Рішення № 54578605, 17.12.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р.Справа № 916/4299/15

Господарський суд Одеської області

У складі колегії суддів:

Судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 10.11.2015р.

Від відповідачів:

-Одеської міської ради: ОСОБА_3 за довіреністю № 223/исх-гс від 11.06.2015р.

-Виконавчого комітету Одеської міської ради: ОСОБА_3 за довіреністю № 022-20/27 від 11.06.2015р.

-комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський: ОСОБА_4 за довіреністю № 17-16/11 від 29.07.2015р.

Від третіх осіб:

-ОСОБА_5: ОСОБА_5 /особисто/;

-ОСОБА_6: ОСОБА_7 /особисто/;

-ОСОБА_8: не зявився;

-товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія: ОСОБА_9 за довіреністю від 27.11.2015р.

-ОСОБА_10: ОСОБА_11 за довіреністю № 1850 від 07.11.2015р.

-товариства з обмеженою відповідальністю „Реставратор 1946: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Реставратор 21 до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. на стороні відповідача:ОСОБА_5, ОСОБА_6, на стороні позивача: ОСОБА_8, товариства з обмеженою відповідальністю „Мрія, ОСОБА_10, товариства з обмеженою відповідальністю „Реставратор 1946, про зобовязання передати житловий будинок на баланс, -

ВСТАНОВИВ:

Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Реставратор 21 (далі по тексту ОСББ „Реставратор 21) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський ( далі по тексту КП „ЖКС „Порто-Франківський) про зобовязання відповідачів передати на баланс багатоквартирний будинок розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21. Позовні вимоги обґрунтовані неможливістю прийняття на баланс вказаного будинку, на базі якого створене обєднання, відповідно до рішення загальних зборів обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Реставратор 21, що оформлене протоколом № 2 від 09.02.2015р., через бездіяльність відповідачів, що за думкою позивача, є порушенням вимог діючого законодавства.

Ухвалою від 18.11.2015р. господарським судом на підставі ст. 27 ГПК України було залучено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

На підставі ухвали від 30.11.2015р. судом було залучено ОСОБА_8, товариство з обмеженою відповідальністю „Мрія, ОСОБА_10, товариство з обмеженою відповідальністю „Реставратор 1946 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Згідно наданого відзиву на позов, Одеська міська рада повністю заперечує проти можливості задоволення вимог ОСББ „Реставратор 21. Інші відповідачі дотримуються аналогічної правової позиції по справі.

Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечують проти задоволення позову. Інші треті особи підтримали позов ОСББ „Реставратор 21.

При цьому, 27.11.2015р. Одеська міська рада звернулась до суду із заявою про зупинення провадження по даній справі до розгляду повязаною із нею справи № 916/4625/15 за позовом Одеської міської ради до ОСББ „Реставратор 21, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: виконавчого комітету Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, КП „ЖКС „Порто-Франківський про визнання недійсними рішення загальних зборів, статуту та припинення юридичної особи. В обґрунтування поданого клопотання Одеська міська рада посилається на той факт, що в межах справи № 916/4625/15 господарським судом надається правова оцінка на предмет дійсності установчим документам ОСББ „Реставратор 21 та рішенню загальних зборів обєднання про передачу будинку за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, на баланс обєднання, тобто документам, які є підставою для здійснення ОСББ „Реставратор 21 своєї діяльності та в яких відображені обставини, на яких ґрунтується предявлений в межах даної справи позов про передачу будинку на баланс обєднання. Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи і не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у зв'язку з обмеженістю предметом та підставами позову.

За переконанням суду, вирішення питання про обґрунтованість позовних вимог ОСББ „Реставратор 21, що заявлені в межах даної справи, не перебуває у залежності від розгляду господарським судом Одеської області справи № 916/4625/15 через відмінність обставин, які входять до предмету доказування в межах вказаних справ виходячи з предметно-підставних характеристик предявлених у межах вказаних справ позовів. Господарський суд зауважує, що вирішення питання про недійсність рішення загальних зборів ОСББ „Реєстратор 21 про передачу будинку на баланс обєднання, статуту останнього не впливає на правову оцінку обставин даної справи на момент прийняття рішення по справі. В той же час, за результатами вирішення спору в межах справи № 916/4625/15 сторони мають право на звернення до суду у встановленому ст.ст. 112-114 ГПК України порядку.

Таким чином, суд не находить передбачених ст. 79 ГПК України правових підстав для зупинення провадження у даній справі, що має наслідком відмову у задоволенні відповідної заяви Одеської міської ради.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 14.01.2015р. державним реєстратором було зареєстровано ОСББ „Реставратор 21, номер запису про проведення державної реєстрації 1 556 102 0000 054373.

Згідно з положеннями п.п. 1.1, 2.1. статуту ОСББ „Реставратор 21, який затверджений загальними зборами обєднання, протокол № 1 від 28.11.2014р., вказане обєднання створюється на підставі Закону України „Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку. Місцезнаходженням обєднання є: м. Одеса, вул. Садова 21. Метою створення обєднання є забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обовязків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Як стверджує позивач, саме з метою виконання статутних завдань загальними зборами 09.02.2015р. було прийнято рішення про прийняття житлового комплексу за адресою вул. Садова 21 у місті Одесі на баланс.

