Рішення № 54578194, 21.12.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/51/15-10/156/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015 Справа № 908/1413/15-г

За позовом: Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Донікс (83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 44; адреса для листування: 50006, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Революційна, 9/21, скорочено НВ ТОВ з іноземними інвестиціями Донікс);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ростовський сталепрокатный завод (115088, Російська Федерація, м. Москва, вул. Южнопортовая, буд. 5, стр. 5, скорочено ТОВ Ростовський сталепрокатный завод);

про стягнення 1098340, 09 рос. руб., що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 26.02.2015 р. складає 485 037, 97 грн.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1, на підставі довіреності б/н від 03.01.2015 р.;

від відповідача не зявився.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

04.03.2015 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява НВ ТОВ з іноземними інвестиціями Донікс до ТОВ Ростовський сталепрокатный завод про стягнення з останнього 1098340,09 рос. руб., що на день подання позову за офіційним курсом НБУ складає 485037, 97 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.03.2015 р., позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1413/15-г, якій присвоєно номер провадження 22/51/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 02.04.2015 р.

Ухвалою суду від 02.04.2015 р. розгляд справи було відкладено на 21.04.2015 р.

Ухвалою від 21.04.2015 р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 19.05.2015 р., судове засідання відкладено на 19.05.2015 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 19.05.2015 р. відповів на поставлені судом питання, надав клопотання від 18.05.2015 р. про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи, у якому просить суд застосувати Конвенцію про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15 листопада 1965 р.), оскільки відповідач не є резидентом України.

Розглянувши подане позивачем клопотання, суд дійшов висновку про його обґрунтованість. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Відповідач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю Ростовський сталепрокатный завод - іноземний субєкт господарювання, місцезнаходженням якого є: 115088, Російська Федерація, м. Москва, вул. Южнопортовая, буд. 5, стр. 5.

Таким чином, господарський суду Запорізької області дійшов висновку про необхідність застосування Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15 листопада 1965 р.), звернувшись із судовим дорученням до Арбітражного суду міста Москви (115191, м. Москва, вул. Велика Тульська, буд. 17) про вручення ухвали господарського суду Запорізької області Товариству з обмеженою відповідальністю Ростовський сталепрокатный завод.

Ухвалою суд доручив Арбітражному суду міста Москви (115191, м. Москва, вул. Велика Тульська, буд. 17) вручити Товариству з обмеженою відповідальністю Ростовський сталепрокатный завод, місцезнаходженням якого є: 115088, Російська Федерація, м. Москва, вул. Южнопортовая, буд. 5, стр. 5 копію даної ухвали по справі № 908/1413/15-г від 19.05.2015 р. Зупинив провадження по справі № 908/1413/15-г до 26.11.2015 р. та призначив судове засідання по справі на 26.11.2015 р. о 10 год. 30 хв.

Враховуючи закінчення терміну повноважень судді-доповідача у справі ОСОБА_2, протоколом повторного автоматичного розподілу справи між суддями від 25.11.2015 р., справу 908/1413/15-г було передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

На підставі вищевикладеного суддєю ОСОБА_3 було прийнято справу до свого провадження та призначено судове засідання на 21.12.2015 р. о 10 год. 00 хв.

Представник позивача у судовому засіданні 21.12.2015 р. підтримав вимоги викладені в позові. Відповідач у судове засідання 21.12.2015 р. не зявився, ніяких заяв та клопотань на адресу суду не направив, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином і завчасно були сповіщенні судом про дату, час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України,

- у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12), або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК) (1798-12 ), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК (1798-12 ).

Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК) (1798-12), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12) або статтею 90 ГПК (1798-12).

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У судовому засіданні 21.12.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За клопотанням представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Справа була розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами та без надіслання на адресу суду відповідачем письмового відзиву щодо суті спору.

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши докази надані представником позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Свою позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що 31.10.2012 року між НВТ «ДОНІКС» (Позивач) та ТОВ «Ростовський сталепрокатний завод» (Відповідач) було укладено Контракт купівлі-продажу № 12-120 (надалі - Контракт), згідно умов якого Позивач (Продавець) зобов'язався продати, а Відповідач (Покупець) - купити металопродукцію (Товар) в асортименті, за цінами та в строки, вказані в Додатках до Контракту

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Контрактом, поставивши Товар на загальну суму 19 409 373, 32 рос. руб.

Відповідач сплатив поставлений Товар на загальну суму в розмірі 18 311 033, 23 рос.руб.

Пунктом 4.1. Контракту сторонами обумовлені умови платежів за Контрактом: оплата за Товар, який поставляється, провадиться банківським переказом на поточний рахунок Продавця у вигляді 100 % передоплати (50 % до початку виробництва, інші 50 % передоплати за готовністю Товару до відвантаження), якщо інше не зазначено в Додатках на кожну партію поставки.

23.04.2014 року Позивачем та Відповідачем укладена Специфікація № 21 до Контракту, згідно умов якої оплата провадиться прямим банківським переказом на поточний рахунок Продавця (Позивача) в російських рублях протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження вважається дата оформлення ВМД.

24.04.2014 року Позивачем був відвантажений Товар згідно специфікації № 21 від 23.04.2014 року, що підтверджується ВМД №112030000/2014/006970. Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату поставленого Товару в строк до 24.05.2014 року включно.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 1098340, 09 рос. руб.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно пункту 2 статті 4 міжнародного договору - Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка підписана в тому числі Російською Федерацією та Україною, ратифікована Постановою Верховної Ради України №2889-XII від 19.12.1992 року (дата набуття чинності для України: 19.12.1992 року), компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати справи в випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.

Згідно статті 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Пунктом 9.2. Контракту позивач та відповідач уклали арбітражне застереження та визначили, що спори підлягають вирішенню у господарському суді за місцем знаходження Продавця, тобто в господарському суді Донецької області.

Згідно з Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 року № 28-р розгляд справ, підсудних Господарському суду Донецької області, здійснюється Господарським судом Запорізької області.

Пунктом 11.3. Контракту Позивач та Відповідач визначили, що правом, який регулює цей Контракт, є право України.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (статті 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно частини 2 цієї статті судовий захист здійснюється зокрема шляхом примусового виконання обов'язку в натурі. Згідно зі ст. 1 ГПК України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання: нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного кодексу України або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 1 Статті 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме : Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Невиконанням своїх грошових зобов'язань відповідач порушив вищевказані умови договору купівлі-продажу № 12-120 від 31.10.2015 р. та норми чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в добровільному порядку заборгованість не погасив.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки.

Представник відповідача в судове засідання 21.12.2015 р. не зявився, письмового відзиву на адресу суду не направив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Донікс до Товариства з обмеженою відповідальністю Ростовський сталепрокатный завод про стягнення з останнього заборгованості в сумі 1098340, 09 рос. руб., що на день подання позову за офіційним курсом НБУ складає 485037, 97 грн. за договором купівлі-продажу № 12-120 від 31.10.2012 р.

Судовий збір сплачено Позивачем в національній валюті України згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про судовий збір» відповідно до якої за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Донікс до Товариства з обмеженою відповідальністю Ростовський сталепрокатный завод задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Ростовський сталепрокатний завод» (Росія, 115088, м. Москва, вулиця Южнопортовая, будинок 5, стр. 5, Осн. рег. номер Єдиного державного реєстра юр.осіб - 1087609000918, ИНН НОМЕР_1, КПП 772301001, ОКПО 84926317, Платіжні реквізити: Р/р 40702810877110000821, Кор/р 30101810500000000670, БИК 047888670, Ярославське відділення № 17 ОАО «Сбербанка России» м. Ярославль ИНН банка НОМЕР_2) на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОНІКС» (83102, Україна, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 44, Адреса для листування: 50006, Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Революційна, 9/21, код ЄДРПОУ 13495380, п/р №26001036100287 в АТ «ПІРЕУС ОСОБА_4 МКБ» м. Київ, ОСОБА_4 кореспондент: ЗАО ОСОБА_4 м. Москва, к/рахунок/ RU044525545.30101810300000000545, ИНН НОМЕР_3, КПП 775001001, Рахунок АТ «ПІРЕУС ОСОБА_4 МКБ» м. Київ в зазначеному банку/30111810800013702886) - 1 098 340, 09 рос.руб. (один мільйон дев'яносто вісім тисяч триста сорок рос.руб. 09 коп.), що на день подання позову за офіційним курсом НБУ складає 485 037 (чотириста вісімдесят пять тисяч тридцять сім) грн. 97 коп. та судовий збір у сумі 2 364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. 51 коп.

Видати відповідний наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України 24.12.2015 р.