Ухвала суду № 54576997, 21.12.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Леніна, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

про призначення експертизи

21.12.2015р. Справа № 905/2774/15

Господарський суд Донецької області у складі судді ОгороднікД.М., розглянув матеріали

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко"

До

1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства"

2)Новгородської селищної Ради

про

зобов'язання сторін викласти пункти договору в редакції позивача.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача1: не з’явився;

від відповідача2: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об‘єднання «Інкор і Ко» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» та Новгородської селищної ради про зобов‘язання сторін викласти п. 2.5, п. 3.4, п. 3.8, п.п.5 п. 4.3 договору про надання послуг з постачання теплової енергії №1954 від 04.08.2015 в редакції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перед початком опалювального сезону 2015-2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства" (відповідач-1) та Новгородської селищної Ради (відповідач-2) надісланий проект трьохстороннього договору про надання послуг з постачання теплової енергії №1954 для підписання. Відповідач-2 підписав договір без заперечень. Відповідач-1 підписав договір із зауваженнями, які виклав у протоколі розбіжностей від 28.08.2015, який наявний в матеріалах справи. Текст протоколу розбіжностей позивача не влаштував, результатом чого стало вручення відповідачу-1 та відповідачу-2 протоколу погодження розбіжностей від 03.09.2015. За таких обставин, оскільки сторони не досягли згоди щодо умов договору, позивач на підставі ст. 181, ст. 179, ст. 275 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» передав даний спір на вирішення суду.

На підтвердження вказаних обставин позивач надає належним чином засвідчені копії: договору про надання послуг з постачання теплової енергії №1954 від 04.08.2015 з додатком№1; протоколу розбіжностей до договору від 28.08.2015; протоколу погодження розбіжностей до договору від 03.09.2015; договору купівлі-продажу природного газу №1301/15-ТЕ/1522-6 від 25.12.2014.

Відповідач-1 заперечує проти заявленого позову, посилаючись на наступні обставини. Згідно пункту 3 «Правил користування тепловою енергією», вузол обліку – комплект засобів вимірювальної техніки, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної технічки, на основі показів яких визнається обсяг спожитої теплової енергії, здійснюється контроль за параметрами теплоносія і налагодження режиму роботи теплового обладнання. За висновками відповідача, є неправомірним висновок позивача стосовно того, що контроль за параметрами теплоносія і налагодження режиму роботи теплового обладнання може здійснюватися за показами кількох вузлів обліку. Один вузол обліку вже наявний на межі балансової належності теплових мереж. Відповідно до положень статті 36 Правил, позивач зобов’язаний вказувати методики і нормативи розрахунку параметрів. В редакції позивача відсутні розрахунки стосовно вартості понесених затрат позивача на поновлення теплоносія. Вартість у розмірі 124,72 грн. за 1 куб. не доведена позивачем. Окрім того, позивач посилається на те, що до вартості тарифу з опалення затвердженого Новгородською селищною радою включена вартість поновлення теплоносія. Відповідач-1 вказує, що твердження позивача із зазначенням фіксованої вартості поновлення теплоносія та внесення вартості понесених затрат на рахунок для оплати та відшкодування збитків, є неправомірним. Посилається на порушення позивачем терміну про передачу неврегульованих розбіжностей на вирішення суду. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач-2 вказує, що згідно договору №1954 між ТОВ «НВО «Інкор і Ко» та ТОВ «Новгородський комбінат комунального господарства» про надання послуг з теплопостачання теплової енергії в редакції від 04.08.2015 – Новгородська селищна рада не є а ні виконавцем, а ні споживачем теплової енергії. Проте, Новгородська селищна рада за умовами договору є суб’єктом відносин у сфері теплозабезпечення, маючи лише обов’язок регулювати діяльність сторін договору у сфері теплозабезпечення в рамках діючого законодавства. Виходячи із норм діючого законодавства, повноваження Новгородської селищної ради, як органу місцевого самоврядування у сфері теплопостачання на теперішній час передбачені статтею 13 Закону України «Про теплопостачання», яка не передбачає повноважень ради по вирішенню спору що виник.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про не можливість вирішення спору по суті без проведення судової експертизи з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надісланий на адресу відповідачів проект договору № 1954 від 04.08.2015, відповідно до предмету якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об‘єднання Інкор», далі- теплогенеруюча організація (виконавець) зобов’язується надавати Товариству з обмеженою відповідальністю “Новгородський комбінат комунального господарства” далі- теплозабезпечуючий організації (споживачеві) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а саме: постачати теплову енергію на період дії цього договору (за виключенням нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія у точці розмежування балансової належності теплових мереж, відповідно до встановлених норм, а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Сторони за цим договором затверджують температурний графік, який буде дотримано у точці розподілу, що є невід’ємною частиною цього договору, на підставі технічного обліку спеціалізованої організації, при виконаних споживачем налагоджувальних заходах, суб’єкт відносин у сфері теплозабезпечення зобов’язується регулювати діяльність відносин сторін у сфері тепло забезпечення в рамках діючого законодавства.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що сторони зобов’язуються керуватися Законом України «Про теплопостачання», постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, що затверджені Наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14 лютого 2007, Правилами користування тепловою енергією, що затверджені КМ України № 1198 від 03.10.2007.

Вказаний договір підписаний з боку відповідача -1 із зауваженнями.

Як зазначено, судом вище 03.09.2015 року між сторонами договору складено протокол погодження розбіжностей до договору №1954, в якому з боку відповідача-1 вказано, що залишились не погоджені пункти 2.5, 3.4, 3.8, п.п .5 пункту 4.3 договору.

Так, зокрема пункт 2.5 договору №1954, в редакції позивача наступного змісту: «…місячний об'єм споживання споживачем теплової енергії визначається на підставі показань вузла обліку, розміщеного у споживача, відповідно до затвердженого температурного графіку і діючого температурного режиму. Місячні витрати теплоносія на поповнення теплової мережі визначаються на підставі показань лічильника теплоносія, який встановлений на межі балансової належності – з моменту його введення в експлуатацію. У випадку пошкодження вузла обліку споживача, або у випадку відсутності до нього безпечного доступу у погодженій із споживачем на час зняття показань добовий та місячний об‘єм споживання споживачем теплової енергії буде визначений відповідно до показань вузла обліку, встановленого у теплосиловому цеху виконавця (далі- вузел обліку виконавця), який у цей час буд вважатись комерційним…До моменту введення в експлуатацію лічильника теплоносія, який встановлений на межі балансової вартості, місячні витрати теплоносія визначаються на підставі показань лічильника підживлення теплоносія, що встановлений у теплосиловому цеху виконавця. …. »

Відповідач-1 викладає пункт 2.5 договору №1954 в наступній редакції; «…Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплогенеруючої та теплозабезпечуючої. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплогенеруючої організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковий період … » .

Відповідач -1 не погоджується з позицією позивача щодо можливості обліку споживання теплової енергії за двома комерційними приладами, навіть якщо один вийшов з ладу.

Також, не погоджений пункт договору 3.4 щодо строків здійснення остаточного розрахунку по договору та п.3.8 щодо покладення на споживача збитків по договору.

Окрім того, непогоджений п.п.5 пункту 4.3 договору, який був відсутній в самому проекті договору та добавлений позивачем в редакції протоколу розбіжностей в редакції позивача, підпункт викладений в наступній редакції: «…у разі несвоєчасного вживання споживачем заходів щодо усунення виявлених порушень за п.п. 8, пп.4.2, що призвело до витоку теплоносія, більшого, ніж нормативні середньорічні втрати теплоносія, складати трьохсторонній акт про втрати теплоносія із системи опалення згідно з показів вузла обліку та внести вартість понесених затрат в рахунок для плати. Нормативні втрати розраховуються відповідно діючих норм і правил та умов договору. Собівартість поновлення теплоносія складає 124,72 грн. за 1 кв. куб. Розрахунок собівартості поновлення теплоносія може переглядатися виконавцем у зв‘язку зі зміною вартості складових розрахунку. У такому випадку розрахунок собівартості поновлення теплоносія затверджують всі сторони договору, який є невід‘ємною частиною цього договору… ».

За редакцією відповідача-1 п.п.5 п.4.3 договору пропонується викласти наступним чином: «…у разі несвоєчасного вживання споживачем заходів щодо усунення виявлених порушень за п.п. 8, пп.4.2, що призвело до витоку теплоносія, більшого, ніж нормативні середньорічні втрати теплоносія, складати трьохсторонній акт про втрати теплоносія із системи опалення згідно з показів вузла обліку та внести вартість понесених затрат в рахунок для плати. Нормативні втрати розраховуються відповідно діючих норм та правил. Розрахунок собівартості поновлення теплоносія затверджують всі сторони договору, який є невід‘ємною частиною договору…».

Представником позивача в судовому засідання запропоновано призначити у справі судову експертизу, оскільки на думку позивача для з‘ясування питання розрахунку собівартості поновлення теплоносія та питання щодо включення до тарифу по договору собівартості поновлення теплоносія необхідні спеціальні знання, а розрахунок тарифу дуже складний. Представник відповідача – 1 в судовому засіданні не заперечили проти призначенні у справі судової експертизи. У зв‘язку з заявленим клопотанням, розгляд справи відкладено з метою сформування сторонами питань, на вирішення яких слід дати відповідь експерту. Проте сторони явку своїх представників не забезпечили, письмових пояснень не надали.

За таких обставин, враховуючи те, що сторонами не погоджені пункти договору стосовно розрахунку собівартості поновлення теплоносія та стосовно порядку здійснення розрахунку такої собівартості у разі витоку теплоносія, більшого, ніж нормативні середньорічні втрати теплоносія; не погоджені складові такого розрахунку, а також не надано відповіді чи входить до складу тарифу на послуги передбаченого п. 2.2 договору собівартість втрати теплоносія, не надано розрахунку тарифу на послуги по договору, у суду відсутня можливість перевірити доводи позивача та відповідача-1 та вирішити спір по суті без застосування спеціальних знань, тому приходить до висновку про необхідність призначити у справі судову експертизу.

Згідно зі статтею 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

При цьому, в силу ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

З огляду на викладене, суд вважає, що встановлення правомірності розрахунку позивача собівартості поновлення теплоносія у розмірі 124,72 грн. за 1 кв. куб., який визначений позивачем у п.п.5 п. 4.3 протоколу погодження розбіжностей до договору № 1954; встановлення складових розрахунку собівартості поновлення теплоносія у разі витоку теплоносія, більшого, ніж нормативні середньорічні втрати теплоносія та встановлення включення або не включення до складу тарифу на послуги з центрального опалення собівартості поновлення теплоносія у разі витоку теплоносія, більшого, ніж нормативні середньорічні втрати теплоносія, входить до предмету доказування вимог позивача про викладення підпункту 5 п. 4.3 договору №1954, вказані факти можуть бути перевірені та розрахунок здійснений тільки застосовуючи спеціальні знання, яким суд не володіє та таки факти не можуть бути замінені іншими засобами доказування.

За таких обставин, у справі призначається судова експертиза, питання на вирішення експерту остаточно визначаються судом.

Згідно з п.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Оскільки позивачем запропоновано призначити експертизу, суд вважає за доцільне покласти на нього оплату вартості її проведення з подальшим розподілом судових витрат під час винесення кінцевого процесуального документу у зазначеній справі відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Згідно п. 1.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.98 року експертиза проводиться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування.

Враховуючи наведене, керуючись положеннями ст. ст. 41, 42, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Призначити у справі № 905/2774/15 судову експертизу, проведення якої доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (84112, Донецька область, м. Слов‘янськ, вул. Рози Люксембург, 67), направивши для цього на адресу інституту матеріали справи № 905/2774/15.

2. На вирішення експерту поставити наступні питання:

1) Чи підтверджується документально визначений Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко" розмір собівартості поновлення теплоносія на рівні 124,72 грн. за 1 кв. куб. (п.п.5 п. 4.3 договору про надання послуг з постачання теплової енергії №1954 від 04.08.2015 в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.09.2015 )?.

2) Чи відповідає метод визначення розміру собівартості поновлення теплоносія на рівні 124,72 грн. за 1 кв. куб. (п.п.5 п. 4.3 договору про надання послуг з постачання теплової енергії №1954 від 04.08.2015 в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.09.2015 ) постанові Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, що затверджені Наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14 лютого 2007, Правилами користування тепловою енергією, що затверджені КМ України № 1198 від 03.10.2007?

3) Чи входить до складу тарифу на послуги з центрального опалення, передбаченого п. 2.2 проекту договору №1954 собівартість поновлення теплоносія у разі витоку теплоносія, більшого, ніж нормативні середньорічні втрати теплоносія?

4) Який метод та які показники слід застосувати для визначення розміру собівартості поновлення теплоносія у разі витоку теплоносія, більшого, ніж нормативні середньорічні втрати теплоносія у відносинах по договору №1951?

3. Зобов'язати позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інкор і Ко" здійснити попередню оплату вартості експертного дослідження на підставі відповідної вимоги Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз. Питання про розподіл витрат на проведення судової експертизи буде вирішено під час прийняття рішення у справі відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

4. Зобов'язати сторін по справі при проведенні експертизи не перешкоджати експерту в проведенні судової експертизи.

5. Попередити експерта (експертів) про відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

6. Зобов'язати експерта, який буде проводити експертизу, направити висновки за результатами проведення даної судової експертизи до господарського суду Донецької області протягом 5 днів з моменту закінчення проведення судової експертизи.

7. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.М. Огороднік