Після прийняття даного рішення ОСББ „Реставратор 21 неодноразово звертався на адресу відповідачів з приводу передачі житлового будинку на баланс, але неодноразовими відповідями та з різних підстав позивачу було відмовлено, у звязку з чим, ОСББ „Реставратор 21 було змушене звернутись до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.ст. 1, 4, 6 Закону України „Про обєднання співвласників багатоквартирного житлового будинку від 29.11.2001р. № 2866-III (з наступними змінами та доповненнями; в редакції, що була чинна на час створення ОСББ „Реставратор 21; далі по тексту - Закону України „Про обєднання співвласників багатоквартирного житлового будинку) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку є юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Житловий комплекс це єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс. Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. В одному житловому комплексі може бути створене тільки одне об'єднання. Об'єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень. Для створення об'єднання скликаються установчі збори. Установчі збори приймають рішення про створення об'єднання і затверджують його статут. Оформлення і реєстрація всіх документів, що засвідчують створення об'єднання, здійснюються безоплатно у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Об'єднання вважається створеним з моменту видачі свідоцтва про державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку (в редакції, що була чинною на час прийняття рішення про передачу будинку на баланс) об'єднання після набуття статусу юридичної особи може: прийняти на власний баланс весь житловий комплекс; за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини; укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини. Рішення про прийняття на баланс основних фондів приймається відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та статуту об'єднання. Передача майна з балансу на баланс відбувається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Передача на баланс майна (в тому числі земельної ділянки), яке входить до складу житлового комплексу, але не належить об'єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього. Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом. Спори щодо прийняття та передачі на баланс майна вирішуються у судовому порядку.

В силу положень п.п. 1, 2, 3, 6, 7 Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. N 1521 (з наступними змінами та доповненнями) цей Порядок регулює процедуру передачі житлового комплексу на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання), а також житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, з балансу колишнього балансоутримувача. Загальні збори об'єднання вирішують питання про прийняття житлового комплексу на баланс об'єднання. Для приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс утворюється відповідна комісія. Кожній із сторін, що бере участь у прийманні-передачі, надається примірник акта приймання-передачі, підписаний членами комісії та затверджений керівництвом кожної сторони (підписи скріплюються печаткою). Датою передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс є дата підписання акта приймання-передачі.

Отже, на час прийняття загальними зборами ОСББ „Реставратор 21 рішення про передачу житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, на базі якого створене обєднання, на баланс останнього, така можливість була прямо передбачена законом.

Проте, як свідчать матеріали справи, а саме: лист Управління з питань охорони обєктів культурної спадщини № 01-07/773 від 17.09.2009р., лист Управління культури, національностей, релігій та охорони обєктів культурної спадщини від 30.11.2015р. № 01-13/109сп, рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991р. № 580 будівлю дома Руссова, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, прийнято під охорону держави як памятку архітектури та містобудування місцевого значення, а наказом Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007р. № 662/0/16-07 цю будівлю було внесено до Державного реєстру нерухомих памяток України (охоронний номер № 33-Од). Факт віднесення вказаної будівлі до памяток архітектури та містобудування підтверджується також дозволом на розробку інженерно-технічної документації по нерухомій памятці від 14.04.2008р., виданий Управлінням охорони обєктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень ст.ст. 12, 13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Таким чином, суд доходить висновку, що межі реалізації цивільних прав можуть встановлюватись законом в залежності від конкретних обставин спірного правовідношення, як то правовий статус майна, учасників цивільних правовідносин тощо. Обмеження може полягати в покладенні на особу обовязку утримання від дій, які можуть призвести до порушення прав інших осіб, завдання шкоди культурній спадщині тощо. Таким чином, предявлена вимога про захист будь-якого права не може бути спрямована на настання юридичних наслідків, які призведуть до порушення приписів чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 1, 6 Закону Української РСР „Про охорону і використання пам'яток історії та культури від 13.07.1978р. № 3600-IX (з наступними змінами та доповненнями) пам'ятками історії та культури є споруди, пам'ятні місця і предмети, зв'язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність. До пам'яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать зокрема пам'ятки містобудування і архітектури - архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також зв'язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.

Згідно зі ст.ст. 16, 17 Закону Української РСР „Про охорону і використання пам'яток історії та культури від 13.07.1978р. № 3600-IX (з наступними змінами та доповненнями) пам'ятки історії та культури, незалежно від того, в чиїй власності вони перебувають, підлягають державному облікові. З метою організації обліку і охорони пам'яток історії та культури нерухомі пам'ятки поділяються на пам'ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення. Переліки пам'яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Перелік пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об'єктів з переліків пам'яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.

Таким чином, будівля дому Руссова, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991р. № 580 набула статус памятки архітектури та містобудування місцевого значення.

З 12.07.2000р. набув чинності Закон України „Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000р. № 1805-ІІІ, прикінцевими положеннями якого визначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовий статус вищезазначеного будинку як памятки архітектури та містобудування місцевого значення, встановлений на підставі Закону Української РСР „Про охорону і використання пам'яток історії та культури від 13.07.1978р. № 3600-IX (з наступними змінами та доповненнями), зберігається і після набрання чинності Законом України „Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000р. № 1805-ІІІ.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про охорону культурної спадщини (в редакції Закону України від 27.04.2007р., чинній на час видання вищезазначеного наказу Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007р. № 662/0/16-07) пам'яткою є об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Охороною культурної спадщини є система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

В силу приписів ст. 13 Закону України „Про охорону культурної спадщини (в редакції Закону України від 27.04.2007р., чинній на час видання вищезазначеного наказу Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007р. № 662/0/16-07) об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.

Положеннями ст.ст. 6, 14 Закону України „Про охорону культурної спадщини (в редакції Закону України від 27.04.2007р., чинній на час видання вищезазначеного наказу) занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки, а саме пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. До повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належить зокрема занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.

З огляду на включення будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, до Державного реєстру нерухомих памяток України як памятки архітектури і містобудування місцевого значення, суд дійшов висновку, що на даний обєкт розповсюджуються засоби правового захисту, передбачені законом для охорони памяток культурної спадщини.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про охорону культурної спадщини (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року N 191-VIII, чинній на час вирішення спору) об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Проте, як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача, ОСББ „Реставратор 21 не зверталось до уповноважених органів охорони культурної спадщини з приводу отримання погодження на передачу будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, яке є памяткою архітектури місцевого значення, на баланс обєднання, у звязку з чим, вчинення таких дій без належного погодження органу охорони культурної спадщини є таким, що суперечить законодавству.

Суд звертає увагу позивача на те, що положеннями ст. 18 Закону України „Про охорону культурної спадщини визначено необхідність саме попереднього погодження передачі обєкту культурної спадщини в управління, користування чи володіння, а не наступного схвалення вже вчиненої дії, що (наступне схвалення) взагалі не передбачено законом.

Таким чином, на підставі ст. 18 Закону України „Про охорону культурної спадщини суд дійшов висновку про неможливість передачі будівлі дома Руссова за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21, на баланс ОСББ „Реставратор 21, до отримання відповідного погодження органу охорони культурної спадщини або до моменту втрати цією будівлею статусу памятки архітектури, оскільки такі дії можуть завдати шкоди культурній спадщині або створити загрозу її завдання.

За таких обставин, суд зазначає, що в даному випадку задоволення заявленої позовної вимоги призведе до завдання шкоди культурній спадщині, що виходить за межі здійснення цивільних прав, встановлених законом. Як вже зазначалось вище по тексту рішення, згідно зі ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема у випадку предявлення вимог, направлених на порушення прав інших осіб, завдання шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Більш того, суд звертає увагу позивача на наступному. З 01.07.2015р. набрав чинності Закон України „Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку від 14 травня 2015 року N 417-VIII, яким, серед іншого, було внесено зміни до Закону України „Про обєднання співвласників багатоквартирного житлового будинку шляхом в тому числі виключення положень ст. 11, якою передбачалась можливість прийняття або неприйняття загальними зборами обєднання рішення про передачу будинку на баланс.

Крім того, згідно з ч.ч. 18, 19 ст. 6 Закону України „Про обєднання співвласників багатоквартирного житлового будинку (в редакції Закону України від 14 травня 2015 року N 417-VIIІ) колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об'єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об'єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж. У разі відсутності документації на багатоквартирний будинок колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об'єднання, протягом півроку з дня державної реєстрації об'єднання відновлює її за власний рахунок.

При цьому, пунктом 6 ст. 13 „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку від 14 травня 2015 року N 417-VIII Кабінету Міністрів України було доручено до 1 липня 2015 року розробити порядок списання з балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними підприємствами та органами місцевого самоврядування багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності.

Проте, на теперішній час такий порядок Урядом не затверджений, а можливість самостійного вирішення питання про прийняття обєднанням на баланс житлового комплексу з 01.07.2015р. на законодавчому рівні не передбачена. За переконанням суду, наведене додатково свідчить про необгрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог.

Інші доводи сторін залишаються поза увагою суду, оскільки не можуть впливати на юридичну оцінку обставин справи в контексті правовідносин, що виникають при поводженні із обєктами культурної спадщини.

Враховуючи вищевикладені обставини, які свідчать про неможливість передання спірної будівлі як памятки архітектури на баланс ОСББ „Реставратор 21 до отримання відповідного погодження органу охорони культурної спадщини, на підставі ст.ст. 12, 13, 16 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 16, 17 Закону Української РСР „Про охорону і використання пам'яток історії та культури від 13.07.1978р. № 3600-IX (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 6, 13, 14 Закон України „Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000р. № 1805-ІІІ (в редакції Закону України від 27.04.2007р.), ст. 18 Закону України „Про охорону культурної спадщини (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року N 191-VIII) господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення предявлених ОСББ „Реставратор 21 позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 22.12.2015р.

СуддяС.П. Желєзна