Рішення № 54578267, 17.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.2015Справа №910/15467/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участі секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/15467/15

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман Страхування», м. Київ,

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м. Київ, і товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-АВТО», м. Київ,

про стягнення 64 977,62 грн.,

за участю представників:

позивача - Самойленко П.М. (довіреність від 17.07.2015 № б/н);

відповідача - Жигальська Ю.Ю. (довіреність від 02.01.2015 № ГН-16-Ю);

третьої особи - Олійник Н.В. (довіреність від 03.06.2015 № б/н).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Рітейл-Страхування» (далі - ПАТ «СК «Рітейл-Страхування») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхове компанія «Вусо» (далі - ПАТ «СК «Вусо») та товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Авто» (далі - ТОВ «Союз-Авто») про стягнення 64 977,62 грн. страхового відшкодування в порядку регресу. Так, позивач просив стягнути з відповідача-1 - 35 981,71 грн., а з відповідача-2 - 28 995,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15467/15; призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.07.2015.

17.06.2015 Господарським судом міста Києва було надіслано судовий запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

26.06.2015 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь від 24.06.2015 № 7/2-28/17954 на судовий запит.

06.07.2015 відповідач-1 подав суду відзив на позовну заяву та клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

07.07.2015 відповідач-2 подав суду клопотання про виключенні зі складу відповідачів, посилаючись на те, що ним було повністю застраховано відповідальність у страховика.

У судовому засіданні 07.07.2015 було оголошено перерву до 28.07.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

27.07.2015 позивач подав суду: уточнення, в яких просив стягнути страхове відшкодування в порядку регресу лише з відповідача-1; пояснення на відзив відповідача-1.

28.07.2015 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів та пояснення щодо підписання договору добровільного страхування ОСОБА_4

28.07.2015 позивач подав суду клопотання про зміну найменування із «Рітейл-Страхування» на «Талісман Страхування», в підтвердження чого подав копії таких документів: протокол від 11.06.2015 № 11/06/2015; статуту; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 28.07.2015 було оголошено перерву до 30.07.2015, відповідно до статті 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 розгляд справи було відкладено на 11.08.2015.

11.08.2015 позивач подав суду письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 30.07.2015.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - КНДІСЕ) та зупинено провадження у справі.

Матеріали справи були направлені КНДІСЕ для виконання вимог ухвали суду від 11.08.2015 та проведення судової експертизи.

25.11.2015 від КНДІСЕ до суду надійшли: матеріали справи № 910/15467/15 та висновок експертів за результатами проведення судової комісійної автотоварознавчої експертизи від 19.11.2015 №15361/15362/15-54 (далі - Висновок).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 було поновлено провадження у справі № 910/15467/15 з 17.12.2015; призначено судовий розгляд на 17.12.2015.

15.12.2015 відповідач-1 подав суду відзив на позовну заяву з врахуванням Висновку, в якому ПАТ «СК «Вусо» вказало таке:

- з Висновком погоджуємося повністю;

- відповідно до підпункту 12.11.5 пункту 12.11 договору добровільного страхування наземного транспорту від 23.11.2012 № 1933.01.12 (далі - Договір від 23.11.2012) страхове відшкодування визначається пропорційно відношенню страхової суми до ринкової вартості ТЗ на момент настання страхового випадку, у випадку збільшення ринкової вартості ТЗ більше ніж на 10% від ринкової вартості, визначеної Договором від 23.11.2012. У разі якщо ринкова вартість збільшилась менш ніж на 10%, така пропорційність не застосовується;

- з Висновку вбачається, що ринкова вартість КТЗ до пошкодження складає суму в розмірі 128 297,10 грн., у той час, як згідно додаткової угоди № 1 до Договору від 21.11.2013, страхова сума становила 95 000 грн.;

- таким чином, позивачем було незаконно не застосовано коефіцієнт пропорційності, що мав би бути розрахований таким чином: 95 000/128 297,10 = 0,74;

- позивачем спочатку був застосований вказаний коефіцієнт (згідно розрахунку від 26.11.2014 № 00806.1401.01к) і страхове відшкодування виплачене з урахуванням коефіцієнту пропорційності, згідно платіжного доручення від 09.02.2015 № 294 на суму 26 849,58 грн., однак через місяць, а саме 09.02.2015 позивач прийняв рішення про доплату коефіцієнту пропорційності і виплатив його, що підтверджується платіжним дорученням від 09.02.2015 № 293 на суму 23 810,01 грн.;

- таким чином, страхове відшкодування мало би бути визначене позивачем в такому розмірі: 28 025,78 х 0,74 = 20 739,08 грн.;

- саме вказана сума мала би бути виплачена позивачем в рамках страхового відшкодування згідно укладеного Договору від 21.11.2013;

- у пункті 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2003 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика за статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суди повинні враховувати ту обставину, що розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати відшкодувати суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування;

- на погашення вказаної заборгованості ПАТ «СК «ВУСО» за письмовою заявою про виплату страхового відшкодування сплатило грошові кошти у сумі 14 018,29 грн.;

- недоплаченою сумою є 6 720,79 грн. (20 739,08 грн. - 14 018,29 грн.);

- виплата страхового відшкодування може бути здійснена виключно за чинними договорами страхування на підставах визначених істотними та загальними умовами в порядку передбаченому статтями 629, 640 ЦК України;

- у даному конкретному випадку необхідно звернути увагу на таке: ДТП мала місце 12.11.2014; офертою до укладання додаткової угоди (про збільшення ліміту відповідальності страховика - страхової суми) до Договору від 23.11.2012 є заява ОСОБА_5 від 09.12.2014; дана оферта була акцептована позивачем, що оформлено додатковою угодою № 1 до договору від 21.11.2013 № 1933.01.12/1 (в той час як основне зобов'язання за договором виникло за Договором від 23.11.2012, тобто є два різних договори з різними номерами та датами укладення) з цього взагалі незрозуміло яке відношення має додаткова угода № 1 до договору від 21.11.2013 № 1933.01.12/1 до даного судового спору; оскільки, по-перше, укладена вже після настання ДТП, а по-друге, не містить об'єкта страхування, а тому страхова сума була збільшена за іншим ТЗ ніж «Mitsubishi», д.н. НОМЕР_1; Договір від 23.11.2012 набирає законної сили з моменту внесення першого страхового платежу (останній внесений 29.12.2014);

- огляду на викладене, ліміт відповідальності позивача було збільшено вже після настання страхового випадку, зворотної дії у часі договори не мають, що чітко визначено частиною другою статті 640 ЦК України та статтею 18 Закону України «Про страхування»;

- на момент настання страхового випадку страхова сума була встановлена у розмірі 95 00 грн. і саме вказану суму необхідно брати як за вихідну при визначенні розміру страхового відшкодування;

- враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та просив суд покласти витрати на проведення судової експертизи покласти на позивача.

Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2015 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідачів надали пояснення по суті спору; проти задоволення позовних вимог заперечили повністю.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23.11.2012 ПАТ «СК «Рітейл-Страхування» (страховик) і ОСОБА_5 (страхувальник) було укладено Договір від 23.11.2012, за умовами якого було застраховано майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Mitsubishi»; строк дії вказаного договору до 24:00 год. 25.11.2013, а потім було продовжено з 00:00 год. 26.11.2013 по 23:59 год. 25.11.2014.

12.11.2014 о 12 год. 00 хв. у м. Києві на перехресті проспекту Г.Сталінграду - вулиці м. Залки сталася ДТП, за участю транспортного засобу «Mitsubishi» та транспортного засобу «Богдан» під керуванням ОСОБА_6, який перебував у трудових відносинах з ТОВ «СОЮЗ-АВТО».

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_6 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 02.12.2014 зі справи № 756/16173/14-п ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення; застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн.

12.11.2014 ОСОБА_5 повідомив позивача про настання ДТП, подавши відповідну заяву.

13.11.2014 ФОП ОСОБА_7 виставив рахунок № 14/11/13-00045, з якого вбачається, що вартість ремонтних робіт застрахованого транспортного засобу складає 50 659,59 грн.

18.11.2014 ОСОБА_5 подав ПАТ «СК «Рітейл-Страхування» заяву на виплату страхового відшкодування та просив перерахувати грошові кошти згідно узгодженої калькуляції СТО Лайф Авто (м. Київ, вул. Кудрі, 5).

18.11.2014 ОСОБА_9 було складено акт № б/н огляду колісного транспортного засобу.

19.11.2014 було складено калькуляцію ремонту після ДТП № 42/42/UA, відповідно до якої вартість ремонту була визначена у сумі 50 691,95 грн.

19.11.2014 ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» було складено звіт № 42/42.11.14 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу, з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 31 739,53 грн. (вартість відновлювального ремонту - 50 691,95 грн.).

24.11.2014 було оформлено страховий акт № 00806.1401.01к, затвердженого головою правління позивача 26.12.2014, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 26 849,58 грн.

09.12.2014 ОСОБА_5 звернувся до позивача із заявою про перегляд страхового відшкодування.

18.12.2014 на засіданні комісії по компромісним виплатам було прийнято рішення про: провести виплату страхового відшкодування в повному обсязі без врахування пропорційності на СТО «Лайф-Авто»; дострахуати транспортний засіб (укласти додаткову угоду) до ринкової вартості з дати ДТП до моменту закінчення Договору; вказане рішення оформлене протоколом від 18.12.2014 № 00806.1401.

29.12.2014 ОСОБА_5 подав позивачу заяву, в якій просив збільшити страхову суму до 180 000 грн. за Договором.

29.12.2014 ОСОБА_5 та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою збільшено загальну ринкову вартість транспортного засобу та страхову суму до 180 000 грн.; загальний страховий платіж склав 6 067 грн.

29.12.2014 було оформлено прибутковий касовий ордер № 9 323 ПАТ «СК «Талісман-Страхування», відповідно до якого від ОСОБА_5 прийнято 1 127 грн.

29.12.2014 було оформлено страховий акт № 00806.1401.02к, затвердженого головою правління позивача 30.12.2014, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 50 659,59 грн.

09.02.2015 позивач перерахував ФОП ОСОБА_7 страхове відшкодування у сумі 23 810,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.02.2015 № 293.

09.02.2015 позивач перерахував ФОП ОСОБА_7 страхове відшкодування у сумі 26 849,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.02.2015 № 294.

01.04.2015 було оформлено страховий акт № 00806.1401.03к, затвердженого головою правління позивача 01.04.2015, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 78 995,91 грн.

08.04.2015 позивач перерахував ФОП ОСОБА_7 страхове відшкодування у сумі 28 336,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.04.2015 № 732.

ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було підписано (без зазначення дати) акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 14/11/13-00045, з якого вбачається виконання та прийняття ремонтних робіт на суму 74 011,31 грн.

На думку позивача, загальний розмір страхового відшкодування, що підлягає сплаті складає - 78 995,91 грн.

За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача-2 - власника «Богдан» як страхувальника на момент ДТП була застрахована відповідачем-1 за полісом № АІ/206577, за якими ліміт по майну становив 50 000 грн., а франшиза - 0 грн.

Крім того, відповідачами було укладено договір від 20.02.2014 № 1208038-33-10-01 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого страхова сума за шкоду заподіяну майну третіх осіб складає 70 000 грн., а франшиза - 0.

З огляду на викладене, ТОВ «Авто-Союз» заперечувало проти задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача-2 страхового відшкодування у сумі 28 995,91 грн.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути всю суму страхового відшкодування з відповідача-1, посилаючись на те, що ПАТ «СК «Вусо» полісом та договором від 20.02.2014 № 1208038-33-10-01 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахувало відповідальність ТОВ «Союз-Авто».

ПАТ «СК «Рітейл-Страхування» зверталося до відповідача-1 із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідач-1, розглянувши заяву позивача, виплатив страхове відшкодування у сумі 14 018,29 грн., посилаючись на невірний розрахунок ПАТ «СК «Рітейл-Страхування».

В порядку Закону підлягає відшкодування оцінена шкода, зокрема відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Водночас, пунктом 2.1 Закону відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

З метою дотримання вимог Закону, не маючи спеціальних знань у сфері автотоварознавчої оцінки, суд у зв'язку із суттєвими розбіжностями у страховій сумі, і вартості відновлювального ремонту та недоліками оформлених документів страховика і страхувальника, дійшов висновку про необхідність призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 призначено судову автотоварознавчу експертизу; проведення експертизи доручено КНДІСЕ; на вирішення експерта поставлені такі питання:

- Які пошкодження Mitsubishi Lancer днз НОМЕР_1 виникли (спричинені) внаслідок ДТП, що сталась 12.11.2014 в місті Києві?

- Які ремонтні роботи слід було виконати, а запасні частини замінити для відновлення даного транспортного засобу пошкодженого внаслідок ДТП?

- Яка ринкова вартість Mitsubishi Lancer JMBSTCY4A8U004640 днз НОМЕР_1 на 12.11.2014?

- Яка вартість відновлювальних робіт даного транспортного засобу з урахуванням зносу, якщо такий є?

- Коли (на яку календарну дату) виконані відновлювальні роботи?

- Чи був економічно доцільним ремонт (відновлення) тз Mitsubishi Lancer днз НОМЕР_1 на суму 78995,91грн. за умов ринкової вартості узгодженої сторонами у розмірі 95000,00 грн.?

- Чи є тз Mitsubishi Lancer днз НОМЕР_1 повністю загиблим (конструктивно чи фактично) на суму 78995,91грн. за умов ринкової вартості узгодженої сторонами у розмірі 95000,00 грн.?

25.11.2015 від КНДІСЕ до суду надійшли матеріали справи № 910/15467/15 та Висновок, в якому судовий експерт вказав таке:

- пошкодження Mitsubishi Lancer днз НОМЕР_1 які виникли (спричинені) внаслідок ДТП, що сталась 12.11.2014 в місті Києві, відображені на фотознімках які містяться в матеріалах справи;

- перелік ремонтних робіт які слід було виконати, а запасні частини які необхідно було замінити для відновлення даного транспортного засобу пошкодженого внаслідок ДТП на ведений в калькуляції відновлювального ремонту до даного висновку;

- ринкова вартість Mitsubishi Lancer JMBSTCY4A8U004640 днз НОМЕР_1 на 12.11.2014, могла складати: 128 297,10 грн.;

- вартість відновлювальних робіт даного транспортного засобу з урахуванням зносу, складала 28 025,78 грн.;

- для встановлення коли (на яку календарну дату) виконані відновлювальні роботи, спеціальні знання непотрібні, оскільки цей факт повинен бути засвідчено документально;

- ремонт (відновлення) тз Mitsubishi Lancer днз НОМЕР_1 на суму 78 995,91 грн. за умов ринкової вартості узгодженої сторонами у розмірі 95 000 грн., був економічно доцільним; ТЗ Mitsubishi Lancer днз НОМЕР_1 не є повністю загиблим (конструктивно чи фактично) на суму 78 995,91 грн. за умов ринкової вартості узгодженої сторонами у розмірі 95 000 до діючої Методики.

Таким чином, цілями судової експертизи було визначення конкретного переліку деталей пошкоджених внаслідок саме цієї автопригоди та визначення переліку деталей і робіт необхідних для відновлення пошкодженого ТЗ та визначення вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням зносу.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Дослідивши Висновок експертів за результатами проведення судової комісійної автотоварознавчої експертизи №15361/15362/15-54 від 19.11.15, господарський суд змушений зафіксувати, що він містить лише констатацію фактів і обставин наявних в матеріалах справи і без того відомих суду , тобто аналізу немає, що унеможливлює його цільове використання.

Відповідач-1 заперечував проти позову, посилаючись, зокрема, на те, що страхова сума була змінена після ДТП шляхом укладення додаткової угоди.

Судом встановлено, що збільшення розміру страхового відшкодування та страхової суми позивачем було змінено вже після ДТП.

Спочатку виникли правовідносини між страховиком (позивач) та страхувальником (ОСОБА_5), а потім відбулося ДТП., а після цього сторони додатково врегульовували розміри страхової суми, страхового платежу та страхової виплати.

Тобто страхове відшкодування має бути розраховано за умовами визначеними Договором від 23.12.2012 без врахування умов додаткових угод, які укладалися вже після ДТП.

З поданих суду документів вбачається, що позивач і страхувальник вчиняли узгоджені дії спрямовані на корегування суми страхового відшкодування до вартості остаточно визначених ремонтних робіт.

Відповідно до норм чинного законодавства України не передбачено зворотної дії правочинів на відносини, які виникли до їх укладення у сфері страхування.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав для стягнення заявленої суми.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

Враховуючи подану 27.07.2015 позивачем заяву в якій заявлено про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу лише з відповідача-1, тому господарський суд вважає за доцільне припинити провадження у справі щодо товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-АВТО» з підстав п.1-1, ст.80ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідачем-1 було оплачено вартість проведення судової експертизи, що підтверджується платіжним дорученням від 24.09.2015 № 11652 на суму 4 608 грн.

Частиною п'ятою статті 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85, п.1-1 ст.80 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі щодо товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-АВТО».

2. У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман Страхування» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» відмовити повністю.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман Страхування» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, корпус 3; ідентифікаційний код: 30930046) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; ідентифікаційний код: 31650052) 4 608 (чотири тисячі шістсот вісім) грн. за проведення судової експертизи.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 23.12.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук