Рішення № 54576469, 22.12.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/5508/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/2198/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Ільченко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

на заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням , -

в с т а н о в и л а :

13 жовтня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вищезазначеним позовом і свої вимоги мотивував тим, що 08 травня 2014 року був оформлений договір дарування квартири АДРЕСА_1. Згідно цього договору він став власником вказаної квартири. Однак, в квартирі з 29 жовтня 2008 року зареєстрована відповідачка ОСОБА_3, яка ніколи там не проживала. Вона була зареєстрована в квартирі колишньою власницею квартири, але фактичне місце її проживання не відоме. Будь-які речі належні відповідачці в квартирі відсутні, тому просив ухвалити рішення про визнання відповідачки такою, що втратила право користування належною йому на праві власності квартирою.

Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2014 року визнано ОСОБА_3 втратившою право користування житлом у квартирі №6, розташованій по вул. Горького,7а в м. Шостка Сумської області.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідачка на підставі письмового договору найму з попередньою власницею квартири була зареєстрована і проживала в спірній квартирі, оскільки проживала разом з онуком власниці, а тому вважає, що вона не втратила право користування нею.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника відповідачки, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за місцем реєстрації ОСОБА_3 в квартирі №6 за адресою вул. Горького,7а в м. Шостка не проживає, не є власником цієї квартири, її особистих речей в приміщенні немає, жодних дій, які б свідчили про наявність у неї інтересу до цього житла протягом усього часу її відсутності не вчинила, а тому на підставі ст.71 ЖК України її необхідно визнати такою, що втратила право користування цим житловим приміщенням:

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи , та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Місцевим судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується копією договору дарування квартири укладеного 8 травня 2014 року між ним та ОСОБА_6 та посвідченого державним нотаріусом Шосткинської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 (а.с.4,52).

Відповідно до довідки Державного комітету архітектури, будівництва та комунальної політики Житлово-експлуатаційної дільниці №1 від 17 липня 2014 року, в квартирі АДРЕСА_3 була зареєстрована ОСОБА_8 та на даний час зареєстрована ОСОБА_3 (з 29.10.2008р.) (а.с.3,49).

Як вбачається з копії договору найму від 24 жовтня 2008 року між колишньою власницею квартири ОСОБА_8 та відповідачкою ОСОБА_3 (на той час Калініченко) С.А. виникли правовідносини, які випливають з договору найму житла за яким власник безоплатно передала наймачу для проживання квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1 і сторони узгодили можливість розірвання договору з ініціативи однієї із сторін, попередивши про це за 1 місяць (а.с.36,53).

29 грудня 2009 року ОСОБА_8 померла (а.с.5,50).

Після її смерті спірну квартиру успадкував онук померлої ОСОБА_6, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченого 6 травня 2014 року Шосткинською міською державною нотаріальною конторою.

Конституцією (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2 ,4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Колегія суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивач, як власник нерухомого майна має право на захист свого порушеного права на безперешкодне користування своїм майном. В той же час, судом не була врахована та обставина, що між попереднім власником квартири та відповідачкою був укладений письмовий договір найму (оренди) житла, а тому відповідно до ст.814 ЦК України, у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обовязки наймодавця.

Таким чином, позивач, як новий власник житла, набуваючи прав та обов'язків власника, стає зобов'язаним за договором житлового найму, укладеним попереднім власником. Тобто він автоматично в силу укладення договору дарування житла стає наймодавцем та до закінчення строку дії попереднього договору найму зобов'язаний дотримуватися прав наймача житла, а тому відповідно до умов укладеного договору найму мав право з власної ініціативи розірвати цей договір з відповідачкою, попередивши її про це за 1 місяць.

Крім того, позивач має право на звернення з позовом до суду про розірвання договору найму також з підстав передбачених п.п.1,2 ч.2 ст.825 ЦК України, або у разі необхідності використання житла для свого проживання та членів його сімї, розірвати з відповідачкою договір найму з підстав передбачених ч.3 ст.825 ЦК України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, у порушення статей 213, 214 ЦПК України на вищезазначене уваги не звернув, не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, зокрема, не перевірив належним чином чи підтверджені відповідними доказами позовні вимоги позивача та чи підлягають задоволенню позовні вимоги у спосіб, визначений у позовній заяві, з урахуванням фактичних обставин справи та положень ст.ст.810, 814, 825 ЦК України.

Виходячи з вищезазначеного колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів , -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2014 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -