Постанова № 54579311, 22.12.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015 року Справа № 904/6658/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Димтренко Г.К. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження секретаря судової палати від 22.12.2015р.)

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін:

позивача ОСОБА_1, дов. № б/н від 01.09.2015р.;

відповідача ОСОБА_2, дов. № ББУ/ПУ433/ВП/14 від 16.12.2014р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м.Павлоград

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 року по справі № 904/6658/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод «ЛАЗЕР», м.Павлоград

до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м.Павлоград

про стягнення 144 204,12 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 року у справі № 904/6658/15 (суддя Кармазіна Л.П.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод «ЛАЗЕР», м.Павлоград до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м.Павлоград про стягнення 144 204,12 грн. позов було задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача 99 000 грн. основного боргу, 15 460,27 грн. пені, 16 342,92 грн. інфляційних втрат, 773,01 грн. 3% річних, 2631,52 грн. судового збору; в решті позову відмовлено; повернуто позивачу із державного бюджету України 92 коп. зайво сплаченого судового збору (а.с.119-126).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобовязань по повній та своєчасній оплаті вартості поставленого товару, в частині відмови в позові невірним розрахунком позивачем пені, інфляційних нарахувань та 3% річних; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.193, 232, 233, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 692, 712 ЦК України.

Не погодившись з вищевказаним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарський суд безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі ст.81 ГПК України, оскільки останній не відповідає вимогам ст.54 ГПК України; скаржник зазначав, що після проведення ним порівняльного аналізу підпису, на його думку, було встановлено, що підпис директора підприємства позивача зроблений за допомогою «факсиміле»;

- крім того, господарським судом для дачі пояснень щодо способу виконання підпису позовної заяви в судове засідання був викликаний директор підприємства позивача ОСОБА_3, проте, не прийняті до уваги заперечення відповідача про необхідність призначення у справі експертизи підпису, нанесеного як власноруч директором, так і за допомогою «факсиміле»;

- також господарським судом порушені норми процесуального права стс.ст.32, 36 ГПК України, оскільки рішення прийнято на підставі доказів, не засвідчених належним чином, тобто, на думку, відповідача, які не можуть бути доказами у справі;

- також господарським судом не досліджено та не надано належної правової оцінки тому факту, що підпис директора підприємства позивача на видатковій накладній № РН-0000549 від 08.12.2014р. суттєво відрізняється від підпису цієї ж особи на договорі, як вважає відповідач;

- скаржник зазначає, що позивачем не доведено надання повного пакету документів відповідачу згідно з п.4.3 договору при поставці товару, а також невірно визначена дата зобов`язання з оплати продукції оскільки останнім днем виконання зобов`язання було 08.03.2015р. (святковий день, а також вихідний), то вихідний день був перенесений на 09.03.2015р., тобто, останнім днем виконання зобов`язання є 10.03.2015р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її задоволення заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що поставка продукції здійснювалось виключено за умовами договору, зокрема п.4.3, на який посилається скаржник також передбачає відмову «покупця» від приймання продукції, яка надійшла без товаросупроводжувальних документів; в даному випадку відповідачем продукція була прийнята без заперечень, підписана розрахункова накладна на товар, скріплена печаткою скаржника.

03.12.2015р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання скаржника про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису директора підприємства позивача на позовній заяві. Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки підпис директора підприємства позивача ОСОБА_3 на позовній заяві здійснений кульковою ручкою, про що самим громадянином ОСОБА_3 дані усні пояснення в господарському суді, а також підтримані зазначені пояснення представником в суді апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Макіївський завод «ЛАЗЕР» м.Павлоград («постачальник» за договором, позивач по справі) та Публічним акціонерним товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» м.Павлоград (покупець за договором, відповідач по справі, скаржник) був укладений договір купівлі № 14-16/418-КП, відповідно до предмету якого постачальник зобовязався в порядку та на умовах даного договору, поставити у власність «покупця» продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими обома сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору, а «покупець» зобов`язався прийняти та оплатити поставлену продукцію у відповідності до умов договору (п.п.1.1-1.2 р.1 договору (а.с.13-19)).

Пунктами 2.1, 2.5 р.2 договору сторони встановили, що якість і комплектність до кожного виду продукції, що поставляється, повинна відповідати нормам, стандартам якісних показників і технічним умовам, встановленим діючими нормативними актами України та умовами даного договору; продукція вважається переданою постачальником покупцю: - за фактичною кількістю продукції, поставленою в узгоджене місце призначення поставки, згідно даним, вказаним у залізничних (автомобільних) накладних, пакувальних листах; - за якістю - у відповідності з якісними показниками, вказаними в сертифікаті якості заводу виробника, технічним характеристикам та іншим вимогам до даної продукції.

