Рішення № 54578135, 17.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2015Справа №910/28780/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі

судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню підприємства та машинобудування "Укрпромпроект"

до Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій"

про стягнення 855 201,62 грн.

за участю представників:

від позивача:Грицун Л.Л.- представник за довіреністю б/н від 26.11.2015 р. від відповідача:Марущак Т.О.- представник за довіреністю № 13 від 14.12.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню підприємства та машинобудування "Укрпромпроект" (далі - ПрАТ "Укрпромпроект") з позовом до Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" (далі - ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій") про стягнення 855 201,62 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 03/11/14 від 03.11.2014 р. на обслуговування будівлі та прибудинкової території в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ПрАТ "Укрпромпроект" просить суд стягнути з ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" основний борг в сумі 733 854,11 грн., пеню у сумі 84 654,81 грн. та штраф в сумі 36 692,70 грн., а всього - 855 201,62 грн.

Під час розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яку судом було долучено до справи, але не прийнято до розгляду з тих підстав, що вказана заява містила одночасну зміну предмета і підстав позову, що є неприпустимим (п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, приєднавши вказану заяву до матеріалів справи, суд розглядає раніше заявлені позовні вимоги ПрАТ "Укрпромпроект".

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, зазначив, що заборгованість виникла не з його вини, а у зв'язку із тяжким фінансовим становищем.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.11.2014 р. між ПрАТ "Укрпромпроект" (виконавець) та ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" (замовник) був укладений договір № 03/11/14 про надання послуг на обслуговування будівлі та прибудинкової території.

Пунктом 1.1 договору визначено, що виконавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, провул. Тбіліський, 4/10, загальною площею 8 870,2 кв. м., а також утримання прибудинкової території, а замовник бере на себе витрати виконавця за виконання вказаних робіт.

Відповідно до п.п. 2.2.3, 2.2.4 договору замовник зобов'язується не пізніше 15 числа, наступного за звітнім місяцем, вносити плату на рахунок виконавця. У разі виконання послуг, які не передбачені додатком № 1 до цього договору, але які виконавець змушений був здійснити за власний рахунок, замовник зобов'язаний додатково до п. 2.2.3 договору, сплатити не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.

Замовник зобов'язаний підписати не пізніше 3 банківських днів акт виконаних робіт, наданого виконавцем (п. 2.2.6 договору).

Цей договір діє з 01.11.2014 р. до моменту укладання замовником договорів з відповідними організаціями, що забезпечують надання комунальних послуг, з подальшою його пролонгацією (п.п. 5.1, 5.5 договору).

Судом встановлено, що позивач відповідно до умов зазначеного договору за період з листопада 2014 р. по вересень 2015 р. надав відповідачу послуги з утримання будівлі та прибудинкової території у загальній сумі 1 084 999,53 грн., що підтвержується актами наданих послуг № 135 від 01.04.2015 р., № 136 від 02.04.2015 р., № 137 від 03.04.2015 р., № 138 від 06.04.2015 р., № 139 від 07.04.2015 р., № 140 від 30.04.2015 р., № 141 від 31.05.2015 р., № 205 від 30.06.2015 р., № 206 від 31.07.2015 р., № 281 від 31.08.2015 р., № 282 від 30.09.2015 р., рахунками на оплату № 169 від 01.04.2015 р., № 170 від 02.04.2015 р., № 171 від 03.04.2015 р., № 172 від 06.04.2015 р., № 173 від 07.04.2015 р., № 174 від 30.04.2015 р., № 175 від 31.05.2015 р., № 249 від 30.06.2015 р., № 250 від 31.07.2015 р., № 295 від 31.08.2015 р., № 297 від 30.09.2015 р.

Однак, відповідач зі свого боку умови договору в частині оплати вартості послуг виконав неналежним чином, оплату наданих послуг здійснив частково - на суму 351 145,42 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у сумі 733 854,11 грн.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості у сумі 855 201,62 грн. відповідачем не надано, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 84 654,81 грн. та штраф в сумі 36 692,70 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.2, 4.3 договору передбачено, що у випадку невиконання умов передбачених у п. 2.2.3 та п. 2.2.4 договору, починаючи з наступного дня замовник повинен сплачувати пеню із розрахунку облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки, а також 5 % штрафу від неоплаченої суми.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Провівши перерахунок заявленої позивачем суми пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 70 230,46 грн., тобто у меншій сумі, ніж просив позивач, оскільки нарахування пені за квітень 2015 р. здійснюється на наступний день, після настання строку розрахунків, тобто з 16.05.2015 р., а також позивачем невірно зроблений загальний розрахунок пені.

Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Проведений позивачем розрахунок штрафу в розмірі 5 % від суми заборгованості у сумі 36 692,70 грн. суд вважає обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо посилання відповідача на тяжке матеріальне становище, суд зазначає, що ця обставина не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 32-34, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню підприємства та машинобудування "Укрпромпроект" до Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" про стягнення 855 201,62 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" (02669, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1-Б, ідентифікаційний код 13697008) на користь Приватного акціонерного товариство "Український інститут по проектуванню підприємства та машинобудування "Укрпромпроект" (01135, м. Київ, Тбіліський провулок, буд. 4/10, ідентифікаційний код 25399701) основну заборгованість у сумі 733 854 (сімсот тридцять три тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 11 коп., пені у сумі 70 230 (сімдесят тисяч двісті тридцять) грн. 46 коп., штраф в сумі 36 692 (тридцять шість тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 70 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" (02669, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1-Б, ідентифікаційний код 13697008) на користь Приватного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню підприємства та машинобудування "Укрпромпроект" (01135, м. Київ, Тбіліський провулок, буд. 4/10, ідентифікаційний код 25399701) витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 611 (дванадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 65 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 17 грудня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 22 грудня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна