Рішення № 54573725, 23.12.2015, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/6682/15-ц

Провадження № 2/500/3167/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Адамова А.С.,

при секретарі Хачатрян А.Т.,

за участю: представника позивачів ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

02.11.2015 року позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, звернулися до суду з позовними вимогами, якими просять суд встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцями ОСОБА_8, ОСОБА_9 та визнати за ними право власності на 1/4 та 1/16 часток (за кожним) домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Кутузова, № 187, м.Ізмаїл, Одеська область. Свої вимоги мотивують тим, що на підставі договору дарування від 21.08.1992 року ОСОБА_8 належав житловий будинок з надвірними спорудами по вул. Кутузова, 187 в м. Ізмаїлі Одеської області. 08.09.1998року ОСОБА_8 померла. За життя заповіт ОСОБА_8 не залишила. Після її смерті відкрилася спадщина на зазначений будинок та спадкоємцями стали: ОСОБА_4 (неповнолітній син), ОСОБА_5 (неповнолітня дочка), ОСОБА_6 дочка, ОСОБА_7 чоловік, ОСОБА_9 мати. На час смерті ОСОБА_8 у спадковому будинку проживали: ОСОБА_4 (неповнолітній син), ОСОБА_5 (неповнолітня дочка), ОСОБА_6 дочка, ОСОБА_9 мати, які спадщину прийняли фактично, оскільки вступили у володіння, управління житловим будинком. 13.03.2006 року ОСОБА_9 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на 1/4 частину житлового будинку по вул. Кутузова, 187 в м. Ізмаїлі Одеської області, яку вона прийняла фактично після смерті ОСОБА_8, але юридично своїх прав не оформила. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 стали: ОСОБА_2 син, та онуки за правом представлення: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Спадщину вони прийняли фактично, оскільки на день смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, та протягом шести місяців проживали разом спадкодавцем за однією адресою. Приватним нотаріусом їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, у звязку із тим, що ними відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР, п. 112, п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України 1994 року не вчинені дії, які свідчать про прийняття ними спадщини.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду зустрічну позовну заяву в якій просить визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9, померлої 13.03.2006 року, право власності на 1/16 частину домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Кутузова, № 187, м. Ізмаїл, Одеська область.

Ухвалою суду від 23.12.2015 року прийнята зустрічна позовна заява ОСОБА_2 та обєднана в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Представник позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні та визнав позовні вимоги за зустрічним позовом, не заперечував проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 визнав, не заперечував проти їх задоволення та підтримав свої позовні вимоги за зустрічним позовом, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_7, в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, надав до суду заяву про те, що проти задоволення позовних вимог не заперечує, на спадщину не претендує та просить суд розглядати справу за його відсутності.

У судовому засіданні були допитані у якості свідків ОСОБА_10Д.(сусідка позивачів та померлих), ОСОБА_11 (знайома сімї), ОСОБА_12 (сусідка), які пояанили, що позивачі на час смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 постійно проживали із померлими за адресою: вул.Кутузова, № 187, м. Ізмаїл, здійснювали ведення господарством, доглядали за домом, приймали участь у здійсненні ремонту будинку, тощо.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 21.08.1992 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_3 державної нотаріальної контори в реєстрі за №2/4388, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за №51/253 від 08.08.1996 року, ОСОБА_8 належав житловий будинок з надвірними спорудами по вул. Кутузова, 187 в м. Ізмаїлі Одеської області, що також підтверджено інформацією КП «Ізмаїльське МБТІ» за № 1903 від 08.12.2015 року (а.с. 7-9).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД № 409792 від 04.03.2015 року, виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції Одеської області ОСОБА_8 померла 08.09.1998 року (а.с. 13).

Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: вул.Кутузова, № 187, м. Ізмаїл Одеської області.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР(1963 рік), діючого на час відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За життя ОСОБА_8 заповіт не залишала, що підтверджено інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 41639040 від 29.09.2015 року (а.с. 28).

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_8 стали: ОСОБА_4 (неповнолітній син), ОСОБА_5 (неповнолітня дочка), ОСОБА_6 дочка, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження, укладення/розірвання шлюбу (а.с.17,20,21,23,24), ОСОБА_7 чоловік, ОСОБА_9 мати.

Інший спадкоємець ОСОБА_7 відмовився від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, що підтверджено відповідною заявою від 04.08.2006 року, посвідченою нотаріусом Кіровського нотаріального округу Ленінградської області, зареєстрованої в реєстрі за №1-1854. Крім того, із спадкодавцем він не проживав, що підтверджується показами свідків та вбачається із наявної у матеріалах справи копії рішення виконкому ОСОБА_3 міської ради від 19.11.1998р. №1368р.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР(1963 рік), що був чинний на час відкриття спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР(1963 рік), що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

На час смерті ОСОБА_8 у спадковому будинку проживали: ОСОБА_4 (неповнолітній син), ОСОБА_5 (неповнолітня дочка), ОСОБА_6 дочка, ОСОБА_9 мати, що підтверджено довідкою КП «Житсервіс-2» за № 694 від 19.10.2015 року (а.с. 25), та які спадщину прийняли фактично, оскільки в ступили у володіння, управління житловим будинком.

Згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 1368 від 19.11.1998 року ОСОБА_9 призначена опікуном над неповнолітньою ОСОБА_13 (а.с. 15).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД № 409791 від 04.03.2015 року, виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції Одеської області ОСОБА_9 померла 13.03.2006 року (а.с. 14).

Після смерті ОСОБА_9 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/4 частина житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: вул. Кутузова, № 187, м. Ізмаїл Одеської області, яку вона фактично прийняла після смерті дочки ОСОБА_8, але юридично своїх прав не встигла оформити.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_9 заповіт не залишала, що підтверджено інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 41639219 від 29.09.2015 року (а.с. 30).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Осіб, які мають право на обовязкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_9 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 стали: ОСОБА_2 син, онуки за правом представлення: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які спадщину прийняли фактично, оскільки на день смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, та протягом шести місяців проживали разом спадкодавцем за однією адресою, та син ОСОБА_2, який спадщину прийняв шляхом подачі заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк до нотаріуса.

Так, судом встановлено, що позивачі спадщину прийняли фактично, оскільки на день смерті спадкодавців, час відкриття спадщини, проживали та була зареєстровані зі спадкодавцями за однією адресою, що підтверджено прибудинковою книгою (а.с.10-12) та поясненнями свідків.

Іншій спадкоємець за законом першої черги ОСОБА_2 спадщину теж прийняв, оскільки подав до ОСОБА_3 державної нотаріальної контори Одеської області у встановлений законом строк відповідну заяву про прийняття спадщини, вхідний № 1242 від 07.09.2006 року спадкова справа №868.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_14 за № 479/01-16 від 29.09.2015 року, позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, у звязку із тим, що ними відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР, п. 112, п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України 1994 року не вчинені дії, які свідчать про прийняття ними спадщини (а.с. 26).

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення.

Суди встановлюють також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 256 ЦПК).

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 213-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт постійного проживання, управління та володіння спадковим майном ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зі спадкодавцем ОСОБА_8 на час відкриття спадщини, а саме на 08.09.1998 року за адресою: вул. Кутузова, 187, м. Ізмаїл, Одеська область.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зі спадкодавцем ОСОБА_9 на час відкриття спадщини, а саме на 13.03.2006 року за адресою: вул. Кутузова, 187, м. Ізмаїл, Одеська область.

Визнати за ОСОБА_6 в порядку спадкування право власності на 5/16 частин домоволодіння з надвірними спорудами та будівлями, розташованого за адресою: вул. Кутузова, № 187, м. Ізмаїл, Одеська область.

Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування право власності на 5/16 частин домоволодіння з надвірними спорудами та будівлями, розташованого за адресою: вул. Кутузова, № 187, м. Ізмаїл, Одеська область.

Визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування право власності на 5/16 частин домоволодіння з надвірними спорудами та будівлями, розташованого за адресою: вул. Кутузова, № 187, м. Ізмаїл, Одеська область.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, яка померла 13.03.2006 року, право власності на 1/16 частину домоволодіння з надвірними спорудами та будівлями, розташованого за адресою: вул. Кутузова, № 187, м. Ізмаїл, Одеська область.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2015р.

Суддя: ОСОБА_15