Ухвала суду № 54569547, 24.12.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/1046/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 Д. Л.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2015 року м.Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Іванова Д.Л.,

суддів Бондарчука Р.А., Деревінського С.М.,

секретаря Ковальової Н.Д.,

за участю прокурора Байдак А.В.,

законного представника потерпілої ОСОБА_3 -

ОСОБА_4,

захисника-адвоката ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015120180000093 стосовно ОСОБА_6 за апеляційною скаргою заступника прокурора прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_7 на вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2015 року, яким:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, що не працює, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,

визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Згідно ст. 76 КК України ОСОБА_6 зобовязано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятись в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

Ухвалено про стягнення з ОСОБА_6 на користь Кіровоградської дитячої обласної лікарні - 7027, 82 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

На користь держави з ОСОБА_6 стягнуто 491, 04 грн. процесуальних витрат.

Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за те, що вона вчинила умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило інший розлад здоровя потерпілої, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину за таких обставин.

06 квітня 2015 року близько 15.00 год., малолітня ОСОБА_3 разом зі своїм знайомим ОСОБА_8, рухаючись у північному напрямку від будинку домоволодіння, розташованого по вул. Центральній, 95 в с. Живанівка Компаніївського району Кіровоградської області, в балці на відстані 500 м, де мала намір пиляти дрова для опалення пічної плити, та в цей час разом з ОСОБА_8 потайки від дорослих палили цигарки.

В цей час, від вказаного домоволодіння підійшла мати малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_6, яка побачивши, що її донька палить сигарети, не стримуючи гніву з приводу не вподобання її схильності до паління, супроводжуючи гнів нецензурною лайкою, вихопила з рук ОСОБА_3 металеву ручну пилку типу «ножівка» з лезом довжиною 45 см та тримаючи вказану ручну пилку долонею правої руки, завдала останній близько 4-5 ударів гострою «робочою» частиною пилки, один з яких прийшовся по обличчю, а інші в лобно-тімяну та потиличну ділянки голови малолітньої потерпілої.

Відразу після чого, малолітня ОСОБА_3 прикрила голову та обличчя обома руками, а ОСОБА_6 продовжуючи свій злочинний намір на заподіяння їй тілесних ушкоджень завдала ще два удари вказаною ручною пилкою типу «ножівка» в області обох кистей рук малолітньої потерпілої, таким чином спричинивши їй тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта № 665 від 15.07.2015 року малолітній ОСОБА_3 в результаті злочинних дій ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, множинних переломів зовнішньої пластини лівої тімяної кістки з наявністю сторонніх тіл, множинних скальпованих, колотих ран в лобно-тімяній потиличній ділянці голови зліва з наявністю сторонніх тіл (зубя металевої пилки), проникаючого поранення рогівки, травматичної катаракти лівого ока та зниження гостроти зору до 0,06 (на момент огляду 07.07.2015 року), які відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, множинних ран обох кистей з ушкодженнями сухожиль розгиначів 5 пальця правої кисті, 2-3-4 пальців лівої кисті з утворенням колоїдних рубців (станом на 07.07.2015 року), які відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоровя.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Кіровоградської області Приходько В.В. не оспорюючи фактичних обставин провадження, юридичної кваліфікації дій обвинуваченої та доведеність її вини, просить скасувати вирок районного суду, у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та її особі, ухвалити новий вирок, згідно з яким призначити ОСОБА_6 за ч.1 ст. 121 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі та виключити з мотивувальної частини вироку обставину, яка помякшує покарання - вчинення злочину вперше.

В якості обґрунтування з посиланням на положення ст. 65 КК України, Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначає, що при призначенні ОСОБА_6 покарання районним судом не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, її особу та наслідки, які настали в результаті злочинних дій обвинуваченої.

Крім того, зазначає, що при ухваленні вироку, судом першої інстанції в порушення вищезазначених вимог Закону взагалі не взято до уваги та не враховано обставини при яких ОСОБА_6 умисно, із застосуванням металевої пилки, лезом довжиною 45 см., нанесла 4-5 ударів в область голови своєї неповнолітньої дитини, а після того, як її дитина намагалася прикрити голову та обличчя руками, ОСОБА_6 продовжила жорстоке та безжальне побиття власної дитини.

Прокурор також вказує, що судом необґрунтовано визнано обставину, яка помякшує покарання - вчинення злочину вперше, оскільки зазначене відноситься до обставин, що характеризують особу обвинуваченої та у будь-якому випадку враховується при призначенні покарання як особі, що раніше не судима.

Вважає, що повторне врахування зазначеної обставини як помякшуючої є безпідставним, підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Прокурор стверджує, що призначене ОСОБА_6 покарання із застуванням ст. 75 КК України є безпідставним та необґрунтованим, а виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства з відбуттям покарання у виді реального позбавлення волі.

Провівши за клопотанням прокурора судове слідство в обсязі допиту обвинуваченої ОСОБА_6 та дослідження її характеризуючи даних, заслухавши в дебатах прокурора, який повністю підтримав апеляційну скаргу, обвинувачену ОСОБА_6, захисника - адвоката ОСОБА_5, а також законного представника потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора і просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню за таких підстав.

За змістом положень ч.1 та 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Викладені у вироку районного суду висновки про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, ґрунтуються на сукупності зібраних та досліджених доказах, достовірність і достатність яких не була поставлена під сумнів учасниками судового розгляду, в звязку з чим, згідно ст. 349 КПК України, вони за згодою сторін судом першої інстанції не досліджувались.

Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що під час судового засідання не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку (ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6, як і на правильність кваліфікації її дій ч.1 ст. 121 КК України.

В апеляційні скарзі кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України не оспорюється, у звязку з чим відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України відсутні підстави для визнання апеляційним судом кваліфікації неправильною.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції в оскаржуваному прокурором вироку зазначив про те, що враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжких, її розкаяння та повне визнання вини, вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення вперше та позитивні характеристики за останнім місцем роботи та проживання.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 суд визнав вчинення кримінального правопорушення стосовно малолітньої особи.

Разом з тим, фактичні обставини справи та їх обєктивна оцінка свідчать про те, що за рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2006 року ОСОБА_6 позбавлена батьківських прав стосовно свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 зі стягненням аліментів, вчинила тяжке кримінальне правопорушення стосовно своєї малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, спричинивши останній тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, в тому числі тяжкі, які викликали стійку втрату працездатності та тривалий розлад здоровя, із застосуванням металевої пилки.

Відповідно до ст. 12 Закону України « Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчанні розвиток дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України встановлений обовязок батьків щодо виховання та розвитку дитини. Визначено, зокрема, що батьки зобовязані піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя.

В порушення загальних норм та привал виховання дитини, обвинувачена ОСОБА_6 замість проведення з малолітньою дочкою виховної та розяснювальної роботи щодо шкідливості паління, безпідставно, умисно, застосовуючи побутовому пилку, зухвало та жорстоко нанесла своїй дочці множинні удари в різні частини тіла, з яких 4-5 ударів в життєво важливий орган голову, спричинивши своїй дитині тяжкі тілесні ушкодження.

З метою уникнення кримінальної відповідальності за свої злочинні дії ОСОБА_6 повідомила органу досудового слідства, що тілесні ушкодження її дитині були завдані незнайомим чоловіком, чим вела працівників органів внутрішніх справи в оману.

Крім того, колегія судів відмічає, що ОСОБА_6 раніше була позбавлена батьківських прав стосовно малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, що свідчить про її негативне ставлення до своїх дітей, а стосовно ОСОБА_3 вчинила насильство.

Наведені обставини, характер тілесних ушкоджень, спосіб їх заподіяння та поведінка обвинуваченої ОСОБА_6 після вчинення даного кримінального правопорушення та наслідки, а також дані про її особу, судом першої інстанції при призначенні обвинуваченій ОСОБА_6 покарання, в порушення вимог ст. 65 КК України не враховані та безпідставно звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Відповідно до ч. 2 ст. 409, ст. 414 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частино юстатті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через мякість або через суворість.

Відповідно до розяснень п.п.1,3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись засад покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; визначаючи ступінь тяжкості вчиненного злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено группою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненного злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

На переконання колегії суддів, звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком не відповідатиме загальній меті покарання, яка, згідно із положеннями ч. 2 ст. 50 КК України, полягає у виправленні засуджених, а також запобіганні вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами прокурора в частині безпідставного застосування судом до обвинуваченої ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України та звільнення її від відбування покарання з випробуванням, а також необхідності виключення з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що помякшує покарання ОСОБА_6 вчинення злочину вперше.

З огляду на викладене, колегії суддів дійшла до переконливого висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливе лише в умовах ізоляції її від суспільства з реальним відбуванням покарання, призначеного в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

Таке рішення, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а тому вирок суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_6 покарання підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 409, 414, 418, 420, 424 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2015 року стосовно ОСОБА_6 Володимирівниза ч.1 ст. 121 КК України - скасувати в частині призначеного покарання.

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

З мотивувальної частини вказаного вироку виключити посилання на обставину, яка помякшує ОСОБА_6 покарання - вчинення злочину вперше.

В решті вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2015 року стосовно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 121 КК України - залишити без змін.

ОСОБА_6 взяти під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 24 грудня 2015 року.

Вирок апеляційного суду Кіровоградської області може бути оскаржений у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_10 ОСОБА_11