Постанова № 54579100, 23.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року місто Київ №826/22031/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_2до третя особаСолом'янської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_3прозобов'язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_3 про зобов'язання Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації дати дозвіл (на два роки) на укладення батьками від імені ОСОБА_1 (2003 р.н.) та ОСОБА_4 (2006 р.н.) договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, за умови одночасного дарування ОСОБА_3 по 1/2 частини на кожного з дітей квартири за адресою: АДРЕСА_2. Також позивач просив притягнути керівника Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації до адміністративної відповідальності за прийняття незаконного рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відмова у наданні відповідачем дозволу на укладення батьками від імені ОСОБА_1 (2003 р.н.) та ОСОБА_4 (2006 р.н.) договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, суперечить законодавству, оскільки негативно впливає на життя дітей та створює реальні загрози правам дітей, погіршення рівня їх життя, необхідного для їх фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку.

Справу №826/22031/15 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебувають у шлюбі (свідоцтво НОМЕР_2 від 21.11.2002), мають двох дітей - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 21.06.2003) та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження НОМЕР_4 від 29.08.2006).

Всі члені сім'ї в рівних частках (по 1/4) є власниками квартири АДРЕСА_1, загальною площею 111, 4 кв.м., житловою площею 55, 3 кв.м., згідно свідоцтва про право власності від 19.03.2015, індексний номер 35132917.

Вказана квартира була придбана за результатами участі родини у програмі доступного житла, розташована у новобудові; станом на час розгляду справи родина у квартирі не проживає.

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2, загальною площею 55, 1 кв.м., житловою площею - 26, 7 кв.м., згідно договору дарування квартири від 28.05.2015. Фактично родина проживає у вказаній квартирі.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до органу опіки і піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою від 29.05.2015 про надання дозволу на укладення договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4, для покращення умов проживання сім'ї за умови одночасного дарування матір'ю дітей по 1/2 належної їй квартири АДРЕСА_2.

Листом від 23.07.2015 за №108-11077/01 Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією повідомлено заявників про відмову у наданні відповідного дозволу, виходячи з матеріалів справи та інтересів дітей.

Позивач - ОСОБА_2 вважає вказану відмову протиправною з таких підстав.

Позивач зазначає, що станом на час подачі заяви місце проживання членів сім'ї зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3, в якій фактично не проживають.

Належне родині житло - квартира АДРЕСА_1, загальною площею 111, 4 кв.м., житловою площею 55, 3 кв.м., не використовується для проживання, оскільки в новозбудованій квартирі не проведено ремонт, і родина має намір продати вказане житло для придбання іншого.

Будинок у АДРЕСА_1, знаходиться у безпосередній близькості до залізничної колії, по вулиці постійно трапляються затори, що створює шум, повітря є забрудненим, що є шкідливим для дітей. Поряд з будинком знаходиться станція "Караваєві дачі" та базар, що спричиняє постійний потік людей.

Квартира у вказаному будинку була придбана у зв'язку з обмеженістю вибору квартир за програмою доступного житла.

Таким чином, намір продати вказану квартиру виник саме у зв'язку з необхідністю забезпечити дітям кращі умови проживання.

Ринкова вартість квартири АДРЕСА_2, загальною площею 55, 1 кв.м., житловою площею - 26, 7 кв.м. станом на 12.05.2015 становить 859 000,00 грн., вартість 1/2 - 429 500,00 грн.

Ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, загальною площею 111, 4 кв.м., житловою площею 55, 3 кв.м., станом на 12.05.15 р. становить 1 484 000,00 грн.; вартість 1/4 - 371 000,00 грн.

Таким чином, взамін проданої квартири АДРЕСА_1, діти отримують у власність нерухомість, яка по вартості перевищує відчужувану частину трикімнатної квартири.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримавши позицію, викладену у листі від 23.07.2015 за №108-11077/01.

Третя особа - ОСОБА_3 у наданих суду поясненнях підтримала позицію позивача.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8).

Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання (частина третя статті 17).

Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла (стаття 18).

Згідно частини другої статті 177 Сімейного кодексу України, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей (пункт 3).

Служба у справах дітей за місцем знаходження майна надає консультації громадянам з питань підготовки необхідних документів щодо відчуження майна дитини. Для відчуження майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають зазначеній службі такі документи: заяву кожного з батьків (опікунів, піклувальників); копію паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, паспортного документа іноземця; копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (у разі наявності); документ, що підтверджує право власності (користування) дитини на відчужуване майно; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, виданий відповідно до законодавства; копію свідоцтва про народження дитини; довідку з місця проживання, про склад сім'ї та реєстрацію або витяг з домової книги; копію рішення про встановлення опіки над дитиною (для опікунів, піклувальників); копію рішення про встановлення опіки над майном дитини (для опікунів, піклувальників); копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу між батьками дитини (у разі наявності) (пункт 66).

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.

Районна, районна у містах Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної в місті ради може відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса для накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 177 Сімейного кодексу України.

Рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної в місті ради про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини або відмову у його наданні може бути оскаржено до суду (пункт 67).

У даному випадку, згідно з листом від 23.07.2015 за №108-11077/01, Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією повідомлено заявників про відмову у наданні відповідного дозволу, виходячи з матеріалів справи та інтересів дітей. Зокрема, у листі міститься посилання виключно на розмір житла, що перебуває у власності дітей (по 1/4 квартири по АДРЕСА_1, що становить 27, 8 кв.м. загальної площі; дві окремі кімнати площею 15, 6 кв.м. та 16, 1 кв.м.) у порівнянні з 1/2 у квартирі АДРЕСА_2, де кожен з дітей матиме 27, 5 кв.м. і по 13, 3 кв.м. жилої площі).

Інших підстав для відмови у задоволенні заяви позивача та третьої особи не надано.

Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний належним чином мотивувати свою відмову у задоволенні заяви, з врахуванням всіх обставин справи, що стосуються інтересів дітей.

У даному випадку, виходячи зі змісту листа від 23.07.2015 за №108-11077/01, відповідачем не наведено достатніх підстав для відмови у задоволенні заяви, зокрема, не надано оцінку всім поясненням, наведеним позивачем та третьою особою на обґрунтування свого наміру провести відчуження квартири АДРЕСА_1.

А саме: згідно додатку №1 до договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно від 30.07.2013, квартира по АДРЕСА_1, загальною площею 109, 24 кв.м. передається у наступному стані: виконується тільки підготовка під підлогу, шпаклювання (житлові кімнати, холи, коридори та кухня), гідроізоляція та цементно-піщана стяжка, встановлення 1-го унітазу та 1-го умивальника, крану шарового (санвузли), металеві вхідні двері, вікна металопластикові з двокамерним склом, електропроводка, секційні радіатори, лічильники води та електролічильники.

Тобто, належна дітям (по 1/4 частин) квартира передана у власність без опорядження, не придатна для проживання без попереднього проведення ремонтних робіт. Відповідно, приймати рішення за заявою позивача та третьої особи з розрахунку розміру площі на кожну дитину є необґрунтованим, оскільки квартира не може використовуватися для проживання (акт обстеження житлових умов від 23.11.2015).

У той же час, квартира АДРЕСА_2, яка належить третій особі, де кожен з дітей матиме 27, 5 кв.м. і по 13, 3 кв.м. жилої площі, використовується родиною для проживання (акт обстеження житлових умов від 23.11.2015).

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість використання відповідачем в якості критеріїв для порівняння двох квартир їх площі.

Також, відповідачем не надано оцінки твердженням заявників про розташування квартири у місці, не зручному для дітей з огляду на таке: близькість до залізничної колії, постійні затори на дорогах, вплив криміногенної обстановки. Між тим, вказані обставини мають безпосереднє відношення саме до захисту інтересів дітей.

Зокрема, розташування будинку на відстані 150 м. від залізничної колії та поблизу радіоринку "Караваєві дачі" є об'єктивною обставиною і не потребує додаткового з'ясування.

Щодо наявності постійних заторів на дорогах та підвищену криміногенну ситуацію у районі розташування будинку позивачем надано загальнодоступну інформацію з мережі Інтернет (в тому числі, офіційного сайту МВС України), що могло бути перевірене відповідачем та враховане під час прийняття рішення за результатами розгляду звернення.

Ознайомившись з наданими позивачем та третьою особою поясненнями та доказами, суд не знаходить підстав не брати їх до уваги.

З врахуванням викладеного, суд вважає безпідставною відмову відповідача у наданні дозволу на укладення батьками від імені ОСОБА_1 (2003 р.н.) та ОСОБА_4 (2006 р.н.) договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, за умови одночасного дарування ОСОБА_3 по 1/2 частини на кожного з дітей квартири за адресою: АДРЕСА_2.

У той же час, суд зазначає, що вищевказаним законодавством не передбачено встановлення строку дії відповідного дозволу, а тому суд не вважає за можливе у резолютивній частині судового рішення зазначати такий строк.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо клопотання позивача про притягнення керівника Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації до адміністративної відповідальності за прийняття незаконного рішення, то суд зазначає, що до компетенції адміністративного суду не належить вирішення питання про притягнення керівників місцевих адміністрацій до відповідальності за прийняття незаконного рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд наголошує на наступному.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять коп.), що підтверджується квитанцією від 09.09.2015 №12405652-1. Отже, з огляду на те, що адміністративний позов задоволено частково, сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу становить 243,60 грн.

З огляду на викладене та керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію дати дозвіл на укладення батьками від імені ОСОБА_1 (2003 р.н.) та ОСОБА_4 (2006 р.н.) договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, за умови одночасного дарування ОСОБА_3 по 1/2 частини на кожного з дітей квартири за адресою: АДРЕСА_2.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Присудити здійснені ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні шістдесят коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37378937, адреса: 03020, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 41).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.