Постанова № 54579833, 10.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Справа № 808/2999/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Горбовій І.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Світлотехніка»

до Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Світлотехніка» (далі позивач або ПАТ «Світлотехніка») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі відповідач або ДПІ в Заводському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 № НОМЕР_1.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки воно прийнято на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Лео Принт» за липень 2014 року. Також позивач вважає, необґрунтованими висновки про те, що не підтверджені взаємовідносини з зазначеним контрагентом, у звязку з чим зазначає, що господарські операції мали реальний зміст та підтверджені відповідними первинними документами.

З урахуванням викладеного, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення таким, що прийнято протиправно, у звязку з чим просить суд його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та дав пояснення в його обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити та пояснила, що вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з додержанням вимог діючого законодавства, у звязку з чим просила в задоволенні позову ПАТ «Світлотехніка» відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 17.11.2014 по 17.11.2014 ДПІ в Заводському районі м. Запоріжжя відповідно згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), проведену документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Світлотехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лео Принт» за липень 2014 року.

Також як зазначено в акті перевірки, перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п. 14.1.36, п.п. 14.1 181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підприємством занижено до сплати податкові зобовязання з податку на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 21929 грн.

За результатами перевірки ДПІ в Заводському районі м. Запоріжжя прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 32893,50 грн.

Висновки акту перевірки про допущенні порушення податкового законодавства, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення, суд вважає обґрунтованими, у звязку з чим приходить до висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.06.2014 між позивачем та ТОВ «Лео Принт» укладено договір поставки № 14.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджується актом перевірки, на виконання умов договору від 26.06.2014 № 14 ТОВ «Лео Принт» поставило товар, на що виписані податкові накладні, видаткові накладні, виписані подорожні листи.

Як вбачається зі змісту наданих представником позивача податкових накладних та видаткових накладних до договору № 14 від 26.06.2014 ТОВ «Лео Принт» є постачальником товарів згідно специфікацій.

На підтвердження поставки товарів представником позивача надано до суду належним чином завірені первинні документи: договір поставки від 26.06.2014 № 14; специфікації; податкові накладні; видаткові накладні; прибуткові накладні; товарно-транспортні накладні.

За виконані будівельні роботи ПАТ «Світлотехніка» розрахувалася з ТОВ «Лео Принт» у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наданими представником позивача виписками банківських установ, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно довідки від 03.09.2014 № 127/10-08-22-01/37496188 «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «Лео Принт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень-липень 2014 року» на ТОВ «Лео Принт» вбачається відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за червень-липень 2014 року, які підпадають під визначення ст.. 185, ст.. 187, ст.. 188, ст.. 198 Податкового кодексу України. Таким чином, господарські операції між ТОВ «Лео Принт» та контрагентами постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчать про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що в свою чергу порушують ст.. 185 Кодексу в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання.

Як зазначено в матеріалах справи, а саме в постанові про призначення перевірки від 10.04.2015, старший слідчий з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області майор податкової міліції ОСОБА_3, розглянувши матеріали кримінального провадження № 32014040000000104, встановив, що в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні при відпрацюванні ланцюгу незаконного формування сум податкового кредиту по податку на додану вартість встановлено, що в період 2012-2014 років ПАТ «Світлотехніка», з метою заниження обєкта оподаткування, незаконно сформувало податковий кредит за допомогою ряду субєктів господарювання, в тому числі ТОВ «Лео Принт».

Крім того, відповідно до протоколів допиту свідка від 12.02.2015 та 23.02.2015 встановлено, що колишні керівники підприємства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали пояснення щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Допитані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснив, що фактично фінансово-господарську діяльність не здійснювали на підприємстві, документи, повязані з діяльністю підприємства не підписували.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При цьому, згідно з абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як було встановлено матеріалами справи податкові накладні зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України за показанням і від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт надання послуг.

Дана позиція висвітлена також і у Постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 по справі № 21-421а11 та від 22.09.2015 № 21-887а15.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України субєкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, Податковим Кодексом України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Світлотехніка» на користь Державного бюджету України залишок суми несплаченого судового збору у розмірі 310,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака