Ухвала суду № 54569808, 23.12.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 425/1569/15-ц

Провадження № 22ц/782/782/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року, грудня місяця, 23-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі : головуючого судді: Яреська А.В., суддів : Борисова Є.А., Єрмакова Ю.В., при секретарі Ткаченко Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод» на ухвалу Рубіжанського міського суду від 07 серпня 2015 року та рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод» про стягнення нарахованої але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв`язку з затримкою термінів її виплати та моральної шкоди

встановила :

У травні 2015 року до Рубіжанського міського суду Луганської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ВАТ « Сєвєродонецький приладобудівний завод» з вимогою про стягнення з останнього невиплаченої заробітної плати за період з 01 червня по 15 жовтня 2014 року у розмірі 5649 грн.50 коп., компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2875 грн.35 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9170 грн.07 коп. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн. Суд відкрив провадження, під час розгляду справи по суті відповідачем було заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, так як вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У задоволенні даного клопотання було відмовлено, про що постановлено ухвалу від 07.08.2015 року. Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 жовтня 2015 року позов ОСОБА_1 до ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» було задоволено частково. Стягнуто з ВАТ « Сєвєродонецький приладобудівний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2014 року по 15.10.2014 року у розмірі 5649 грн. 50коп., компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з червня 2014 року по травень 2015 року у розмірі 2875 грн.35 коп.,середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 жовтня 2014 року по 19 травня 2015 року у розмірі 9170 грн.07коп. та моральну шкоду у розмірі 500 грн. У задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

Із рішенням суду та ухвалою про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження по справі не погодився відповідач і в особі ліквідатора ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» ОСОБА_2 оскаржив їх шляхом подачі апеляційної скарги. Представник апелянта вважає оскаржуване рішення та ухвалу незаконними та таким, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування норм законодавство про банкрутство, винесене із порушенням юрисдикції загальних судів, порушенням його процесуальних прав на участь у справі, порушенням правил оцінки доказів та без врахування прямої заборони чинного законодавства на впровадження додаткових зобовязань на боржника, що є банкрутом та стосовно якого за постановою господарського суду здійснюється ліквідаційна процедура. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалу та постановити нову ухвалу про закриття провадження по справі. Вислухавши доповідача, пояснення позивачки, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, колегія суддів приходить до наступних висновків. Так, відповідно до правил ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції ним було встановлено, що постановою господарського суду Луганської області від 30.01.2014 року ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з факту доведеності заборгованості перед позивачкою наданими їй суду доказами, що були визнані належними та допустимими, встановив, що згідно розрахунку позовних вимог та платіжних відомостей за червень- жовтень 2014 року заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем за цей період, з урахуванням податків та інших обов'язкових платежів, становила 5649.50 грн., тоді як відповідно до правил ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Крім того, суд дійшов до висновку про те, що позивач має право на відшкодування їй моральної шкоди, тому що відповідачем було порушено її конституційні права на одержання заробітної плати, передбачені сг. 43 Конституції України.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов із належним дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, адже тут при визначенні юрисдикції суд першої інстанції вірно взяв до відома норми закону, а не тільки інструктивного листа ВССУ від 07.05.2013 року, яким було розяснено порядок застосування законодавчих норм. А отже справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013р. не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника зарплати, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства, це передбачено і пунктом 1-1 розділу X Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а отже суд першої інстанції не порушив юрисдикції та вірно розглянув справу, у нього не було підстав для її закриття. Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4212-VI «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( що набрав чинності 19 січня 2013 року) статтю 12 ГПК доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах, зокрема про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника.

Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 р. № 5405-VI«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобовязань» розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Отже, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, суд першої інстанції вірно врахував положення пункту 1-1 розділуХ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги статті15 ЦПК, статті 12 ГПК та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19 січня 2013 р. Судом було досліджено постанову господарського суду Луганської області від 30.01.2014 року, відповідно до змісту якої вбачається, що провадження у справі про банкрутство ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» порушено 12.05.2003 року, а процедуру санації відкрито 24.11.2003 року, а тому суд вірно вирішив, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки моментом порушення господарським судом Луганської області провадження у справі є 12.05.2003 р., тобто до набрання чинності ( 19.01.2013 року) ЗУ « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Щодо доводів апелянта про порушення його прав на участь у справі, то він був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду (а.с. 96), мав можливість надати свої заперечення до позову, надати докази на спростування доказів позивачки, проте не скористався належним чином своїми правами. До апеляційної скарги апелянт також не надав доказів на спростування використаних судом при ухваленні судового рішення доказів. Між тим, ст.60 ЦПК України є передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При визначенні факту наявності заборгованості та її розміру суд використав письмові докази, що були надані йому позивачкою, зокрема відомості з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів», копії розрахунково-платіжних відомостей за червень-жовтень 2014 року, що є підписаними особистим підписом ліквідатора ОСОБА_2 та затверджені печаткою відповідача. Довідка з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України ( а.с 65), надана позивачем, є офіційним документом, підписана посадовою особою та скріплена печаткою Головного управління ДФС у Луганській області. Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача з проханням про надання довідки про заборгованість заробітної плати та ці звернення були проігноровані відповідачем ОСОБА_3 суми заборгованості не є спростовані відповідачем, ним не надано належних та допустимих доказів про виплату вказаних у розрахунках сум за підписом позивачки у відомостях. Крім того, суд вірно врахував і ту обставину, що з листа ліквідатора від 28.10.2014 року, наданого у відповідь на звернення позивачки вбачається, що ліквідатор фактично визнає факт заборгованості, адже обіцяє, що після продажу майна, з отриманих коштів будуть проведені розрахунки з кредиторами, в т.ч. і з позивачкою . (а.с. 18 на звороті). Щодо доводів про безпідставність стягнення з банкрута заборгованості по заробітній платі, то само по собі порушення процедури про банкрутство роботодавця не є підставою для звільнення роботодавця від обовязку сплатити заборгованість із заробітної плати. На підставі вищенаведеного, судова колегія Апеляційного суду Луганської області погоджується з висновками суду про те, що клопотання відповідача про закриття провадження по справі не підлягає задоволенню, так як дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та оскаржувана ухвала від 07.08.2015 року є законною та обґрунтованою. Задовольняючи позов в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 2875, 35 грн., суд керувався положеннями ст. ст. 1,3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків оплати їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника чи уповноваеного ним органу. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць ( після утримання податків і обовязкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу). Суд погодився із розрахунком наданим позивачем та навів його у рішенні, відповідно до цього розрахунку компесація становить 2875,35 грн. за період з червня по жовтень 2014 року. Під час вирішення питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку суд керувався Постановою КМУ « Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», відповідно до якого середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, якою повязана відповідна виплата. Так, суд дійшов висновку про правильність розрахунків позивача згідно розрахунково- платіжних відомостей: посадовий оклад становить 1515 грн.,час затримки з 16.10.2014 року по 19.05.2015 року- 147 дні, а тому згідно п.2 Постанови КМУ № 100 вірно визначено суму 9170,07 грн. Слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо надання відповідачем належних та допустимих доказів на спростування обрахунку розміру суми заборгованості. Щодо стягнення з ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 500 грн., то суд застосувавши ст.237-1 КЗпП України, вважав за можливе стягнути моральну шкоду частково, оскільки відповідачем було порушено конституційне право ОСОБА_1 на отримання заробітної плати, і з цим колегія суддів погоджується. Крім того, колегія судді вбере тут до уваги і те, що правовідносини які склались між позивачем та відповідачем є трудовими відносинами та тісно із ними повязаними та регулюються нормами КЗпП України. Відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , відшкодування компенсації втрати частини доходу у звязку з порушенням термінів їх виплати та моральної шкоди передбачено нормами КЗпП України, а тому це є гарантією працівника на отримання нарахованої але невиплаченої заробітної плати та компенсації за затримку при розрахунку. Отже, судова колегія доходить до висновку про правильність висновків суду першої інстанції, адже останнім повно і всебічно досліджені обставини справи, дана належна оцінка доказам, які надавались сторонами по справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки сплату судового збору було відстрочено апелянту, то з нього підлягає стягненню цей збір у розмірі 214 гривень 83 копійок.

З огляду на викладене вище, та керуючись ст.ст. 303,304,307,308,314,315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод» відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 жовтня 2015 року та ухвалу Рубіжанського міського суду від 07 серпня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод» судовий збір у розмірі 214 гривень 83 копійки на користь держави, який сплатити за наступними реквізитами:отримувач коштів: УК у м.Сєвєрод./Апеляц.суд Луган.обл./22030001, код ОКПО: 37944909, МФО: 804013, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Луганській області, рахунок: 31211206780080 по коду класифікації доходів: судовий збір, код ЄДРПОУ суду: 37944909, призначення платежу: «Судовий збір, за позовом(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Апеляційний суд Луганської області(назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 02890564.

Ухвала набирає законної сили негайно, може бути оскаржена шляхом подання касації протягом двадцяти днів з моменту оголошення до Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :