Постанова № 54579880, 22.12.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

22 грудня 2015 року Справа № 814/3815/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ., АДРЕСА_1,Миколаїв,54001 доРеєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Фрунзе, 11,Миколаїв,54029 Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, в. Городецького, 13,Київ 1,01001 проскасування рішення від 18.06.2015р., зобов"язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до реєстраційної служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі відповідач 1) і Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі відповідач 2).

В адміністративному позові позивач просив суд скасувати рішення відповідача 2 від 18.06.2015 р. № 22191931 і зобовязати відповідачів зареєструвати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2. У судовому засіданні позивач зменшив позовні вимоги і просить лише скасувати рішення відповідача 2 від 18.06.2015 р. № 22191931. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив перепланування квартири, що не потребує введення обєкта в експлуатацію. При первинній реєстрації права власності позивач подавав необхідні документи, у тому числі технічний паспорт.

Відповідачі надали суду письмові заперечення, де зазначили, що в ході розгляду заяви про державну реєстрацію права власності та доданих до неї документів державним реєстратором встановлено відсутність у повному обсязі документів, необхідних для державної реєстрації прав. Позивачем не подавалися документи, що підтверджують саме перепланування, а не реконструкцію квартири (а. с. 27-33, 36-37).

Представники сторін подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У 1993 р. позивач разом із дружиною ОСОБА_2 приватизував трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 площею 76,3 кв.м. і отримав свідоцтво про право власності на житло (а. с. 13).

У 2007 р. власники продали одну кімнату (28/100 частки) з належної їм квартири ОСОБА_3 Відчужена кімната була ізольована в самостійний обєкт і переведена в нежитлове приміщення.

17.08.2010 р. позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким успадкував частину квартири АДРЕСА_2 після смерті його дружини ОСОБА_2 (а. с. 14).

Розпорядженням адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради від 22.10.2013 р. № 184-р визнано готовою до експлуатації 72/100 частки квартири АДРЕСА_2 після відчуження 28/100 частки квартири та внутрішнього перепланування: квартира № 36 двокімнатна, загальною площею 55,1 кв.м. (а. с. 10).

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.01.2015 р. визнано за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 площею 55,1 кв.м. (а. с. 9).

У червні 2015 р. позивач звернувся з заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру. Рішенням відповідача 2 від 18.06.2015 р. № 22191931 йому відмовлено у державній реєстрації з підстав того, що подані документи не відповідають вимогам і не дають змоги встановити відповідність зазначених прав документам, що їх посвідчують (а. с. 7). В оскаржуваному рішенні державний реєстратор зазначив, що з метою проведення державної реєстрації права власності на самовільно побудований обєкт нерухомого майна на підставі рішення суду про визнання права власності на такий обєкт заявник повинен надати документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта.

Таким чином, спір між сторонами виник з приводу того, чи є зменшення площі квартири внаслідок продажу її частини реконструкцією, що передбачає введення обєкта в експлуатацію.

Поняття реконструкції надано в п. 3.10 ДБН А.2.2-3:2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", за яким реконструкцією є перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку обєктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо).

Крім того, згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76, реконструкцією жилого будинку є комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог.

Перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Згідно ст. 152 Житлового кодексу Української РСР (у редакції на момент звернення позивача з заявою про реєстрацію права власності) виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення обєкта в експлуатацію не потребується.

В оскаржуваному рішенні про відмову в державній реєстрації права власності на квартиру державний реєстратор посилається на ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за диспозицією якої, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію обєкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий обєкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

З наведених вище норм Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій і Житлового кодексу Української РСР суд дійшов висновку, що закладення дверного отвору після продажу однієї кімнати в належній позивачу квартирі є саме переплануванням без втручання в несучі конструкції та не потребує введення в експлуатацію.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У своїх запереченнях проти позову представник відповідача 2 зазначив, що з поданих позивачем до реєстратора документів встановлено, що заявлене до реєстрації нерухоме майно реконструйоване шляхом перепланування.

Пункт 8 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" надає державному реєстратору право у разі потреби вимагати подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Таким чином, у разі недостатності поданих позивачем документів для встановлення особливостей перепланування квартири (чи було втручання в несучі конструкції, що має значення для необхідності введення в експлуатацію обєкта), державний реєстратор мав право витребувати необхідні документи.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем 2 не доведено законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення про відмову в державній реєстрації права власності на квартиру позивача.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 487,20 грн., що й підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, оскільки саме його рішення оскаржує позивач.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати рішення Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 18.06.2015 р. № 22191931.

3. Присудити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 487,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код 00015622).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич