Рішення № 54578858, 17.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.2015Справа №910/28700/15Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участі секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/28700/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дивосвіт», м. Київ,

до державного підприємства «Сетам», м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Солідарність», м. Київ, та товариство з обмеженою відповідальністю «Солтрейд», м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ, та Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ,

про припинення дії, яка порушує права, шляхом заборони реалізовувати нерухоме майно,

за участю представників:

позивача - Долгерт В.В. (довіреність від 30.11.2015 № б/н);

відповідача - Деяк Я.М. (довіреність від 19.11.2015 № б/н);

третьої особи-1 - не з'явився;

третьої особи-2 - не з'явився;

третьої особи-3 - Волощук Р.А. (довіреність від 06.08.2013 № 010-01/5351);

третьої особи-4 - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дивосвіт» (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про припинення дії, яка порушує права позивача шляхом заборони державному підприємству «СЕТАМ» (далі - Підприємство) реалізувати на електронних торгах будівлю центру сімейного дозвілля (літ. А) загальною площею 7 317 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малиновського Маршала, 24/10 та належить багатопрофільному підприємству «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «Солідарність») за проведеною Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України оцінкою вищевказаного нерухомого майна у сумі 122 100 100 грн., яка здійснена без врахування того, що в будівлі центру сімейного дозвілля (літ. А) загальною площею 7 317 кв.м., м. Київ, вул. Малиновського Маршала, 24/10 знаходиться майно, яке належить Компанії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 порушено провадження у справі у справі № 910/28700/15; призначено судовий розгляд на 17.12.2015; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ «Солідарність», товариство з обмеженою відповідальністю «Солтрейд» (далі - ТОВ «Солтрейд»); залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - Банк) та Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ).

15.12.2015 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на таке: Підприємство не порушує права Компанії; реалізація будівлі центру сімейного дозвілля (літ.А) загальною площею 7 317 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малиновського Маршала, 24/10, не суперечить чинному законодавству України.

17.12.2015 позивач подав суду документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2015 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Представник третьої особи-3 надав пояснення по суті спору.

Представники третіх осіб-1, 2, 4 у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження не виконали.

Ухвала Господарського суду міста Києва була надіслана учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Крім того, до матеріалів справи долучені конверти з копіями ухвали, які повернуті з адрес ТОВ Солідарність» і ТОВ «Солтрейд» з відмітками пошти «вибула» та «за закінченням встановленого строку зберігання».

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-3, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом, обґрунтовуючи та мотивуючи позовні вимоги таким:

- у провадженні Відділу знаходиться виконавче провадження № 37160509, відкрите на підставі наказу від 25.02.2013 № 5011-34/6378-2012 про солідарне стягнення з ТОВ «Солідарність», ТОВ «Солтрейд», товариства з обмеженою відповідальністю «Диво-Світ» (після зміни найменування - Компанія) на користь Банку заборгованості за кредитним договором від 18.08.2006 № 18106КЗ1/2159 у сумі 194 535 754,37 грн., 71 988 франків 98 сантимів та стягнення 64 366,48 грн. судового збору;

- Відділом із залученням суб'єкта оціночної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр Союзу експертів України» в рамках виконавчого провадження № 37160509 була проведена оцінка арештованого державним виконавцем майна: будівлі центру сімейного дозвілля (літ. А) загальною площею 7 317 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малиновського Маршала, 24/10 (далі - Будівля) та належить на праві власності ТОВ «Солідарність»;

- згідно висновку про вартість майна - ринкова вартість об'єкту оцінки станом на 16.06.2015 становить 122 100 100 грн.;

- за результатами проведеного рецензування зроблені висновки, що звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не впливають на достовірність оцінки і можуть бути використані;

- стартова ціна реалізації Будівлі на електронних торгах становитиме 122 100 100 грн. без ПДВ;

- Будівля реалізується на електронних торгах (реєстраційний номер лота: 107592 (уцінено лот № 98164); стартова ціна продажу 109 890 090,00 грн.), організатором торгів виступає відповідач;

- однак реалізація на електронних торгах Будівлі порушує права позивача;

- Компанія є власником рухомого майна, яке знаходиться у Будівлі та яке було передане Банку в заставу відповідно до договору застави від 19.09.2006 № 18106Z108 (далі - Договір застави);

- при цьому майно за позиціями: 110-127; 134-146; 225; 277-280; 492-515; 696-707; 709- 722 згідно Договору застави вбудоване (змонтоване) безпосередньо в Будівлю, тобто таке майно по відношенню до будівлі є її приналежністю, яка слідує за головною річчю, тобто Будівлею;

- проводячи оцінку Будівлі Відділом не був врахований той факт, що у ній, окрім майна ТОВ «Солідарність» знаходиться також майно, яке належить позивачу та яке виходячи із вищевказаного не може та не повинно реалізовуватися разом із будівлею, що фактично відбувається на даний час;

- продаж Будівлі разом із майном Компанії, порушить не тільки права позивача, а й права Банку як заставодержателя такого майна, а також права майбутнього покупця вказаної будівлі.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що Підприємство не є належним відповідачем по даній справі.

Відповідно до частини першої статті 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Частиною першою та другою статті 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

З формулювання прохальної частини позовної заяви вбачається, що саме Підприємство є особою, якій пред'явлено позов і саме щодо неї Компанія просить припинення дії шляхом заборони.

Отже, суд не вбачає підстав для визнання Підприємства у даному спорі неналежним відповідачем, оскільки позов заявлено про заборону реалізації майна, а саме таку функцію - дію (торги) здійснює Державне підприємство «Сетам».

Разом з тим, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.

Підприємство відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.10.2015 № 1885/5 «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» та Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 № 656/5 з 25 жовтня 2015 року є організатором електронних торгів та уповноважене на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Тимчасовим порядком.

Як вказано, Будівля реалізується на електронних торгах в ході виконавчого провадження № 37160509.

Компанія не надала суду документального підтвердження того, що рухоме майно власником якого є позивач реалізується на даних торгах.

Компанія, також, не підтвердила права власності на рухоме майно, не подала доказів монтування в Будівлю майна та неможливість його демонтажу.

Крім того, Компанія є солідарним боржником за невиконаним зобов'язанням і судовим рішенням, яке виконується шляхом реалізації майна у виконавчому провадженні.

Посилання на статтю 186 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є безпідставними з огляду на таке.

Статтею 186 ЦК України передбачено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Компанія не пояснила яким чином нею були вмонтовані та які саме речі, що є її рухомим майном, у Будівлю, що є власністю ТОВ «Солідарність»; не пояснила чи були врегульовані вказані питання шляхом укладення відповідного договору тощо.

Що ж до проведеної оцінки Будівлі, то слід вказати таке.

З поданих суду документів не вбачається, що у проведеній оцінці було вказано рухоме майно позивача.

Жодного документального підтвердження того, що на час проведення вказаної оцінки рухоме майно позивача перебувало у Будівлі суду не подано.

Також, позивач не подав суду докази звернення з відповідною скаргою на дії Відділу в межах виконавчого провадження у порядку статті 1212 ГПК України.

Так, відповідно до пункту 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 1212 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».

Слід зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту спрямований не на захист свого порушеного права, а на заборону вчиняти дії спрямовані на виконання рішення суду стосовно реалізації Будівлі, власником якої Компанія не є.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Компанія не підтвердила порушення свого права власності на рухоме майно відповідачем чи будь-якою іншою особою.

Водночас дії позивача фактично спрямовані на незаконне зупинення виконання судового рішення.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Позивач не надав суду доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б підтверджували наявність підстав для заборони проведення торгів.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 22.12.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук