Ухвала суду № 54570699, 22.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________ Провадження :22ц/790/8036/15 Головуючий 1-ї інстанції Шишкін О.В.

Справа № 2-638/2919/14 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : відшкодування шкоди.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Івах А.П., Кокоші В.В.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Українська державна академія залізничного транспорту про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок залиття, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позову посилався на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1. У грудні 2012 року, з вини ОСОБА_1, яка є власником квартири № 34, розташованої поверхом вище цього будинку, в результаті руйнування центрального опалення (радіатору), було залито його квартиру.

Факт та причини заливу було встановлено комісією експлуатаційної організації , на балансі якої знаходиться будинок, про що було складено два акти від 26 грудня 2012 року та 21 січня 2013 року.

Вартість ремонтно-будівельних робіт внаслідок залиття квартири він оцінив у 20000 грн.

Крім того, протиправними діями відповідача, йому було спричинено моральну шкоду, що призвело до гіпертонічної кризи та лікуванню в медичному закладі, яку він оцінив у 10000 грн.

Представник третьої особи Української державної академії залізничного транспорту проти задоволення позову не заперечував та підтвердив складання академією актів про залиття квартири позивача.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 18642 грн. в рахунок спричиненої матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири; 10000 грн. в рахунок спричиненої моральної шкоди, а також судовий збір 300 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 01 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вищевказаного заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права та невідповідність фактичним обставинам по справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить вважає що скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані належні та допустимі докази на обґрунтування заявлених позовних вимог.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлені наступні фактичні обставини по справі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України - шкоду, яка спричинена майну громадянина, повинна відшкодовуватися особо, яка його вчинила в повному обсязі.

Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

26 грудня 2012 року, внаслідок руйнування радіотара центрального опалення в квартирі АДРЕСА_2, яка на праві власності належить відповідачу ОСОБА_1, відбулося залиття квартири АДРЕСА_1, яка на праві власності належить позивачу ОСОБА_2

Згідно зведеного кошторисного розрахунку та дефектного акту вартості спричиненої шкоди від 10 листопада 2014 року, виконаного ТОВ «Антипюр 2007» вартість ремонту, завданого залиттям квартири, з урахуванням вартості матеріалів, складає 18624,00 грн. (а.с.35-49).

Відповідно до діючого законодавства власність зобов'язує, власник повинен утримувати майно, йому належне (ст. 319, 322 ЦК України). Обов'язок проведення капітального та поточного ремонту за власні кошти та забезпечення збереження належного майна також покладається на власників цього майна.

По справі достовірно встановлено та не заперечується сторонами, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, на підставі якої суд вирішив спір, підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний звязок між ними, а також вину заподіювача шкоди. Аналогічна відповідальність наступає й за завдану моральну шкоду, крім випадків, установлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України.

Суд першої інстанції дав належну оцінку здобутим доказам у справі, дійшов до правильного висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачкою шкоди, яка заподіяна позивачу.

Крім того, судова колегія вважає, що розмір збитків, завданих позивачу залиттям квартири, встановлений рішенням суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає наявним у матеріалах справи доказам.

Належних та допустимих доказів тому, що розмір матеріальної шкоди завданої позивачеві є меншим, ніж встановлений судом, відповідачкою суду не надано.

Не надано таких доказів і апеляційному суду. Колегія суддів, відмовляючи представнику відповідачки у призначенні судової будівельно-технічної експертизи, дійшла висновку, що з моменту залиття пройшло більше ніж три роки, тому вказане призведе до недопустимого затягування виконання рішення суду про відшкодування шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачеві, суд першої інстанції привів відповідні мотиви (позивач має похилий вік 80 років, є одиноким, тяжко хворів після перенесеного стресу від залиття єдиного житла), правильно застосував положення закону, тому з урахуванням характеру, періоду та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, колегія суддів вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідач будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді