Рішення № 54570544, 23.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/6319/15 Головуючий 1 інстанції - Ніколаєнко І.В.

Справа № 640/19900/14-ц Доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Трішкової І.Ю., Гуцал Л.В.

за участю секретаря - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 липня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1, Підприємства «Реванш», Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 13.12.2005 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ «УкрСиббанк» кредитний договір № 226-05/ХИЦ-Ф, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит 95000 доларів США. 12.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відповідно до договору факторингу № 1 свої права вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором. Станом на 01.12.2013 року у ОСОБА_1 за кредитним договором № 226-05/ХИЦ-Ф виникла заборгованість в розмірі 126707,22 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 1640985,21 грн., та складається із: заборгованості по основній сумі кредиту - 80297,24 доларів США, що еквівалентно 1039929,56 грн.; заборгованості за процентами - 46409,98 доларів США, що еквівалентно 601055,65 грн.

Також позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором, 13.12.2005 року ПАТ «УкрСиббанк» уклало договори поруки № П/226/02-05/ХЩ-Ф, № П/226/01-05/ХЩ-Ф відповідно з підприємством «РЕВАНШ» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів» та з ОСОБА_2

01.07.2014 року позивачем було надіслано відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви зазначена вимога виконана не була.

Позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, Підприємства «РЕВАНШ» Всеукраїніської організації інвалідів «Союз організації інвалідів» та ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 1640985,21 грн., а також судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 липня 2015 року у задоволенні позову ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення вимог процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з*ясування судом обставин справи.

Представник ОСОБА_1 (а.с.159) та ОСОБА_2 (а.с.82) проти апеляційної скарги заперечує, у повній мірі погоджуються з висновками та мотивами викладеними у рішенні суду першої інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Харківскьої області від 23.12.2015 року провадження у справі за вимогами до Підприємства «Реванш» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів» було закрито, оскільки реєстрація цієї юридичної особиприпинена 09.08.2007 року, правонаступники відсутні.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги. Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що зявились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано достатньо доказів на підтвердження того, що право вимоги за кредитним договором № 226-05/ХІЦ-Ф перейшло до позивача, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не надало ліцензію Національного Банку України на здійснення валютних операцій, позивачем пропущено та не підлягає поновленню строк позовної давності, відповідачі не були повідомлені про відступлення права вимоги.

Судова колегія в повній мірі з такими висновками суду погодитись не може.

Судом встановлено, що 13.12.2005 року ОСОБА_1 уклав з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» кредитний договір № 226-05/ХІЦ-Ф, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 95000 доларів США, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повернути кредитні кошти, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

В забезпечення виконання вимог за кредитним договором № 226-05/ХІЦ-Ф, 13.12.2005 року були укладені договори поруки: між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 - договір поруки № П226/01-05/ХІЦ-Ф; між АКІБ «УкрСиббанк» та підприємством «Реванш» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» - договір поруки № П226/02-05/ ХІЦ-Ф від 13.12.2005 року.

12.12.2011 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого останньому було відступлено права вимоги за кредитним договором № 226-05/ХІЦ-Ф.

Оскільки суд першої інстанції при неповному з*ясуванні обставин, що мають значення для справи, в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України в повній мірі не сприяв всебічному і повному їх з'ясуванню, а саме не роз'яснив позивачу наслідки неподання певних доказів, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції до матеріалів справи за клопотанням представника позивача були залучені розрахунок заборгованості, нотаріально посвідчена копія договору факторингу від 12.12.2011 р., акту приймання передачі прав вимоги від 12.12.2011 р. з якого вбачається, що умови договору факторингу щодо передачі права вимоги сторонами виконані.

Згідно умов договір факторингу від 12.12.2011 р. ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» набуло право вимоги до відповідача щодо сплати загальної суми заборгованості, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму боргу, суми комісійної винагороди.

Оформлюючи відступлення права вимоги (ст. ст.513, 514, 516, 517, 651, 1077, 1078, 1082, 1084 ЦК України), ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та ПАТ «УкрСиббанк» не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тож до останнього перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи установлені договором правила щодо валюти зобов'язання.

Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку боржника є повернення кредиту у строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на те, що ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного валютного договору, а в даному випадку між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було укладено договір відступлення права вимоги, а тому суд дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Посилання представника відповідачів на необхідність отримання ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» ліцензії для здійснення факторингових операцій не ґрунтуються на законі.

Так, згідно преамбули Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", цей закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання га органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Згідно ст. 9 цього ж закону, відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає діяльність " із надання фінансових послуг" (п. 3 ч. 1).

Спеціальним законом, яким врегульовано діяльність із надання фінансових послуг є Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, факторинг є фінансовою послугою.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього Закону, державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно із п. 5 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Статтею 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено види діяльності, на які Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії, а саме: 1) страхової діяльності; 2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; 3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; 4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір відступлення прав вимоги.

У відповідності до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.

Враховуючи наведене, позивач, отримавши право грошової вимоги за кредитним договором до боржника, придбав фінансовий актив у юридичної особи.

Відповідно, законодавство України не містить норми, внаслідок застосування якої у фактора за договором факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги - ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», існував чи існує обов'язок отримати ліцензію для підтвердження свого права на здійснення факторингових операцій.

Відповідно до загального порядку заміни кредитора у зобов'язанні, визначеного ч. 2 ст.516, ч. 2 ст.517 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Статтею 1082 ЦК України визначено порядок виконання боржником грошової вимоги факторові. За змістом цієї норми боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Матеріали справи містять копію повідомлення ПАТ «УкрСиббанк» на ім*я ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором.

Представник відповідачів факт отримання такого повідомлення заперечує, між тим суду не надані докази виконання боржником свого обов'язку й первісному кредиторові.

Крім іншого, представник відповідача наполягає, що сплив строк позовної давності за вимогами, заявленими позивачем. З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у ч. 1 ст. 611, ч. ч. 2-4 ст. 612 ЦК України, ч. ч. 1, 2 ст. 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили, що позичальник зобов*язаний повернути кредит в терміни встановлені графіком погашення кредиту, який встановлює строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів зазначені дати, станом на які сума заборгованості за кредитом не перевищувала певні розміри. Строк останнього платежу 13.12.2026 року.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

У зв'язку з наведеним висновок суду першої інстанції про сплив позовної давності за договором в цілому ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-20цс14, яка є обов'язковою для виконання всіма судами України.

ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» 01.07.2014 року на адресу ОСОБА_1 направлялася досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором, якою змінений строк виконання зобов*язань - ОСОБА_1 було запропоновано в 30-денний строк з дня отримання вимоги сплатити залишок суми кредиту та відсотки.

Останній платіж за кредитним договором було здійснено у листопаді 2010 року.

З позовом до суду ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулося 06.11.2014 року.

Представник відповідачів заперечуючи проти позову вказував на відсутність первинних документів щодо видачі кредитних коштів, між тим визнав і не оспорював, що кредитні кошти у зазначеному в договорі розмірі та в строк були отримані ОСОБА_1

За таких обставин, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» підлягає заборгованість, право на вимогу за якою виникло у позивача в межах трирічної позовної давності, тобто з 06.11.2011 року по 14.10.2014 року.

Заборгованість визначена позивачем станом на 14.10.2014 року за курсом НБУ на 14.10.2014 року 12,951 грн. за 1 долар США, тому, в межах заявлених позовних вимог, судова колегія вважає на необхідне здійснити розрахунок із застосуванням такого курсу на вказану дату.

Із розрахунку позивача (а.с. 216-218) вбачається, що станом на 06.11.2011 року строкова заборгованість за тілом кредиту становить 72707,28 доларів США, строкова заборгованість за відсотками становить 2195,94 доларів США.

Таким чином, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку підлягає заборгованість по основній сумі кредиту 941631,98 грн. (72707,28 доларів США х 12,951 грн.), заборгованість за процентами 28439,62 грн. (2195,94 доларів США х 12,951 грн.), разом 970071,60 грн.

Що стосується вимог, заявлених до поручителя ОСОБА_2, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Так, вимогу до поручителя про повернення заборгованості шляхом пред*явлення позову було заявлено позивачем 06.11.2014 року, тому стягненню з поручителя підлягає лише заборгованість, що утворилась після 06.05.2014 року, тобто в межах шестимісячного строку з моменту пред*явлення позову.

Таким чином, ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 відповідає за заборгованість щодо якої порука не припинилася, тому стягненню з поручителя підлягає лише заборгованість, що не була простроченою станом на 06.05.2014 року, а саме заборгованість за тілом кредиту 60722,28 доларів США.

За таких обставин, з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість 786414,25 грн. (60722,28 доларів США х 12,951 грн.).

Решта 183657,35 грн. підлягає стягненню одноособово з ОСОБА_1

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції підставою для чого, згідно п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову із наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 липня 2015 року скасувати.

Позов ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» 786414,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» 183657,35 грн.

В іншій частині у задоволенні позову ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» понесені останнім судові витрати по 2740,50 грн. з кожного.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді