у більшості із них адресою пункту розвантаження вказано - є м. Київ, вул. Драгоманова, 4 або 4а, за якими знаходяться визначені у Договорах на виконання робіт ліфтів об'єкти будівництва Генпідрядників, на яких, у свою чергу, ТОВ «Вірра» виконувались підрядні роботи.

Таким чином, надані Позивачем докази транспортування придбаних у ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп» та ТОВ «Мульти Мол» матеріалів та обладнання містять всі ідентифікуючі дані щодо найменування вантажу, маршруту перевезення, пунктів (адрес) завантаження (відвантаження) вантажу, дати та часу завантаження (розвантаження), найменування одержувача вантажу, вартість, розмір оплати послуг Виконавця по кожному окремому перевезенні у відповідності до наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних.

Більше того, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що придбані у контрагентів ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» матеріалів та обладнання отримувались уповноваженими працівниками Позивачем за адресами об'єктів будівництва.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, заявлені Позивачем суми податкового кредиту та витрати за перевіряємі періоди, за висновками податкового органу, сформовані безпідставно, оскільки Договори підряду, укладені між ТОВ «Вірра» та його контрагентом ТОВ «Буд Гарант Груп», а також господарські операції із постачання матеріалів та обладнання за укладеним із ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» Договорами поставки за період діяльності, є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків.

Водночас, підставою для висновку податкового органу про наявність порушень з боку ТОВ «Вірра», стали матеріали щодо контрагентів Позивача, які були використані при перевірці (дані інформаційної бази АІС «Податковий блок»; податкова інформація ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 18.06.2015 р. №394/22-04/39350295 щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мульти Мол» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період лютий-квітень 2015 р.; податкова інформація ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 12.02.2015 р. №37/10-13-22-03/39171636 щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ «Логан Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.09.2014 р. по 31.12.2014 р.; узагальнена податкова інформація ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.06.2015 р. №4399/7/26-50-22-06 щодо ТОВ «УЭЛЬС.» за звітний період декларування ПДВ серпень-грудень 2014 р., січень-квітень 2015 р. з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ «Атіка Голд» за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р.; податкова інформація Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 07.04.2015 р. №84/22-4 по взаємовідносинах ТОВ «Буд Гарант Груп» з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за період з 01.01.2015 р. по 28.02.2015 р.), якими не встановлено фактичного місцезнаходження контрагентів, а також виявлено відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Саме наведені вище обставини слугували підставою для висновків податкового органу про те, що діяльність ТОВ «Вірра» із його контрагентами ТОВ «Буд Гарант Груп» та ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

При цьому, на обґрунтування викладених в Акті перевірки №4586 висновків Відповідач посилається на те, що Позивачем під час перевірки не надано документів, які підтверджують реальність відповідної господарської діяльності, а саме: доказів забезпечення Субпідрядника матеріальними ресурсами, необхідними для виконання Договорів підряду, ознайомлення працівників з законодавством про охорону праці на підприємстві, надання працівникам контрагентів пропусків на територію будівельних майданчиків, доказів приймання виконаних робіт.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку про те, що рух активів за спірними господарськими операціями задекларований лише на папері, а тому у Позивача відсутні підстави для формування даних податкового обліку за спірними господарськими операцій.

Проте, суд акцентує увагу, що ознайомлення працівників з законодавством про охорону праці на підприємстві, надання працівникам контрагентів пропусків на територію будівельних майданчиків не є бухгалтерськими первинними документами та не є документами, що можуть свідчити правомірність нарахування Позивачем податкового кредиту та валових витрат.

В свою чергу, суд звертає увагу, що листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 також визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, суд критично оцінює посилання Відповідача на отриману інформацію з приводу порушення контрагентами ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» та ТОВ «Буд Гарант Груп» податкового законодавства, які досліджувались по ланцюгу постачання, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому Позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Отже, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин контрагентів з іншими суб'єктами господарської діяльності не є належними доказами порушення Позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються ТОВ «Вірра».

Водночас, суд погоджується із доводами Позивача, що його контрагенти при виконанні підрядних робіт могли застосовувати в якості працівників сумісників, а також укладати цивільно-правові угоди на виконання певного виду робіт та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, при цьому, діюче законодавство не містить визначення трудового ресурсу необхідного для здійснення поставки товару Позивачу.

Крім того, з огляду на наявні в матеріалах справи документи судом встановлено, що для виконання будівельних робіт за Договорами підряду на об'єктах обладнанням та будівельними матеріалами, переданим замовником, частково забезпечував сам Позивач, а частково - Генпідрядники.

Поряд із цим, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи докази судом встановлено, що ТОВ «Вірра» мало всі необхідні матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення спірних господарських операцій з виконання будівельних робіт відповідно до укладених із Генпідрядниками ТОВ «УКБ.», ТОВ «Солстрой», ПП «ОЛ.Трейд», ТОВ «МЖК-1», ТОВ «Ей.Ді.Ленд» та ТОВ «БМК Тріада» Договорів на виконання робіт ліфтів. Між тим, Позивачем надані належні докази використання отриманих підрядних робіт та будівельних матеріалів від вказаних контрагентів у власній господарській діяльності, а також докази отримання прибутку від таких операцій, що дало суду можливість пересвідчитись у фактичній наявності мети за такими спірними господарськими операціями.

Таким чином, під час судового розгляду даної справи, у зв'язку із наявністю належних та допустимих доказів щодо транспортування, зберігання та подальшого використання придбаних товарів та отриманих підрядних робіт суд мав можливість встановити зв'язок між фактом придбання Позивачем у ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» матеріалів та обладнання, а у ТОВ «Буд Гарант Груп» субпідрядних робіт, за спірними господарськими операціями, спорудженням основних фондів, їх подальшою використання для виконання монтажних, пусконалагоджувальних робіт ліфтів та будівельно-оздоблювальних робіт по ліфтовим шахтам, понесенням інших витрат із господарською діяльністю ТОВ «Вірра», при цьому, надані останнім документально підтверджуючі докази посвідчують правовий зміст господарських операцій між Позивачем та зазначеними контрагентами.

В свою чергу, суд приймає до уваги пояснення Позивача про те, що у зв'язку із одночасним виконанням робіт на різних об'єктах будівництва ТОВ «Вірра» було змушене додатково залучати третіх осіб (ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» та ТОВ «Буд Гарант Груп») для виконання своїх зобов'язань перед Генпідрядниками, що, в свою чергу, давало змогу Позивачу виконувати такий об'єм робіт, на підтвердження їх виконання надані довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, відомості ресурсів матеріалів генпідрядника, податкові та видаткові (прибуткові) накладні, оборотно-сальдові відомості та картки рахунків, банківські виписки та платіжні доручення, які, між тим, також свідчать про фактичне виконання ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» та ТОВ «Буд Гарант Груп» укладених із Позивачем спірних Договорів підряду та Договорів поставки.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що придбані у ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» та ТОВ «Буд Гарант Груп» будівельні матеріали та субпідрядні роботи пов'язані із взаємовідносинами ТОВ «Вірра» і Генпідрядників ТОВ «УКБ.», ТОВ «Солстрой», ПП «ОЛ.Трейд», ТОВ «МЖК-1», ТОВ «Ей.Ді.Ленд» та ТОВ «БМК Тріада».

Водночас, матеріали справи містять первинні документи щодо господарських відносин Позивача та контрагентів - Генпідрядників (видаткові накладні, фотознімки, акти приймання-передачі обладнання в монтаж). Проте, зазначені документи підтверджують реальність взаємовідносин ТОВ «Вірра» та ТОВ «УКБ.», ТОВ «Солстрой», ПП «ОЛ.Трейд», ТОВ «МЖК-1», ТОВ «Ей.Ді.Ленд» та ТОВ «БМК Тріада», які не є предметом доказування в даному провадженні та не ставляться під сумнів контролюючим органом.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що згідно укладених Договорів підряду та Договорів поставки Позивач придбав у контрагентів субпідрядні роботи та матеріали (обладнання), які в подальшому реалізовувалися кінцевим споживачам - Генпідрядникам для виконання монтажних, пусконалагоджувальних робіт ліфтів та будівельно-оздоблювальних робіт по ліфтовим шахтам на об'єктах будівництва ТОВ «УКБ.», ТОВ «Солстрой», ПП «ОЛ.Трейд», ТОВ «МЖК-1», ТОВ «Ей.Ді.Ленд» та ТОВ «БМК Тріада». Адже за відсутності факту придбання субпідрядних робіт (будівельно-оздоблювальних робіт по ліфтовим шахтам) та матеріалів (металевого обрамлення для пасажирських ліфтів та анкерів по бетону) фактично не було б і продажу монтажних, пусконалагоджувальних робіт ліфтів та будівельно-оздоблювальних робіт по ліфтовим шахтам, тобто якби ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» та ТОВ «Буд Гарант Груп» не здійснювали субпідрядні роботи та не постачали необхідні матеріали Позивачу, тоді об'єкти будівництва не були б збудовані, а замовник житла не отримав би житло. За таких обставин, ТОВ «Вірра» обґрунтувало наявність господарської мети та економічної доцільності при укладанні зазначених вище Договорів підряду та Договорів поставки.

Крім того, відповідно до вимог ст.183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента Позивача в стані, власне, платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у вищезгаданому листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід ураховувати вимоги ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Проте, Відповідачем не надано суду доказів припинення ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» та ТОВ «Буд Гарант Груп» (скасування державної реєстрації, виключення його з ЄДРПОУ) внесення недостовірної інформації до ЄДРПОУ, тощо, під час взаємовідносин із Позивачем.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагенти Позивача - ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» та ТОВ «Буд Гарант Груп» були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку, що також не спростовується Відповідачем.

Із наявних матеріалів справи суд приходить до висновку, що не спростовано Відповідачем в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, що ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» та ТОВ «Буд Гарант Груп» не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст.9 Закону №996, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції поставки товарів та надання послуг та робіт мали реальний характер, факти поставки та отримання Позивачем відповідних послуг та робіт оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами за перевіряємий період, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Слід також зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару та надання послуг входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 р. у справі №К-12509/08.

Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, надані Позивачем суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені ТОВ «Вірра» господарські операції з поставки будівельних матеріалів та надання будівельних робіт є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

При цьому, Відповідач, вказуючи в Акті перевірки №4586 на неналежне документальне підтвердження здійснених Позивачем витрат за зазначеними вище Договорами, не обґрунтовує, у чому саме полягає дефектність документів, наданих Позивачем. Не заперечує Відповідач і правомірність видачі та правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких Позивачем було сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ.

Наведені обставини свідчать, що податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування Позивачем даних податкового обліку, викладені в Акті перевірки №4586 висновки не ґрунтуються на дослідженні Договорів підряду та Договорів поставки, які укладалися Позивачем із ТОВ «УЭЛЬС.», ТОВ «Логан Груп», ТОВ «Мульти Мол» та ТОВ «Буд Гарант Груп», а висновки про їх формальність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

З огляду на викладене, за вказаними вище та відображеними в Акті перевірка №4586 порушеннями, допущеними начебто Позивачем при взаємовідносинах із контрагентами, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди, що свідчить про необґрунтованість зроблених Відповідачем висновків та протиправність прийнятих із зазначених підстав податкових повідомлень-рішень від 19.08.2015 р. №0004452205 та №0004462205, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача.

Відповідно до положень ч.3 ст.94 КАС України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача у справі, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» суд присуджує на користь Позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 40 893,87 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірра» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 19.08.2015 р. №0004452205.

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 19.08.2015 р. №0004462205.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірра» понесені судові витрати в розмірі 40 893 (сорок тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 87 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя І.М. Погрібніченко