Рішення № 54573815, 16.01.2013, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 1513/2198/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Масленикова О.А.,

при секретарі Д'яченко М.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1

до

ОСОБА_3

про

стягнення заборгованості по аліментах та пені за прострочення сплати аліментів

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості по аліментах та пені за прострочення сплати аліментів.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали заявлені позовні вимоги та вказали, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 18.02.1995 року по 09.09.2011 року, коли за рішенням Кілійського районного суду шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу сторін народились діти - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу знаходяться на утриманні матері. За рішенням суду з відповідача ОСОБА_3 присуджено до стягнення на користь позивача аліменти в твердій грошовій сумі по 700 гривень в місяць на утримання кожної дитини. Однак в звязку з неналежним виконанням свого обовязку по сплаті аліментів, за відповідачем згідно розрахунку державного виконавця за період з 22.04.2011 року по травень 2012 року утворилась заборгованість за аліментами в сумі 17620 гривень. Крім того, з травня по липень 2012 року відповідач не сплатив ще 1400 гривень аліментів. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за аліментами складає 20420 гривень. Позивач вважає, що крім виплати заборгованості, відповідач має сплатити пеню за прострочення сплати аліментів, яка розрахована ним виходячи з того, що 1 відсоток від суми заборгованості за аліментами складає 204,20 гривень /20420/100?1/, а загальна кількість днів з 22 квітня 2011 року по 31 липня 2012 року, за які прострочено сплату аліментів, складає 465 днів, в звязку з чим сума пені розрахована позивачем становить: 204,20?465=9495,3 гривень. З огляду на наведене позивач та її представник просили суд задовольнити позов та стягнути з відповідача 20420 гривень заборгованості за аліментам та 9495,3 гривень пені за прострочення сплати аліментів, всього 29915,3 гривень.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти позову ОСОБА_1 та в його обґрунтування вказали, що відповідач не мав можливості своєчасно сплачувати аліменти, які були присуджені з нього за судовим рішенням, в звязку з відсутністю заробітку та необхідністю проходити лікування. На даний час заборгованість з аліментів погашено та відповідачем перераховано позивачу 23120 гривень в рахунок аліментів за 2011-2012 роки. Як пояснив відповідач, для того, щоб погасити заборгованість, він мав позичати гроші. Зазначають, що позов є необґрунтованим та просили відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані докази по справі, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 9 вересня 2011 року в цивільній праві № 2-2914/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено та розірвано шлюб між сторонами. Вказане рішення суду набрало законної сили 20.09.2011 року.

Судом встановлено, що сторони по справі є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження серії І-ЖД № 091301 та І-ЖД № 321479, копії яких містяться в матеріалах справи /а.с. 7-8/.

Згідно наданого позивачем розрахунку державного виконавця, затвердженого начальником ВДВС Кілійського РУЮ 7 червня 2012 року, заборгованість по стягненню аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 700 гривень на кожну дитину, починаючи з 22.04.2011 р. до 04.01.2015 р. на двох дітей, після чого до 27.01.2019 р. на одну дитину, - за період з квітня 2011 року по травень 2012 року становить 17620 гривень.

Згідно наданого представником відповідача в судовому засіданні розрахунку державного виконавця, затвердженого начальником ВДВС Кілійського РУЮ 7 червня 2012 року, заборгованість по стягненню аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 700 гривень на кожну дитину, починаючи з 22.04.2011 р. до 04.01.2015 р. на двох дітей, після чого до 27.01.2019 р. на одну дитину, - за період з квітня 2011 року по жовтень 2012 року становить 23120 гривень.

Як вбачається з наданої відповідачем в судове засідання квитанції № 47, 01.11.2012 року ним через Кілійське відділення № 17 ПАТ Імексбанксплачено на відповідний рахунок ВДВС Кілійського РУЮ 23120 гривень заборгованості по аліментах. Факт погашення вказаної суми заборгованості підтвердили в судовому засіданні також позивач та її представник.

З наданої відповідачем в судове засідання квитанції № 97 вбачається, що 14.01.2013 року через Кілійське відділення № 17 ПАТ Імексбанкна рахунок ВДВС Кілійського РУЮ ним перераховано 500 гривень аліментів за грудень 2012 року.

Як вбачається з виписного епікризу № 13424 із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_3 з 14.06.2010 по 24.06.2010 року знаходився на лікуванні в Одеській обласній клінічній лікарні з діагнозом Солітарна киста верхнього полюса правої нирки. Хронічний простатит.

Як вбачається з виписки № 8395/332, виданої Одеською обласною клінічною лікарнею, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 знаходився на лікуванні у відділенні мікрохірургії вказаного лікувального закладу з 04.04.2012 по 13.04.2012 року з діагнозом Контрактура Діпюітрена 1, 2, 4, 5 пальців правої кисті 3 ступеня, 3-4 пальців лівої кисті 2-3 ступеня. Проведене лікування: 06.04.2012 року усічення рубцево-зміненого долонного апоневрозу на правій кисті. Післяопераційний період без ускладнень, заживлення первинне. В задовільному стані виписаний на амбулаторне лікування за місцем проживання.

Як вбачається з виписного епікризу № 10137 із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_3 з 25.04.2012 по 05.05.2012 року знаходився на лікуванні в Одеській обласній клінічній лікарні з діагнозом Сечокамяна хвороба. Хронічний пієлонефрит, латентний перебіг.

Згідно повідомлення державного реєстратора Кілійської РДА від 18.05.2012 р. № 1.7.12-113, - 20 січня 2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 15361110002000586 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВОБондаренко, 32443896 на підставі: рішення засновників /учасників/ про ліквідацію юридичної особи.

Як вбачається з виписки № 829155/1301, виданої Одеською обласною клінічною лікарнею, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 знаходився на лікуванні у відділенні мікрохірургії вказаного лікувального закладу з 28.11.2012 по 04.12.2012 року з діагнозом онтрактура Діпюітрена 3 і 4 пальців лівої кисті 3 ступеня. Проведене лікування: 29.11.2012 року усічення рубцево-зміненого долонного апоневрозу на лівій кисті. Післяопераційний період без ускладнень, заживлення первинне. В задовільному стані виписаний на амбулаторне лікування за місцем проживання.

При вирішенні справи судом враховано і застосовано наступні положення діючого законодавства:

Відповідно до ст. 51 Конституції України - батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Аналогічні положення містить ст. 180 СК України.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і визнається сторонами, що в звязку з неналежним виконанням відповідачем обовязку по сплаті аліментів, покладеним на нього судовим рішенням, за ним утворилась заборгованість по сплаті аліментів, яка за період з квітня 2012 року по травень 2012 року становила 17620 гривень, а з квітня 2011 року по жовтень 2012 року вже складала 23120 гривень.

Порядок стягнення аліментів на виконання відповідного рішення суду передбачений ст. 74 Закону України Про виконавче провадження(далі Закон) і відповідно до ч. 9 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.

Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що станом на 01.11.2012 року заборгованість по аліментам на суму 23120 гривень погашена відповідачем.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментах в звязку з чим вважає, що вказані позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення аліментів, суд виходить наступного:

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 196 СК України - при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментіврозяснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Таким чином, під час розгляду справи суд повинен установити обставини, з якими закон повязує звільнення від відповідальності платника аліментів за їх прострочення або зменшення розміру неустойки.

Проте зменшити розмір неустойки можна після обрахування її суми за правилами ст. 196 СК України, а не зменшити розмір передбаченого законом відсотку.

Розрахована та предявлення до стягнення позивачем сума пені /неустойки/ за прострочення відповідачем сплати аліментів за період з квітня 2011 року по липень 2012 року становить 9495,3 гривень 20420гривень?100?465 днів.

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком, оскільки за змістом ст. 196 СК України правильним здійсненням нарахування неустойки є її обрахунок за кожен день прострочення конкретного місяця, а не за загальну кількість прострочених днів, як здійснено позивачем.

Виходячи з наведеного розмір неустойки /пені/ має бути розрахований помісячно, а саме:

1/ квітень 2011 р. 420 гривень?1%?8днів = 33,6 гривень;

2/ травень 2011 р. 1400 гривень?1%?31день = 434 гривні;

3/ червень 2011 р. 1400 гривень?1%?30днів = 420 гривень;

4/ липень 2011 р. 1400 гривень?1%?31день = 434 гривні;

5/ серпень 2011 р. 1400 гривень?1%?31день = 434 гривні;

6/ вересень 2011 р. 1400 гривень?1%?30днів = 420 гривень;

7/ жовтень 2011 р. 1400 гривень?1%?31день = 434 гривні;

8/ листопад 2011 р. 1400 гривень?1%?30днів = 420 гривень;

9/ грудень 2011 р. 1400 гривень?1%?31день = 434 гривні;

10/ січень 2012 р. 1400 гривень?1%?31день = 434 гривні;

11/ лютий 2012 р. 1400 гривень?1%?29днів = 406 гривень;

12/ березень 2012 р. 1400 гривень?1%?31день = 434 гривні;

13/ квітень 2012 р. 1400 гривень?1%?30днів = 420 гривень;

14/ травень 2012 р. 1400 гривень?1%?31день = 434 гривні;

15/ червень 2012 р. 1400 гривень?1%?30днів = 420 гривень;

16/ липень 2012 р. 1400 гривень?1%?31день = 434 гривні.

Таким чином, загальна сума неустойки /пені/ за прострочення сплати відповідачем аліментів за період з квітня 2011 по липень 2012 року включно згідно положень ст. 196 СК України має становити 6445,6 гривень.

Разом з тим, визначаючи належну до стягнення з відповідача суму неустойки суд виходить з того, що хоча ним не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що заборгованість з виплати аліментів у нього виникла в звязку з тяжким матеріальним становищем та для її погашення він повинен був позичати гроші, та, відповідно, ним не доведено, що утворення заборгованості за аліментами виникло з незалежних від нього причин, і в судовому засіданні встановлено, що фермерське господарство, засновником якого був відповідач, ліквідовано з його ініціативи, суд враховує, що деякий час протягом періоду за який за ОСОБА_3 утворилась заборгованість з виплати аліментів на користь позивача, він декілька разів був змушений за станом здоровя звертатись до лікувального закладу та знаходитись в ньому на стаціонарному лікуванні, що підтверджується частиною наданих ним суду медичних довідок, що на думку суду свідчить про те, що він був змушений в звязку з цим нести матеріальні витрати, які негативно мали позначитись на матеріальному становищі відповідача, як платника аліментів. З огляду на наведені обставини суд відповідно до положень ч. 2 ст. 196 СК України вважає за можливе зменшити належний до стягнення з відповідача розмір неустойки /пені/ за прострочення сплати аліментів та вважає такою, що підлягає до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 2000 гривень, в звязку з чим частково задовольняє позов у цій частині.

Судові витрати по справі підлягають до стягнення з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК, ст. ст. 180, 181, 196 СК України, Законом України Про виконавче провадження, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах та пені за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь ОСОБА_1 2000 гривень неустойки /пені/ за прострочення сплати аліментів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 229,4 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_8