Постанова № 54579260, 21.12.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.12.2015 справа №908/738/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:не прибув ОСОБА_5, ОСОБА_6 довір. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дабл Ю ОСОБА_7", м. Волноваха Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від21 травня 2015 р. у справі№ 908/738/15-г (суддя Давиденко І. В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дабл Ю ОСОБА_7", м. Волноваха Донецької області до Селянського (фермерського) господарства "Мечта", м. Волноваха Донецької області провизнання незаконними та скасування свідоцтв, визнання права власності, витребування та повернення майна

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.05.2015р. по справі №908/738/15-г відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дабл Ю ОСОБА_7", м. Волноваха Донецької області до Селянського (фермерського) господарства "Мечта", м. Волноваха Донецької області про визнання незаконними та скасування свідоцтв, визнання права власності, витребування та повернення майна.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дабл Ю ОСОБА_7", м. Волноваха Донецької області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2015р. по справі №908/738/15-г.

Скаржник вважає рішення місцевого господарського незаконним, з огляду на помилковість висновку суду щодо неможливості витребування майна від добросовісного набувача, враховуючи положення ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України. Крім того, зазначив, що суд першої інстанції безпідставно застосував приписи ч.2. ст. 388 Цивільного кодексу України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 12.10.2015р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Мартюхіна Н.О., Ушенко Л.В.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015р. у звязку із перебуванням судді Мартюхіної Н.О. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Будко Н.В., Ушенко Л.В.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Донецького апеляційного господарського суду від 29.10.2015р. у звязку із перебуванням судді Будко Н.В. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Мясищев А.М., Ушенко Л.В.

Ухвалою від 29.10.2015р. було виправлено описку, допущену в тексті ухвали від 13.10.2015р. щодо зазначення дати та часу судового засідання та зазначено вірну дату та час судового засідання як 30.11.2015р. об 11 год. 50 хв.

Позивач у жодне судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, хоча про розгляд скарги був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін. Зауважив, що інтереси позивача по справі ТОВ "Агрофірма "Дабл Ю ОСОБА_7" та ТОВ Аграрне підприємство Данко, в результаті банкрутства якого відповідач придбав спірне майно, представляла одна й та ж сама особа ОСОБА_8, яка також була присутня в судових засідання при розгляді справи № 5/83б про банкрутство ТОВ Аграрне підприємство Данко. При цьому, позивач не звертався із заявою про виключення спірних обєктів нерухомості з ліквідаційної маси банкрута, результати аукціону також не були оскаржені.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.11.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дабл ю ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Данко був укладений договір купівлі-продажу майна, відповідно до якого у власність Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Данко перейшло майно, зокрема, нежитлове приміщення корівник, загальною площею 1081,50 кв.м. та нежитлове приміщення силососховище №3, загальною площею 1456 кв.м.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2005р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дабл Ю ОСОБА_7, м. Волноваха Донецької області задоволені частково, в частині визнання договору купівлі-продажу майна від 25.11.2003р. недійсним, застосування реституції. В частині стягнення 174821 грн. 08 коп. упущеної вигоди; 1154 грн. 07 коп. збитків за незаконне користування грошовими засобами; 15000 грн. моральної шкоди відмовлено в зв'язку із недоведеністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006р. вищезазначене рішення господарського суду Донецької області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2006р. вищевказані рішення були скасовані, а справу №36/448 було передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Донецької області від 03.11.2009р. у справі №36/448 договір купівлі-продажу від 25.11.2003р. було визнано недійсним та застосовано односторонню реституцію шляхом повернення на користь позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Данко майна, яке було предметом договору, зокрема нежитлове приміщення корівник, загальною площею 1081,50 кв.м. та нежитлове приміщення - силососховище №3, загальною площею 1456 кв.м.

Також, рішенням Господарського суду Донецької області від 03.11.2009р. у справі №36/448 було встановлено, що нежитлове приміщення корівник, загальною площею 1081,50 кв.м. та нежитлове приміщення силососховище №3, загальною площею 1456 кв.м. вибуло із власності позивача шляхом укладення правочину, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості сторін.

Крім того, 13.07.2009р. ухвалою Господарського суду Донецької області порушено провадження у справі № 5/83б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Данко.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.03.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Данко визнано банкрутом внаслідок його фінансової неспроможності, відкрита ліквідаційна процедура строком на 6 місяців до 29.09.2012 р. та призначено ліквідатора.

21.06.2012 р. Селянське (фермерське) господарство "Мечта" уклало договори № 52/06-12 та № 54/06-12 на участь в аукціоні, предметом яких є умови участі в аукціоні, який відбувся 27.06.2012 р., з продажу майна підприємства - банкрута ТОВ Аграрне підприємство Данко по лоту № 195 (силососховище №3) та лоту № 199 (корівник) та 22.06.2012р. сплатило гарантійні внески за вказані лоти.

Відповідно до протоколів аукціону №29 від 27.06.2012р. та №30 від 27.06.2012р., переможцем аукціону стало СФГ Мечта, якому надано право придбання об'єктів: силососховища №3 за ціною 88633,00 грн., без ПДВ. та корівника загальною площею 1081,50 кв.м за ціною 37616,00 грн., без ПДВ.

Платіжними дорученнями № 209, № 210 від 02.07.2012 р. відповідач сплатив повну вартість лоту №195 у розмірі 88633,00 грн. та повну вартість лоту №199 у розмірі 37616,00 грн. за придбане на аукціоні майно.

07.10.2013 р. приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу ОСОБА_9 було посвідчено, що СФГ Мечта на праві власності належить нерухоме майно, а саме - силососховище №3 та корівник в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за № 2748804 та №2749936.

Не погодившись із вищезазначеними обставинами, позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом про визнання незаконними та скасування свідоцтв про права власності, визнання права власності та витребування із чужого незаконного володіння вищезазначеного спірного майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області від 03.11.2009р. по справі №36/448, яким було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25.11.2003р., укладений між ТОВ "Агрофірма "Дабл Ю ОСОБА_7" та ТОВ «Аграрне підприємство Данко».

При розгляді вищевказаних позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Як вже зазначалось вище рішенням Господарського суду Донецької області від 03.11.2009р. у справі №36/448 договір купівлі-продажу від 25.11.2003р. було визнано недійсним та застосовано односторонню реституцію шляхом повернення на користь позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Данко майна, яке було предметом договору, зокрема нежитлове приміщення корівник, загальною площею 1081,50 кв.м. та нежитлове приміщення - силосховище №3, загальною площею 1456 кв.м.

Таким чином, вищезазначеним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Данко було зобовязано повернути на користь позивача спірне майно.

Згідно ст. 124 Конституції України, ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Всупереч наведеного, відповідач рішення Господарського суду Донецької області від 03.11.2009р. по справі №36/448 не виконав, нежитлове приміщення корівник, загальною площею 1081,50 кв.м. та нежитлове приміщення силососховище №3, загальною площею 1456 кв.м. на користь позивача не повернув.

27.06.2012р. селянське (фермерське) господарство «Мечта» стало переможцем аукціону, який було проведено з реалізації майна підприємства банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство Данко», а саме силососховища №3 загальною площею 1456,00 кв.м., корівника загальною площею 1081,50 кв.м. та сплатив вартість зазначеного майна.

Наведені вище обставини свідчать, що відповідач здійснив придбання спірного майна у особи, яка не мала права його відчужувати.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги статтями 387, 388, 392 Цивільного кодексу України, які надають право власнику витребувати майно у добросовісного набувача та предявити позов про визнання права власності у разі його оспорювання чи невизнання іншими особами.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Водночас, згідно зі ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, діюче законодавство встановлює певні умови, за яких власник має право витребувати свою річ з чужого незаконного володіння на підставі ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України із якими пов'язані такі поняття, як добросовісність чи недобросовісність володіння річчю.

Добросовісність набувача характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності його придбання.

Так, добросовісним набувачем визнається особа, яка придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується.

Враховуючи той факт, що на момент участі в аукціоні з реалізації вищезазначеного майна підприємства банкрута ТОВ «Аграрне підприємство Данко», відповідач не знав і не міг знати, що дане майно відчужується особою, яка не має на це право, колегія суддів апеляційного дійшла висновку, що селянське (фермерське) господарство «Мечта» є добросовісним набувачем вищезазначеного майна в розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України.

Крім того, наведена вище обставина не заперечується й самим позивачем та покладена в обґрунтування апеляційної скарги.

В той же час, діюче законодавство передбачає, що у разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

З матеріалів справи та фактів, що були встановлені в рішенні господарського суду Донецької області від 03.11.2009р. у справі №36/448, які не потребують доведенню під час розгляду даної справи відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що 25.11.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дабл Ю ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Данко укладений договір купівлі-продажу майна, предметом якого є зокрема корівник, загальною площею 1081,50 кв.м. та силососховище №3, загальною площею 1456 кв.м. Зазначений договір було підписано від позивача генеральним директором ОСОБА_8 та від ТОВ «Аграрне підприємство «Данко» - заступником директора ОСОБА_10

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що воля юридичної особи формується шляхом здійснення останньою конкретних дій, направлених на створення, зміну або припинення, зокрема цивільних та господарських правовідносин. Воля юридичної особи завжди є конкретною, тобто направленою на вчинення, зміну або розірвання конкретно визначеної угоди.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року N 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі.

Таким чином, з огляду на укладення позивачем договору купівлі-продажу від 25.11.2003р., останній проявив свою волю щодо відчуження спірного майна, зокрема корівника, загальною площею 1081,50 кв.м. та силососховища №3, загальною площею 1456 кв.м., що унеможливлює витребування вищезазначеного майна із володіння набувача в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що недійсність договору купівлі-продажу від 25.11.2003р. не є тією самостійною підставою, яка свідчить про вибуття спірного майна із володіння позивача не з його волі, а посилання останнього на укладення вищезазначеного договору внаслідок зловмисної домовленості сторін не є проявом відсутності волі продавця на укладення зазначеного правочину та іншого позивачем не доведено.

Також, апеляційний суд звертає увагу на той факт, що позивачем не здійснено жодних дій, направлених на недопущення продажу спірного майна, зокрема не звертався з вимогою виключити спірну нерухомість з ліквідаційної маси банкрута, не оскаржив результати аукціону на якому відповідач придбав це майно.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що під час звернення із позовною заявою, позивач заявляв позовні вимоги стосовно майна, яке розташоване за адресою: м. Волноваха, вул. Кутузова, 68а., в той же час із залучених до матеріалів справи документів вбачається, що спірне майно знаходиться за адресою: с. Єгорівка, вул. Кутузова, 68а.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння відповідача спірного майна.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами скаржника, що спірне майно було набуто відповідачем не в процедурі виконання судового рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а в процедурі банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство Данко».

В той же час, місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог не покладав в основу рішення приписи ч.2 ст. 388 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а лише процитував зазначену правову норму на ряду з іншими, що не може бути підставою для скасування рішення. До того ж, в мотивувальній частині рішення зазначено, що суд дійшов висновку щодо правомірності набуття відповідачем права власності на спірне майно, що і стало підставою для відмови у позові.

Вищезазначені норми діючого законодавства, виводи суду та факт відмови у задоволені вимог щодо витребування у відповідача спірного нерухомого майна, зумовлюють відмову у задоволені решти позовних вимог щодо визнання права власності та визнання незаконними і скасування свідоцтв про право власності на спірне майно.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, рішення суду першої інстанції прийнято із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у звязку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2015р. по справі №908/738/15-г підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дабл Ю ОСОБА_7", м. Волноваха Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2015р. по справі №908/738/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2015р. по справі №908/738/15-г залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді:Л.В. Ушенко

ОСОБА_3