Постанова № 54579376, 21.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р. Справа№ 910/25467/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Легких К.В. (довіреність №181/1 від 19.10.2015 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Представництва «ЮСЕІС СА»

на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2015 р.

у справі №910/25467/15 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Бурова техніка»

до Компанії «ЮСЕІС СА» яка діє в Україні через Представництво «ЮСЕІС СА»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Бурова техніка» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Компанії «ЮСЕІС СА» через Представництво «ЮСЕІС СА» про стягнення з відповідача 239810,58 грн. основного боргу, 237823,59 грн. інфляційних втрат, 26840,87 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2015 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 239810,58 грн. основного боргу, 237823,59 грн. інфляційних втрат, 26840,87 грн. 3% річних та 7567,13 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, з порушенням вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи в їх сукупності.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 07.12.2015 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

28.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Бурова техніка» (підрядник) та Компанією «ЮСЕІС СА», що зареєстрована згідно законодавства Швейцарської Конфедерації за адресою 1201, м. Женева, вул. Мон-Блан, 3, яка діє в Україні через Представництво «ЮСЕІС СА» (замовник) укладено договір підряду № 01-28/08, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується власними силами надати виробничо-технологічні послуги при бурінні свердловини № 9-А Білоусівського нафтогазоконденсатного родовища Білоусівсько-Чорнухінської ліцензійної площі з використанням власних матеріалів. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в розмірі та на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.1 договору, вартість (попередня) послуг за цим договором визначається згідно розцінок, вказаних в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, та фактичного об'єму наданих послуг.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що кінцева вартість послуг визначається в залежності від фактичного об'єму наданих персоналом послуг (перебування на свердловині), фактичної кількості використаних хім. реагентів та матеріалів та плати за використання (надання послуг) польової лабораторії (а.с.17).

Розрахунки за даним договором здійснюються замовником в наступному порядку:

- оплата хім. реагентів, наявність яких забезпечує підрядник, здійснюється Замовником шляхом попередньої оплати необхідних хім. реагентів, необхідність яких узгоджена сторонами, протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку від підрядника;

- оплата вартості наданих підрядником послуг, що передбачені цим договором, здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних послуг (п. 3.1 договору).

Згідно п. 4.8 договору, приймання-передача виконаних за даним договором послуг здійснюється за актом здачі-приймання наданих послуг. Після закінчення кожного календарного місяця підрядник протягом 5 календарних днів надає замовнику акт здачі-приймання наданих протягом місяця виробничо-технологічних послуг. Замовник протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг, повинен надати підряднику підписаний акт або мотивовану відмову від приймання наданих послуг. Підтвердженням фактичного прийняття замовником наданих підрядником послуг як таких, що надані належним чином, є підписаний уповноваженими представниками сторін Акт здачі-приймання наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору підряду № 01-28/08 в жовтні 2013 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 1120728,42 грн., що підтверджується Актом № 2 здачі-приймання наданих послуг від 31.10.2013 р. В листопаді 2013 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 595589,22 грн., що підтверджується Актом № 3 здачі-приймання наданих послуг від 27.11.2013 р.

В Акті № 3 зазначено, що станом на 27.11.2013 р. отримано оплату 906141,52 грн., заборгованість замовника складає 1373194,58 грн.

Відповідачем було здійснено часткове погашення зазначеної в Акті № 3 заборгованості, зокрема, 25.12.2013 р. було сплачено 300000,00 грн. та 30.12.2013 р. сплачено 200000,00 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складала 873194,58 грн.

Відповідно до Протоколу № 1 про проведення зарахування зустрічної однорідної вимоги від 31.07.2014 р. сторони дійшли згоди, на підставі ст. 203 ГК України, провести зарахування зустрічних вимог на суму 633384,00 грн., після чого заборгованість відповідача перед позивачем за договором підряду № 01-28/08 складала 239810,58 грн.

Як зазначає позивач, заборгованість в розмірі 239810,58 грн. станом на момент вирішення даного спору у суді першої інстанції відповідачем так і не була сплачена.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підтвердження виконання позивачем передбачених договором підрядних робіт (послуг) останнім надано до матеріалів справи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками Акти здачі-приймання наданих послуг № 2 від 31.10.2013 р. та № 3 від 27.11.2013 р.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

З урахуванням вимог ст. 530 ЦК України та п. 3.1 договору підряду, строк виконання замовником грошових зобов'язань щодо оплати наданих послуг (виконаних робіт) станом на момент вирішення даного спору настав. Розмір заборгованості відповідача підтверджується Протоколом № 1 про проведення зарахування зустрічної однорідної вимоги від 31.07.2014 р.

Зважаючи на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, колегія суддів погодується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення 239810,58 грн. основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 26840,87 грн. 3% річних та 237823,59 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2, 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць (п.п. 3.1, 3.2).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1).

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період з 31.12.2013 р. по 30.07.2014 р. на заборгованість в сумі 277605,36 грн. (заборгованість за Актом здачі-приймання наданих послуг № 2 від 31.10.2013 р. до моменту проведення заліку зустрічних вимог), за період з 11.12.2013 р. по 30.07.2014 р. на заборгованість в сумі 595589,22 грн. (заборгованість за Актом здачі-приймання наданих послуг № 3 від 27.11.2013 р. до моменту проведення заліку зустрічних вимог), за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2015 р. на заборгованість в сумі 239810,58 грн. Нарахування 3 % річних здійснено за період з 13.11.2013 р. по 24.12.2013 р. на суму заборгованості 777605,36 грн., з 26.12.2013 р. по 29.12.2013 р. на суму 477605,36 грн. (враховано оплату 300000,00 грн. від 25.12.2013 р.), з 31.12.2013 р. по 30.07.2014 р. на суму 277605,36 грн. (враховано оплату 200000,00 грн. від 30.12.2013 р.), з 11.12.2013 р. по 30.07.2014 р. на суму 595589,22 грн., з 01.08.2014 р. по 31.08.2015 р. на суму 239810,58 грн. (заборгованість після проведення заліку зустрічних вимог).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 237823,59 грн. та 3% річних у розмірі 26840,87 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, з порушенням вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи в їх сукупності, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Представництва «ЮСЕІС СА» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2015 р. у справі №910/25467/15 залишити без змін.

Справу №910/25467/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун