Ухвала суду № 54575289, 23.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8409/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Мартинова К. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Мартинової К.П.,

суддів Процик М.В., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду м.Одеси від 04 вересня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів у сумі 22109,4 доларів США за договорами банківського вкладу №SAMDN25000737413018.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ПАТ «КБ ПриватБанк» за договором банківського вкладу 22437,7 доларів США, де 20 000 доларів США - сума вкладу, 1508,4 доларів США проценти за користування вкладом, 929,3 доларів США 8% річних від простроченої суми вкладу після закінчення строку дії договору, 3% річних відповідно до положень ст.625 ЦК України в сумі 461,92 доларів США.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 04 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 на виконання договору №SAMDN25000737413018 від 03.09.2013 року 22899, 62 доларів США, де 20 000 доларів США сума вкладу, 2437,7 доларів США проценти, 461,92 доларів США -3% річних.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір на користь держави 4936 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, тому що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог .

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконатироботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03 вересня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір депозиту № SAMDN25000737413018 в іноземній валюті строком на 366 днів із виплатою 8% річних з періодом нарахування процентів по вкладу один місяць. За цим договором вкладник вніс на рахунок № 26357621619980 грошові кошти у розмірі 15000 доларів США.

ОСОБА_2 зареєстрований та постійно мешкає в місті ОСОБА_1. Однак, будучи моряком та по приходу в порт АР Криму оформив депозитний вклад в філії ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Севастополь.

Пунктом 1 вказаного договору передбачена можливість поповнення свого вкладу. 11.01.2014 року ОСОБА_2 переказав грошові кошти у розмірі 5000 доларів з картки № 5457092024089447 на поповнення депозиту № SAMDN25000737413018. Факт переказу коштів підтверджено випискою банку по картці власника № 545092024089447, яка належить позивачу.

Договір депозиту був укладений на строк до 03 листопада 2014 року.

Відповідно до п. 4, п.5 договору його дія припиняється з виплатою вкладнику всієї суми вкладу разом з процентами.

10.12.2014 року ОСОБА_2 звернувся до банку з письмовою вимогою припинити дію договору депозиту та повернути йому суму депозиту та проценти за ним.

Банк відмовився виконати умови договору та повернути кошти через окупацію Криму, оскільки кошти вкладником вносилися на території АР Крим, на якій через окупацію припинено діяльність філій банку.

Оскільки строк дії договору депозиту сплив, банк на вимогу вкладника не повертає його грошові кошти та відсотки за договором суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки зобов»язання повинні виконуватися належним чином обома сторонами цього зобов»язання, відповідно до ст.ст. 526, 610, 611, 625, 1060, 1061 ЦК України.

Посилання апеляційної скарги на те, що позивач не надав доказів наявності грошових коштів на рахунку на момент розгляду справи та не надав доказу поповнення вкладу 11.01.2014 року є безпідставними та спростовуються наданими банком та належно завіреними виписками по карті рахунку № 5168742024737490 за період з 01.01.2014 року по 25.11.2015 року та виписку по основній картці № 5457092024089447 за період з 01.01.2014 року по 25.11.2015 року, в яких відображено також рух коштів по договору SAMDN25000737413018. З цих даних вбачається, що дійсно між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір депозиту №SAMDN25000737413018, на рахунок якого також 11.01.2014 року поступили кошти у розмірі 5000 доларів США.

Посилання апеляційної скарги на неправильність нарахування відсотків за користування депозитними коштами позивача у розмірі 3% річних також безпідставні. Позивачем надані детальні розрахунки процентів за договором депозиту, які знаходяться в матеріалах справи. Відповідачем не надано своїх розрахунків цих процентів, тому суд прийшов до правильного висновку про вирішення справи на підставі наданих доказів.

ОСОБА_2 є громадянином України, ПАТ КБ «Приватбанк», з яким укладено договір депозиту, також знаходиться на території України. Всі питання щодо неможливості доступу до майна та інше стосуються лише відповідача як юридичної особи, яка самостійно несе всі ризики своєї господарської діяльності.

Справа розглянута судом відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах

справи, належність та допустимість яких перевірена судом та їм надана оцінка в рішенні суду та спір вирішено відповідно до загальних засад цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності / ст. 3 ЦК України /.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої

інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 305, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 04 вересня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий К.П. Мартинова

Судді М.В. Процик

ОСОБА_4