Пунктами 4.1, 4.2 р.4 договору сторони передбачили, що поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до даного договору; під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної по своїм якісним показникам, яка супроводжується одним документом про якість, та одним товаросупроводжувальним документом; умови поставки продукції DDP, згідно "Інкотермс -2000"; місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Пунктом 4.3 р.4 договору сторонами узгоджено, що в підтвердження постачання продукції «постачальник» зобов'язаний надати «покупцю» наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, відповідні товаросупроводжувальні документи (видаткову накладну, товаротранспортну накладну), сертифікат якості (в разі, якщо даний документ передбачений до даного виду продукції) та/або паспорт чи іншу технічну документацію, передбачену до даного виду продукції (необхідність надання зазначити у специфікації); сертифікат відповідності (в разі, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації (необхідність надання зазначити у специфікації)); інструкцію (посібник) з експлуатації (в разі, якщо даний документ передбачений); технічну документацію, передбачену п. 2.3. даного договору.

У випадку надходження продукції без товаросупроводжувальних документів, що потягне неможливість здійснення приймання продукції, яка надійшла за кількістю та/або якістю та/або комплектністю, «покупець» має право відмовитись від приймання партії продукції, що надійшла та на свій розсуд, повернути продукцію «постачальнику» або прийняти її на зберігання; «постачальник» зобов'язаний відшкодувати «покупцю» витрати, пов'язані зі зберіганням партії продукції протягом 5 банківських днів, наступних за днем отримання рахунку.

Відповідно до п.п.4.4, 4.5, 4.11 р.4 договору датою поставки вважається дата, вказана представником «покупця» на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих «постачальником», про приймання продукції; зобов'язання «постачальника» вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження «покупця» у вищеобумовленому пункті призначення поставки; зобов'язання «покупця» вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції; право власності на продукцію переходить від «постачальника» до «покупця» після виконання «покупцем» усіх необхідних процедур по прийманню продукції за кількістю, якістю та комплектністю та підписання «покупцем» видаткової накладної.

Пунктами 5.2, 5.3 р.5 договору передбачено, що ціни на продукцію, що поставляється «постачальником» встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору; загальна вартість кожної партії продукції, що поставляється за даним договором вказується у відповідних специфікаціях до договору; розрахунки за продукцію, що поставляється «постачальником» по даному договору, здійснюється «покупцем» шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «постачальника» на 60-тий календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інші умови розрахунків більше 60 днів не передбачені у відповідних специфікаціях; в разі, якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Пунктом 6.6 р.6 договору сторонами передбачена майнова відповідальність «покупця» за несвоєчасну оплату поставленої продукції у вигляді сплати «постачальнику» пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції.

Пунктом 8.1 р.8 договору визначено, що він діє з моменту підписання та до 31.12.2014р. (включно), а в разі невиконання (неналежного виконання) сторонами своїх зобов`язань за договором, строк дії договору продовжується до повного їх виконання.

Докази визнання недійсним, розірвання, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договору № 14-16/418-КП від 13.06.2014р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

04.11.2014р. сторонами було підписано специфікацію до договору, відповідно до якої позивач мав поставити відповідачу барабан привідний БПФ 80.50-140.000 у кількості 2 штук, ціною по 41 250 грн. кожен, загальною вартістю 99 000 грн. (разом з ПДВ) до 25.11.2014р. Пунктом 2 цієї специфікації визначено, що розрахунок за поставлену продукцію здійснюється «покупцем» шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «постачальника» на 90 календарний день з моменту поставки відповідної партії товару; умови поставки - DDP (Інкотермс-2010), Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул..Терновська, 5, ЦБ філіалу «ПУМТС» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (а.с.21).

08.12.2014р. на виконання умов договору позивачем за видатковою накладною № РН-0000549 по довіреності відповідача № 220547/П від 03.12.2014р. була здійснена поставка товару на загальну суму 99 000 грн., на оплату якої був виписаний рахунок-фактура № СФ-000523 від 08.12.2014р., що підтверджується матеріалами справи (а.с.22-25), визнається відповідачем, не спростовується жодним доказом відповідно до ст.33 ГПК України.

Зазначений товар прийнято відповідачем без будь-яких зауважень щодо кількості, якості, вартості поставленого товару, докази протилежного відсутні, не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи скаржником відповідно до ст.33 ГПК України.

Відповідач за поставлений товар не розраховувався, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду (а.с.3-7).

13.08.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи підпису директора ПрАТ «Макіївський завод «ЛАЗЕР» ОСОБА_3 на позовній заяві, оскільки на думку відповідача він здійснений за допомогою «факсиміле», як і в ряді інших справ, по яким позовні заяви були повернуті без розгляду, що в даній справі є підставою для залишення позову без розгляду (а.с.46-47).

Також 13.08.2015р. до господарського суду відповідачем було подано клопотання в порядку ст.81 ГПК України про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки відповідачем були здійснені власні дослідження підпису, викладені в таблиці, та визначено, що всі копії документів у справі та позовну заяву підписано від імені директора підприємства позивача за допомогою «факсиміле» (а.с.52-53).

15.09.2015р. відповідачем до господарського суду було подано доповнення до клопотання про призначення експертизи, в якому відповідач знов наполягав на призначенні експертизи, зазначив, що жодні пояснення позивача щодо способу виконання підпису не замінять висновку експерта з цього приводу (а.с.68-69).

24.09.2015р. відповідачем подано доповнення до клопотання про призначення експертизи, в якому він зазначив, що самостійно здійснив дослідження підписів директора ПрАТ «Макіївський завод «ЛАЗЕР» на позовній заяві по справі № 904/5496/15 та № 904/6658/15 та визначив, що підписи здійснені за допомогою «факсиміле» (а.с.101).

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 т.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справи в суді першої інстанції, в судовому засіданні 12.10.2015р. (а.с.115-117) здійснювалась технічна фіксація судового процесу, господарський суд пересвідчився в повноваженнях посадової особи директора підприємства позивача ОСОБА_3 та останнім в ході судового засідання 12.10.2015р. було надано пояснення щодо власноручного виконання підпису на позовній заяві, зазначено, що підтверджені позовні вимоги наданими для огляду господарського суду оригіналами первинних бухгалтерських документів, за якими було здійснено поставку продукції. Зазначене підтверджено протоколом судового засідання від 12.10.2015р.та технічним записом цього судового засідання.

Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів оплати 99 000 грн. за поставлену продукцію господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення позову в частині стягнення основного боргу.

Також господарським судом був правильно здійснений перерахунок інфляційних втрат, встановлено, що позивачем він здійснений невірно з березня по травень 2015 року, а не з квітня по травень 2015 року та задоволено позов в цій частині частково в сумі 16 342,92 грн.

Щодо стягнення пені за період з 09.03.2015р. по 12.06.2015р. в сумі 15 623,01 грн., то господарським судом вірно зазначено про невірний розрахунок позивача (з 09.03.2015р.), без урахування положень п.5.3 договору, про те, що останній день розрахунку припав на 08.03.2015р. святковий день, тому останній день сплати заборгованості переноситься на наступний робочий день. Але господарським судом не враховано, що святковий день в цьому році співпав з вихідним, тому 09.03.2015р. було вихідним днем, а останнім днем виконання зобов`язання є 10.03.2015р., тобто, прострочення виконання зобов`язання мало місце з 11.03.2015р., тому доводи скаржника в цій частині є обґрунтованими, а стягненню підлягає сума в розмірі 15 276,23 грн.

Зазначене стосується і перерахунку 3 % річних за період з 09.03.2015р. по 12.06.2015р., які заявлені позивачем в сумі 781,15 грн., та невірно перераховані судом першої інстанції. Таким чином, з відповідача на користь позивач слід стягнути 3% річних за період з 11.03.2015р. по 12.06.2015р. в сумі 675,36 грн.

Щодо доводів позивача про непризначення господарським судом експертизи підпису директора позивача по справі, то вони не приймаються, оскільки господарським судом вірно зазначено, що експертиза призначається у відповідності до ст.41 ГПК України, якщо є необхідність у спеціальних знаннях по предмету спору. Оскільки в судових засідання суду першої інстанції директором позивача особисто надані пояснення щодо власноручного підпису позовної заяви, особу та повноваження директора ОСОБА_3 було перевірено, то відсутні підстави щодо призначення почеркознавчої експертизи його підпису. Крім цього, колегія суддів ставиться критично до сумнівів скаржника щодо вчинення цього підпису за допомогою «факсиміле», оскільки вимірювання елементів підпису ОСОБА_3 самим скаржником, який не є фахівцем в галузі почеркознавства не є доказами в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України.

Щодо посилання скаржника на відсутність повного пакету документів на товар згідно з п.4.3 договору, то вони також не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки ч.5 ст.12 ЦК України встановлена «презумпція належного виконання зобов`язання». Відповідачем по справі товар був прийнятий без будь-яких зауважень щодо якості, кількості, вартості товару, повного пакету документів на нього, доказів звернення до позивача з цього приводу матеріали справи не містять, як не містять доказів повернення товару позивачу або взяття товару на відповідальне зберігання, як того вимагає п.4.3 договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.п.4, 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015р. № 01-06/2093/15 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина; розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015р., розраховується виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, з відповідача слід достягнути в бюджет України 2885 грн. х 110% - 2379,37 грн. = 794,13 грн.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду від 12.10.2015р. слід змінити, частково задовольнив апеляційну скаргу.

Керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м.Павлоград задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 року у справі № 904/6658/15 - змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград на користь Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод «ЛАЗЕР», м. Павлоград 99 000,00 грн. основного боргу, 15276,27 грн. пені, 675,36 грн. 3% річних., 16342,92 грн. інфляційних втрат, 2632,27 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград в доход Державного бюджету України 794,13 грн. недоплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод «ЛАЗЕР», м. Павлоград на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград 277,99 грн. судового збору, за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів згідно зі ст.ст.116-117 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.12.2015р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

СуддяГ.К. Дмитренко