Ухвала суду № 54579466, 01.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 грудня 2015 рокусправа № 808/9460/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі № 808/9460/14 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Запоріжкокс" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 08.12.2014р. № НОМЕР_1.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржену ним постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні вказав, що суд прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні, просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання реальності та повноти відображення в податковому обліку господарських відносин з платником податків ПАТ Кримський содовий завод за березень, квітень 2014 року, результати якої оформлені актом перевірки від 20.11.2014 № 371/28-04-47/00191224.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, а саме завищено суми бюджетного відшкодування за квітень 2014 року у розмірі 345 966,00 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2014 № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування за платежем податок на додану вартість в сумі 345 966 грн. 00 коп., та застосовано штрафні санкції розмірі 172 983 грн. 00 коп..

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, яким позовні вимоги було задоволено, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 18.12.2013р позивач уклав з ПАТ Кримський содовий завод договір, за умовами якого останній як постачальник зобовязувався поставити позивачу як покупцю соду кальциновану. Оплата за договором мала здійснюватися згідно рахунку на передплату, виставлену постачальником, шляхом перерахування 100% вартості партії продукції відповідно з затвердженим графіком відвантаження товару.

На виконання умов договору, специфікації та доповнень до нього постачальником у перевіряємому періоді було виставлено на адресу покупця рахунки-фактури на передплату. Позивач сплатив передплату за виставленими рахунками у березні та квітні 2014року, що відображено у акті перевірки.

ПАТ Кримський содовий завод виписано та передано позивачу податкові накладні. Транспортування товару здійснювалося у березні-квітні 2014року залізницею, супроводжувалося відповідно з/д накладними.

Позивач отриманий товар оприбуткував за прибутковими ордерами, що також знайшло своє відображення у акті перевірки.

Позивач подав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014року. В додатку №5 в складі податкового кредиту квітня 2014року відобразив операції з ПАТ Кримський содовий завод: за березень 2014р обсяг постачання без ПДВ 775000,01, сума ПДВ 155000,00грн.; за квітень 2014р обсяг постачання без ПДВ 954830,65, сума ПДВ 190 966,13грн.. В додатку №8 позивач відобразив порушення строку реєстрації в ЄРПН податкових накладних, виписаних ПАТ Кримський содовий завод у березні -квітні 2014р., зазначивши номери накладних, дати їх виписки та суми ПДВ.

Зазначені обставини сторонами не спростовуються.

Податковий орган, обґрунтовуючи свої висновки щодо виявлених під час перевірки порушень, зазначає, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту з податку на додану вартість за березень, квітень 2014 року суми податку на додану вартість по господарських операціях з ПАТ Кримський содовий завод, оскільки такий контрагент не задекларував та не сплатив до бюджету суми ПДВ у березні, квітні 2014 року. Контрагент ПАТ Кримський содовий завод перебував на обліку в ДПІ на території Автономної республіки Крим. Відповідно до Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян на правовий режим на тимчасово окупованій території України», території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, їх надра визнано тимчасово окупованою територією. Контрагент позивача - ПАТ Кримський содовий завод - не зареєстрував своє місцезнаходження на материковій частині України (відповідно до наказу Мін'юсту від 14.03.2014 № 525/5), а тому втратив можливість задекларувати і сплатити свої податкові зобов'язання до бюджету України. Оскільки контрагент позивача не задекларував податкові зобов'язання з ПДВ, не сплатив його до бюджету, позивач не має права на включення сум ПДВ по таких операціях до податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник, податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Всі податкові накладні, виписані ПАТ Кримський содовий завод в адресу ПАТ ЗАПОРІЖКОКС відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з п. 11 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, які отримані від постачальника і є вірно оформленими, в яких сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень та за тими податковими накладними, які не зареєстровані в ЄРПН, але на які подані заяви із скаргами на такого постачальника.

Позивач виконав вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та направив податковому органу відповідну скаргу з додатками.

Щодо висновків відповідача про не подання контрагентом ПАТ Кримський содовий завод декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень 2014 року і відсутність сплати податкових зобов'язань останнім до бюджету України.

Відповідач безпідставно пов'язує право позивача на формування податкового кредиту і від'ємного значення ПДВ із діями свого контрагента.

Податковий орган посилається на норми Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 № 1636-VII.

Проте, господарські операції між позивачем та його контрагентом виникли ще у грудні 2013року, період, що перевірявся податкової інспекцією стосується виконання умов укладеного договору в березні-квітні 2014 року, тобто в той час, коли Закон України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України прийнято навіть не було, а тому його норми не можуть розповсюджуватись на спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2014 року в розмірі 345966,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4. статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам. При цьому, нормами Кодексу не обмежено право врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, а тому заявлені позивачем вимоги про його скасування підлягали задоволенню.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі № 808/9460/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 22.12.2015р..

Головуючий:Н.П. Баранник

Суддя:Н.І. Малиш

Суддя:А.А. Щербак