Ухвала суду № 54573638, 24.12.2015, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № Справа № 496/2895/15-к

Провадження № 1-кп/496/193/15

УХВАЛА

24 грудня 2015 року Біляївський районний суд

Одеської області

у складі:

головуючого судді - Крачкової С.В.

при секретарі Квашенко А.В.

за участю прокурора - Сторублевцевої О.В.

захисника - ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка матеріали кримінального провадження відносно

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працівника ППВКФ «Єва», проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно ст. 89 КК України не судимого

у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2М обвинувачується в тому, що 22.04.2015 року та 13.05.2015 року в ході проведення санкціонованої оперативної закупівлі наркотичних засобів, маючи намір на незаконний збут наркотичних засобів, збув закупнику ОСОБА_3 паперові згортки з речовиною рослинного походження, яка згідно висновку експерта є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабіс.

В судове засідання неодноразово не зявився свідок ОСОБА_3 ( анкетні дані змінені для забезпечення безпеки свідка), явку якого в судове засідання повинен був забезпечити прокурор, а ухвала суду від 29.10.2015 року про привід вказаного свідка в судове засідання не виконана, про причину невиконання доставки свідка суд не повідомлений.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, мотивуючи тим, що ризики, передбаченіст. 177 КПК Українине відпали, а саме, що обвинувачений може впливати на свідків та продовжувати злочинну діяльність, оскільки раніше був неодноразово судимим, ніде не працює. Крім того, просить врахувати, що за злочин, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник заперечують проти продовження строку утримання під вартою, посилаючись на те, що відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а неодноразове незабезпечення прокурором в судове засідання явку свідка обвинувачення не може бути підставою для тривалого утримання обвинуваченого під вартою без вироку суду.

В свою чергу обвинувачений та захисник заявили клопотання про заміну запобіжного заходу на домашній арешт. При цьому посилаються на те, що обвинувачений в силу ст. 89 КК України не має судимості, має постійне місце проживання та реєстрації, перебуває у шлюбі та має малолітню дитину, а за станом здоровя потребує лікування.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, а клопотання обвинуваченого та його захисника суд вважає можливим задовольнити з наступних підстав.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обирався 15.05.2015 року, а в подальшому тричі 9.07.2015 року, 7.09.2015 року та 29.10.2015 року продовжувався та минає 5.01.2016 року.

При вирішенні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого суд приймає до уваги наступне.

Відповідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на домашній арешт, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року. В зазначених справах Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою. При цьому Європейським судом вказано, що тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом» і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Під час розгляду клопотання відносно зміни обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу, судом вивчається можливість застосування відносно нього більш мякого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Кримінальне провадження призначалося до розгляду в судовому засіданні на 29 липня, 19 серпня, 7 вересня, 30 вересня, 29 жовтня та 24 грудня 2015 року. Згідно ч.3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобовязана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. В порушення цих вимог прокурором не забезпечена явка свідка обвинувачення та не надано доказів на підтвердження поважності причини його неявки та доставки в судове засідання згідно ухвали суду від 29 жовтня 2015 року, а також не доведено існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які він посилається в своєму клопотанні.

Отже, враховуючи викладене, оцінюючи сукупність обставин, а саме: відсутність у обвинуваченого ОСОБА_2 судимостей, наявність міцних соціальних звязків, постійного місця реєстрації та проживання, стан його здоровя та потребу в лікуванні, а також недоведення стороною обвинувачення ризику переховування обвинуваченого від судового слідства, впливу на свідків та продовження злочинної діяльності, суд вважає за можливе змінити ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на більш мякий - домашній арешт.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право зявлятися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, повязаних із виконанням покладених не неї зобовязань, використовувати електронні засоби контролю.

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим ОСОБА_2 процесуальних обовязків під час судового розгляду кримінального провадження.

При визначенні періоду доби, в який обвинуваченому забороняється залишати місце мешкання, суд враховує, що обвинувачений має постійне місце роботи та повинен матеріально забезпечувати себе та свою сімю, а тому вважає за необхідне обмежити період домашнього арешту нічним часом з 20.00 год. по 07.00 год.

Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,181,331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 - відмовити.

Клопотання обвинуваченого та його захисника задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, одруженому, має на утриманні малолітню дитину, працівнику ППВКФ «Єва», зареєстрованому та проживаючому: ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимому міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати житло, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Дослідне, вул. 50 років Жовтня, 14,, в період з 20:00 год. до 07:00 годин.

Покласти на ОСОБА_2 наступні обовязки:

- заборонити ОСОБА_2 залишати своє фактичне місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5 в період з 20.00 год до 07.00 год.;

- за першим викликом чи вимогою з'являтися до суду;

Розяснити обвинуваченому ОСОБА_2, що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК Українипрацівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право зявлятися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, повязаних із виконанням покладених на нього зобовязань, використовувати електронні засоби контролю.

Встановити строк домашнього арешту ОСОБА_2 на 2 місяця.

Початок строку дії ухвали суду обчислювати з 24.12.2015 року.

Закінчення строку дії ухвали - 21.02.2016 року.

Обвинуваченого ОСОБА_2 негайно звільнити з під варти в залі суду.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання Біляївському відділу поліції ГУ Національної поліції в Одеській області за місцем проживання обвинуваченого.

Біляївському відділу поліції ГУ Національної поліції в Одеській області негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту і повідомити про це суд.

Ухвала суду постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення остаточного рішення, окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: Крачкова С.В.