Рішення № 54567785, 24.12.2015, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6878/15-ц

Провадження № 2/204/2829/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

при секретарі Старостенко Т.В.,

за участюпредставника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Територіальної громади Дніпропетровської міської ради, третя особа Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2015 року Позивач звернулася з позовом до Дніпропетровської міської ради, третя особи Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин між, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. як донькою та рідною матір`ю, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що мати Позивача - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 про що відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис № 3020 від 12.04.2006 року. Після смерті матері відкрилась спадщина. Батько Позивача та чоловік спадкодавиці - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, про що Кіровським РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис № 3940, тобто до відкриття спадщини. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є її діти: Позивач, ОСОБА_11 та ОСОБА_8. ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_8. Позивач зареєстрована та постійно проживала разом зі своїми батьками, зокрема і на час відкриття спадщини, та після смерті матері - ОСОБА_5, прийняла спадщину, шляхом фактичного управління та користування спадковим майном, про що свідчить адресна довідка та запис про реєстрацію місця проживання в паспорті. До спадкового майна, що залишилось після смерті матері - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6, належить домоволодіння по АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці площею 777 кв.м., що підтверджується рішенням виконкому Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська від 26.02.1974 р. за № 250, яким виділено житловий будинок літ. «Б-1» в окреме самостійне домоволодіння із земельною ділянкою 777 кв.м. та присвоєно поштову адресу і порядковий НОМЕР_1, а також актом розподілу земельної ділянки від 30.07.1973 р., відповідно до якого ОСОБА_6 і ОСОБА_5 виділено 777 кв.м. земельної ділянки із житловим будинком літ. «Б-1» під АДРЕСА_1. Коли Позивач звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, їй було відмовлено, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують родинні стосунки між нею та ОСОБА_5 та державну реєстрацію права власності на вказане домоволодіння, тому ОСОБА_3 рекомендовано звернутись до суду. Встановлення факту того, що Позивач, ОСОБА_11 є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 безпосередньо породжує юридичні наслідки для Позивача, як спадкоємця після померлої ОСОБА_5, та підтверджується документами, а саме: - посвідка про народження ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7., де записано: батько - ОСОБА_6, мати- ОСОБА_17», але в період війни з 1942 р. по 1945 р. свідоцтво про шлюб батьками було втрачено та потім не було відновлено, і мати Позивача отримала паспорт на «ОСОБА_5», згідно свідоцтва про її народження (без шлюбу), при цьому, в паспорті Позивач записана як ОСОБА_11» а не «ОСОБА_11»; свідоцтвом про смерть ОСОБА_5, втім, по-батькові знову записано по-різному: не «ОСОБА_17» а «ОСОБА_17»; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, щодо одруження та зміни прізвище ОСОБА_3, із якого слідує, що 07.10.1961 р. (актовий запис № 1365) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (прізвище після реєстрації шлюбу - «ОСОБА_11»); свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, де зазначено, що прізвище після розірвання шлюбу залишається «ОСОБА_11». Щодо відсутності документа про державну реєстрацію права власності на вказане домоволодіння, то як стало відомо Позивачу, то такий документ відсутній, оскільки батьки за життя не зареєстрували домоволодіння НОМЕР_1, та не здійснили перереєстрацію. Про те, що домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 фактично належало та знаходилось у володінні на праві власності батькам Позивача, зокрема, ОСОБА_5, свідчать докази, а саме: Рішенням виконкому Красногвардійської районної Ради депутатів трудящих від 26.02.1974 р. за № 250 «Про розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 на окремі самостійні будинки»; Акт від 30.07.1973 р. розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 на два самостійні домоволодіння; схема від 30.07.1973 р. розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 на два самостійні домоволодіння; аксометричною схемою газопостачання від 20.12.1974 р., замовниками якої зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_6; адресною карткою, щодо осіб, зареєстрованих по АДРЕСА_1, зокрема, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3; Після смерті матері - ОСОБА_5 постійно Позивач проживає у зазначеному житловому будинку, утримує його, користується земельною ділянкою. Спадкове домоволодіння, розташоване на земельній ділянці площею 777 кв.м. по АДРЕСА_1 складається із першого та цокольного поверхів житлового будинку «А-1» з прибудовами (А1-1, А2-1, А3-1) де розташовані: 1-й поверх - коридор (1-1) площею 5,5 кв.м., передпокій (1-2) площею 11,3 кв.м., кухня (1-3) площею 8,8 кв.м., житлова (1-4) площею 21,4 кв.м., житлова (1-5), площею 13,6 кв.м., житлова ( 1-6) площею 9,6 кв.м., загальною площею 1-го поверху 70,2 кв.м. та житловою - 44,6 кв. м. цокольний поверх (кв.2) - коридор (2-1) площею 10,7 кв.м., їдальня (2-2) площею 13,8 кв.м., кухня (2-3) площею 14,3 кв.м., житлова (2-4) площею 11,2 кв.м., топочна (2-5) площею 5,0 кв.м., санвузол (2-6) площею 2,7 кв.м., кухня (2-7) площею 12,8 кв.м., загальною площею цокольного поверху - 70.5 кв.м. та житловою -25,0 кв.м. а всього, по житловому будинку А-1 загальна площа складає 140,7 кв.м., житлова 69,6 кв.м., та навіси - літ. «Б, Е», вбиральня- літ. «В», сараї- літ. «Г, Д, Ж», душ-літ «З», сарай «И», споруди - № 1-20,1.11.У відповідності до технічного висновку від 01.04.2015 р. житловий будинок по АДРЕСА_1 знаходиться в задовільному стані (II категорія), в цілому відповідає вимогам будівельних норм та правил ДБН, забезпечує безпечну експлуатацію житлового будинку, та придатний для подальшої експлуатації. На підставі вищевикладеного Позивач звернувся до суду з даним позовом.

18 листопада 2015 року на адресу суду надійшли заперечення представника Відповідача, в яких він посилається на те що, Позивач звернувся до суду з позовом до Територіальної громади Дніпропетровської міської ради, проте ані доказів щодо порушення його прав відповідачем, ані доказів звернення до відповідача щодо вирішення питання, яке є предметом спору, до матеріалів справи не надав. Доказів звернення до Територіальної громади Дніпропетровської міської ради з приводу порушеного в позовній заяві питання позивачем не надано. Як вбачається з матеріалів справи, право власності на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1, у встановленому законом порядку та у відповідному органі померлою ОСОБА_5 за час життя не зареєстровано. Відповідно до ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомого майна є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку квартиру, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємців переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Відповідно до даної законодавчої норми, спірне домоволодіння, по АДРЕСА_1 не увійшло до складу спадщини ОСОБА_3, а отже, визнання права власності на неї в порядку спадкування за позивачем неможливе. Враховуючи наведене просив суд відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник Відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у позовних вимогах.

Третя особа - Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. До суду надіслав письмову заяву, в якій просив справу розглядати без його участі.

Допитаний у судовому засіданні 02 грудня 2015 року ОСОБА_12 суду пояснив, що він є двоюрідним братом позивача по справі. Їхні батьки, ОСОБА_6 (батько позивача) та ОСОБА_13 (батько свідка) були рідними братами. ОСОБА_6 побудував будинок за адресою: АДРЕСА_1 у одному дворі із їхнім будинок м за адресою: АДРЕСА_1. Після чого, двір було розділено та виділено окрему земельну ділянку під кожний з будинків. ОСОБА_6 одружився на ОСОБА_14, яка втратила після війни паспорт а потім отримала новий на своє дівоче прізвище - ОСОБА_14. Підтвердив той факт, що ОСОБА_15 дійсно є рідною матір'ю позивача по справі - ОСОБА_3

Допитана у судовому засіданні 02 грудня 2015 року ОСОБА_16 суду пояснила, що вона є жінкою ОСОБА_12- який доводиться Позивачу по справі двоюрідним братом. Вони проживають о одному дворі. Будинки були розділені після того, як батько Позивача побудував собі окремий будинок. Також зазначила, що ОСОБА_6 одружився на ОСОБА_14, яка втратила після війни паспорт а потім отримала новий на своє дівоче прізвище - ОСОБА_14. Підтвердила той факт, що ОСОБА_15 дійсно є рідною матір'ю позивача по справі - ОСОБА_3, оскільки вони все життя проживала разом однією родиною.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8, що підтверджується посвідкою про народження, виданою Тетіївською народною районною управою від 05 грудня 1942 року, про що в книзі записів актів громадянського стану, про народження, 05.12.1942 року зроблений актовий запис № 59. У зазначеній посвідці прізвище, ім'я та по батькові Позивача зазначено «ОСОБА_11». Батьками зазначені: ОСОБА_6 та ОСОБА_17 (а. с. 14).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя за № 00013695410 від 03.04.2015 року, 07 жовтня 1961 року ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_9. уклала шлюб з ОСОБА_10, про що Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області було зроблено актовий запис за № 1365 (а.с. 14-а). Прізвище позивача після реєстрації шлюбу змінено на «ОСОБА_11».

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 11.12.1979 року, серії НОМЕР_2, виданого Красногвардійським р/о ЗАГС, шлюб між «ОСОБА_18, ОСОБА_19» зазначено мовою оригіналу - розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблений запис № 1634 (а. с. 15). Після розірвання шлюбу присвоєно прізвище «ОСОБА_11» зазначено мовою оригіналу.

Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 виданого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженки с. Кашперівка Тетіївського району Київської області, Красногвардійським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області 04 грудня 2009 року (а. с. 60), ім`я Позивача зазначено як «ОСОБА_11».

Для оформлення своїх спадкових прав та прийняття спадщини у Позивача виникла необхідність встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10., як донькою та рідною матір`ю.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

З огляду на наведене, оцінивши наявні у справі докази суд приходить до переконання, що факт родинних відносин між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11, та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, як доньки та рідної матері знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, а тому позовні вимоги про встановлення факту родинних відносин підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_12 помер батько Позивача - ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 30.04.2014 року виданого Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис 3940 (а. с. 12).

Згідно листа Третьої Дніпропетроської державної нотаріальної контори № 2452/02-14 від 10.11.2015 року встановлено, що після смерті ОСОБА_6 з заявою про прийняття або про відмову у прийнятті спадщини не звертався, спадкова справа не заводилася (а.с. 117).

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

За змістом статті 524 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, який був чинним на час смерті ОСОБА_6, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Отже, спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 - 535 ЦК Української РСР.

Для спадкоємця, що прийняв спадщину, виникають як майнові права, так і обов'язки. До майнових прав належить, зокрема, право власності.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР у редакції 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР у редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР у редакції 1963 року встановлюється, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_6 разом з ним проживали його дружина - ОСОБА_5, та його донька - ОСОБА_3, що підтверджується адресною карткою (а.с. 23), які фактично вступили в управління та почали володіти спадковим майном а отже прийняли належну спадкодавцю частину нерухомого майна.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Згідно рішення № 250 Виконкому Красногвардійської райради депутатів трудящих від 26.02.1974 року «Про розділ домоволодіння АДРЕСА_1 на окремі самостійні будинки» встановлено наступне (а.с. 17).

З рішення вбачається, що до виконкому звернулися ОСОБА_13 та ОСОБА_20 з заявою про розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровськ на окремі самостійні будинки.

Так, відповідно до рішення: «домовладение состоит из двух жилых домов. Дом Лит. А-І принадлежал гр.-ну ОСОБА_22». В ІНФОРМАЦІЯ_13 он умер, а в ІНФОРМАЦІЯ_14 умерла его жена. В доме живут их дети ОСОБА_23 и ОСОБА_20 Второй дом лит. Б-І построил в 1966 году сын гр-на ОСОБА_22, гр-н ОСОБА_24» - зазначено мовою оригіналу.

Відповідно до рішення виконавчий комітет вирішив:

1)Виділити будинок літ. А-І по АДРЕСА_1 в окреме самостійне домоволодіння з земельною ділянкою площею 648 кв.м. Поштову адресу залишити ту ж саму: АДРЕСА_1.

2)Виділити будинок літ. Б-І по АДРЕСА_1 в окреме самостійне домоволодіння з земельною ділянкою площею 777 кв. м. Поштову адресу та порядковий номер присвоїти АДРЕСА_1 (а. с. 17).

Розділ домоволодіння було проведено на підставі акту від 06.06.1973 року проведеного інженером Міжміського бюро технічної інвентаризації ОСОБА_25, згідно якого було встановлено, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці площею 1425 кв.м. та складається з двох окремих житлових будинків, літ. А-І та Б-І. Відомостей про рік побудови будинку літ. А-І не має, у 1922 році його придбав ОСОБА_26. Зараз в будинку проживають його діти ОСОБА_27 та ОСОБА_31. Будинок літ. Б-І побудував у 1966 році гр-н ОСОБА_6 з жінкою ОСОБА_5, в якому вони проживають родиною. Спорів про майно не має (а.с. 20-22).

Пізніше, 30 липня 1973 року, начальником БТІ ОСОБА_28 було затверджено розділ домоволодінь по АДРЕСА_1 на два окремі будинки, відповідно до запропонованого варіанту розділу на підставі акта обстеження від 06.06.1973 року, згідно якого було вирішено:

1. Громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_15 виділити 777 кв.м. дільниці з південної сторони с житловою будівлею літ Б-І под. АДРЕСА_1.

2. Громадянам ОСОБА_13 та ОСОБА_27 виділити дільницю площею 648 кв.м. з північної сторони с житловим будинком літ А-І под. АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Невід'ємною частиною зазначеного рішення про затвердження розділу є схема розділу домоволодіння від 30.07.1973 року (а.с. 19).

Судом встановлено, що земельна ділянка на якій були розташовані обидва будинки належала ОСОБА_22, що підтверджується виписом з актів земельної реєстрації на земельну ділянку по АДРЕСА_1 від 07 січня 1935 року (а.с. 107). Реєстрацію земельної ділянки проведено та внесено запис до загального реєстру земельних дільниць № 7672 від 25 серпня 1931 року.

Згідно листа № 06 від 29.12.1975 року виконаного комітету Красногвардійської районної ради депутатів трудящихся домоволодінню АДРЕСА_1 присвоєно АДРЕСА_1 (а.с. 106).

Згідно схематичного плану до технічного паспорту від 12.03.1967 року на домоволодіння розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що домоволодіння, розташоване на зазначеній земельній ділянці складається з вдвох окремих будинків, літ. А-І та літ. Б-І. Пізніше, після проведення розділу домоволодінь, виділення будинку Б-І в окреме домоволодіння з окремою земельною ділянкою та присвоєння будинку Б-І. нової адреси, до схематичного плану було внесено відповідний запис про це (а.с. 109).

Як вже було зазначено, домоволодіння розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 були розділені на два окремі самостійні будинки.

Згідно технічного паспорту від 09.02.1983 року на житловий будинок АДРЕСА_1 встановлено, що після проведеного розділу домоволодінь, будинок під літ. Б-І не входив до загального схематичного плану будівель, а був виділений у окремий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 91-98).

Судом встановлено, що спірний житловий будинок був збудований у 1966 році.

У 1966 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року N 8502-II, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.

Згідно статті 2 Указу від 26 серпня 1948 року відвід громадянам земельних ділянок як у місті так і поза містом, для будівництва індивідуальних житлових будинків відбувається у безстрокове користування.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Відповідно до п. 3 Інструкції якщо домоволодіння складається з двох або більше жилих будинків, які належать громадянам на праві особистої власності, такі будинки з приналежними до них надвірними будівлями підлягають виділенню з складу домоволодінь, як самостійні, з закріпленням за кожним з них окремої земельної ділянки під окремим номером по вулиці, провулку, площі.

Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).

Пунктом 10 Інструкції передбачено, що при відсутності правовстановлюючих документів, які зазначені в цій інструкції (додаток N 1), зацікавлена юридична або фізична особа (установа, підприємство, організація, громадянин, колгоспний двір) подає до виконкому місцевої Ради депутатів трудящих заяву про оформлення права власності на будинок або домоволодіння і видачу свідоцтва про це.

Пункт 12 говорить, що для вирішення питання про можливість оформлення права власності (п. 10) виконком місцевої Ради депутатів трудящих доручає бюро технічної інвентаризації:

а) оглянути будинок (домоволодіння);

б) одержати відомості у громадян, які проживають у будинку, зазначеному заявником, а також у сусідніх будинках, та з'ясувати, хто являється його власником;

в) скласти акт огляду будинку (домоволодіння) і одержати відомості за підписом представника бюро технічної інвентаризації і громадян, які дали відомості;

г) перевірити документи і відомості, подані заявником, порівнюючи їх з матеріалами, що зібрані на місці огляду будинку (домоволодіння), із відомостями, одержаними від громадян.

Згідно п. 13 Інструкції бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення.

Після винесення виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, органи комунального господарства, а де їх немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих видає власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою (додаток N 2 та 2-а).

При винесенні виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, що належить місцевій Раді депутатів трудящих, державній, кооперативній або громадській установі, підприємству чи організації, бюро технічної інвентаризації, на підставі цього рішення, провадить реєстрацію будинку або домоволодіння та видає реєстраційне посвідчення.

Судом було встановлено, що у 1973-1974 року зазначена процедура була дотримана батьками Позивача, вони звернулися до виконавчого комітету, який в свою чергу доручив БТІ провести необхідні обстеження та надав відповідний висновок про можливість розділу будинку АДРЕСА_1 на два окремі, що відобразилося у рішенні виконавчого комітету Красногвардійської районної ради депутатів трудящих № 250 від 26.02.1974 року.

Таким чином, з моменту затвердження виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акта про розділ домоволодіння на два окремі будинки, один з яких збудований громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у 1966 році ці громадяни набули статусу власників житлового будинку та згідно зі статтею 86 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року вони набули право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.

З огляду на наведене та оскільки судом встановлено, що будівництво житлового будинку, який є об'єктом спадщини, відбувалось відповідно до чинного на час його будівництва законодавства на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці (тобто будинок не є самовільним будівництвом у розумінні статті 105 ЦК Української РСР) і що на момент смерті спадкодавця цей будинок був повністю збудований і прийнятий в експлуатацію, проте спадкоємець не можуть оформити належне йому право власності на вказаний будинок в порядку спадкування відповідно до вимог закону з тих підстав, що реєстрація права власності на будинок відсутня, суд приходить до висновку, що спірний житловий будинок є об'єктом права власності, а також про наявність правових підстав для визнання за спадкоємцем права власності на цей будинок у порядку спадкування за законом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_15 померла матір Позивача - ОСОБА_15, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 виданого 12 квітня 2006 року Відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 3020 (а. с. 11).

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно, а саме, домоволодіння, розташоване з адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За правилами ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини проживала разом зі своєю матір'ю за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 2833 від 02.07.2015 року (а.с. 61), а отже я такою, що прийняла спадщину у встановленому законом порядку.

З матеріалів спадкової справи № 443/2015 встановлено, що після смерті спадкодавця Позивач звернулася до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою в якій зазначила, що вона вважається такою що прийняла спадщину після смерті своєї матері, ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_15, що підтверджується копією заяви № 1111 від 07 липня 2015 року (а.с. 58).

З позовної заяви вбачається, що на час відкриття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями майна були вона та її брат ОСОБА_8.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_16 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 виданого 12 березня 2012 року Відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 1705 (а. с. 13).

В той же час суд зазначає, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту родинних відносин між померлою ОСОБА_5, та померлим ОСОБА_8 як матір'ю та сином, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для спадкування ОСОБА_8 спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_15. Крім того слід зазначити, що згідно листа Третьої Дніпропетроської державної нотаріальної контори № 2452/02-14 від 10.11.2015 року встановлено, що після смерті ОСОБА_8 з заявою про прийняття або про відмову у прийнятті спадщини не звертався, спадкова справа не заводилася (а.с. 117).

Враховуючи наведені обставини суд зазначає, що єдиним спадкоємцем майна, що залишилося після смерті ОСОБА_15, померлої ІНФОРМАЦІЯ_17, який прийняв спадщину, є позивач по справі, ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

На виконання вимог Закону, 04 серпня 2015 року Позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме: частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується заявою № 1278 від 04.08.2015 року, копія якої міститься в матеріалах спадкової справи № 443/2015 (а.с. 67).

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно постанови про відмови у вчиненні нотаріальної дії від 05 серпня 2015 року, виданої державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_29, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_3 не були надані документи, які є доказом родинних відносин між нею та померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5, а також не наданий правовстановлюючий документ на відповідну частину житлового будинку та документи про реєстрацію права власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 86).

Згідно листа КП «ДМБТІ» ДОР № 8589 від 27.07.2015 року вбачається, що станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі відсутні відомості щодо реєстрації права власності за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 72).

Враховуючи що право власності на спадкове майно було набуто у період дії цивільного кодексу України 1963 року, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень визначається як - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на нерухоме майно, яке виникло до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» набувається в порядку, який існував на час його виникнення, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як зазначено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За приписами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, судом встановлено, що позивач прийняв усю спадщину, що залишилася після смерті його матері та входила до складу спадкової маси, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України проживав разом зі спадкодавцем на день його смерті, а отже спадщина належить йому з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом відповідно до ст. 1217 цього ж Кодексу.

Судом встановлено, що позивач, як спадкоємець за законом від спадщини не відмовився, прийняв її в установленому законом порядку у встановлений законом строк, а отже він вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5

Враховуючи ті обставини, що позивач успадкував за заповітом право на нерухоме майно, у вигляді домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, право на яке мав спадкодавець, та в установленому порядку не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на вказане майно, через те, що остання за життя не здійснила державної реєстрації своїх прав на нього, то успадковане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до технічного паспорту від 15 листопада 2014 року, виготовленого ФОП ОСОБА_30 інвентаризаційна справа № 340/14 встановлено, що домоволодіння, розташоване на земельній ділянці площею 777 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: першого та цокольного поверхів житлового будинку «А-1» з прибудовами (А1-1, А2-1, А3-1) де розташовані: 1-й поверх - коридор (1-1) площею 5,5 кв.м., передпокій (1-2) площею 11,3 кв.м., кухня (1-3) площею 8,8 кв.м., житлова (1-4) площею 21,4 кв.м., житлова (1-5), площею 13,6 кв.м., житлова (1-6) площею 9,6 кв.м., загальною площею 1-го поверху по кв. 1 станом на 16.02.1967 року складає 70,2 кв.м. та житловою - 44,6 кв. м.; цокольний поверх (кв.2) - коридор (2-1) площею 10,7 кв.м., їдальня (2-2) площею 13,8 кв.м., кухня (2-3) площею 14,3 кв.м., житлова (2-4) площею 11,2 кв.м., топочна (2-5) площею 5,0 кв.м., санвузол (2-6) площею 2,7 кв.м., кухня (2-7) площею 12,8 кв.м., загальною площею цокольного поверху - 70,5 кв.м. та житловою - 25,0 кв.м., а всього, по житловому будинку А-1 загальна площа складає 140,7 кв.м., житлова 69,6 кв.м., та навіси - літ. «Б, Е», вбиральня- літ. «В», сараї- літ. «Г, Д, Ж», душ-літ «З», сарай «И», споруди - № 1-20,1,11 (а.с. 24-31).

Таким чином суд, повно, всебічно та безпосередньо дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими, законними, в повному обсязі доведеними, а тому за позивачем слід визнати право власності у порядку спадкування за законом на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що залишилася після смерті її матері.

На підставі ст.ст. 328, 384, 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1233, 1254, 1258, 1268, 1269, 1270, 1272, 1296, 1297 цивільного кодексу України, ст.ст. 1-4Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 67 Законом України «Про нотаріат», та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 80, 88, 197, 212-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до Територіальної громади Дніпропетровської міської ради, третя особа Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин та визнати, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, є рідною донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_18, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_15.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння НОМЕР_1, розташоване по АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 777 кв.м. та складається з: першого та цокольного поверхів житлового будинку «А-1» з прибудовами (А1-1, А2-1, А3-1) де розташовані: 1-й поверх - коридор (1-1) площею 5,5 кв.м., передпокій (1-2) площею 11,3 кв.м., кухня (1-3) площею 8,8 кв.м., житлова (1-4) площею 21,4 кв.м., житлова (1-5) площею 13,6 кв.м., житлова (1-6) площею 9,6 кв.м., загальною площею 1-го поверху 70,2 кв.м. та житловою - 44,6 кв. м.; цокольний поверх (кв.2) - коридор (2-1) площею 10,7 кв.м., їдальня (2-2) площею 13,8 кв.м., кухня (2-3) площею 14,3 кв.м., житлова (2-4) площею 11,2 кв.м., топочна (2-5) площею 5,0 кв.м., санвузол (2-6) площею 2,7 кв.м., кухня (2-7) площею 12,8 кв.м., загальною площею цокольного поверху - 70,5 кв.м. та житловою - 25,0 кв.м., а всього, по житловому будинку А-1 загальна площа складає 140,7 кв.м., житлова 69,6 кв.м., та навіси - літ. «Б, Е», вбиральня- літ. «В», сараї- літ. «Г, Д, Ж», душ-літ «З», сарай «И», споруди - № 1-20,1,11, в порядку спадкування за законом, що залишилося після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_15.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез