Вирок № 54571569, 24.12.2015, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/194/2015

130/1804/15-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2015 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Саландяк О.Я.,

секретаря: Райчук Б.А.,

з участю сторін та учасників кримінального провадження:

прокурора Новогребельця А.О.,

обвинуваченого та цивільного відповідача ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_3,

представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Жмеринці кримінальне провадження №1-кп/130/194/2015 (130/1804/15-к), внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020130000950 від 19.12.2014 року відносно

ОСОБА_1, 1983.09.06 року народження, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_1 по 3-му провулку Московському, б.14, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_2, військовозобов»язаного, працюючого менеджером з продажу ФОП «Задворна», раніше не судимого,-

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

в с т а н о в и в :

18.12.2014 року приблизно о 17.30 год. ОСОБА_1, перебуваючи в магазині «Продукти», який розташований в с.Могилівка Жмеринського району Вінницької області по вул. Першотравневій, 124, здійснював прийом замовлень згідно своїх службових обов»язків, перебуваючи на посаді менеджера з продажу ФОП «Задворна» м.Вінниця. Закінчивши роботу в магазині, ОСОБА_1 вийшов з приміщення магазину, на ганку якого між ним та місцевим жителем ОСОБА_3 виник конфлікт з приводу засліплення останнього фарами автомобіля, на якому ОСОБА_1 під»їхав до магазину. Під час даного конфлікту, ОСОБА_1, маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень, дістав із кишені своєї куртки кухонного ножа, яким умисно наніс три удари ОСОБА_3 в нижню частину живота. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням великого чепця та тонкої кишки, колото-різану рану в надлобковій ділянці справа.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 21 від 10.03.2015 року вказані ушкодження виникли від дворазової дії колюче-ріжучого предмету (предметів), яким міг бути і ніж, по давності утворення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення експертизи (18.12.2014 року). Проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з пошкодженням великого чепця та тонкої кишки за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя під час заподіяння. Колото-різана рана в надлобковій ділянці справа за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я або незначну стійку втрату загальної працездатності.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Потерпілим та цивільним позивачем ОСОБА_3 заявлено цивільний позов у відшкодування 25000 грн. матеріальної та 50000 грн. моральної шкоди.

Обвинувачений та цивільний відповідач ОСОБА_1 винуватим себе у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України не визнав, заявлений цивільний позов не визнав. У судовому засіданні дав покази, які свідчать про часткове визнання вини, суду показав, що він працює менеджером з продажу ФОП «Задворна» м.Вінниця з 2010 року, а з 2013 року обслуговує с.Могилівку та працює із свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким поставляє товари господарської групи, які є власниками магазину «Продукти». В його обов»язки входить доставка товару та отримання коштів. 18.12.2014 року, близько 17.30 год. в робочий час він приїхав на належному ОСОБА_7 автомобілі «Сітроен» сірого кольору в с.Могилівку Жмеринського району Вінницької області. По дорозі до магазину прохожих не пам»ятає. Автомобіль залишив біля магазину «Продукти». На порозі магазину, коли ОСОБА_1 заходив, були якісь люди, яких він не знає. Приблизно через дві хвилини за обвинуваченим до магазину зайшов раніше невідомий йому ОСОБА_3 та зробив зауваження ОСОБА_1 про те, що в населеному пункті треба використовувати ближнє світло фар автомобіля, щоб не засліплювати прохожих та йому його поведінка здалась агресивною. На це обвинувачений повідомив, що в нього просто таке яскраве світло ближніх фар. Тоді ОСОБА_3 повідомив, що він чекає на вулиці. В магазині обвинувачений звернувся до продавця та власника щодо повернення йому заборгованості за поставлений в минулому товар на суму 1330 грн., дістав зошит, накладну. ОСОБА_1 здійснював розрахунки із ОСОБА_6, яка передала йому в рахунок минулого боргу 1330 грн. купюрами різного номіналу, кошти передала особисто йому. Обвинувачений дістав із внутрішньої кишені гроші, у сумі близько 18 тисяч грн., які отримав протягом того дня та посортував купюри, гроші поклав назад до кишені. Вважає, що ОСОБА_3, який в цей час стояв позаду, та обвинувачений бачив його «боковим зором», міг бачити і порядок розрахунків і значну суму коштів, що була наявна в нього. Дійсно в магазині було штучне освітлення свічки та ліхтарі. До ОСОБА_3 підходила ОСОБА_5, щось його питала, а потім ОСОБА_3 придбав пиво в магазині, розрахувався та пішов. Обвинувачений показав кухонний ніж «Трамонтіна», який пропонував в якості товару ОСОБА_6 Даний ніж він без упаковки поклав до правої зовнішньої кишені своєї куртки. Перебував в магазині близько 25 хвилин, оформив замовлення. Хотів вийти, але через скло зачинених металопластикових дверей бачив, що ОСОБА_3 стоїть на порозі. Тоді ОСОБА_1, розуміючи, що в нього закінчився робочий день, купив в магазині щось поїсти, перекусив, та коли побачив, що перед магазином нікого немає, вийшов в тамбур, а звідти через відчинені на ліву сторону вхідні двері на вулицю. ОСОБА_3 стояв на ганку праворуч та одразу, тримаючи дві скляні пляшки пива в лівій руці, правою взяв ОСОБА_1 за куртку, прижав до стіни та сказав, щоб той давав гроші. ОСОБА_1 не кричав, не чинив опору. Тоді ОСОБА_3, потягнув правою рукою за комір куртки обвинуваченого та вдарив лоб обвинуваченого об своє коліно та повторив вимогу дати гроші. ОСОБА_1 відчув запах алкоголю від ОСОБА_3 Коли ОСОБА_1 не відреагував, ОСОБА_3 кулаком правої руки, наніс спочатку один удар в лівий висок обвинуваченого, а потім ще один удар. Обвинувачений подумав, що у нього вдома дружина, яка знаходиться на восьмому місяці вагітності та при собі значна сума коштів, а тому запанікував, думав як вирватись та добігти до автомобіля, щоб зачинитись, із правої зовнішньої кишені дістав правою рукою кухонного ножа, якого перед тим пропонував в магазині як товар, та почав робити рухи від себе у напрямку потерпілого, тримаючи ніж за ручку, лезом від себе, нижче пояса. Робив рухи нерозбірливо, можливо отримані потерпілим тілесні ушкодження і є наслідком його дій, однак умислу завдати тілесні ушкодження обвинувачений не мав, захищався. Припинив розмахувати ножем тоді, коли обвинувачений його відпустив, можливо і внаслідок отриманих поранень. До магазину, де знаходились продавці, не побіг, не кричав. ОСОБА_3 не бив його пляшкою, не замахувався, рот не закривав, не обшукував. Коли ОСОБА_3 його відпустив, обвинувачений побіг до автомобіля, завів автомобіль, включив відео реєстратор, покинув місце події, зателефонував до міліції. ОСОБА_3 кинув пляшку із пивом в лобове скло та пошкодив його, а іншу - об задню дверку автомобіля. Пояснив, що на відео реєстраторі, запис з якого надано в якості доказу неправильно встановлена година. Подія відбулась у період з 17.30 до 18.00 год. Після того, коли йому повідомили, що необхідно звертатись до Жмеринського відділу міліції, обвинувачений повернувся до магазину, повідомив, що його побили, продавці дали йому лід, оскільки на лівому виску утворилась гематома, почав розпитувати, хто на нього напав, викликав працівників міліції, яким видав ніж. Також коли приїхала "швидка", він звернувся до лікаря, який його оглянув, порадив звернутись до лікарні. ОСОБА_3 вийшов до машини «швидкої допомоги» за допомогою якоїсь жінки. Також на місце події прихали два чоловіки, один з яких назвався батьком ОСОБА_3, а інший прокурором та погрожував обвинуваченому можливою судимістю. Однак за медичною допомогою обвинувачений звернувся лише 22.12.2015 року, коли зрозумів, що самостійно лікуватись він не зможе, оскільки у нього почалась рвота та нудота. Також обвинувачений відвідував в лікарні ОСОБА_3, цікавився його станом здоров»я, пропонував допомогу, однак той відмовився, сказав, що звернеться до суду. Визнає, що можливо ОСОБА_3 отримав моральні страждання та поніс витрати у розмірі наданих чеків на придбання ліків, однак розмір цивільного позову є завищеним. Вага обвинуваченого 75 кг, зріст 168 см. На даний час здійснюється досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 по факту його грабежу, під час даної події, де він визнаний потерпілим, підозру на даний час не оголошено. Інших сутичок та отримання тілесних ушкоджень в період з 18.12. по 22.12 2014 року у ОСОБА_1 не було.

Потерпілим та цивільним позивачем у кримінальному проваджені визнано ОСОБА_3, який суду показав, що він є мешканцем села Могилівка Жмеринського району Вінницької області, проживає неподалік магазину «Продукти» та 18.12.2014 року біля 17-18 години в темну пору доби пішов до магазину. Коли він рухався вулицею, то на зустріч йому їхав автомобіль пікап сірого кольору, за кермом якого, як потім дізнався потерпілий, був ОСОБА_1 та засліпив його світлом фар. Коли зайшов до магазину, то біля магазину побачив автомобіль ОСОБА_1, а в самому магазині обвинуваченого, де і зробив йому зауваження, що в населеному пункті не можна користуватись фарами дальнього освітлення, бо сліпить перехожих, на що той відповів, що покаже, де ближнє, де дальнє світло фар. Зробивши покупку, а саме придбавши дві пляшки пива по 0,5 літра у склі та цигарки, ОСОБА_3 вийшов із магазину, де зустрів знайомого ОСОБА_8, із яким поговорив щодо купівлі кролів. ОСОБА_8 поїхав, потерпілий залишився покурити на ганку, із магазину вийшов ОСОБА_1 та почав щось нерозбірливо говорити, бурмотіти погрозливим тоном, щось шукав в кишенях, зробив різкий рух в сторону потерпілого і він його відштовхнув, а потім ОСОБА_1 двічі підряд чи то рукою, чи то ножем, чого потерпілий не бачив, бо було темно, різко вдарив ОСОБА_3 в живіт. Потім вдарив ще третій раз ОСОБА_3 в живіт, але в іншому місці і нижче. Два перші удари прийшлись в одне і теж місце, тому, на думку потерпілого, рани виявилось дві, але перша із них глибша. Вказані події відбулись на ганку магазину. ОСОБА_3 побіг, відчув різкий біль в животі, відчув, що щось потекло, зігнувся. Пляшкою із пивом, що була в руках, намагався кинути в обвинуваченого, який побіг до автомобіля, однак попав в його автомобіль. Також ОСОБА_3 хотів якимось чином зафіксувати присутність ОСОБА_1С, на місці події. ОСОБА_1, сівши в автомобіль, зробив різкий розворот і покинув місце пригоди. Окрім обвинуваченого та потерпілого на вулиці під час описаних подій нікого не було. ОСОБА_3, не розуміючи, що сталось, прийшов додому, повідомив дружину, що його побили, побачив кров, пішов на вулицю викликати «швидку допомогу», бо в будинку відсутній зв»язок, а дружина не могла вийти, бо доглядала маленьку дитину. Крім того в селі кілька днів не було електричного освітлення, тому користувались свічками, було погано видно, які саме наслідки побиття. Потерпілий перейшов через дорогу до помешкання тещі ОСОБА_9, яка є медиком, прийшла медична сестра, яка проживає неподалік, яка оглянула рану, промила, сказала, що є порізи. Також потерпілий із тещею ходили до магазину, щоб дізнатись, хто той невідомий чоловік, що наніс удари потерпілому, спілкувався із хазяйкою та продавцем (ОСОБА_5 та ОСОБА_6), які повідомили, що їм про бійку нічого не відомо, особа, яка була в магазині торговий агент. Після цього, потерпілий був вдома, ліг, чекав лікарів, оскільки йому стало погано. Коли приїхала «швидка допомога», то до лікаря підходив також і ОСОБА_1, просив його оглянути. Під час події потерпілий був одягнутий у спортивні штани, кофту, та зимову куртку, футболку, та де його речі, йому не відомо, оскільки він потрапив в 2-й лікарню в м.Вінниці в поганому стані, де його оперували. ОСОБА_1 підходив до потерпілого, коли його забирала "швидка". Також він впізнає ОСОБА_1, як особу, що нанесла йому тілесні ушкодження за зовнішніми ознаками, зростом, кольором волосся. ОСОБА_1 раніше не бачив, чи передавали йому гроші в магазині не бачив, відстань між ним та ОСОБА_6 складала 1,5-2 метри, було погане освітлення, наміру заволодіти грошима не було, у нього на той час був достатній дохід, були гроші на покупки. В магазині були два продавці, ще якісь покупці та ОСОБА_1 Заперечив нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, погроз чи вимагання грошей, оскільки це він захищався. Зранку 18.12.2014 року вжив 25-30 гр. горілки, однак був тверезий. Цивільний позов підтримав із підстав, що в ньому викладені, пояснив, що у нього ще на даний час є наслідки отриманих ушкоджень, йому не можна піднімати важке, досі не може нормально харчуватись, не працював поки лікувався, потратив кошти на лікування. Докази понесених витрат надано у вигляді чеків на придбання ліків, що відповідають призначенню лікаря. Також включено витрати на оперативні втручання, однак квитанцій йому не видавали. Операцій 12.12.2014 року йому не робили. Вартість пошкоджених речей у ціну позову не включено. Моральні страждання оцінює у 50000 грн., оскільки змінився його спосіб життя, він перебував в лікарні, був позбавлений можливості бути із дружиною та дитиною, терпів фізичний біль.

Ступінь важкості заподіяних йому ушкоджень, що встановлені висновком судово-медичної експертизи як тяжкі, не оспорив, був присутній на освідуванні лікарем при проведенні експертизи. Зріст потерпілого більше 180 см., вага 80 кг. Обставини підписання згоди на операцію в лікарні, уточнення анамнезу не пам»ятає оскільки був у поганому стані, втрачав свідомість, а також після операцій «відходив від наркозу».

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що потерпілий ОСОБА_3 її чоловік. 18.12.2014 року вона перебувала вдома, оскільки у них народилась маленька дитина. В селі кілька днів не було електричного освітлення. ОСОБА_3 до обіду був вдома, а потім пішов у справах, а коли повернувся ввечері близько 18 години, куртка була розстібнута та він тримався за живіт, повідомив, що його порізали, тобто нанесли ножові поранення біля магазину, який знаходиться через дорогу його будинку. ОСОБА_3 був одягнутий у спортивні штани, теплу кофту, спортивну теплу куртку пуховик, футболку, можливо майку. Футболку у них вилучили працівники міліції в якості речового доказу. Далі ОСОБА_3 пішов викликати швидку, оскільки у будинку в них немає зв»язку та повернувся через 10-15 хвилин із матір»ю свідка та прийшла медична сестра. Коли приїхала «швидка», потерпілий втратив свідомість, самостійно в машину не міг зайти. Чоловік пояснив, що ушкодження йому наніс хтось біля магазину, хто, свідку не відомо. Коли оглядали рану, то свідок бачила рани внизу живота, а саме дві рани: вище один великий отвір, а нижче ще один. У 2011-2012 році ОСОБА_3 здійснювали оперативне втручання, видаляли апендикс. В лікарню в м.Вінницю до ОСОБА_3 їздила мама потерпілого, яка частково дала гроші на лікування. Охарактеризувала потерпілого з позитивної сторони, як неконфліктного, хорошого чоловіка. На даний час потерпілий не може підіймати важкого, вона близько чотирьох місяців допомагала йому одягатись, до даного часу не може нормально харчуватись, загальний стан його здоров»я погіршився, вони не св»яткували день народження дитини, ОСОБА_3 не міг працювати, утримувати сім»ю. Два дні чоловік перебував в реанімації, а потім лікувався стаціонарно, виписали його із лікарні аж в січні.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що в грудні 2014 року, можливо і 18.12.2014 року вона перебувала в магазині «Продукти», що в с.Могилівка Жмеринського району по вул. Першотравневій, 124 та допомагала власниці магазину ОСОБА_5, яка є її дочкою. В селі кілька днів не було освітлення, тому в темну пору доби в магазині горіли свічки. Приблизно біля 17 години на автомобілі світлого кольору приїхав ОСОБА_1, який є торговим агентом та вже тривалий час постачає товари господарської групи, щоб забрати гроші та замовлення. Також до магазину зайшов ОСОБА_3, чи спілкувались між собою дані відвідувачі свідок не бачила, бо було темно. ОСОБА_3, став боком до свідка біля холодильника із пивом, який був метрів за три - чотири від свідка та ОСОБА_1 ОСОБА_3 вибрав пиво, повернувся до каси, де була ОСОБА_5, а спиною до них, розрахувався та пішов із магазину. За цей час свідок передала ОСОБА_1 гроші за минулий товар в сумі, приблизно 1100 грн. До магазину заходили ще відвідувачі, однак хто ці люди, свідок не пам»ятає, так як їх обслуговувала ОСОБА_5 ОСОБА_1 пробув в магазині хвилин 20, прийняв замовлення, показав ніж невеликого розміру, який пропонував як товар, купив поїсти і теж вийшов із магазину. Через п»ять хвилин ОСОБА_1 повернувся та сказав, що на нього напали, хотіли пограбувати. Свідок із дочкою дали йому полотенце із льодом, щоб той приклав до пошкодження, як той вказав збоку на голові, пробув в магазині приблизно п»ять хвилин. Також ОСОБА_1 просив номер телефону дільничного інспектора міліції. Коли свідок повідомила, що номера в них немає, ОСОБА_1 пішов. Хвилин через 5-7 до магазину зайшов ОСОБА_3 розстібнутий до майки, тримався за бік, рука та майка була в крові, спитав, хто був в магазині, спитав номер телефону торгового представника, комусь телефонував і пішов, повідомив, що його «порізали». Чи був ОСОБА_3 в стані алкогольного сп»яніння чи ні свідок не знає. Потім до ОСОБА_3 приїхала машина «швидкої допомоги», працівники міліції, що свідок бачила з ганку магазину. Із приміщення магазину не чути, що відбувається на вулиці, оскільки саме приміщення є довгим та поставлені металопластикові вікна та двері. ОСОБА_8 прийшов в магазин пізніше, після подій, що відбулись та після приїзду «швидкої». Після вказаних подій ОСОБА_1 приїздив по роботі, однак нічого не повідомляв.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що ОСОБА_1 торговий агент, який кілька років поставляє до магазину «Продукти», у якому вона здійснює підприємницьку діяльність, товари промислової групи, забирає гроші за товар. ОСОБА_3 односельчанин, якого охарактеризувала як замкнутого в собі чоловіка. В грудні 2014 року, можливо і 18.12.2014 року вона перебувала в магазині «Продукти», що в с.Могилівка Жмеринського району по вул. Першотравневій, 124 та їй допомагала її мама ОСОБА_6 В селі кілька днів не було освітлення, тому в темну пору доби в магазині горіли свічки та електричні ліхтарі. Приблизно біля 17 години в магазин зайшов ОСОБА_1, щоб забрати гроші та замовлення. В магазині були ще троє людей, однак хто, свідок не пам»ятає. Свідок знаходилась за касою, яка знаходиться на відстані приблизно три метри від місця, де стояла ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Також до магазину зайшов четвертий відвідувач - ОСОБА_3, чи спілкувався із кимось, свідок не бачила, однак двічі зверталась до ОСОБА_3, питала, що він хоче. ОСОБА_3 стояв біля холодильників із пивом на відстані близько одного метра до ОСОБА_6 та ОСОБА_1, та дивився в їх сторону. Свідку здалось, що вони знайомі, та ОСОБА_3 чекає обвинуваченого. В цей час ОСОБА_6 передавала кошти, на думку свідка 2-3 тисячі гривень, ОСОБА_1 Коли інші відвідувачі пішли, ОСОБА_3 взяв із холодильника пиво, розрахувався та пішов. Свідку здалось, що той був нетверезий, хоча вів себе як завжди, був мовчазний. ОСОБА_1 був ще в магазині приблизно 20 хвилин, показав ніж невеликого розміру, який пропонував як товар, купив поїсти та вийшов із магазину. Через 10 хвилин ОСОБА_1 забіг до магазину та сказав, що на нього напали, та йому погано. Свідок із мамою дали йому води, полотенце із льодом, щоб той приклав до пошкодження, як той вказав збоку на голові (висок), пробув в магазині приблизно п»ять хвилин та пішов. Пошкоджень на ОСОБА_1 свідок не пам»ятає. Також ОСОБА_1 просив номер телефону дільничного інспектора міліції. Коли свідок повідомила, що номера в них немає, ОСОБА_1 пішов. Хвилин через 5-7 до магазину зайшов ОСОБА_3, почав казати, що його порізали та показувати рани, з»ясовувати, хто був в магазині, сказав, що дзвонитиме в прокуратуру, кудись подзвонив і пішов, перебував в магазині хвилин п»ять. Потім до магазину знову зайшов ОСОБА_1 і сказав, що йому погано, а тому йому запропонували звернутись до лікаря «швидкої», що приїхала до ОСОБА_3, що обвинувачений і зробив. Автомобіль ОСОБА_1 знаходився трішки за рогом магазину. Із приміщення магазину не чути, що відбувається на вулиці, оскільки саме приміщення є довгим та поставлені металопластикові вікна та двері. Коли ОСОБА_3 прийшов до магазину після нападу, він був із тещею, був збуджений, говорив голосно та нерозбірливо, куртка була розстібнута. На сходах в магазині ні того дня, ні наступного, будь-яких слідів крові свідок не помітила, на подвір»ї було розбите скло. Потім свідка опитувала міліція, працівники якої приїхали за викликом ОСОБА_1 ОСОБА_8 прийшов в магазин пізніше, після подій, що відбулись та після приїзду «швидкої» та міліції. ОСОБА_1 про пошкодження автомобіля нічого не повідомляв.

ОСОБА_11»єв О.С., висновок судово-медичної експертизи № 21 від 10.03.2015 року підтримав повністю. Додатково пояснив, що ним при проведенні вказаної судово-медичної експертизи брались до уваги дані, виключно із медичної документації, а саме медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 та результати наочного освідування потерпілого. Медичних показань щодо нанесення трьох ударів ножем та утворення трьох ран не було, оскільки під час огляду ОСОБА_3 лікарями та лікування було діагностовано дві рани. Розмір ран визначається розміром травмуючого предмету та не може бути меншим за розмір знаряддя, яким нанесено рани. Однак довжина та ширина ран може відрізнятись при нанесенні їх одним і тим самим знаряддям залежно від тиску та сили дії травмуючого предмету, механізму та характеру нанесення ударів. Час, протягом якого особа може пересуватись при наявності тілесних ушкоджень, які були отримані ОСОБА_3, залежить від індивідуальних властивостей організму.

Не дивлячись на не визнання вини обвинуваченим, його винність в інкримінованому злочині повністю доводиться показаннями потерпілого та свідків, допитаних у судовому засіданні, в сукупності з дослідженими у судовому засіданні доказами, що надані стороною обвинувачення, належність, допустимість та достовірність яких визначена судом шляхом оцінювання в нарадчій кімнаті з точки зору достатності та взаємозв»язку для прийняття відповідного процесуального рішення:

- протоколом огляду місця події від 18.12.2014 року із фототаблицею, із якого вбачається, що місцем події є магазин «Продукти», який знаходиться в с.Могилівка Жмеринського району Вінницької області по вул. Першотравневій, 124, біля якого розташований автомобіль НОМЕР_1 із пошкодженням лобового скла, водієм якого є ОСОБА_1, який добровільно видав кухонний ніж, довжиною 17 см. з пластиковою ручкою синього кольору, яким за поясненнями останнього він оборонявся від грабіжника. В ході огляду ніж вилучено та опечатано (т.1 а.с.177-179). Вказаним автомобілем ОСОБА_1 керував на підставі довіреності від 29.07.2010 року та власником якого є ОСОБА_7 (т.1 а.с.233);

- протоколом огляду місця події від 18.12.2014 року із фототаблицею, із якого вбачається, що місцем огляду є квартира №1, по вул. Перемоги б.11 в с.Могилівка Жмеринського району Вінницької області, де ОСОБА_10 добровільно видала футболку білого кольору, яка належала ОСОБА_3, яка забруднена речовиною бурого кольору, на відстані 22 см. від нижнього краю виявлений наскрізний отвір, різаний, плоский, який має довжину 1,5 см., навкруг якого є пляма речовини діаметром 7*5 см. В ході огляду футболку вилучено та опечатано (т.1 а.с.180-181);

- випискою із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 МКЛ ШМД м.Вінниця (а.с.182), оригіналом медичної карти стаціонарного хворого №14204 та копіями журналу запису оперативних втручань (т.1 а.с.116-119), що витребувані судом із МКЛ ШМД м.Вінниця ухвалою підготовчого судового засідання (т.1 а.с. 54-55), із яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 поступив 18.12.2014 року до приймального відділення із скаргами на наявність поранень в ділянці живота, їх кровоточивість, загальну слабкість, згідно уточненого 19.12.2014 року анамнезу, травму отримав в побуті (вдома), на роботі в цей час не був, травма побутова. Діагностовано проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з пошкодженням великого чепця та тонкої кишки. Внутрішньочеревна кровотеча. Непроникаюче поранення надлобкової ділянки справа. 18.12.2014 року здійснено два оперативних втручання та лікування стаціонарно подовжувалось до 29.12.2014 року, коли ОСОБА_3 в задовільному стані виписаний із стаціонару.

Суд не бере до уваги позицію захисту обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що перше оперативне втручання було здійснено 12.12.2014 року, оскільки журнал оперативних втручань містить виправлення дати 12 на 18 та саме дата 18.12.2014 року узгоджуються з оглянутою медичною документацією та іншими доказами у справі. Уточнення анамнезу отримання ушкоджень із на роботі у побуті відповідає обставинам кримінального провадження, що встановлені в ході дослідження доказів.

- висновком судово-імунологічної експертизи №54 від 27.01.2015 року (т.1 а.с.189-190), що проведена відповідно до винесеної постанови та на підставі відібраних у встановленому законом порядку зразків (т.1 а.с. 184-187, 191) із якої вбачається, що кров ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В. Кров ОСОБА_1 відноситься до групи В з ізогемаглютинином анти-А;

- висновком судово-цитологічної експертизи №30, що розпочата 26.01.2015 року та закінчена 16.02.2015 року (т.1 а.с.192-193), що проведена відповідно до винесеної постанови (т.1 а.с. 188) із якої вбачається, що на вилученому під час ОПМ 18.12.2014 році кухонному ножі слідів крові не виявлено;

- висновком судово-імунологічної експертизи №55 футболки ОСОБА_3, що розпочата 27.01.2015 року та закінчена 17.02.2015 року (т.1 а.с.195-198), що проведена відповідно до винесеної постанови (т.1 а.с. 194), із якої вбачається, що кров ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В. Кров ОСОБА_1 відноситься до групи В з ізогемаглютинином анти-А, В плямах на футболці (об»єкт №1), представленій на дослідження знайдено кров людини групи А з ізогемаглютинином анти-В, і походження її від потерпілого ОСОБА_3 не виключається;

- висновком судово-криміналістичної експертизи №34 ножа та фуфайки (футболки), що розпочата 05.03.2015 року та закінчена 23.03.2015 року (т.1 а.с.200-202), що проведена відповідно до винесеної постанови (т.1 а.с. 199), із якої вбачається, що на фуфайці ОСОБА_3 в ділянці її переду зліва в нижній частині виявлено пошкодження, що має ознаки колото-різаного, утвореного дією плаского колюче-ріжучого предмета типу клинка ножа, що мав обушок з вираженими ребрами та гостре лезо. Не виключається можливість утворення даного пошкодження від дії клинка ножа, наданого на експертизу;

- висновком судово-медичної експертизи № 21 від 10.03.2015 року потерпілого ОСОБА_3, із якої вбачається, що у ОСОБА_3 виявлено проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з пошкодженням великого чепця та тонкої кишки, колото-різану рану в надлобковій ділянці справа. Вказані ушкодження виникли від дворазової дії колюче-ріжучого предмету (предметів), яким міг бути і ніж, по давності утворення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення експертизи (18.12.2014 року). Проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з пошкодженням великого чепця та тонкої кишки за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя під час заподіяння. Колото-різана рана в надлобковій ділянці справа за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я або незначну стійку втрату загальної працездатності.

Суд не бере до уваги твердження сторони захисту щодо порушення порядку проведення даної експертизи, а саме п.4.2. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", що затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я, від 17.01.1995, № 6, оскільки експертом при проведенні судово-медичної експертизи потерпілого для встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень було проведено медичне обстеження хворого ОСОБА_3, про що зазначено в тексті самого висновку, та таке освідування було проведено 05.03.2015 року, що відповідає вимогам п.4.1., 4.2. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", що затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я, від 17.01.1995, № 6. Також експертом використовувались оригінали медичних документів, а саме медична карта №14204 стаціонарного хворого ОСОБА_3, де містяться належні записи і щодо оперативних втручань, що відповідають записам у журналі оперативних втручань. Ступінь тяжкості проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням великого чепця та тонкої кишки, що отримане ОСОБА_3 відповідає тяжкому тілесному ушкодженню, за ознакою небезпеки для життя під час її заподіяння згідно п.2.1.3 (к) вказаних правил.

В ході допиту експерта суд прийшов до висновку, що нанесення трьох ударів ножем, як ствердив потерпілий може мати наслідком наявність двох ран, одна із яких в області підгастральної ділянки зліва та яка віднесена експертом до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою проникнення в черевну порожнину є глибшою при умові дворазового попадання травмуючого предмета в одне і те саме місце, що підтверджується розмірами знаряддя ножа, що зафіксовані у висновку криміналістичної експертизи №34 від 23.03.2015 року (а.с.200-зворот). Інше непроникаюче поранення, що розташоване нижче справа в надлобковій ділянці та віднесене експертом до легких тілесних ушкоджень теж не є меншим від розмірів травмуючого предмета.

Речовими доказами у кримінальному провадженні згідно постанови від 02.04.2015 року (т.1 а.с.206) визнано кухонний ніж та футболку, вилучені під час ОМП 18.12.2014 року та передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області.

Вина ОСОБА_1 також доводиться відомостями, що встановлені оглядом речових доказів: футболки ОСОБА_3, кухонного ножа з руківям синього кольору, надані стороною обвинувачення суду для огляду, безпосередньо оглянуті судом та сторонами у судовому засіданні, містять на собі сліди злочину, та підстав критично оцінювати їх у суду немає.

Стороною обвинувачення знято клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_8, оскільки на думку обвинувачення в судовому засіданні надано достатньо доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину. Про інші докази сторонами та учасниками кримінального провадження не заявлялось, а відтак вони судом не досліджувались.

Суд приймає до уваги досліджені докази, вважаючи їх належними, допустимими, такими, що містять відомості, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, отримані із дотриманням вимог КПК та в межах строку досудового розслідування, в сукупності підтверджують обвинувачення та встановлені обставини, покази свідків та потерпілого. Показання потерпілого щодо нанесення йому трьох ударів ножем, два із яких прийшлись в одне місце, а також механізм заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень одним і тим самим кухонним ножем, тримаючи його за обушов, лезом від себе, на рівні живота в ході боротьби узгоджуються з даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи та показаннями експерта ОСОБА_11»єва О.С. щодо характеру та локалізації виявлених на ОСОБА_3 тілесних ушкоджень - двох ран, які мають різні розміри, та які отримані внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_1

Таким чином суд приходить до висновку поза будь-яким розумним сумнівом, що вчинене ОСОБА_1 18.12.2014 року приблизно біля 17.30 год. діяння мало місце, воно містить склад злочину, що передбачений ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне в момент його заподіяння, що повністю доведено відомостями, що містяться у досліджених безпосередньо у судовому засіданні доказах у їх взаємозв»язку, а тому ОСОБА_1 підлягає відповідальності за вчинений злочин. При цьому суд бере до уваги висновок судово-медичної експертизи №21 від 10.03.2015 року, якою встановлено ступінь тяжкості отриманих потерпілим ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, за терміном утворення відповідають даті вчиненого злочину 18.12.2014 року, у взаємозв»язку з показами потерпілого ОСОБА_3, який впізнав в ОСОБА_1 особу, яка такі тілесні ушкодження нанесла та поясненнями обвинуваченого, щодо поведінки ОСОБА_3, власної реакції на поведінку потерпілого, а також те, що обвинувачений не заперечує факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, роз»яснює механізм такого нанесення, посилаючись на паніку.

Суд не приймає до уваги твердження сторони захисту про наявність в діях ОСОБА_1 ознак перевищення меж необхідної оборони, оскільки у судовому засіданні не встановлено наявності необхідної сукупності двох відповідних підстав необхідної оборони: суспільно-небезпечного посягання щодо ОСОБА_1 та необхідності в його негайному відверненні або припиненні шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди, необхідної та достатньої в даній обстановці для такого відвернення чи припинення. Зокрема судом оцінено покази обвинуваченого щодо обстановки злочину та психічної оцінки ним самим дій ОСОБА_3, протиправність яких останнім заперечено, а саме застосування однієї руки при так званому «замаху на грабіж» при наявності в іншій руці двох скляних пляшок пива, відсутність активних дій, які б свідчили про майнову вимогу (обшукування). Також суд оцінює фізичний стан обвинуваченого, який є достатньо фізично розвинутою особою, а також його психічну реакцію, а саме те, що останній в першу чергу злякався за свою вагітну дружину та кошти, які були при ньому, дістав із кишені ножа та почав ним прицільно замахуватись в бік потерпілого, не кричав, не кликав на допомогу, не побіг назад до магазину, де були люди, хоч місце вчинення злочину не є незнайомим для потерпілого, він кілька років приїздив до магазину, знав продавців, а також бачив ОСОБА_3 на ганку магазину тривалий час в день події. Таким чином суд приходить до висновку, що обставин необхідності в негайному відверненні або припиненні суспільно-небезпечного посягання щодо ОСОБА_1 в ході судового розгляду кримінального провадження не встановлено, що виключає стан необхідної оборони, в тому числі і перевищення її меж, а тому дії ОСОБА_1 вважаються судом неправомірними. Також в межах кримінального провадження, яке винесене до ЄДРДР за заявою ОСОБА_1 за № 12014020130000951 за фактом замаху на грабіж відносно останнього, підозру будь-кому не оголошено. Сама по собі наявність у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, що встановлені висновком судово-медичної експертизи №157-к від 22.06.2015 року (т.1 а.с.236-238) без формулювання обвинувачення відносно конкретної особи не може братись судом до уваги.

Таким чином, відповідно до ст. 22 КПК України стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив злочин, що вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне в момент його заподіяння. Стороною захисту та обвинуваченим не доведено суду наявності необережної вини ОСОБА_1, оскільки наявність умислу (прямого чи непрямого) на заподіяння невизначеної шкоди здоров»ю, не виключає умисної вини обвинуваченого.

Суд розцінює покази обвинуваченого про захист від нападу на нього та відсутність умислу на нанесення тяжкого тілесного ушкодження як обраний ним спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за більш тяжке кримінальне правопорушення.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах пред»явленого обвинувачення, не приймає до уваги як докази захисту, дані, що містяться в: листках непрацездатності ОСОБА_1 серії АГІ№626975, АГІ№660800, АГЦ№256445 (т.1 а.с. 219-221), консультаційних висновках ОСОБА_1 від 29.01.2015, 11.02.2015, 11.02.2015 (т.1 а.с.222-224), чеках на придбання ліків (т.1 а.с.225-227), висновку судово-медичної експертизи №157-к ОСОБА_1, що розпочата 22.05.2015 та закінчена 22.06.2015 року (т.1 а.с. 236), медичній карті стаціонарного хворого МКЛШМД м.Вінниця №14350/2286 ОСОБА_1, записі із відео реєстратора ОСОБА_1, що залучений за клопотанням сторони захисту в ході досудового розслідування (т.2 а.с.3-5), оскільки вказані документи є неналежними доказами в розумінні ст. 85 КПК України, так як жодним чином не дають можливость встановити чи спростувати обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні №12014020130000950 від 19.12.2014 року відповідно до ст. 91 КПК України, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Запис з відео реєстратора не містить будь-яких даних, які б підтвердили, або спростували дані, що викладені в обвинувальному акті, що розглядається судом, окрім дати події 18.12.2014 року та наявності ушкоджень на лобовому склі автомобіля, яким керував обвинувачений, та ці обставини не оспорюються сторонами та учасниками судового провадження.

Суд відкидає та не бере до уваги як доказ сторони обвинувачення, дані, що містяться в протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 20.04.2015 року (т.1 а.с.217-218) на підставі положення ч.4 ст. 95 КПК України, оскільки вказана особа допитана судом безпосередньо в якості обвинуваченого у судовому засіданні та виклала власну версію подій.

Щодо особи обвинуваченого, судом встановлено наступне.

Обвинувачений ОСОБА_1 на час вчинення злочину був повнолітнім ( т.1 а.с. 207), раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався (т.1 а.с. 208), проживає та зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3 по 3-му провулку Московському, б.14 та за місцем проживання характеризується позитивно (т.1 а.с. 209), до складу його сім»ї входять дружина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, син ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, дочка ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6, власниками будинку є ОСОБА_15, ОСОБА_16 (т.1 а.с. 210), працює менеджером з продажу ФОП ОСОБА_17 та за місцем роботи характеризується виключно з позитивної сторони, отримує середній дохід в сумі 1300 грн. на місяць (т.1 а.с.211, 229), перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_12 та є батьком ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_14, 25.01.2015 року р.н. (т. 1 а.с.212-213); на обліку у лікаря психіатра не значиться (т.1 а.с. 214), не є інвалідом першої чи другої груп. Майновий стан обвинуваченого ОСОБА_1 обтяжений отриманням коштів у роботодавця, наявністю кредитних зобов»язань (т.1 а.с.230-232) та він є єдиним годувальником у сім»ї оскільки його дружина ОСОБА_12 знаходиться у декретній відпустці (т.1 а.с.233а)

Обставин, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

При призначенні покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його молодий вік, сімейний стан, наявність роботи, двох малолітніх дітей, відсутність каяття у скоєному, те, що шкоду потерпілому відшкодовано частково, відсутність обставин, що помякшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Також при призначенні покарання суд враховує думку потерпілого ОСОБА_3, який підтримав обвинувачення, заявив цивільний позов та висловлену ним у судовому засіданні думку, який при призначенні міри покарання не просив ОСОБА_1 позбавляти волі, матеріальну шкоду йому відшкодовано частково на суму 2500 грн.

З урахуванням наведеного суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, та вважає за можливе призначити йому покарання, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінуємої статті з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України та обмежень, передбачених ст. 76 КК України, оскільки більш суворий вид покарання суд вважає недоцільним для досягнення мети покарання за вчинені злочини. Визначене покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

При вирішенні цивільного позову суд виходить із наступного.

В ході розгляду кримінального провадження судом встановлено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного злочину, що передбачений ч.1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне в момент його заподіяння за обставин, що викладені у вироку. Безпосереднім об»єктом вказаного злочину є життя та здоров»я людини потерпілого ОСОБА_3, якому своїми неправомірними діями ОСОБА_1 завдано шкоди у вигляді тяжкого тілесного ушкодження здоров»я. ОСОБА_3, згідно поданих оригіналів квитанцій (т.2 а.с.6-11) витрачено на лікування 4542,10 грн. Придбані ліки відповідають призначенню лікарів, що наявні у наданій суду медичній документації, часу лікування обвинуваченого, обсягу двох медичних операційних втручань, під час розгляду кримінального провадження в суді, цивільним відповідачем ОСОБА_1 частково відшкодовано матеріальний збиток на суму 2500 грн. (т.2 а.с.30), а тому позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню частково на суму 2042,10 грн., що підтверджено оригіналами наданих суду доказів. Також протиправна поведінка обвинуваченого спричинила ОСОБА_3 душевні страждання, що як слідують із позовної заяви та його пояснень, виразились у фізичному болі та душевних стражданнях, зміні звичного способу життя, наслідках отриманих травм для здоров»я, неможливості повноцінно працювати та забезпечувати сім»ю, тривалому лікуванні, нездатності повноцінно продовжувати свою життєву діяльність, порушенні звичайних життєвих зв»язків та життєвого устрою, необхідності тривалої реабілітації.

Відповідно до ст.ст. 22, 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається виходячи із принципу змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, в т.ч. і щодо цивільного позову, який розглядається судом за правилами, встановленими КПК України із застосуванням норм ЦПК України для процесуальних відносин, що не врегульовані КПК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.2) ч. 2, ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Цивільним відповідем ОСОБА_1 цивільний позов не визнано, однак не доведено у судовому засіданні відсутності його вини у заподіянні матеріальної та моральної шкоди цивільному позивачу ОСОБА_18 чи наявність умислу потерпілого у завданні йому шкоди

Відповідно до п. 5 Постанови №4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95р. відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він при цьому виходив.

При вирішенні розміру компенсації за моральну шкоду завдану ОСОБА_1 ОСОБА_3 суд враховує наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподювача та вини останнього в її заподіянні, тривалість лікування ОСОБА_3, обставини завдання моральної шкоди, ступінь вини цивільного відповідача у її завданні, його відношення до вчиненого, характер моральних страждань позивача, та вважає, що відповідним відшкодуванням буде компенсація в розмірі 8000 грн. бо саме такий розмір компенсації відповідає обставинам справи, принципу справедливості та розумності, так як ОСОБА_3 не доведено завдання йому моральної шкоди, що у грошовому виразі може бути компенсована більшою сумою. На даний час ОСОБА_3 продовжує працювати, утримувати сім"ю.

Також із цивільного відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених вимог згідно ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір у сумі 487,20 грн., оскільки розмір ставок судового збору за вимогу немайнового характеру та майнового характеру відповідно до ЗУ «Про судовий збір» у редакції станом на час подання позову (до 01.09.2015) складає по 243,60 грн.

Наявності процесуальних витрат по справі не встановлено.

Речові докази підлягають знищенню згідно вимог ст. 100 КПК України відповідно до матеріалів провадження та думки учасників кримінального провадження, що висловлена ними в ході судового розгляду. (т.1 а.с. 206).

Відповідно до ст. 65 КК України, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

Визнати винуватим ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді п»яти років позбавлення волі .

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обовязки.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обовязки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

- періодично зявлятись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирася.

Речові докази, а саме: футболку та кухонний ніж, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Жмеринського РВ УМВС знищити.

Цивільний позов ОСОБА_18 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2042 дві тисячі сорок дві) грн. 10 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 8000 (вісім тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (банк ГУДК у Вінницькій області, м. Вінниця МФО 802015, номер рахунку 31211206700006 Код ЄДРПОУ 37755173, одержувач УДКСУ у Жмеринському районі та м. Жмеринка 22030001) 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп. судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати потерпілому, що не був присутнім в судовому засіданні при його ухваленні.

Суддя /підпис/

Копія вірна.

Суддя

Секретар