Рішення № 54576481, 22.12.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.15р. Справа № 904/9429/15За позовом Комунального закладу охорони здоров'я Дніпродзержинської міської ради "ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №3", м. Дніпродзержинськ

до Приватного підприємства "ПРОМРЕМСЕРВІС", м. Дніпродзержинськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 15 337,20 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №1ю від 03.01.13р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю №114-01/15 від 20.08.15р.

від третьої особи: ОСОБА_3, представник за довіреністю № 15-75 від 06.08.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.15р. порушено провадження у справі № 904/9429/15 за позовом Комунального закладу охорони здоров'я Дніпродзержинської міської ради "ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ № 3" (далі-позивач) до Приватного підприємства "ПРОМРЕМСЕРВІС" (далі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області (далі - третя особа) про стягнення 15 337,20 грн. Справу призначено до розгляду на 14.12.15р.

14.12.15р. у судовому засіданні оголошено перерву до 22.12.15р.

22.12.15р. повноважний представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

Повноважний представник третьої особи в судовому засіданні заявлені позовні вимоги позивача підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.12.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.14р. між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 06-14/КР по об'єкту "Капітальний ремонт будівлі КЗОЗ "Центр ПМСД № 3 амбулаторія № 6 по вул. Скаліка, 3 в м.Дніпродзержинськ" (покрівля) (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, за завданням позивача, відповідач зобов'язується на свій ризик та у відповідністю з проектно-кошторисною документацією виконати роботи по об'єкту "Капітальний ремонт будівлі КЗОЗ "Центр ПМСД № 3 амбулаторія № 6 по вул. Скаліка, 3 в м. Дніпродзержинськ" (покрівля) (далі - роботи), а позивач зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 1.2. Договору обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та узгодженого зменшення сторонами ціни Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна робіт розрахована на підставі проектно-кошторисної документації та дорівнює:

- ціна робіт без ПДВ - 113 714,60 грн.

- ПДВ (20%) - 22 742,92 грн.

- ціна робіт з ПДВ - 136 457,52 грн.

За приписами п. 3.2. Договору ціна Договору може бути зменшена тільки за взаємною згодою сторін.

Як зазначено у п. 3.3. Договору, договірна ціна робіт визначена відповідно до державних будівельних норм України.

Положеннями п. 3.4. Договору передбачено, що ціна робіт (без зміни обсягу робіт) може змінюватися за взаємною згодою сторін, якщо:

- зміна ціни відбувається в бік зменшення;

- з дати набрання чинності Договору, в межах передбачених строків його виконання, відбулися зміни ставок обов'язкових платежів, що безпосередньо вплинули на ціну Договору пропорційно таким змінам;

- наявні підстави, передбачені порядком, визначеним будівельними нормами, встановленими органами державної влади.

Оплата робіт здійснюється позивачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача згідно актів виконаних робіт та наданого ним рахунку по мірі надходження бюджетних коштів на розрахункові рахунки позивача (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору за не виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно законодавства України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного його виконання, а у частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 10.1. Договору).

Як зазначає позивач, відповідачем були виконані роботи передбачені умовами Договору, які позивачем були оплачені в повному обсязі.

Але, на підставі ревізії фінансово-господарської діяльності комунального закладу Дніпродзержинської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3", за період з 01.03.13р. по 30.06.15р., та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.11р. по 30.06.15р. державною фінансовою інспекцією встановлено, що відповідачем було завищено обсяги виконаних по вищевказаному Договору будівельних робіт по ОСОБА_2 ф.№ КБ-2в на загальну суму 15337,20 грн. з ПДВ (ОСОБА_2 ревізії державної фінансової інспекції від 30.09.15р. № 830-21/16 - далі ОСОБА_2 ревізії від 30.09.15р.).

На підставі встановлених державною фінансовою інспекцією порушень з боку відповідача, позивач листом № 416/105 від 08.10.15р. просив відповідача повернути зайво сплачені бюджетні кошти у розмірі 15 337,20 грн.

В свою чергу відповідач листом № 130.01/15 від 13.10.15р. повідомив позивача, що останній не отримував від позивача зайві кошти за ремонт покрівлі чи інші види робіт.

Позивач зауважує, що з метою досудового врегулювання спору останнім на адресу відповідача було направлено вимогу № 425/1-05 від 15.10.15р., відповідно до якої позивач вимагав терміново, у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги, повернути зайво сплачені бюджетні грошові кошти у розмірі 15 337,20 грн. Вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача зайво сплачені грошові кошти у розмірі 15 337,20 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Посилаючись на ОСОБА_2 ревізії від 30.09.15р. відповідач звертає увагу суду на те, що у відповідності до пункту 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.06р. №550 «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами», з метою підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку об'єкта контролю контролюючими органами можуть проводитися зустрічні звірки на підприємствах, в установах та організаціях. Пунктом 16 цієї ж Постанови визначено, що ревізія проводиться шляхом: фактичної перевірки, що передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних спеціалістів контролюючого органу або інших органів, підприємств, установ та організацій. Посадові особи контролюючого органу мають право вимагати від керівників об'єкта контролю організацію та проведення фактичної перевірки в присутності посадових осіб контролюючого органу та за участю матеріально-відповідальних осіб, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представників суб'єкта господарювання - виконавців робіт. Однак, як зазначає відповідач, контролюючим органом зустрічна звірка не проводилась з невідомих причин. Більш того, про проведення контрольних обмірів відповідачу повідомлено не було, до участі в їх проведенні представника виконавця робіт запрошено не було.

Відповідач зауважує, що достовірність викладених даних в наданому позивачем акті контрольних обмірів ставить під сумнів той факт, що в ньому відображено «представника підрядника» - виконроб ОСОБА_4, який взагалі не брав участі в контрольних обмірах з тієї причини, що йому не було відомо про їх проведення. Слід вважати, що на місці проведення контрольних обмірів - покрівлі лікарні, акт контрольних обмірів складатись не міг, оскільки інформація в ньому відображена за допомогою технічних засобів. Отже, він був надрукований або до контрольних обмірів або після їх проведення. А відтак туди було внесено завідомо неправдиву інформацію, зокрема таку, як присутність на контрольних обмірах заступника директора підприємства - ОСОБА_4 За таких обставин та враховуючи навіть ненадання акту контрольних обмірів для підписання відповідачу - підписаний з боку відповідача він бути не міг.

Крім того, як зазначає відповідач, з викладеної в акті контрольних обмірів інформації (на чому й ґрунтуються позовні вимоги позивача) та методом простих математичних підрахунків відповідачем було встановлено, що зазначена розбіжність суми в гривнях між фактично виконаними об'ємами і тими, що зазначено в актах виконаних робіт, складає 371,07 грн. Чим обґрунтована решта позовних вимог позивача, а саме щодо стягнення суми 14 966, 13 грн. - зі змісту позовної заяви незрозуміло, що не дає можливості надати ґрунтовні пояснення по суті позову в цій частині.

Також відповідач вказує на те, що ОСОБА_2 ревізії від 30.09.15р. складений головним державним фінансовим інспектором Дніпродзержинської ДФІ, який не є експертом або фахівцем у галузі будівельних робіт.

Як вказує відповідач, останній свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, розрахунок за виконані роботи позивачем здійснено повністю. Крім того, виконання відповідачем та прийняття позивачем робіт підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, які підписано позивачем та представником технічного нагляду без зауважень. При цьому, сума, перерахована відповідачем, не перевищує ціну договору, визначену сторонами у Договорі. Так, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами Договору і не можуть їх змінювати. У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку. У такому випадку, посилання позивача на ОСОБА_2 ревізії від 30.09.15р., як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними.

За таких обставин, як вказує відповідач, позивач не надав суду докази порушення відповідачем зобов'язань, докази наявності прямого причинного зв'язку між збитками та порушенням зобов'язання, доказів вжиття заходів щодо зменшення суми збитків.

Щодо відсутності у об'єкта контролю відповідної виконавчої документації відповідач зазначає про те, що на виконання п. 6.3. Договору та у відповідності до норм чинного законодавства України, а саме Державних будівельних нормам і правил, відповідачем була вчасно складена та передана позивачеві вся виконавча документація, належним чином завірені копії якої долучено до матеріалів справи.

За таких умов та враховуючи викладене вище, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають (аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України по справі №922/204/14 від 27.08.14р.).

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пунктів 1-3 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У відповідності до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 371,07 грн., оскільки ОСОБА_2 контрольних обмірів та обстежень обсягів виконаних робіт від 22.09.15р., який складений за участю представників обох сторін, виявлено розбіжність суми в гривнях між фактично виконаними об'ємами і тими, що зазначено в актах виконаних робіт на загальну суму 371,07 грн.

Крім того, відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 1 та 2 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності з вимогами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, що полягає у порушенні зобов'язання (невиконання або виконання його з порушенням умов), та завдання у зв'язку з цим збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Виходячи з наведеного та встановлених фактичних обставин справи, враховуючи, що позивачем не доведено порушення відповідачем своїх зобов'язань, передбачених Договором, та спричинення у зв'язку з цим збитків у розумінні статті 22 ЦК України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача у якості збитків та спонукання відповідача до коригування вартості робіт після виконання Договору.

При цьому господарський суд вважає безпідставним посилання позивача на акт Державної фінансової інспекції, як на беззаперечний доказ завдання збитків, оскільки встановлені органами державної контрольно-ревізійної служби при проведенні контрольних заходів факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України, тобто сам лише акт перевірки не є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків та не звільняє сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

Крім того, ОСОБА_2 ревізії від 30.09.15р. складений Головним державним фінансовим інспектором Дніпродзержинської ОДФІ, який не є експертом або фахівцем у галузі будівельних робіт.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що виявлення державною фінансовою інспекцією порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно із п. 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.06р. №550 акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Відповідно до п. 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, в тому числі, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВГСУ від 15.12.15р. по справі №910/14898/15 та від 02.12.15р. по справі № 910/5793/15-г та у постанові Верховного Суду України від 22.01.13р. по справі №5006/18/13/2012.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 22, 509, 525, 526, 611, 623, 627, 629, 853 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ПРОМРЕМСЕРВІС" (51918, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31045036) на користь Комунального закладу охорони здоров'я Дніпродзержинської міської ради "ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ № 3" (51931, м. Дніпродзержинськ, пр. Леніна, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 37906491) 371,07 грн. (триста сімдесят одну грн. 07 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 29,47 грн. (двадцять дев'ять грн. 47 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 24.12.15р.

Суддя ОСОБА_5