Рішення № 54578627, 21.12.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015р. Справа№ 914/3531/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (м. Новий Розділ, Львівська обл.)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Новий Розділ, Львівська обл.)

про: стягнення 5436,18 грн. суми основного боргу, 68,36 грн. пені, 804,55 грн. 3% річних та 1363,66 грн. інфляційних втрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 163 від 09.01.2015 року.

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність б/н від 10.11.2015 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (м. Новий Розділ, Львівська обл.) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Новий Розділ, Львівська обл.) про стягнення 5436,18 грн. суми основного боргу, 68,36 грн. пені, 804,55 грн. 3% річних та 1363,66 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.10.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 16.10.2015 року. Ухвалою суду від 16.10.2015 року розгляд справи відкладено до 23.10.2015 року, в звязку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 23.10.2015 року розгляд справи відкладено до 03.11.2015 року, в звязку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 03.11.2015 року розгляд справи відкладено до 11.11.2015 року, в звязку з відсутністю представника відповідача та в звязку з його клопотанням. Ухвалою суду від 11.11.2015 року розгляд справи відкладено до 18.11.2015 року, для надання доказів. 18.11.2015 року по справі оголошено перерву до 19.11.2015 року, згідно клопотання відповідача. Ухвалою суду від 19.11.2015 року розгляд справи відкладено до 24.11.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 24.11.2015 року розгляд справи відкладено до 01.12.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 01.12.2015 року розгляд справи відкладено до 16.12.2015 року, згідно клопотання позивача. Ухвалою суду від 16.12.2015 року розгляд справи відкладено до 21.12.2015 року, для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.10.2015 року, про відкладення від 16.10.2015 року, від 23.10.2015 року, від 03.11.2015 року, від 11.11.2015 року, від 19.11.2015 року, від 24.11.2015 року, від 01.12.2015 року, від 16.12.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

23.10.2015 року за вх. № 45725/15 позивач подав пояснення по справі.

03.11.2015 року за вх. № 47425/15 позивач подав додаткові докази по справі.

11.11.2015 року за вх. № 48849/15 позивач подав пояснення по справі.

11.11.2015 року за вх. № 5267/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1630,18 грн. суми основного боргу, 1579,32 грн. пені, 81,75 грн. 3% річних та 929,59 грн. інфляційних втрат.

18.11.2015 року за вх. № 50082/15 позивач подав пояснення по справі.

24.11.2015 року за вх. № 50966/15 позивач подав пояснення по справі.

01.12.2015 року за вх. № 51988/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1630,18 грн. суми основного боргу, 1463,15 грн. пені, 68,35 грн. 3% річних та 168,52 грн. інфляційних втрат.

01.12.2015 року за вх. № 5644/15 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

16.12.2015 року за вх. № 54739/15 позивач подав нормативно-правове обґрунтування.

21.12.2015 року за вх. № 55660/15 позивач подав нормативно-правове обґрунтування.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.10.2015 року, про відкладення від 16.10.2015 року, від 23.10.2015 року, від 03.11.2015 року, від 11.11.2015 року, від 19.11.2015 року, від 24.11.2015 року, від 01.12.2015 року, від 16.12.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

02.11.2015 року до суду надійшло електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву.

04.11.2015 року за вх. № 47533/15 відповідач подав відзив на позовну заяву та долучив додаткові докази.

18.11.2015 року за вх. № 50093/15 відповідач подав клопотання про оголошення перерви по справі.

19.11.2015 року в судовому засіданні відповідач подав додаткові пояснення по справі.

24.11.2015 року за вх. № 50863/15 відповідач подав нормативно-правове обґрунтування заперечень проти позову.

01.12.2015 року за вх. № 52018/15 відповідач подав обґрунтування по справі.

16.12.2015 року за вх. № 54738/15 відповідач подав додаткові пояснення по справі.

21.12.2015 року за вх. № 55661/15 відповідач подав додаткові пояснення по справі.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 16.12.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» створено в результаті реорганізації ЗАТ «Енергія-Новий Розділ» шляхом перетворення в ТзОВ «Енергія-Новий Розділ», яке є правонаступником щодо всіх прав та обов'язків ЗАТ «Енергія-Новий Розділ».

ТзОВ "Енергія-Новий Розділ" (надалі позивач), у відповідності з укладеним сторонами Договором № 005-т/2006 від 01 серпня 2006 року (надалі Договір), постачало теплову енергію в приміщення - магазин (опалювальна площа 191,10 кв.м.), яким користується Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - відповідач) для здійснення підприємницької діяльності.

Позивач зазначає, що відповідач зобов'язувався своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов Договору. Прийняті сторонами зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в строки, відповідно до законодавства України та умов Договору № 005-т/2006 (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України).

ТзОВ „Енергія-Новий Розділ" по Договору № 005-т/2006 від 01 серпня 2006 року відповідачу у березні 2015 р. (за 23 доби) поставлено теплову енергію на опалення нежитлового приміщення - магазину, що знаходиться по пр. Шевченка, 34 в м. Новий Розділ, на загальну суму 5436,18 грн., в т.ч. ПДВ 906,03 грн., рахунок товариства за тепло № Т000007331 від 31.03.2015 р.

2,75607 Гкал *1643,70 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) = 4530,15 грн. (без ПДВ);

де 1643,70 грн. встановлений Постановою НКРЕКП № 415 від 27.02.2015р., яка набрала чинності з 01 березня 2015 року, для ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів за 1 Гкал (без ПДВ);

ПДВ 906,03 грн.

4530,15 грн. + 906,03 грн. = 5436,18 грн.

Позивач звертає увагу на те, що в порушення умов договору і чинного законодавства України, відповідач з невідомих причин не проводить оплату за постачання теплової енергії за березень 2015 року.

За твердженням позивача, борг ФОП ОСОБА_1 перед ТзОВ "Енергія-Новий Розділ" за постачання теплової енергії на опалення магазину по договору № 005-т/2006 станом на 01 вересня 2015 року становить 5436 грн. 18 коп. На час заявлення позовних вимог відповідачем борг в сумі 5436 грн. 18 коп. не погашено.

Позивач зазначає, що, відповідно до п. 7.2. Договору і чинного законодавства України, відповідач у разі неоплати або несвоєчасної оплати за поставлену теплову енергію зобов'язаний сплатити ТзОВ "Енергія-Новий Розділ" пеню. Сума нарахованої пені становить 1363 грн. 66 коп. (розрахунок додається).

Частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сума трьох процентів річних з простроченої суми складає 68 грн. 36 коп., а сума інфляційних нарахувань складає 804 грн. 55 коп., що підтверджується обґрунтованим розрахунком інфляційних, трьох процентів річних та пені на заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Несвоєчасна оплата споживачів за надані комунальні послуги негативно впливає на господарську діяльність ТзОВ "Енергія-Новий Розділ", позбавляє товариство можливості своєчасно розрахуватися з кредиторами за придбані енергоносії, матеріали та виконані роботи, забезпечити своєчасну сплату податків і інших відрахувань державі та ін.

За твердженням позивача, сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги по постачанню теплової енергії за березень 2015 року з урахуванням основного боргу, пені, інфляційних нарахувань, 3% річних від простроченої суми становить 7672 грн. 75 коп.:

5436,18 грн. + 1363,66 грн. + 804,55 грн. + 68,36 грн. = 7672 грн. 75 коп.

Відповідно до п. 8.2. Договору № 005-т/2006, спори між сторонами вирішуються у судовому порядку.

Позивач зазначає, що згідно з п. 1.1 вказаного Договору, постачальник зобов'язувався постачати споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язувався своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а при їх відсутності - розрахунковим методом. Опалювальна площа нежитлового приміщення, магазину, по пр. Шевченка, 34, в м. Новий Розділ становить 191,10 кв. м.

Розрахунки за використану теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (п. 6.3. Договору).

Розрахунковий період є календарний місяць (п.6.4 Договору).

Згідно з ч.ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Також, відносини сторін врегульовуються і нормами Закону України "Про теплопостачання" від 2 червня 2005 року № 2633-ІУ, який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.

Згідно з абзацами 2 та 3 частини 3 статті 24 Закону України «Про теплопостачання», основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст.230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно ст.26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про теплопостачання", встановлено, що споживач має право, у тому числі, на отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії.

Згідно ч. 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання", основними обов'язками споживача теплової енергії є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

На підтвердження обсягів поставленої теплової енергії 2,75607 Гкал позивачем надано суду розрахунок обсягів корисного відпуску теплової енергії по СПД ОСОБА_1 за 23 дні березня 2015 року; копію листа відповідача від 19.03.2015р. про вимкнення опалення з 23 березня 2015 року; копію акту про відключення системи опалення в приміщенні відповідача 23 березня 2015 року; копію довідки Львівського регіонального центру з гідрометеорології про середню добову температуру повітря у березні 2015 року.

Позивач наголошує, що Постановою НКРЕКП № 415 від 27.02.2015 р., яка набрала чинності з 01 березня 2015 року, було встановлено тариф ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» на теплову енергії для потреб інших споживачів 1643,70 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ).

ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» про введення в дію з 01 березня 2015 року нового тарифу на теплову енергію повідомило в газеті «Львівська газета» від 12.03.2015р. № 09.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 № 301 від 20.03.2015 року позивач повідомив відповідача про підвищення тарифів на теплову енергію до 1643,70 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) згідно постанови НКРЕКП № 415 від 27.02.2015 року.

Позивач наголошує, що в порушення умов договору, відповідачем до 23 жовтня 2015 року не проводилась оплата в рахунок погашення боргу за постачання теплової енергії у березні 2015 року.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач за отриману у березні 2015 року від позивача теплову енергію розрахувався частково, сплативши позивачу 23.10.2015 р. (після порушення господарським судом Львівської області провадження у справі № 914/3531/15, після 09.10.2015 р.) суму 3806,00 грн., що підтверджується випискою з банку за 23 жовтня 2015 року. Решту боргу у розмірі 1630,18 грн. (5436,18 грн. - 3806,00 грн. = 1630,18 грн.) відповідач не сплатив, внаслідок чого, в зв'язку з неналежним виконанням ФОП ОСОБА_1 договірних зобов'язань, за відповідачем перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1630,18 грн. за спожиту теплову енергію у березні 2015 року згідно договору № 005-т/2006.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату за теплопостачання березня 2015 року в сумі 3806,00 грн. згідно тарифу на теплову енергію 1150,79 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), який був встановлений ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» постановою НКРЕКП № 577 від 28.11.2014 р. і діяв з 01 грудня 2014 року до 28 лютого 2015 р.

2,75607 Гкал *1150,79 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) = 3171,66 грн. (без ПДВ), де

1150,79 грн. встановлений для ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» Постановою НКРЕКП № 577 від 28.11.2014 р. тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів за 1 Гкал (без ПДВ), який діяв до 28 лютого 2015р.;

2,75607 Гкал - кількість спожитої відповідачем теплової енергії у березні 2015 року;

634,33 грн.-ПДВ;

3171,66 грн. + 634,33 грн. = 3805,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» посилається на необхідність оплати відповідачем за послуги теплопостачання березня 2015 року за тарифом 1643,70 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) згідно постанови НКРЕКП № 415 від 27.02.2015 року, яка набрала чинності з 01 березня 2015 року.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Тобто, НКРЕКП наділена правом встановлення цін та тарифів і Комісія встановлює тарифи лише тим суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування яких вона здійснює.

В матеріалах справи наявна постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 415 від 27.02.2015 року (набрала чинності з 01 березня 2015 року) про встановлення тарифів на теплову енергію ТзОВ "Енергія-Новий Розділ", на підставі якої позивачем здійснено відповідачу розрахунок суми за теплопостачання березня 2015 року.

Таким чином, за твердженням позивача, зміна ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» тарифу здійснювалась не з власної ініціативи, а на підставі постанови НКРЕКП від 27.02.2015 року № 415 "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТзОВ "Енергія-Новий Розділ" і так як товариство є суб'єктом природної монополії та суб'єктом господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, ця зміна обов'язкова для учасників Договору № 005-т/2006 від 01.08.2006р. та не потребує будь-якого додаткового узгодження між сторонами договору.

ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» надає належні і допустимі докази звернення до відповідача з вимогою про погашення заборгованості та докази вжиття заходів щодо отримання коштів, стягнення яких є предметом позову: листом № 2992 від 11 серпня 2015 року товариство просило відповідача по справі погасити заборгованість і попереджало, що, у випадку несплати боргу, звернеться до господарського суду Львівської області для примусового стягнення заборгованості.

Відповідно до п. 7.2. Договору № 005-т/2006 від 01 серпня 2006 року і чинного законодавства України споживач - ОСОБА_1 у разі неоплати або несвоєчасної оплати за поставлену теплову енергію зобов'язаний сплатити ТзОВ "Енергія-Новий Розділ" пеню.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач просить господарський суд Львівської області по справі № 914/3531/15 врахувати вище викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення, яким задоволити уточнені позовні вимоги товариства і стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" (код ЄДРПОУ 33525073) - 1630,18 грн. заборгованості за постачання теплової енергії у березні 2015 року в нежитлове приміщення по пр. Шевченка, 34 (опалювальна площа - 191,10 кв. м) в м. Новий Розділ по договору № 005-т/2006 від 01.08.2006 року, суму інфляційних втрат 929,59 грн., трьох процентів річних 81,75 грн., суму пені 1579,32 грн., а всього 4420,84 грн. та судовий збір в сумі 1218,00 грн.

За спожиту відповідачем теплову енергію у березні 2015 року позивачем пред'явлено до оплати рахунок за № Т000007331 від 31.03.2015 р. за теплопостачання у березні 2015 року за 23 дні на суму 5436,18 грн.

Позивач звертає увагу на те, що факт отримання вищевказаного рахунку відповідач не заперечує, а у відзиві на позовну заяву стверджує про те, що у квітні 2015 року нею був отриманий рахунок на тепло № Т000007331 за березень 2015 року від 31.03.2015року і на адресу позивача на виставлений рахунок нею 14 квітня 2015 року подано заперечення щодо оплати за теплопостачання за 23 дня березня 2015 року по новому тарифу, затвердженому Постановою НКРЕКП № 415 від 27.02.2015 р.

Постановою НКРЕКП № 415 від 27.02.2015 р., яка набрала чинності з 01 березня 2015 року, встановлений для ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів 1643,70 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч.і ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності із ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з тексту Договору № 005-т/2006 правова природа договору - це договір про постачання теплової енергії, в тексті самого договору відсутні будь-які посилання на надання житлово-комунальних послуг та на Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Таким чином, на думку позивача, Договір постачання теплової енергії у вигляді пари і гарячої води на потреби опалення нежитлового приміщення по пр. Шевченка, 34 в місті Новий Розділ за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України та Закону України „Про теплопостачання", а умови договору, відповідають вимогам чинного законодавства, так як в ньому передбачені всі істотні умови, притаманні договорам поставки.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198.

На підставі пункту 3.2.2. Договору, споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії, які передбачено договором.

Згідно пункту 6.3. Договору, розрахунки за використану теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.4. договору).

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За приписами частини 6 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (НКРЕКП).

На виконання пункту 4.2.3. Договору, позивач листом № 301 від 20.03.2015 року повідомив відповідача про підвищення тарифів на теплову енергію до 1643,70 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) згідно постанови НКРЕКП № 415 від 27.02.2015 року і просив вважати невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору № 005-т/2006 від 01.08.2006 року на постачання теплової енергії.

Таким чином, така суттєва умова договору як ціна теплової енергії, за договором на поставку теплової енергії, встановлюється в порядку визначеному актами цивільного законодавства та в силу ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначає зміст договору.

Відповідно до пункту 6.2. Договору, при зміні цін на енергоносії, матеріали, а також умов діючого законодавства, ціни на теплову енергію підлягають коректуванню.

Отже, виконуючи умови вищевказаного договору позивач, як постачальник, зобов'язаний був застосовувати ціни (тарифи), які були визначені у встановленому порядку для певної категорії споживачів теплової енергії, а відповідач повинен щомісячно здійснювати оплату позивачу за отриману теплову енергію.

В підтвердження правомірності застосування тарифів при нарахуванні оплати за спожиту теплову енергію, позивачем до матеріалів судової справи було надано:

- Постанова НКРЕКП № 415 від 27.02.2015 р., яка набрала чинності з 01 березня 2015 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТзОВ «Енергія-Новий Розділ»;

- Постанова НКРЕКП № 577 від 28.11.2014 р., яка набрала чинності з 01 грудня 2014 року та діяла до 28 лютого 2015 р.

Згідно із нормами Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зокрема встановлює тарифи на теплову енергію, а також тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води суб'єктам господарювання, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Тарифи на теплову енергію, послугу з централізованого опалення та послугу з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню ТзОВ «Енергія-Новий розділ» в місті Новий Розділ є регульованими і встановлюються НКРЕКП.

НКРЕКП встановлює тариф (ціну) на теплову енергію, як на товарну продукцію, який є сумою трьох тарифів, а саме: тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»).

НКРЕКП Постановою № 415 від 27.02.2015р. «Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» встановило для товариства тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення). Пунктом 4 вказаної постанови зазначено, що ця постанова набирає чинності з 01 березня 2015 року і пунктом 3 цієї ж постанови визнано такою, що втратила чинність постанова НКРЕК від 28.11.2014 р. за № 577.

Відповідно до пункту 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 № 715, рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові до виконання суб'єктами природних монополій.

Документами, долученими до матеріалів судової справи підтверджено, що відповідачем споживалася теплова енергія в спірний період з 01 по 23 березня 2015 року в нежитловому приміщення за адресою пр. Шевченка, 34 в місті Новий Розділ.

Відповідно до п.6.4. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

По закінченню місяця Постачальник визначає фактичну кількість комунальних послуг в порядку, визначеному в п. 5.1. даного договору і визначає конкретну суму оплати, на яку предявляєрахунок споживачу до 12 числа наступного місяця (пункт 6.6. договору).

01.12.2015 року за вх. № 51988/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1630,18 грн. суми основного боргу, 1463,15 грн. пені, 68,35 грн. 3% річних та 168,52 грн. інфляційних втрат.

11.11.2015 року за вх. № 5267/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1630,18 грн. суми основного боргу, 1579,32 грн. пені, 81,75 грн. 3% річних та 929,59 грн. інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, між позивачем та відповідачем 01 серпня 2006 року було укладено Договір на постачання теплової енергії у вигляді пари і гарячої води № 005-Т/2006.

Згідно п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується постачати споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.

Відповідач зазначає, що умови договору ним, як споживачем, виконувалися належним чином. Однак, у квітні 2015 року між ним, як споживачем, і позивачем виникли розбіжності щодо вартості наданої послуги за березень 2015 року. Відповідач неодноразово просив позивача виставити рахунок відповідно до вимог чинного законодавства, проте, оскільки позивач відмовився надати відповідачу інший рахунок, згоди між ними не було досягнуто. Саме тому надані за березень 2015 року послуги залишилися неоплаченими.

Відповідач наголошує, що 20.03.2015 року звернувся до ТОВ «Енергія-Новий Розділ» з письмовою заявою про вимкнення опалення в приміщенні магазину «Либідь» по вул. Шевченка, 34 в м. Новий Розділ з 23.03.2015 року. Дана заява позивачем була задоволена і постачання теплової енергії припинено ним з 23.03.2015 року.

Відповідач зазначає, що 26.03.2015 року отримав повідомлення позивача за вих. № 301 від 20.03.2015 року, в якому було зазначено, що відповідно до Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та постанови КМУ від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг згідно постанови № 415 від 27.02.2015 року встановила тарифи на теплову енергію з 01.03.2015 року, зокрема, для інших споживачів у розмірі 1643,70 грн./Гкал без ПДВ.

Відповідач наголошує, що у квітні 2015 року отримав рахунок за тепло № Т000007331 за березень 2015 року від 31.03.2015 року, з якого він встановив, що нарахування вартості наданих послуг за новим тарифом було здійснене за період з 01 по 23 березня 2015 року, тобто «заднім числом», хоча повідомлення про зміну тарифу датоване 20.03.2015 року, а отримав він його тільки 26.03.2015 року.

Відповідач звертає увагу на те, що заперечує щодо застосування нового тарифу «заднім числом» всупереч чинному законодавству, даний рахунок також містить ряд розбіжностей, які свідчать про неправомірні дії позивача, а саме: у рахунку міститься зобов'язання про його оплату до 07.04.2015 року, одночасно дата його складання є 08.04.2015 року, таким чином я не тільки була зобов'язана оплатити надані мені послуги за безпідставно завищеним тарифом, але і зробити це також повинна була «заднім числом».

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 Договору, споживач має право на отримання інформації щодо якості теплової енергії, тарифів, умов та режимів споживання.

Відповідач наголошує, що пп. 4.2.3 п. 4.2 Договору визначено, що обов'язком постачальника є повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Згідно ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

За твердженням відповідача, оскільки строк виконання позивачем цього обов'язку у Договорі та в Законі України "Про теплопостачання" не встановлений, тому є підстави для застосовується положення ч. 6 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою передбачено, що у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.

З урахуванням часу повідомлення про зміну тарифів, відповідач вважає, що за 23 дні березня 2015 року він повинен оплатити за тепло по тарифу 1150,79 грн./ Гкал без ПДВ, що становить відповідно до кількості спожитої енергії 3171,66 грн. та 634,33 грн. ПДВ, а разом 3805,99 грн. і що суму він згоден оплатити відразу та готовий сплатити.

Відповідач зазначає, що оскільки ТОВ «Енергія-Новий Розділ» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання теплової енергії в межах м. Новий Розділ, то він позбавлений можливості розірвати існуючий договір з позивачем та укласти його з іншою юридичною особою. В той же час позивач допускає зловживання своїм становищем і, порушуючи норми діючого законодавства, належно не виконуючи свої обов'язки, змушує відповідача як споживача платити за надані ним послуги у більшій сумі, ніж визначено договором і законом.

За твердженням відповідача, позивач не надав доказів належного повідомлення споживачів про зміну тарифів в порядку та строки, передбачені частиною 6 статті 32 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" та відповідно до Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад.

Щодо нарахування пені, інфляційних та 3 % річних, то відповідач зазначає, що відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Таким чином, на думку відповідача, оскільки прострочення виконання зобов'язання настало внаслідок незаконних дій позивача та відмови останнього прийняти виконання зобов'язання у відповідності до вимог договору та закону, виконання якого залежало від дій кредитора шляхом виставлення належного рахунку, тому, у даному випадку, відсутня вина у простроченні виконання, а тому немає підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені, передбаченої договором, інфляційних і 3 % річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач звертає увагу на те, що позивач визнає і не заперечує, що він ввів в дію новий тариф з 01 березня 2015 року та розраховував вартість теплової енергії споживачам за новим гарифом. В той час, як повідомлення про введення в дію нових тарифів у газеті «Львівська газета» № 9 було опубліковане тільки 12 березня 2015 року. Це свідчить, що повідомлення споживачів тепла відбулось позивачем постфактум.

Зі свого боку, відповідач не заперечує, що ним було отримане повідомлення № 301 про зміну тарифу від 20.03.2015 року, а також рахунок за березень.

Відповідач наголошує, що неодноразово звертався до позивача з метою врегулювати непорозуміння та спонукати його, як надавача послуг, здійснити перерахунок заявленої суми за тепло та виставити коректний рахунок, неодноразово декларував готовність оплатити за фактично спожите тепло, але позивачем дані листи не були прийняті до уваги, а правові підстави, наведені в листах, проігноровані.

Тому, відповідач тривалий час, не маючи, відповідно до п. 6.6. укладеного Договору, пред'явленого рахунку на конкретну суму оплати, згідно попереднього тарифу, який діяв у період з 01.03.2015 року по 23.03.2015 року, не міг виконати своє зобов'язання щодо оплати, згідно умов Договору.

Відповідач зазначає, що у випадку, якщо суд все ж прийде до переконання про наявність підстав для стягнення штрафних санкцій, інфляційних та 3 % річних, то він у додатку наводить власні розрахунки.

З огляду на те, що введення нових тарифів згідно Постанови НКРРКП від 27.02.2015 року № 415 не унеможливлювало та не виключало обов'язок позивача виконати вимоги ч. 6 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо своєчасного повідомлення споживачів до введення в дію тарифів, тому очевидно, що зазначені дії позивача призвели до ущемлення інтересів споживача, порушення його прав, встановлених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» в частині завчасного повідомлення (перед встановленням, запровадженням) про нові тарифи на такі послуги.

Одночасно це є порушенням, передбаченим ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом дії, що може ущемити інтереси споживачів, яка була б неможливою за умови існування значної конкуренції на ринку.

Відповідач зазначає, що позивач визнає право споживача на отримання інформації щодо якості теплопостачання, цін, тарифів, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії, згідно ч. 1 ст 24 Закону України "Про теплопостачання". Але водночас нехтує ним, наполягаючи на дотриманні споживачем лише його обов'язків.

Відповідач зазначає, що 23 жовтня 2015 року, на підставі власних розрахунків, з якими погодився і позивач у письмових поясненнях, наданих суду, № 4468 від 11.11.2015 року погасив борг в сумі 3806,00 грн., перерахувавши кошти на рахунок ТзОВ «Енергія-Новий Розділ. Позивач факт оплати визнав.

Відповідач вважає дії позивача щодо застосування нових тарифів «заднім числом» неправомірними, такими, що суперечать чинному законодавству та укладеному між нами Договору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Також, відносини сторін врегульовуються і нормами Закону України "Про теплопостачання" від 2 червня 2005 року № 2633-ІУ, який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.

Згідно з абзацами 2 та 3 частини 3 статті 24 Закону України «Про теплопостачання», основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно ст.26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про теплопостачання", встановлено, що споживач має право, у тому числі, на отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії.

Згідно ч. 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання", основними обов'язками споживача теплової енергії є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання», цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, між позивачем та відповідачем 01 серпня 2006 року було укладено Договір на постачання теплової енергії у вигляді пари і гарячої води № 005-Т/2006. Згідно п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується постачати споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором. Отже, позивач зазначає, що відповідач зобов'язувався своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов Договору. Прийняті сторонами зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в строки відповідно до законодавства України та умов Договору № 005-т/2006 (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно із ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до Законів України "Про електроенергетику", «Про теплопостачання», "Про ціни та ціноутворення", статті 632 Цивільного кодексу України, статті 191 Господарського кодексу України, у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади і є обов'язковими для всіх учасників правовідносин.

ТзОВ "Енергія-Новий Розділ" (надалі позивач), у відповідності з укладеним сторонами Договором № 005-т/2006 від 01 серпня 2006 року (надалі Договір), постачало теплову енергію в приміщення - магазин (опалювальна площа 191,10 кв.м.), яким користується Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - відповідач) для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 5.1 Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а при їх відсутності - розрахунковим методом. Опалювальна площа нежитлового приміщення, магазину, по пр. Шевченка, 34, в м. Новий Розділ становить 191,10 кв. м.

Згідно п. 6.1. Договору, ціни, враховуючи ПДВ, на день підписання договору становлять:

Для інших споживачів:

на опалення 1 м кв. загальної площі в опалювальний період 5,31 грн. при відсутності лічильника і 200,35 грн./1Гкал при наявності лічильника, за 1 м куб. гарячої води (з водовідведенням) 12,36 грн., на пару для технологічних потреб грн./Гкал.

Розрахунки за використану теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (п. 6.3. Договору).

Розрахунковий період є календарний місяць (п.6.4 Договору).

26.03.2015 року відповідач отримав повідомлення від позивача за вих. № 301 від 20.03.2015 року, в якому було зазначено, що відповідно до Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та постанови КМУ від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, згідно Постанови № 415 від 27.02.2015 року, встановила тарифи на теплову енергію з 01.03.2015 року, зокрема для інших споживачів у розмірі 1643,70 грн./Гкал без ПДВ.

У квітні 2015 року відповідач отримав рахунок за тепло № Т000007331 за березень 2015 року від 31.03.2015 року, з якого він встановив, що нарахування вартості наданих послуг за новим тарифом було здійснене за період з 01 по 23 березня 2015 року, тобто «заднім числом», хоча повідомлення про зміну тарифу датоване 20.03.2015 року, а отримав він його тільки 26.03.2015 року.

Відповідач заперечує щодо застосування нового тарифу «заднім числом» всупереч чинному законодавству. Крім того, даний рахунок також містить ряд розбіжностей, які свідчать про неправомірні дії позивача, а саме: у рахунку міститься зобов'язання про його оплату до 07.04.2015 року, одночасно дата його складання є 08.04.2015 року. У відповідь на вищевказане повідомлення та виставлений рахунок, відповідачем 14.04.2015 року були направлені заперечення від 14.04.2015 року, які отримані позивачем за вх. № 679 від 16.04.2015 року, де відповідач заперечив оплату наданої позивачем послуги за 23 дні березня по підвищеному тарифу.

Умови договору позивачем виконувалися належним чином. Однак, у квітні 2015 року між споживачем, і позивачем виникли розбіжності щодо вартості наданої послуги за березень 2015 року. Відповідач неодноразово просив позивача виставити рахунок відповідно до умов укладеного Договору, проте, оскільки позивач відмовився надати відповідачу інший рахунок, згоди між ними не було досягнуто. Отже, надані за березень 2015 року послуги залишилися неоплаченими.

На дані заперечення позивач надав відповідь від 17.04.2015 року за № 1579, в якій зазначив, що на виконання п. 4.2.3. Договору, на постачання теплової енергії у вигляді пари і гарячої води, укладеного між ПП ОСОБА_1 та ТОВ «Енергія-Новий Розділ», товариство в газеті «Львівська газета» від 12.03.2015 року № 9 опублікувало повідомлення про введення в дію нових тарифів на теплову енергію. Отримавши 22.04.2015 року дану відповідь, відповідач висловив заперечення від 28.04.2015 року щодо розміщення повідомлення у газеті «Львівська газета», так як, на думку відповідача, єдиним офіційним ЗМІ в м. Новий Розділ є міська газета «Вісник Розділля», а тому повідомлення потрібно було розміщувати саме у цій газеті. У відповідь на заперечення від 28.04.2015 року позивач повідомив листом № 1923 від 14.05,2015 року, що він не керується Законом України «Про житлово-комунальні послуги», так як теплова енергія не є послуга, а товар, і рекомендував зі всіма змінами по тарифах ознайомлюватися на сайті НКРЕКП, та зазначив, що виставлений за березень 2015 року рахунок не буде відкоригований.

Відповідач вважає такі дії позивача неправомірними, такими, що суперечать чинному законодавству та умовам укладеного Договору.

Разом з тим, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 р. № 390 затверджено Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад. Крім того, 30 липня 2012 року прийнято Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 390 "Про затвердження порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін, тарифів, зміну цін, тарифів з обгрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад". Ним міністерство зобов'язало господарюючих суб'єктів надавати повну, змістовну, достовірну та своєчасну інформацію відповідного змісту. Суб'єктами господарювання, що надають комунальні послуги (послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до відома споживачів доводиться така інформація:

- загальний розмір тарифу та його структура (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість);

- обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, зазначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливо-мастильних матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо);

- інша додаткова інформація, визначена суб'єктом господарювання та/або органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обгрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розроблясгься і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно пп. 2 п. 36 Постанови КМ України № 1198 від 03.10.2007 р. «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві інформацію про обсяги та якість постачання теплової енергії, тарифи (ціни), порядок оплати, методики і нормативи розрахунку, режими споживання на умовах, визначених договором.

Отже, зміна тарифу здійснювалась позивачем не з власної ініціативи, а на підставі Постанови НКРЕКП № 415 від 27.02.2015 р. для ТзОВ "Енергія - Новий Розділ" і так як товариство є суб'єктом природної монополії та суб'єктом господарювання на суміжних ринках, ця зміна є обов'язковою і для учасників Договору №005-т/2006.

Позивач визнає і не заперечує, що він ввів в дію новий тариф з 01 березня 2015 року та розраховував вартість теплової енергії споживачам за новим гарифом. В той час, як повідомлення про введення в дію нових тарифів у газеті «Львівська газета» № 9 було опубліковане тільки 12 березня 2015 року. Це свідчить, що повідомлення споживачів тепла відбулось позивачем постфактум.

Зі свого боку, відповідач не заперечує, що ним було отримане повідомлення № 301 про зміну тарифу від 20.03.2015 року, а також рахунок за березень 26 березня 2015 р. та 10 квітня 2015 р. відповідно.

Відповідач не заперечує факт встановлення нового тарифу постановою НКРЕКП для ТОВ "Енергія - Новий Розділ", проте, оскільки законодавство встановлює порядок врегулювання договірних відносин, зокрема, щодо зміни та встановлення нового тарифу та пов'язує введення в дію нового тарифу для споживача з датою та часом внесення таких змін у встановленому чинним законодавством України порядку у договірні відносини, тому вважає, що не зобов'язаний оплачувати вартість наданої теплової енергії за новим тарифом за попередній період до відповідного врегулювання договірних відносин.

Відповідач наголошує, що неодноразово звертався до позивача з метою врегулювати непорозуміння та спонукати його, як надавача послуг, здійснити перерахунок заявленої суми за тепло та виставити коректний рахунок, неодноразово декларував готовність оплатити за фактично спожите тепло, але позивачем дані листи не були прийняті до уваги, а правові підстави, наведені в листах, проігноровані.

Разом з тим, згідно п. 8.1. Договору, розбіжності та спори між сторонами, повязані із виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами, укладенням додаткових угод. Пропозиції щодо зміни договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 5 ст. 180 ГК України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 2 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Згідно ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, в разі необхідності зміни ціни в Договорі, учасники договірних відносин повинні вжити передбачених чинним законодавством України заходів та врегулювати свої договірні відносини у відповідності до вимог чинного законодавства України порядку.

Однак, незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу не надано належних та допустимих доказів вжиття вищезазначених заходів, щодо внесення змін в умови Договору на постачання теплової енергії у вигляді пари та гарячої води № 005-т/2006 від 01 серпня 2006 року, зокрема, щодо внесення зміни в розмір тарифів.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно ч. 2 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно ч. 1 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Тому, підстав до задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача різниці, на яку мало місце збільшення тарифу, немає, а, отже, відповідач за 23 дні березня 2015 року повинен оплатити за тепло по тарифу 1150,79 грн./ Гкал без ПДВ, що становить відповідно до кількості спожитої енергії 3171,66 грн. та 634,33 грн. ПДВ, а разом 3805,99 грн.

Разом з тим, згідно п. 6.3. Договору, розрахунки за використану теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Форма оплати попередня.

Згідно п. 6.5. Договору, розрахунок проводиться по платіжних дорученнях в планових сумах, визначених розрахунковим шляхом, виходячи із заявленої потреби в комунальних послугах і планових договірних цін за попередній місяць до 5 числа поточного місяця.

Згідно п. 6.6. Договору, по закінченню місяця Постачальник визначає фактичну кількість комунальних послуг в порядку, визначеному в п. 5.1. даного договору і визначає конкретну суму оплати, на яку предявляє рахунок Споживачу до 12 числа наступного місяця.

20.03.2015 року відповідач звернувся до ТОВ «Енергія-Новий Розділ» з письмовою заявою про вимкнення опалення в приміщенні магазину «Либідь» по вул. Шевченка, 34 в м. Новий Розділ з 23.03.2015 року. Дана заява позивачем була задоволена і постачання теплової енергії припинено з 23.03.2015 року.

Судом встановлено, що ТзОВ „Енергія-Новий Розділ" по Договору № 005-т/2006 від 01 серпня 2006 року відповідачу у березні 2015 (за 23 доби) поставлено теплову енергію на опалення нежитлового приміщення - магазину, що знаходиться по пр. Шевченка, 34 в м. Новий Розділ, в обсязі 2,75607 Гкал.

Однак, в порушення умов договору і чинного законодавства України, відповідач не провів своєчасну оплату за постачання теплової енергії за березень 2015 року. За твердженням позивача, борг ФОП ОСОБА_1 перед ТзОВ "Енергія-Новий Розділ" за постачання теплової енергії на опалення магазину по договору № 005-т/2006 станом на 01 вересня 2015 року за спожиту відповідачем у березні 2015 року теплову енергію не був погашений.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2. Договору і чинного законодавства України, відповідач у разі неоплати або несвоєчасної оплати за поставлену теплову енергію зобов'язаний сплатити ТзОВ "Енергія-Новий Розділ" пеню.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

01.12.2015 року за вх. № 51988/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1630,18 грн. суми основного боргу, 1463,15 грн. пені, 68,35 грн. 3% річних та 168,52 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Враховуючи обставини сплати боргу відповідачем, що викладені у заяві позивача від 11.11.2015 року за вх. № 5267/15, а також поясненнях відповідача, а також те, що такі дії не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3806,00 грн. на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Однак, суд звертає увагу на те, що відповідач погасив борг в сумі 3806,00 грн. лише 23 жовтня 2015 року, хоча обовязок такої оплати настав 20.04.2015 року, тому відповідач перед позивачем перебував у статусі боржника на дану суму позинаючи з 21.04.2015 року.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення інфляційні втрати у розмірі 117,52 грн. за період з 21.04.2015 року по 30.09.2015 року (кінець періоду визначений позивачем у заяві про уточнення (зменшення) позовних вимог від 11.11.2015 року за вх. № 5267/15).

Також, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 3% річних у розмірі 50,99 грн. за період з 21.04.2015 року по 30.09.2015 року (кінець періоду визначений позивачем у заяві про уточнення (зменшення) позовних вимог від 11.11.2015 року за вх. № 5267/15).

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня у розмірі 1024,38 грн. за період з 21.04.2015 року по 07.10.2015 року (кінець періоду визначений позивачем у заяві про уточнення (зменшення) позовних вимог від 11.11.2015 року за вх. № 5267/15).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх уточнених позовних вимог, а відповідач позовні вимоги повністю не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення 1024,38 грн. пені, 50,99 грн. 3% річних, 117,52 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 508 від 11.09.2015 року на суму 1218,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81652, Львівська обл., м. Новий Розділ, вул. Ів. Франка, 4/6, ідент. код НОМЕР_1, р/р 260035041238 в Миколаївському відділенні № НОМЕР_2 «Ощадбанк», МФО 385190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (81652, Львівська обл., м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 37, код ЄДРПОУ 33525073, р/р 2600833022207 в Львівському облуправлінні ПАТ «Ощадбанк», МФО 325796) 1024 (одна тисяча двадцять чотири) грн. 38 коп. пені, 50 (пятдесят) грн. 99 коп. 3% річних, 117 (сто сімнадцять) грн. 52 коп. інфляційних втрат та 1183,40 грн. судового збору.

3. Провадження по справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3806,00 грн. припинити.

4. В решті частині позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.12.2015 року