Рішення № 54569959, 23.12.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/9198/15-ц

Провадження №2/639/2646/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Труханович В.В.

за участю секретаря Антохіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2015 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який в подальшому був уточнений, в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого в рахунок задоволення вимог позивача до відповідачів за договором позики від 14.08.2008 року в сумі 111195 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру №15 в б. 18 по вул. Селянській в м. Харкові шляхом продажу будь-якій особі-покупцю за ціною на підставі оцінки субєкта оціночної діяльності, з виселенням відповідачів із цієї квартири та переданням її в управління позивача, а також з наданням інших прав, відповідно до ст. 34 Закону України «Про іпотеку».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на те, що 14.08.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено Договір позики, за яким відповідачі отримали в борг валютні цінності у розмірі 19500 доларів США, та зобовязались повернути їх не пізніше 14.08.2009 року.

В забезпечення виконання зобовязань між позивачем та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_4 поручився перед позивачем за повернення ОСОБА_2А, та ОСОБА_3 позичених коштів.

Також, 14.08.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого в забезпечення виконання зобовязань з повернення позивачу боргу за ОСОБА_6 позики від 14.08.2008 року, ОСОБА_2 передала позивачу в іпотеку квартиру №15, що знаходиться в будинку №18 по вул. Селянській у м. Харкові.

Позивач звертався до нотаріуса за захистом свої прав із заявою про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суми заборгованості. Виконавчим написом за №2278 на ОСОБА_6 позики від 14.08.2008 року запропоновано стягнути з солідарних боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 94575 грн. та неустойку, починаючи з 15.09.2008 року у розмірі 16620 грн., а загалом 111195 грн.

Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 воліє задовольнити свої позовні вимоги в сумі 111195 грн. згідно виконавчого напису від 13.07.2010 року за №2278 на ОСОБА_6 позики від 14.08.2008 року за рахунок предмета іпотеки із застосуванням, визначеної положеннями Закону України «Про іпотеку», процедури звернення стягнення на нього шляхом продажу будь-якій третій особі-покупцю.

У зв'язку з викладеним, представник позивача і був змушений звернутися до суду з даним позовом.

01 грудня 2015 року відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було подано Заяву про застосування позовної давності, в якій вони просили суд застосувати позовну давність до вимог ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та відмовити в позові, оскільки, на їх думку, строк позовної давності за вказаними вимогами минув 14.08.2012 року.

Позивач та його представникв судове засідання не зявилися, від представника позивача ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності від 19.05.2015 року, надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не зявилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили суд врахувати письмові заперечення.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання також не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав в повному обсязі, вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Всебічно, повно, та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, та надавши їм відповідну оцінку, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 14 серпня 2008 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2, ОСОБА_3 (Позичальники) було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 14.08.2008 року, зареєстровано в реєстрі за №3189. (а.с. 7)

Відповідно до п. 1 даного ОСОБА_6, позикодавець передає у власність позичальникам грошові кошти в сумі 94575 грн., що складає еквівалент 19500 доларів США, та строком повернення боргу до 14.08.2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно умов ОСОБА_6, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобовязалися повернути ОСОБА_8 грошові кошти не пізніше 14.08.20009 року, наступним чином: не пізніше 14.09.2008 року 1818,75 грн., що складає еквівалент 375 доларів США; не пізніше 14.10.2008 року 1818,75 грн., що складає еквівалент 375 доларів США; не пізніше 14.11.2008 року 1818,75 грн., що складає еквівалент 375 доларів США; не пізніше 14.12.2008 року 1818,75 грн., що складає еквівалент 375 доларів США; не пізніше 14.01.2009 року 1818,75 грн., що складає еквівалент 375 доларів США; не пізніше 14.02.2009 року 1818,75 грн., що складає еквівалент 375 доларів США; не пізніше 14.03.2009 року 1818,75 грн., що складає еквівалент 375 доларів США; не пізніше 14.04.2009 року 1818,75 грн., що складає еквівалент 375 доларів США; не пізніше 14.05.2009 року 1818,75 грн., що складає еквівалент 375 доларів США; не пізніше 14.06.2009 року 1818,75 грн., що складає еквівалент 375 доларів США; не пізніше 14.07.2009 року 1818,75 грн., що складає еквівалент 375 доларів США; не пізніше 14.08.2009 року 74568,75 грн., що складає еквівалент 15 375 доларів США.

В забезпечення виконання зобовязань за ОСОБА_6 позики, 14.08.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 поручається перед кредитором за виконання зобовязань боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо повернення боргу відповідно до укладеного ними з кредитором ОСОБА_6 позики від 14.08.2008 року, за яким кредитор передав боржникам грошові кошти в сумі 94575 грн., що складає еквівалент 19500 доларів США, а боржники зобовязалися повернути зазначені валютні цінності кредиторові не пізніше 14.08.2009 року, в порядку та строки, що передбачені ОСОБА_6. (а.с. 8)

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Крім того, 14.08.2008 року між ОСОБА_1 (Іпотекдержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за №3191. (а.с. 13)

Відповідно до п. 1 даного ОСОБА_6, він укладений як засіб забезпечення виконання зобовязання, що виникло у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ОСОБА_6 позики від 14.08.2008 року.

Пунктом 3 договору передбачено, що у забезпечення виконання зобовязання укладається договір іпотеки. Предмет іпотеки складає: однокімнатна квартира №15, що знаходиться у будинку 18 по вул. Селянській у м. Харкові, загальною площею 36,2 кв.м., житловою площею 19,3 кв.м.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В судовому засіданні було встановлено, що 13.07.2010 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 було вчинено Виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з солідарних позичальників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 94575 грн. та неустойку, починаючи з 15.09.2008 року у розмірі 16620 грн., загалом 111195 грн., що є заборгованістю за цим договором. (а.с. 9)

Даний Виконавчий напис був предявлений позивачем до примусового виконання: спочатку, 10.02.2012 року, до ВДВС Люботинського міського управління юстиції в Харківській області, та потім, 07.02.2014 року, до Жовтневого ВДВС ХМУЮ. (а.с. 10-12)

Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 воліє задовольнити свої позовні вимоги в сумі 111195 грн. згідно виконавчого напису від 13.07.2010 року за №2278 на ОСОБА_6 позики від 14.08.2008 року за рахунок предмета іпотеки із застосуванням, визначеної положеннями Закону України «Про іпотеку», процедури звернення стягнення на нього.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суду заяву, в якій просили суд застосувати позовну давність до вимог ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та відмовити в позові, оскільки, на їх думку, строк позовної давності за вказаними вимогами минув 14.08.2012 року.

З приводу зазначеної заяви відповідачів суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. (ч. 4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»)

Таким чином, право іпотекодержателя одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки нерозривно повязано з дійсністю права вимоги за основним зобовязанням, в даному випадку ОСОБА_6 позики від 14.08.2008 року, та не може існувати самостійно без зобовязання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.11.2014 року у справі №6-160цс14, яка в силу ч.4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, аналізуючи умови ОСОБА_6 позики від 14.08.2008 року та зміст зазначених правових норм, необхідно дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за ОСОБА_6 позики, позовна давність за вимогами позикодавця про повернення коштів, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Так, судом встановлено, що позичальники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з моменту укладення ОСОБА_6 позики від 14.08.2008 року та до 14.07.2009 року належним чином виконували зобовязання за ОСОБА_6, але в подальшому припинили оплату чергових платежів.

Таким чином, позикодавець ОСОБА_1 мав дізнатися про порушення його прав саме 14.07.2009 року, та саме з цього моменту в нього виникло право на судовий захист порушених прав, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Але, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом лише 23.10.2015 року, тобто зі спливом більш ніж шести років, а тому строк позовної давності для стягнення заборгованості за ОСОБА_6 позики від 14.08.2008 року є пропущеним, у зв'язку з чим строк позовної даності минув і для вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Застосування строку позовної давності відповідно до статті 256 ЦК України, частин першої та пятої статті 261 ЦК України, частини четвертої статті 267 ЦК України, з урахуванням наведених вище обставин та факту предявлення позову тільки 23.10.2015 року, враховується судом та є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 88, 169, 208-210, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 252-255, 256, 257, 261, 266, 267, 509, 524, 533, 554, 610, 1046, 1050 ЦК України, ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня одержання його копії.

Суддя В.В. Труханович