Рішення № 54570526, 17.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 642/7622/15-ц

Провадження № 22-ц-/790/8356/15 Головуючий І інстанції:Пашнєв В.Г.

Категорія: договірні Доповідач: Івах А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Івах А.П.,

суддів Пономаренко Ю.А., Шевченко Н.Ф.,

при секретарі Каплоух Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачі є споживачами послуг з вивезення побутових відходів, однак оплату наданих послуг вони не здійснюють, внаслідок чого виникла заборгованість.

За надані послуги з вивезення побутових відходів за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2015 року заборгованість становить 718 грн. 88 коп.,3% річних від простроченої суми у розмірі 19 грн. 76 коп., та інфляційні втрати у сумі 318 грн. 77 коп., а всього 1057 грн. 41 коп..

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за надання послуг з вивезення побутових відходів у розмірі 718 грн. 88 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Харків Екоресурс» просить рішення суду першої інстанції змінити, скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 трьох відсотків річних в сумі 19 грн. 70 коп. та інфляційних втрат в сумі 318 грн. 77 коп. ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» 318,77 грн. інфляційні втрати, 19 грн. 76 коп. три відсотки річних від простроченої суми. Вирішити питання щодо судових витрат.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача вказує, що рішення суду першої інстанції у вказаній частині є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що зявилися перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Отже, рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині його оскарження.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції встановив дійсні обставини справи, юридичну природу правовідносин, що виникли між сторонами, і законом, що їх регулює.

Суд правильно прийняв до уваги, що відповідачі, як отримуючі квитанції про нарахування за послуги з вивезення побутових відходів, так і після отримання судового наказу про стягнення з них заборгованості за надані послуги, з будь-якими заявами щодо відмови від отримання даних послуг, так і щодо неналежного виконання даних послуг до ТОВ "ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС" не звертались, що було ними підтверджено під час судового розгляду.

Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів 3% річних від простроченої суми та інфляційних, суд помилково послався на те, що посилання позивача у даному випадку на ст. 625 ЦК України є безпідставними.

В порушення вимог ч. 3 ст. 215 ЦПК України суд не привів мотивів, з яких він вважав встановленою відсутність фактів, якими позивач обґрунтував позовні вимоги щодо застосування ст. 625 ЦК України.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобовязання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобовязанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобовязаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобовязанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобовязанням, в якому, серед інших прав і обовязків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обовязок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.І ст.509 ЦК) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобовязань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобовязання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі існування прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК.

Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції на зазначене належної уваги не звернув у повній мірі, не визначився з характером спірних правовідносин в частині позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, а також правовою нормою, безпідставно не застосував вимоги ст. 625 ЦК України.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, як це передбачається вимогами п. п. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

З огляду на викладене, судова колегія находить доводи апеляційної скарги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України підлягають задоволенню.

Підлягають застосуванню вимоги ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти, понесені по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 267 грн. 96 коп., тобто по 89,32 грн. з кожного.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2015 року змінити, скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів 3% річних від простроченої суми та інфляційних.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» у цій частині задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» 338 грн. 58 коп. в рахунок погашення інфляційних втрат і трьох відсотків річних від простроченої суми.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» судові витрати по 89 грн. 32 коп. з кожного.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді