Ухвала суду № 54578384, 24.12.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

24.12.2015р. Справа № 917/1143/15

за заявою в порядку ст. 121 ГПК України Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/5320 від 13.11.2015р. (вх. № 16569 від 13.11.2015 р.) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 10.08.2015 р. у справі № 917/1143/15 -

за позовом Управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому, вул. Жовтнева, 36, м. Полтава, 36000

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000

про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/66-рш від 28.04.2015 р.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01-03/07/2289 від 22.12.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01/4503 від 16.05.2015 р..

Суть спору : розглядається заява Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/5320 від 13.11.2015р. (вх. № 16569 від 13.11.2015 р.) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 10.08.2015 р. у справі № 917/1143/15.

Представник відповідача на задоволенні заяви наполягає, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування видатків на сплату судового збору на 2015 рік. При цьому представник відповідача усно уточнив термін відстрочення виконання рішення суду до квітня 2016 року, письмового обґрунтування щодо цього суду не надав.

Представник позивача проти відстрочення виконання рішення суду у судовому засіданні заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд

встановив :

10.08.2015 р. рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1143/15 задоволено позовні вимоги Управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому, визнано недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/66-рш від 28.04.2015 р., стягнуто з Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 р. рішення Господарського суду Полтавської області від 10.08.2015 р. у справі № 917/1143/15 залишено без змін, скарга Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України без задоволення.

Оскільки рішення Господарського суду Полтавської області у даній справі в установленому законом порядку відповідно до ст. 85 ГПК України 07.10.2015 р. набрало законної сили, на виконання вищезазначеного рішення та постанови апеляційної інстанції 23.10.2015 р. Господарським судом Полтавської області було видано відповідний наказ (том справи 3, а.с. 199).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.12.2015 р. у даній справі клопотання територіального відділення про звільнення від сплати судового збору відхилено, касаційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.08.2015р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015р. повернуто скаржнику без розгляду.

13.11.2015 року до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/5320 від 13.11.2015р. (вх. № 16569 від 13.11.2015 р.) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 10.08.2015 р. у справі № 917/1143/15 в частині сплати судового збору в сумі 1 218,00 грн..

В обґрунтування заяви Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України посилається на те, що відповідно до ст. 28 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" фінансування Антимонопольного комітету України здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету. Обсяг асигнувань з державного бюджету на утримання Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, у тому числі розмір видатків на оплату праці їх працівників щорічно встановлюється Верховною Радою України окремим рядком під час затвердження державного бюджету. Станом на теперішній час у територіального відділення відсутні кошти для сплати судового збору, що підтверджується витягом з річного розпису плану асигнування Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області (лист від 03.11.2015 № 05(04)-16/8871) та Довідкою відповідача про витрати на сплату судового збору від 23.10.2015р. №02/5019 (том справи 3, а.с. 215-220).

З огляду на викладене, Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить суд відстрочити сплату судового збору за вказаним вище судовим рішенням до квітня 2016 року.

При винесенні ухвали суд виходив з наступного.

Згідно статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 1 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено у п. 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд також бере до уваги те, що п. 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на то мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачеві, стихійне лихо, інші надзвичайні події). При цьому такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. Аналогічні приписи містить п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів".

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Вищим господарським судом України у постановах від 10.07.2014 р. у справі № 917/2407/13, від 10.04.2014 р. у справі № 925/1408/13 та інших.

Посилання заявника в обґрунтування підстав для розстрочення виконання рішення суду на відсутність фінансування на сплату судового збору, що робить виконання рішення неможливим та ускладненим судом не оцінюються як правомірні.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до пункту 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року, клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Наведені заявником обставини, зокрема, те, що у відділення відсутні асигнування з Державного бюджету України, не носять особливого характеру.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищій господарський суд України, зокрема, в ухвалі від 07.12.2015 р. у даній справі, ухвалах від 21.05.2015 р. у справі № 908/3589/15, від 16.12.2015р. у справі № 906/991/15, від 03.12.2015 р. у справі № 924/703/14, від 01.12.2015 р. у справі № 922/2798/15 та інших.

Слід зазначити, що надання відповідачу відстрочки свідчило б про нехтування інтересами позивача, що є неприпустимим, з огляду на принцип рівності сторін у господарському процесі.

Крім того, заявником жодним чином не обґрунтовано термін, на який останній просить суд відстрочити виконання рішення суду.

В силу ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, заявником не доведено наявності виключних обставин для відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 10.08.2015 р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 р. у справі № 917/1143/15, а тому заява Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/5320 від 13.11.2015р. (вх. № 16569 від 13.11.2015 р.) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 10.08.2015 р. у справі № 917/1143/15 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 86, 121 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

У розстроченні виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 10.08.2015 р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 р. у справі № 917/1143/15 відмовити.

Суддя О.В. Ківшик